ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.11.30
19:47
Із Миколи Некрасова
Розкішне ти, колосся заповітне
родимих нив, -
цвіте, росте, спіліє зерно житнє...
А я - зоскнів.
Я відданий спрадавна небесами
Розкішне ти, колосся заповітне
родимих нив, -
цвіте, росте, спіліє зерно житнє...
А я - зоскнів.
Я відданий спрадавна небесами
2021.11.30
18:20
ДЕСЯТИЙ ВІНОК
ДО СЕРЦЯ СЕРЦЕМ
І (X)
Весна пісні сплітала колискові,
ДО СЕРЦЯ СЕРЦЕМ
І (X)
Весна пісні сплітала колискові,
2021.11.30
12:16
На осінь звично в небі переміна:
Ідуть дощі… кружля відлетний птах…
У храмі ревно преклонив коліна
Напів-мирянин і напів-монах.
– Молю Тебе, всемилостивий Боже,
Воздай мені за ісповідь гірку.
Я розповім тобі про… дику рожу,
Ідуть дощі… кружля відлетний птах…
У храмі ревно преклонив коліна
Напів-мирянин і напів-монах.
– Молю Тебе, всемилостивий Боже,
Воздай мені за ісповідь гірку.
Я розповім тобі про… дику рожу,
2021.11.30
12:11
Північ. У ліжку тісно,
Поруч - жони маман.
Ох яка теща грізна!
Спати не хо сама.
А у дружини нежить,
В мене - трясун (прикинь!).
Слухають діти-лежні
Поруч - жони маман.
Ох яка теща грізна!
Спати не хо сама.
А у дружини нежить,
В мене - трясун (прикинь!).
Слухають діти-лежні
2021.11.30
09:57
Коньяк в графині вторить янтарю,
що, далебі, Литві симптоматично.
Коньяк вас уподібнить бунтарю.
Що не практично. Радше – романтично.
Він якорі рубає, говорю,
всьому, що ціпенітиме статично.
Кінець сезону. Столики вверх дном.
що, далебі, Литві симптоматично.
Коньяк вас уподібнить бунтарю.
Що не практично. Радше – романтично.
Він якорі рубає, говорю,
всьому, що ціпенітиме статично.
Кінець сезону. Столики вверх дном.
2021.11.30
08:28
Виродилися аристократи
і плебеї лізуть у монархи...
із грязі у князі, у палати
і ніде злодії й олігархи
без юрми не можуть існувати.
***
Усюди сяють пики гарбузові
і плебеї лізуть у монархи...
із грязі у князі, у палати
і ніде злодії й олігархи
без юрми не можуть існувати.
***
Усюди сяють пики гарбузові
2021.11.30
05:59
Осінніх днів сльотава ворожба
Бентежить сни небачені каштанам, –
То душу переповнює тужба,
То серце заспокоює омана.
Сивіє мжичка й безліччю краплин
Безбарвно розмальовує долоні, –
Ждучи на тебе маюся один,
Лякаючись самотності полону.
Бентежить сни небачені каштанам, –
То душу переповнює тужба,
То серце заспокоює омана.
Сивіє мжичка й безліччю краплин
Безбарвно розмальовує долоні, –
Ждучи на тебе маюся один,
Лякаючись самотності полону.
2021.11.29
23:12
Вечірнє сонце, дякую за день,
за перший промінь із-за небосхилу
і за вінок заливчастих пісень
на жайворини тріпотливих крилах.
Спасибі щире, сонце золоте,
за усмішку твою широколику,
утіху – щебіт слухати дітей,
за перший промінь із-за небосхилу
і за вінок заливчастих пісень
на жайворини тріпотливих крилах.
Спасибі щире, сонце золоте,
за усмішку твою широколику,
утіху – щебіт слухати дітей,
2021.11.29
17:37
В Израиле многое связывается с чудом. Вот так и я, без году неделя израильтянин, совершенно непонятным образом будто бы заглянул в саму историю Государства Израиль. Как живые, выходили ко мне Хаим Вейцман, Бен-Гурион, Голда Меир, Моше Даян, Ицхак Рабин...
2021.11.29
15:08
Вітер гілоньки колише
І листи по небу пише.
Хутко рухає хмаринки:
Старт, а далі – серединка,
Потім – фініш, жирна крапка –
Записав усе на згадку.
Білосніжні та блакитні
І листи по небу пише.
Хутко рухає хмаринки:
Старт, а далі – серединка,
Потім – фініш, жирна крапка –
Записав усе на згадку.
Білосніжні та блакитні
2021.11.29
14:44
Давно колись ознайомився зо науковими дослідженнями щодо впливу інфразвуку частотою від 16 до 7 Гц на людський організм. У статті описувались відомі вченим трагічні випадки, що стались, приміром, на кораблях зо матросами у відкритому океані. Виявляється,
2021.11.29
13:50
Кінець листопада – для суму не час.
Ховайсь у квартирі й чогось там навчайсь,
наприклад, основ стратегічного мислення.
Наблизилась осінь до фінішних днів.
Різдвяно-хрещенських чекаючи див,
на думці про літо прийдешнє лови себе.
Висока вологість –
Ховайсь у квартирі й чогось там навчайсь,
наприклад, основ стратегічного мислення.
Наблизилась осінь до фінішних днів.
Різдвяно-хрещенських чекаючи див,
на думці про літо прийдешнє лови себе.
Висока вологість –
2021.11.29
13:12
Цей жовтень на протязі вітряних тижнів
барвистий берет не зносив,
щоб ранок у спогадах золотом тішив
людей, що примчались на сім.
