Цього дня Аліса вирішила залишитися вдома і присвятити час складанню валізок. Ходити по лісу було небезпечно. Десь там по хащах продирався войовничий загін зомбованих козенят та хом’ячків, серед яких були утаємничені і особливо небезпечні ТРАКТАТИ, «абіділ» та клон. Очолював загін Вовк, якого Аліса не боялася. крім того, вона мала охоронну грамоту від РеМа. Та все ж краще було пересидіти цей час у мушлі.
Сьогодні дівчинка переживала справжнє творче піднесення. Валізки складались гарно, легко…Аліса відчувала себе пташкою колібрі, яка літає від однієї запашної квітки до іншої і насолоджується нектаром.
Раптом з лісу донеслося цокотіння копитець, чмихання, дзенькання, барабанний бій.
Це був той самий загін, який зібрав проти Аліси той самий, недоброзичливий Равлик з вишнею. Рішуче налаштовані вояки зупинилися перед дверима і… побачили ОХОРОННУ грамоту равлика Рема, яка світилася на дверях фіолетово – голубим сяйвом, немов неоновий ліхтар.
Наслідки були неочікуваними. ТРАКТАТИ, клон та «Абіділ» зникли, наче на них натиснули клавішею DELETE. Козенята, Вовк та Пташина хвороба почали танути, немов морозиво і за мить перетворилися на 7 білих і дві сірих краплинки. Нетрхної крутості Хом’ячки - характерники, яких Аліса боялася чомусь найбільше, за кілька секунд вирили нірки у піщаному ґрунті і зникли у підземних лабіринтах…
Все це сталося так швидко, що дівчинка навіть не встигла прийти до тями. А коли опам’яталася, то розсміялася дзвінко і весело.
На її сміх, що срібним дзвіночком залунав у лісі, в ту ж мить з’явився равлик Сонце. Аліса подумала : непогано було б подружитися з ним, він такий милий і має гарне ім’я. Та равлик, як і в перший день був розгніваний. Він намалював на доріжці ось такий промінчик ____________ і сказав: - Ваші жалюгідні хлюпання і висмоктування пальців мало зрозумілі та зрештою - невесело смішні
і рівень Ваш отут: ______________
Аліса пригадала незв’язні слова равлика Маші і подумала, що ці два чимось схожі у своїх висловлюваннях… Замислившись знову над Таємницею Країни ПМ вона раптом побачила ще одного равлика, який ішов просто до неї. Він був білявим, з добрими голубими очима і привітним обличчям. Назвавши себе Не Чуй Вітром, равлик сказав дуже важливу фразу, яка найближчим часом допоможе Алісі нарешті зрозуміти цю дивну Країну : У КОЖНОГО РАВЛИКА СВОЯ ТАЄМНИЦЯ - приблизно так сказав Не Чуй Вітер.