ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Огдена Неша
Із Огдена Неша
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Огдена Неша
ТУ МИТЬ ВЖЕ НЕ ВЕРНЕШ
О юносте! О молодосте!
Який з тебе сад насолод росте!
Й коли старші, стримуючи сльози ледь,
Питають: “Куди ж ти?” – відказуєш: “Геть!”
І мчиш... Й вже інших звеселяєш.
О Боже, і як Ти це дозволяєш?!
Та, мабуть, зачорно я все змальовую:
Жую свій шпінат, піщинки ж випльовую,
Згадуючи, як дзвеніла струною
Радість в душі, коли ти була зі мною;
Щасливий і краплею солодості
Твоєї, о юносте, молодості!
ГАДЮКА
Де б не побачив я гадюку,
Хапаю в руки враз по дрюку;
Й хоч не виню у смерті матері,
Але достатньо й Клеопатері.
КАЧКОДЗЬОБ
Дивлюсь на качкодзьоба схвально;
Й хоч вигляда він аномально,
В сім’ї поводиться взірцево:
Коли пташино, коли – ссавцево.
А обізве хто качконосом –
Буть чемнішим того попросим.
ХОМ’ЯК
Ну що сказать про хом’яка?
До жартів він не спонука.
Суттєве все в його історії
Стосується лабораторії,
Де вчив людей долать токсини
Й став мучеником медицини.
Якби ж було все навпаки –
Нью-Йорк вже б звавсь Нью-Хом’яки.
ДИКИЙ ОСЕЛ
Ви чули дикого осла хоч раз,
Якого вчені називають онагром?
Це мов сміх божевільного чи ідіота екстаз,
Або ж як зненацька десь близько луна грім.
Все ж не варт зневажати цього співця:
Недарма звучить цей божевільний регіт;
У відповідь йому долина із хлівця
Мелодійний зубів ослиці скрегіт.
ЧЕРЕПАХИ
Щоб розрізнить – заглянь у пах –
Де черепаха й черепах:
Знать будеш так лиш, що за птаха
Це – черепах чи черепаха.
Й ще відкладають вони яйця,
Що відрізняє їх від зайця;
Їх пожалів би, неборак,
Й жебрак – за вибриків в них брак.
ДРАКОНИ
В краю драконів
Нема законів.
ЗОЗУЛЯ
Зозуля, мов той блазень –
Без шлюбних зобов’язань;
Й тому їй так не любі
Всіх інших птахів шлюби.
ПТАХИ
Пуччіні – латиниць, Вагнер – тевтонець,
А кожен із птахів – співець-філармонець:
Нам шле серенади весь день жайворон,
І радісним гімном звучить хор ворон;
В кущах соловей затягнув колискову,
А чайка кигиче у лузі чайкову.
Й ось так пастухів звеселяла Аркадія,
Як ще не було телебачення й радія.
ЛЕБІДЬ
Селезнем називає лебедя вчений жлоб;
Я ж стверджую, що це – самозакоханий сноб:
В дзеркало вод він вдивляється знову й знову,
Та про Павлову з його дзьоба не зронитись і слову.
БУРУНДУК
Всім відома давно сором’язливість моя –
Бурундук же сором’язливіший вдвічі, ніж я.
Він рухається повільно, наче з натуги,
Немов на екрані телевізора смуги;
Мов тінь від хмаринки або стиглий колос,
Чи Емілія Дікінсон, читана вголос.
БОГОМОЛ
Звідкіль прибув ти, богомоле, --
Не з космосу ж – в це поле голе?
Ні, не святого в тебе риза,
Де й залоз зелень – мов з заліза;
Комахоїдний, прямокрилий,
Ще й шепіт тихий: “Боже милий...”
КРЕВЕТКА
Креветка-самець, що шукає самку,
Не поміча її, хай навіть, зранку
Почавши, він обстежить кожну ямку.
Буває що й прозорість
Нам зовсім не на користь.
СВІТЛЯК
Що в світляка так ясно палає,
Наука сучасна іще не знає.