Цей місяць повсюди принади навісив
і в зали ясні запросив,
щоб ранок людей, що спішили на вісім,
барвистий берет не зносив,
щоб ранок у спогадах золотом тішив
людей, що примчались на сім.
Цей місяць повсюди принади навісив
і в зали ясні запросив,
щоб ранок людей, що спішили на вісім,
2021.11.29
10:32
Не поклоняйся вшам,
изгрызшим голову твою
в тюрьме раздумий.
Не двигай прошлое
и Бога не гневи.
Не сокрушайся.
Вверх не бросай топор –
с небес он упадёт на землю
изгрызшим голову твою
в тюрьме раздумий.
Не двигай прошлое
и Бога не гневи.
Не сокрушайся.
Вверх не бросай топор –
с небес он упадёт на землю
2021.11.29
10:24
Сугестії вдавились у петлі,
Мундштук з брехні переточили зуби.
Опінії, ідеї, гасла - тлінь,
А віра не спасіння - міль у шубі.
Чи завтра, чи учора - все одно,
Веселка чи ярмо - нема різниці.
В Грааля чаші - оцет, не вино,
Мундштук з брехні переточили зуби.
Опінії, ідеї, гасла - тлінь,
А віра не спасіння - міль у шубі.
Чи завтра, чи учора - все одно,
Веселка чи ярмо - нема різниці.
В Грааля чаші - оцет, не вино,
2021.11.29
08:58
Із Миколи Некрасова
Стоїть мужик - хитається,
іде мужик - згинається!
З кори його розпучило,
журба-біда замучила.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стоїть мужик - хитається,
іде мужик - згинається!
З кори його розпучило,
журба-біда замучила.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2021.11.30
2021.11.19
2021.11.15
2021.11.08
2021.10.13
2021.10.08
2021.09.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ніна Виноградська (1961) /
Вірші
До булави ще треба голови
Мій дуб зелений вже позолотів,
Осіннє листя простягнув до неба.
Немов кричить до всіх-усіх світів,
Що в єдності людей тепер потреба.
Щоб не робили з нас тих баранів,
Не запрягали у вози волами.
І щоб ніхто ніколи не посмів
Сміятися над змученими нами.
«До булави ще треба голови» –
Завжди говорить мудрість нам народна.
Чи напились ми трунку сон-трави
І на рятунок свій уже не годні?
Кому попало в руки булаву
Віддаємо, а що з тим буде завтра?
Витравлюють нас, нібито вошву,
І нашу пам’ять спалюють на ватрах.
Невже немає серед нас отих,
Які несли століття нашу славу?
Нам нав’язали першородний гріх,
Щоб ми не мали мови і держави.
Щоби корились кожному, хто нас
Прийшов убити, а не захищати.
Невже не кров у наших жилах, квас?
І вже не ненька нам країна-мати?
Ми продалися лютим ворогам
І рідну землю віддали й колиску.
Із наших душ забрали віри храм
До України, бо немає зиску.
Ми пропили, проспали майбуття
Нащадків, тих, що йдуть через століття.
Ганебне наше нинішнє життя
Не стане вже ніколи і суцвіттям.
Не буде плоду доброго від тих,
Хто зневажає рідну матір, слово.
Тому у селах не лунає сміх
І нікому співати колискову.
Закриті школи, пустка, де нема
Бібліотеки, пошти і лікарні.
А булава в чужих руках. Дарма
Ми віддали її. Тому безкарні
Всі дії владні. Ми їм помогли
Розбити всесвіт український, землю
Продати, щоб жили отут воли
І працювали на чужих даремно…
«До булави ще треба голови» –
Народна мудрість проросла у слові…
Стоїть мій дуб у золоті листви
І жолудями сипле від любові.
24.10.21
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
До булави ще треба голови
Мій дуб зелений вже позолотів,
Осіннє листя простягнув до неба.
Немов кричить до всіх-усіх світів,
Що в єдності людей тепер потреба.
Щоб не робили з нас тих баранів,
Не запрягали у вози волами.
І щоб ніхто ніколи не посмів
Сміятися над змученими нами.
«До булави ще треба голови» –
Завжди говорить мудрість нам народна.
Чи напились ми трунку сон-трави
І на рятунок свій уже не годні?
Кому попало в руки булаву
Віддаємо, а що з тим буде завтра?
Витравлюють нас, нібито вошву,
І нашу пам’ять спалюють на ватрах.
Невже немає серед нас отих,
Які несли століття нашу славу?
Нам нав’язали першородний гріх,
Щоб ми не мали мови і держави.
Щоби корились кожному, хто нас
Прийшов убити, а не захищати.
Невже не кров у наших жилах, квас?
І вже не ненька нам країна-мати?
Ми продалися лютим ворогам
І рідну землю віддали й колиску.
Із наших душ забрали віри храм
До України, бо немає зиску.
Ми пропили, проспали майбуття
Нащадків, тих, що йдуть через століття.
Ганебне наше нинішнє життя
Не стане вже ніколи і суцвіттям.
Не буде плоду доброго від тих,
Хто зневажає рідну матір, слово.
Тому у селах не лунає сміх
І нікому співати колискову.
Закриті школи, пустка, де нема
Бібліотеки, пошти і лікарні.
А булава в чужих руках. Дарма
Ми віддали її. Тому безкарні
Всі дії владні. Ми їм помогли
Розбити всесвіт український, землю
Продати, щоб жили отут воли
І працювали на чужих даремно…
«До булави ще треба голови» –
Народна мудрість проросла у слові…
Стоїть мій дуб у золоті листви
І жолудями сипле від любові.
24.10.21
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1151 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1151 seconds