ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2022.01.21
22:19
Укриває біле покривало
Душу, що оголено дрижить.
Як мені тебе не вистачало
У порожніх снах вже стільки літ.
Холоднеча біла і стерильна
Пригасила жар, що дотліва.
Почуття бентежно-божевільні
Душу, що оголено дрижить.
Як мені тебе не вистачало
У порожніх снах вже стільки літ.
Холоднеча біла і стерильна
Пригасила жар, що дотліва.
Почуття бентежно-божевільні
2022.01.21
20:01
Всього один забитий м’яч…
І зупинилось все навколо
Будь - де, будь - що, але не плач
Це лише Зборище і Поле…
Всього один забитий цвях…
Через роки заіржавіє
А в сни коли приходить птах -
І зупинилось все навколо
Будь - де, будь - що, але не плач
Це лише Зборище і Поле…
Всього один забитий цвях…
Через роки заіржавіє
А в сни коли приходить птах -
2022.01.21
15:51
Немає ані тактики, ні цілі,
ні якоря, ні палуби, ні кіля...
у морі лиха ми, таки, одні...
рабів галери позмивали хвилі,
а до Європи милі... милі... милі...
надійно сидимо на мілині.
***
ні якоря, ні палуби, ні кіля...
у морі лиха ми, таки, одні...
рабів галери позмивали хвилі,
а до Європи милі... милі... милі...
надійно сидимо на мілині.
***
2022.01.21
10:51
Снігуркою тану, принижену, голу
не кинь на поталу відлизі дарма.
Не звикла я крихти збирати зі столу,
благати любові, якої катма.
Чіпляла на грішника янгольські крила,
будила найкращі, святі почуття.
З розгніваним Богом щоразу мирила
не кинь на поталу відлизі дарма.
Не звикла я крихти збирати зі столу,
благати любові, якої катма.
Чіпляла на грішника янгольські крила,
будила найкращі, святі почуття.
З розгніваним Богом щоразу мирила
2022.01.21
08:35
Снить земля під білим покривалом.
Лебединим пухом вкритий світ.
До шибок мороз приклав лекало -
Візерунком став прозорий лід.
У ярах принишкла хуртовина,
Не порушить тишу вітруган -
Промайнув тихцем поміж ялини,
Лебединим пухом вкритий світ.
До шибок мороз приклав лекало -
Візерунком став прозорий лід.
У ярах принишкла хуртовина,
Не порушить тишу вітруган -
Промайнув тихцем поміж ялини,
2022.01.21
06:26
Падають зорі у роси
тиша така, що аж-аж.
Берегом річки йду босий
вітер зі мною мов паж.
Гладить волосся і плечі,
ніжно торкається щік,
мовить словами предтечі:
«Знову ти прийдеш за рік,
тиша така, що аж-аж.
Берегом річки йду босий
вітер зі мною мов паж.
Гладить волосся і плечі,
ніжно торкається щік,
мовить словами предтечі:
«Знову ти прийдеш за рік,
2022.01.21
05:10
Ясніє місяць. Зяє ніч.
Кругом лежать сніги безкраї.
Летить повз мене вітер пріч
І білі вихори здіймає.
Тремтять зіщулені сади
Уздовж узбіч доріг рахманних,
Де загубилися сліди
Несамовитого кохання.
Кругом лежать сніги безкраї.
Летить повз мене вітер пріч
І білі вихори здіймає.
Тремтять зіщулені сади
Уздовж узбіч доріг рахманних,
Де загубилися сліди
Несамовитого кохання.
2022.01.21
03:19
Мене ще не було, і навіть не родили…
В утробі я чекав на вихід, ось і все.
За дев’ять місяців куди нас не носило -
На озеро під вечір, з ранку на щосе…
До моря в синь, у глиб, крізь жах мирської суті,
До дзвонаря у дзвін, святих предосторог,
До тих,
В утробі я чекав на вихід, ось і все.
