ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2025.10.25 00:02
Хтось шукає позитиву,
Інший любить негатив
І довбе у хвіст і в гриву
Хто йому не догодив.

Хтось блаженство віднаходить, Копирсаючись в лайні
І на лихо всій природі
Напастить найкращі дні.

Віктор Насипаний
2025.10.24 23:58
Так сумно часом на душі –
Нема тепла. Вітри, дощі.
А сум за мною, наче тінь,
Між люду , вулиць, днів і стін.
Та день світлішим враз стає,
Коли хтось рідний поруч є.
---------------
А час між пальці, мов пісок:

Микола Дудар
2025.10.24 23:50
Ми з тобою не публічні…
Не публічні до пори
І зусилля ці не вічні
То таке… не говори
Потребує хтось довіри
А комусь — Ве-Де-еН-Ха…
В певній мірі ми — як звіри…
Тільки так, щоб без ха-ха

Борис Костиря
2025.10.24 22:00
Подих осені ледь уловимий
Пролетів до мене звіддаля,
Пронизав стрілою кволі рими
І дихнув у серце, як земля.

Подих осені торкнеться тонко,
Ніби зламана тернова віть.
Нависають виноградні грона

Світлана Пирогова
2025.10.24 20:18
І хто придумав цей затяжний антракт?
Я ніби в душному стою фойє.
І серця стукіт годинникові в такт:
І тук, і тук, бо він десь є, десь є...

Заходжу вглиб глядацького партеру.
Нервую: знайти його не можу.
(Так схоже на трагедію Вольтера.)

Леся Горова
2025.10.24 19:43
ПрянИть опалий лист, гірчить повітря,
Прогріте після заморозків перших.
І барбарису кущ, на тин зіпершись,
Мені плоди простягує привітно:

Як згадку безтурботного крюшону
Між осені, де все гіркаво-кисле.
Подякую. А гілка журно висне,

Артур Курдіновський
2025.10.24 19:35
Київ незламно рахує години,
Стрілка повільно вистукує хід...
Десь в укритті ще дрімає дитина.
Мирну угоду влаштовує світ...

Знову ракети гримучий удар...
Київ незламно рахує години...
Ворог щоночі розпалює жар,

Іван Потьомкін
2025.10.24 19:06
Той день був пам’ятний для Яакова.
День, коли Аврагам помер.
Як і велять звичаї роду,
В час скорботи слід їсти щось округле.
То ж чечевицю на обід зварив онук.
Тільки-но намірився покуштувать,
Як на порозі зависочів Есав.
«Мабуть, ще віддалеки ви

Микола Дудар
2025.10.24 16:33
Почувайся як удома.
Сядь, дружище, не спіши…
Зникнуть cумніви і втома,
Зникнуть порізі і шви…
Хочеш сонця? Прохолоди?
Хочеш вголос?.. Так — чи ні?
Все спитав, як у госпОди,
Тільки знову уві сні…

Тетяна Левицька
2025.10.24 16:01
Чорнота невидюща вмостилась на плечі.
Не шелесне за вікнами бурий покров;
стелить доля ласкаво перини лелечі,
та не може знайти їх незряча любов.

Ти говориш, що світла немає в квартирі,
якось лячно наосліп шукати свічу?
Як проміння злетить у індиг

Володимир Мацуцький
2025.10.24 14:18
«Рашизм».
Украинский поэт Владимир Мацуцкий
(лауреат фестиваля Авторской песни «Оскольская лира—91»
в номации поэзии[20])
в марте 2014 года этому явлению посвятил свой стих
«Ликует путинский рашизм»[21]. (Материал из Циклопедии)

Ликует путинск

Сергій Губерначук
2025.10.24 12:24
Мій любий, ти сидів на лаві в парку
і вітром дихав.
Ти шепотів: «Людиною не хочу бути,
я хочу деревом».
Ти хочеш деревом високим, любий?
«Так, і щоб на ньому – гроші замість листя».
І ти тоді, мабуть, нікому б грошей і не дав,
а високо від кожної

Сергій СергійКо
2025.10.24 12:12
Дивлюсь на сплячі силуети крізь
Ранкового туману, окуляри.
Набридли хвилі повсякденних криз.
Крихкий руйную до реалій міст –
Здаються більш дотепними примари.

Верхівки сосен проштрикнули млу,
Густого неба чарівну безодню.

Світлана Майя Залізняк
2025.10.24 09:23
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

***

Над

Віктор Кучерук
2025.10.24 07:32
У натовпі слухом уловлював: "смерть"
І серце наповнилось болем ущерть.
Це слово щоденно роками звучить,
Порушує спокій і мучить щомить.
Дарма намагаюся стати глухим,
Аби розлучитись зі словом лихим, -
Від мене воно не іде ні на крок,
Раз жалем за

Борис Костиря
2025.10.23 22:47
Парк перебудовують,
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші / З Обличчя

 Опальний день
Йде день - хоч на руках його носи,
хоч роздавай кульбаби парасолі
та задирай, де стигне рай - носи
за долі всі розгадані паролі.

Сьогодні сонце в оплесках на біс,
в моїй замоленій до сліз молитві.
І я впускаю небо під укіс -
і кошу хмари, наче поле - битва.

Віднині світ в долонях, ніби птах,
тремтить від щастя - певності злетіти.
І я збираю світло на устах,
та віднімаю право відніміти,

бо повен віри аж по вінця вен,
бо чую янгольску з-за хмар трембіту.
В такий опальний перед Богом день
не гріх і заживо в собі згоріти.

14 Травня 2008

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-05-14 18:07:20
Переглядів сторінки твору 3770
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.250 / 6  (5.076 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.135 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.10.15 15:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-14 18:45:44 ]
Пегас у Юрця хлюпає в калюжах
отак от крила намочити!
Не випірнає, не подужа :(
Поете, треба конику спочити!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-14 19:05:31 ]
Це вірно - нічого сонцю талапатися,
Дякую Друже - виправив...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Вороненко (М.К./Л.П.) [ 2008-05-14 20:11:00 ]
Загадочка після "Опального дня"
-------------
Хто косить хмари, ну а небо - під укіс
Збирає світло, щоб створити зірку
Кого поезія приймається на біс
Вгадайте, друзі, хто це?
******************* всі хором: "Це - Лазірко!" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-05-14 20:27:59 ]
Юрчику, ти Феніксом вирішив попрацювати? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-05-14 21:27:48 ]
Який гарний день сьогодні, зовсім не опальний, і який гарний вірш! Не гори, Юрцю, як ми тут без тебе?
Все добре, а особливо - настрій - і злетіти хочеться, і янгольські трембіти чути!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-15 09:17:17 ]
Во, Юрію вдалий вірш. Його б та 25 травня, та в Київ, та в київраду. Та щоб на практиці. Не в одного там буде опальним день. Ага, по телевізору чув.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-19 16:22:11 ]
А на кого ставки Олександре,
На Кличка?

Кличка покличу - най їм вмаже.
Не вибори - а просто лажа. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-19 16:25:51 ]
Хто був то й і залишиться. Але бабла викинуть. Нічого, не збідніє там ніхто. Потім своє навернуть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-19 16:45:39 ]
Шо знову той наркоша Черно`?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-05-19 17:48:20 ]
Юрцю, привіт :) може, замінити якось ті дієслівні рими: злетіти-відніміти? а ще трохи муляє, що рими (-іти) повторюються в наступній строфі: трембіту-згоріти...
Я щось таке намудрувала:)) -

Віднині світ в долонях, наче птах,
тремтить від щастя - певності до злету,
І я збираю світло на устах
і німоту свою пускаю в Лету...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-20 19:58:47 ]
"відніміти" - позбутися "німоти" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2008-05-19 19:13:58 ]
"і кошу хмари, наче поле - битва.
Віднині світ в долонях, наче птах,"
Юрась, друге "наче" краще змінити на "ніби" - мякіше звучатиме і зникне повтор.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гуменюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-24 17:42:21 ]
Так сподобався твій світлий день, що аж тепліше стало за вікном.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-25 19:36:21 ]
Тішуся Марійко,
Що світла стало на кухлик більше.
Дякую.