ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2025.12.29 23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало. Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі. Путіфренія – тупикове відгалужен

Олександр Буй
2025.12.29 22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.

Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,

Юрко Бужанин
2025.12.29 14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.

Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Сергій Губерначук
2025.12.29 13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??

Два білі олені блищать очима в

Віктор Насипаний
2025.12.29 00:56
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть

Олександр Сушко
2025.12.29 00:12
дружня пародія)

Кінець життя


Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,

Тетяна Левицька
2025.12.28 22:35
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?

Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’

С М
2025.12.28 15:43
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч

Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому

Іван Потьомкін
2025.12.28 14:22
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?

Євген Федчук
2025.12.28 13:20
Приїхала відпочити бабуся на море.
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це

Микола Дудар
2025.12.28 13:09
Життя таке як воно є:
Щоб не робив — йому не вгодиш.
І як цвіте, і як гниє —
І те і се в собі хорониш…
Без сліз й без радощів — ніяк.
Без злости трішки сирувате…
З своїм відтіночком на смак
На певний час з небес узяте.

Борис Костиря
2025.12.28 12:27
Стукотять важкі нудні колеса
Споважнілих, мудрих поїїздів.
І шматують серце, ніби леза,
Меседжи майбутніх холодів.

Подорож для того і потрібна,
Щоб збагнути спалахом сльози
Те, що відкривається на ринзі,

Юлія Щербатюк
2025.12.28 12:16
Де твій, поете, 31-ший,
В якому кращому з світів?
Ти на Землі свій шлях завершив,
Життя коротке поготів.
Твої вірші. Вони -чудові!
Тебе давно пережили.
Але серця хвилюють знову,
Звучать, мов музика, коли,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Вировець / Вірші

 Молитва
Бог, не суди: ты не был
женщиной на Земле!
М. Цветаева


Рву знавіснілі пута,
сльози ковтаю злі.
Боже, мовчи: не був ти
жінкою на Землі.

Ave, моя любове!
Пухом — грудей гробок!
Вбивцями є обоє —
тож пожалій обох!

Що ж він такий безкрилий?
Як він — такий земний —
котить камінні брили,
місить щоденний гній?

Нащо мені померлі
мрії його та сни?
Не вболівай за мене —
лишень у Бога ймено
милого пом’яни.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-05-05 11:04:44
Переглядів сторінки твору 3905
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.401 / 6  (4.887 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.824 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.08.22 09:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-05-07 22:44:45 ]
Навіяло... (наспівую тихенько, ніжно-ніжно):

"Далеко по реке уходила ладья,
За тобою ветер мою песню нес
Я ждала-ждала, проглядела очи я,
Но покрылся льдом да широкий плес

Но пришла зима, холодны небеса,
Под покровом вьюг пролетает век
На плече моем побелела коса,
И любовь моя не растопит снег.

Догорает лучина, сгорит дотла,
Лишь метель прядет мое веретено,
И сама уже, словно снег, бела,
Но я буду ждать тебя все равно
И сама уже, словно смерть, бела,
Но я буду ждать тебя все равно..."

(завіса опускається з тихим затишним шурхотом, глядачі мовчать, тамуючи німе питання: як пов"язати співане з віршем? а виконавиця тим часом тікає у невідомому напрямі, прихопивши з собою, доки ніхто не бачив, золоті рядочки:
"Не вболівай за мене —
Богові тільки ймено
милого пом’яни." )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Влад Псевдо (Л.П./Л.П.) [ 2009-04-23 12:10:34 ]
Ларисо, все чудово. За русизми не пудріться(бо це не русизми)! Поезія близька до нірвани, але чомусь не подобається передостанній рядок. Без нього було б набагато жорсткіше. Браво!

з повагою, я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-03 08:02:44 ]
Дякую, Владе.
Перепрошую, що невчасно відповідаю: я тут зараз нечаста гостя. Робота поглинула. Я не ставила собі на меті написати жорсткого вірша, швидше — ніжного. Любов, як лірична героїня цього вірша, померла, але ж вона була наша і була — Любов.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-04 13:54:18 ]
потужна річ!
(сам тихенько стукає пальцем в небо: альо-о-о! альо-о-оу-у-у!!! це я... вибачайте, що потурбував... тут... на кораблі бунт!.. трохи вагається й додає - жіночий, вибачайте)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-05-04 14:56:02 ]
:))
Ну насмішили, Сергію!
Дякую від душі. Як я люблю такий стиль спілкування!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2009-05-04 15:35:26 ]
дик, а я по іншому не вмію :(
на щось розумне хисту не вистачає. от і видумую казна_що:)