Доторкайся до неба, допоки низьке.
(Хоч якусь перевагу дає листопад).
В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.

Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
Тут хіба що соснових гілок досхочу,
та невже з них печуть коровай чи пиріг?

Насолоджуйся святом, що зветься життям,
і ніколи не ремствуй. Ніколи! Затям:
небеса навесні (дочекайся!) високі.

І нехай не лякає задовга зима.
Їж часник; ні пальта, ні чобіт не знімай.
І з довкілля
енергію радості
всотуй.