Одне з найтяжчих в світі мук, що зводить з розуму любого,
І молодого і старого, хто раз в житті хоча б кохав та бід розлуки не пізнав.
Це розставання – гірка втрата, вона зламати може тих,
У кого в люблячому серці вогонь кохання не притих.
Причин розлуки є багато : життєві, вимушені й збіг
Та гірше всього відчувати, як доля робить хибний хід.
На думку зразу ж припадає історія людських сердець,
Яких незламні пута долі прирекли на свій кінець.
В далекій Греції колись, ще за часів богів та жриць,
Жили юнак та юна діва, які кохання лиш хотіли.
Та мрії пари не збулись і десь по світу розбрелись,
Коли підступна рука долі і не без помічі богів
Жорстоко й різко розірвала життєву нитку Авраїл.
Кохання зникло для хлопчини і сенс життя весь втратив смак,
Тоді звернувся він до Зевса і лиш благав її назад.
Відмовив грецький бог й сказав, що дух юначки у зірках,
Тоді промовив хлопець вмить: мене ви також заберіть!
Боги послухали його та помістили до зірок.
Та знов шляхи їх розійшлись й серця в єдине не злились.
На небі темнім уночі палають зараз їх зірки,
Нажаль невдача лиш одна ¬¬− далеко люблячі серця.
По різні боки на небеснім тлі розкидали їх чвари долі.