Й що краще: розгадувать таємниці в темницях
Чи в тьмі кружлять з незрозумілим сяйвом на сідницях?
О юносте! О молодосте!
Який з тебе сад насолод росте!
Й коли старші, стримуючи сльози ледь,
Питають: “Куди ж ти?” – відказуєш: “Геть!”
І мчиш... Й вже інших звеселяєш.
О Боже, і як Ти це дозволяєш?!
Та, мабуть, зачорно я все змальовую:
Жую свій шпінат, піщинки ж випльовую,
Згадуючи, як дзвеніла струною
Радість в душі, коли ти була зі мною;
Щасливий і краплею солодості
Твоєї, о юносте, молодості!
ГАДЮКА
Де б не побачив я гадюку,
Хапаю в руки враз по дрюку;
Й хоч не виню у смерті матері,
Але достатньо й Клеопатері.
КАЧКОДЗЬОБ
Дивлюсь на качкодзьоба схвально;
Й хоч вигляда він аномально,
В сім’ї поводиться взірцево:
Коли пташино, коли – ссавцево.
А обізве хто качконосом –
Буть чемнішим того попросим.
ХОМ’ЯК
Ну що сказать про хом’яка?
До жартів він не спонука.
Суттєве все в його історії
Стосується лабораторії,
Де вчив людей долать токсини
Й став мучеником медицини.
Якби ж було все навпаки –
Нью-Йорк вже б звавсь Нью-Хом’яки.
ДИКИЙ ОСЕЛ
Ви чули дикого осла хоч раз,
Якого вчені називають онагром?
Це мов сміх божевільного чи ідіота екстаз,
Або ж як зненацька десь близько луна грім.
Все ж не варт зневажати цього співця:
Недарма звучить цей божевільний регіт;
У відповідь йому долина із хлівця
Мелодійний зубів ослиці скрегіт.
ЧЕРЕПАХИ
Щоб розрізнить – заглянь у пах –
Де черепаха й черепах:
Знать будеш так лиш, що за птаха
Це – черепах чи черепаха.
Й ще відкладають вони яйця,
Що відрізняє їх від зайця;
Їх пожалів би, неборак,
Й жебрак – за вибриків в них брак.
ДРАКОНИ
В краю драконів
Нема законів.
ЗОЗУЛЯ
Зозуля, мов той блазень –
Без шлюбних зобов’язань;
Й тому їй так не любі
Всіх інших птахів шлюби.
ПТАХИ
Пуччіні – латиниць, Вагнер – тевтонець,
А кожен із птахів – співець-філармонець:
Нам шле серенади весь день жайворон,
І радісним гімном звучить хор ворон;
В кущах соловей затягнув колискову,
А чайка кигиче у лузі чайкову.
Й ось так пастухів звеселяла Аркадія,
Як ще не було телебачення й радія.
ЛЕБІДЬ
Селезнем називає лебедя вчений жлоб;
Я ж стверджую, що це – самозакоханий сноб:
В дзеркало вод він вдивляється знову й знову,
Та про Павлову з його дзьоба не зронитись і слову.
БУРУНДУК
Всім відома давно сором’язливість моя –
Бурундук же сором’язливіший вдвічі, ніж я.
Він рухається повільно, наче з натуги,
Немов на екрані телевізора смуги;
Мов тінь від хмаринки або стиглий колос,
Чи Емілія Дікінсон, читана вголос.
БОГОМОЛ
Звідкіль прибув ти, богомоле, --
Не з космосу ж – в це поле голе?
Ні, не святого в тебе риза,
Де й залоз зелень – мов з заліза;
Комахоїдний, прямокрилий,
Ще й шепіт тихий: “Боже милий...”
КРЕВЕТКА
Креветка-самець, що шукає самку,
Не поміча її, хай навіть, зранку
Почавши, він обстежить кожну ямку.
Буває що й прозорість
Нам зовсім не на користь.
СВІТЛЯК
Що в світляка так ясно палає,
Наука сучасна іще не знає.
Й що краще: розгадувать таємниці в темницях
Чи в тьмі кружлять з незрозумілим сяйвом на сідницях?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію