Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ЩО СКАЗАВ НЕ ЧУЙ ВІТЕР..(VI)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЩО СКАЗАВ НЕ ЧУЙ ВІТЕР..(VI)
Цього дня Аліса вирішила залишитися вдома і присвятити час складанню валізок. Ходити по лісу було небезпечно. Десь там по хащах продирався войовничий загін зомбованих козенят та хом’ячків, серед яких були утаємничені і особливо небезпечні ТРАКТАТИ, «абіділ» та клон. Очолював загін Вовк, якого Аліса не боялася. крім того, вона мала охоронну грамоту від РеМа. Та все ж краще було пересидіти цей час у мушлі.
Сьогодні дівчинка переживала справжнє творче піднесення. Валізки складались гарно, легко…Аліса відчувала себе пташкою колібрі, яка літає від однієї запашної квітки до іншої і насолоджується нектаром.
Раптом з лісу донеслося цокотіння копитець, чмихання, дзенькання, барабанний бій.
Це був той самий загін, який зібрав проти Аліси той самий, недоброзичливий Равлик з вишнею. Рішуче налаштовані вояки зупинилися перед дверима і… побачили ОХОРОННУ грамоту равлика Рема, яка світилася на дверях фіолетово – голубим сяйвом, немов неоновий ліхтар.
Наслідки були неочікуваними. ТРАКТАТИ, клон та «Абіділ» зникли, наче на них натиснули клавішею DELETE. Козенята, Вовк та Пташина хвороба почали танути, немов морозиво і за мить перетворилися на 7 білих і дві сірих краплинки. Нетрхної крутості Хом’ячки - характерники, яких Аліса боялася чомусь найбільше, за кілька секунд вирили нірки у піщаному ґрунті і зникли у підземних лабіринтах…
Все це сталося так швидко, що дівчинка навіть не встигла прийти до тями. А коли опам’яталася, то розсміялася дзвінко і весело.
На її сміх, що срібним дзвіночком залунав у лісі, в ту ж мить з’явився равлик Сонце. Аліса подумала : непогано було б подружитися з ним, він такий милий і має гарне ім’я. Та равлик, як і в перший день був розгніваний. Він намалював на доріжці ось такий промінчик ____________ і сказав: - Ваші жалюгідні хлюпання і висмоктування пальців мало зрозумілі та зрештою - невесело смішні
і рівень Ваш отут: ______________
Аліса пригадала незв’язні слова равлика Маші і подумала, що ці два чимось схожі у своїх висловлюваннях… Замислившись знову над Таємницею Країни ПМ вона раптом побачила ще одного равлика, який ішов просто до неї. Він був білявим, з добрими голубими очима і привітним обличчям. Назвавши себе Не Чуй Вітром, равлик сказав дуже важливу фразу, яка найближчим часом допоможе Алісі нарешті зрозуміти цю дивну Країну : У КОЖНОГО РАВЛИКА СВОЯ ТАЄМНИЦЯ - приблизно так сказав Не Чуй Вітер.
Сьогодні дівчинка переживала справжнє творче піднесення. Валізки складались гарно, легко…Аліса відчувала себе пташкою колібрі, яка літає від однієї запашної квітки до іншої і насолоджується нектаром.
Раптом з лісу донеслося цокотіння копитець, чмихання, дзенькання, барабанний бій.
Це був той самий загін, який зібрав проти Аліси той самий, недоброзичливий Равлик з вишнею. Рішуче налаштовані вояки зупинилися перед дверима і… побачили ОХОРОННУ грамоту равлика Рема, яка світилася на дверях фіолетово – голубим сяйвом, немов неоновий ліхтар.
Наслідки були неочікуваними. ТРАКТАТИ, клон та «Абіділ» зникли, наче на них натиснули клавішею DELETE. Козенята, Вовк та Пташина хвороба почали танути, немов морозиво і за мить перетворилися на 7 білих і дві сірих краплинки. Нетрхної крутості Хом’ячки - характерники, яких Аліса боялася чомусь найбільше, за кілька секунд вирили нірки у піщаному ґрунті і зникли у підземних лабіринтах…
Все це сталося так швидко, що дівчинка навіть не встигла прийти до тями. А коли опам’яталася, то розсміялася дзвінко і весело.
На її сміх, що срібним дзвіночком залунав у лісі, в ту ж мить з’явився равлик Сонце. Аліса подумала : непогано було б подружитися з ним, він такий милий і має гарне ім’я. Та равлик, як і в перший день був розгніваний. Він намалював на доріжці ось такий промінчик ____________ і сказав: - Ваші жалюгідні хлюпання і висмоктування пальців мало зрозумілі та зрештою - невесело смішні
і рівень Ваш отут: ______________
Аліса пригадала незв’язні слова равлика Маші і подумала, що ці два чимось схожі у своїх висловлюваннях… Замислившись знову над Таємницею Країни ПМ вона раптом побачила ще одного равлика, який ішов просто до неї. Він був білявим, з добрими голубими очима і привітним обличчям. Назвавши себе Не Чуй Вітром, равлик сказав дуже важливу фразу, яка найближчим часом допоможе Алісі нарешті зрозуміти цю дивну Країну : У КОЖНОГО РАВЛИКА СВОЯ ТАЄМНИЦЯ - приблизно так сказав Не Чуй Вітер.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