За дев’ять місяців куди нас не носило -
На озеро під вечір, з ранку на щосе…
До моря в синь, у глиб, крізь жах мирської суті,
До дзвонаря у дзвін, святих предосторог,
До тих,
2022.01.20
21:46
Сьогодні ліра не пішки ходила.
Допіру у ліри виросли крила.
Вона стрепенулась, знялась,
забриніла…
Давно сріблострунна сказати хотіла,
що перш, ніж отак вигравати
про крила,
потрібно, щоб ліра угору
Допіру у ліри виросли крила.
Вона стрепенулась, знялась,
забриніла…
Давно сріблострунна сказати хотіла,
що перш, ніж отак вигравати
про крила,
потрібно, щоб ліра угору
2022.01.20
21:36
Сповиті ми любов'ю двох сердечок…
І затишком вечірніх молитов…
… а пам’ятаєш нас, матусю - печо
Як гріли одне одного без дров?…
Розчесані і сонцем і вітрами
І співом солов’їним рідних саг
… а пам’ятаєш, що робили з нами
І затишком вечірніх молитов…
… а пам’ятаєш нас, матусю - печо
Як гріли одне одного без дров?…
Розчесані і сонцем і вітрами
І співом солов’їним рідних саг
… а пам’ятаєш, що робили з нами
2022.01.20
19:50
В часи смутні, коли непевна влада
На світ до біса виповзає того гада,
Що аж ніяк не хоче просто працювати,
А норовить чуже у когось відібрати.
І люду бідному нема куди подітись,
Тож вони змушені наругу ту терпіти,
Та ще до Господа у молитвах блага
На світ до біса виповзає того гада,
Що аж ніяк не хоче просто працювати,
А норовить чуже у когось відібрати.
І люду бідному нема куди подітись,
Тож вони змушені наругу ту терпіти,
Та ще до Господа у молитвах блага
2022.01.20
17:43
присвячується Тетяні Мирошниченко)
Торкнулась ніжна жінка срібних струн
І полилась мелодія чудесна.
Чаклує, наче звук епічних рун,
Відлунюють в душі джерельні весни.
Єство наповнює дзвінка краса,
Торкнулась ніжна жінка срібних струн
І полилась мелодія чудесна.
Чаклує, наче звук епічних рун,
Відлунюють в душі джерельні весни.
Єство наповнює дзвінка краса,
2022.01.20
08:16
Шини горіли, погорять і танки,
але не бути імперії тут!
Одягне мати сину вишиванку
й сади вишневі в травні зацвітуть.
І буде мир. Така настане тиша,
якої не було ще на землі.
У небі місяць зорі заколише
й на рала перетопляться шаблі.
але не бути імперії тут!
Одягне мати сину вишиванку
й сади вишневі в травні зацвітуть.
І буде мир. Така настане тиша,
якої не було ще на землі.
У небі місяць зорі заколише
й на рала перетопляться шаблі.
2022.01.20
07:54
Ця думка визріла помалу,
У світ прекрасного несе -
Твого кохання ідеалом
Я хочу бути над усе.
Цьому нема альтернативи,
Життя стає чарівним сном:
Або ти зробишся щасливим,
У світ прекрасного несе -
Твого кохання ідеалом
Я хочу бути над усе.
Цьому нема альтернативи,
Життя стає чарівним сном:
Або ти зробишся щасливим,
2022.01.20
07:48
Мине зима. Водойми скреснуть.
Нахлинуть запахи садів.
Давайте думати про весни
І про світанки молоді.
Вони, блакитні чи прозорі,
Або сріблясті, ніби ртуть, –
У снах спалахують, як зорі,
Спокійно спати не дають.
Нахлинуть запахи садів.
Давайте думати про весни
І про світанки молоді.
Вони, блакитні чи прозорі,
Або сріблясті, ніби ртуть, –
У снах спалахують, як зорі,
Спокійно спати не дають.
2022.01.19
20:48
ІМало що лишає у людей
по собі неопалиму пам’ять
і тому, напевне, де-не-де
та деінде ще її поганять
носії вмираючих ідей.
ІІМало на Московії наїдку...
їй усе готове подавай –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...по собі неопалиму пам’ять
і тому, напевне, де-не-де
та деінде ще її поганять
носії вмираючих ідей.
ІІМало на Московії наїдку...
їй усе готове подавай –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2022.01.16
2022.01.12
2022.01.04
2021.12.28
2021.12.04
2021.12.02
2021.11.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Івченко (1978) /
Вірші
Для Єви. ( Серія 72)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Для Єви. ( Серія 72)
Ця лихоманка — яга-ягище й гаряче тіло…
Уста-ялиці тріпочуть листям лимонно: Мамо!
Під пледом з вовни сумує нишком забутий Панда.
жаринки долі шиплять у грудях та Арлекіно
гірку пігулку ковтає, мила й казки — морями…
І не до жовтня, що жовті коси заплів березам,
і не до тата, хоч він надбрів’ям блідим шугає.
Манюнє тільце температурить і завмирають
примари днів і живі жахи із осіннього леза.
Знов пахне оцетом із компресу і Бог нам грає
Сон на сопілці: Ой, люлі-люлі.
—Ну, що ти, мила? Яка лікарня? Ось — сонко дрімко
наворожив нам чарівні ліки, що гоять рани.
У нас недуга втече швиденько, там де борами
ведмеді бурі сплять у барлогах й русалки світять.
Попий, маленька, цей чай з малини від мишки Міккі!
—Щипають очки? То щось попало із Квіткослави,
Країни ельфів, людей маленьких в легких туніках.
І в темну нічку будеш грудочку пильнувати.
Вологий лобик обтерти ніжно й заколисати місяцем.
Лише б покращало...
SMS летять падолистами
в ангінне лихо, що шаста хижо з лицем базальтовим.
Хай горло донечці заліковує й мій шарф батистовий!
Тут вогнедишне важке безсоння, мов божевілля.
Не рятівник вже ні вірш, ні книга в червоних рожах...
А у зіницях, слизьких, як вікна, дощем стривоженим
втопилась мама на віки- вічні з часів Трипілля…
Дитя сіпнеться — вона чаїно його доносить.
Яга-ягищя — це лихоманка. Гаряче тіло.
Уста-ялиці тріпочуть лисям, яріють:
—Мамо!
11 рік жовтень. Київ.
Уста-ялиці тріпочуть листям лимонно: Мамо!
Під пледом з вовни сумує нишком забутий Панда.
жаринки долі шиплять у грудях та Арлекіно
гірку пігулку ковтає, мила й казки — морями…
І не до жовтня, що жовті коси заплів березам,
і не до тата, хоч він надбрів’ям блідим шугає.
Манюнє тільце температурить і завмирають
примари днів і живі жахи із осіннього леза.
Знов пахне оцетом із компресу і Бог нам грає
Сон на сопілці: Ой, люлі-люлі.
—Ну, що ти, мила? Яка лікарня? Ось — сонко дрімко
наворожив нам чарівні ліки, що гоять рани.
У нас недуга втече швиденько, там де борами
ведмеді бурі сплять у барлогах й русалки світять.
Попий, маленька, цей чай з малини від мишки Міккі!
—Щипають очки? То щось попало із Квіткослави,
Країни ельфів, людей маленьких в легких туніках.
І в темну нічку будеш грудочку пильнувати.
Вологий лобик обтерти ніжно й заколисати місяцем.
Лише б покращало...
SMS летять падолистами
в ангінне лихо, що шаста хижо з лицем базальтовим.
Хай горло донечці заліковує й мій шарф батистовий!
Тут вогнедишне важке безсоння, мов божевілля.
Не рятівник вже ні вірш, ні книга в червоних рожах...
А у зіницях, слизьких, як вікна, дощем стривоженим
втопилась мама на віки- вічні з часів Трипілля…
Дитя сіпнеться — вона чаїно його доносить.
Яга-ягищя — це лихоманка. Гаряче тіло.
Уста-ялиці тріпочуть лисям, яріють:
—Мамо!
11 рік жовтень. Київ.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1045 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1045 seconds