ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2020.09.20 21:44
У гаю, край села,
я зірвала ромашку шовкову,
і причину знайшла,
щоб до тебе вернутися знову.

Любиш... ні? Любиш...ні?
Не розкаже ця квітка лапата.
Що ж гадати мені,

Іван Потьомкін
2020.09.20 20:52
Уподобав якось лев доньку лісникову
І відтоді позабув, що то жить в спокої.
Почвалав у дім красуні, просить її руку,
Та не віда, що батькам завдає лиш муку:
Хоч і цар лев серед звірів, а доньці не пара,
А відмовиш – в хижака наготові кара.
«Бачиш,-

Шон Маклех
2020.09.20 20:26
На сонному пагорбі блідого сновиди –
Камінного ліхтаря чорнокнижників,
Що червоніє раз на століття –
Від передчуття жахливого –
Як провісник,
Серед вересового квіту ранньої осені
Я снив оксамитову казку – медову й бджолину:
Я – лицар королівств

Євген Федчук
2020.09.20 20:21
Як на озеру Долобську князі засідали
Святополк і Володимир раду тут тримали.
Ой, тримали князі раду і дружини з ними:
Що робити? Що чинити з половцями тими?
Не дають Русі спокою: розор за розором.
Чи найти на них війною чи походом скорим?
Говорила С

Ірина Вовк
2020.09.20 17:22
Картинка V. «АЛЕЯ ВІКОВИХ ЛИП» У КУТКОРІ. МОЛИТВА ДО АНГЕЛА-ХОРОНИТЕЛЯ. З появою у нашій Вовчо-Михайлівській сім’ї вітчима Зеновія Олійника, мала Ірочка з мамою Лідою почали їздити до родини ще в напрямку стародавнього села Куткір, що розкинулося у Б

Володимир Бойко
2020.09.20 16:57
Нетривале усе, що тримається страхом,
Що ламає людей, затоптавши в багно,
Як і все, що колись здобувалося махом,
Обертається прахом.
І кане на дно.

Дума Козак
2020.09.20 15:39
Ходили довго манівцями,
нас розділяв підступний тин,
та поєдналися серцями –
злились два подихи в один.

Це знову сталося… Нарешті!
Нарешті знову ми удвох!
Квітують восени черешні

Олександр Панін
2020.09.20 13:07
В суботу злодія гуртом
Схопили на базарі,
Хотіли "врізати" кийком,
Погрози промовляли.

"Ану, танцюй, як каже пан,
Танцюй, вражино, чуєш?
Із шкіри буде барабан,

Олексій Кацай
2020.09.20 11:53
на громадянській війні поміж пеклом і раєм
весь в драматичній симфонії спалених сонць
я забісовано неба комп’ютером граю
між Стоунхенджом і храмом кавказьким Звартноц

це «між» колись хтось невправно назвав «Україна»
хоча тут до краю бігти стол

Сергій Губерначук
2020.09.20 08:33
Щастя, від якого ти психічно втомлюєшся,
мешкає поруч у будинку номер сорок шість.
Тільки-но ти прокидаєшся,
йдеш на кухню й пораєшся –
як у двері вже
дзвонить щастя непрошений гість.

Гість шепоче крізь щілину,

Тамара Шкіндер
2020.09.19 21:22
Прохолоди подих все єство відчує.
Десь луна озветься в сірих комишах.
Вітер в підворотні згодом заночує.
Сирістю підступно нагонивши страх.

Це іще не осінь - відлітає літо.
Мружить сонце очі в безлічі промінь.
Це не дощ, а мряка. І перепочити

Петро Скоропис
2020.09.19 17:36
Осінній вечір в скромнім, а утім –
містечкові, не байдужім до мапи
(топограф у азарті був, чи квапив
свої стосунки з дочкою судді).

Утомлений і від своїх дивацтв,
тут Простір ніби здихався одразу
рис величі, обмежуючи вас

Марія Дем'янюк
2020.09.19 15:30
На кінчиках пальців тополі
Вмостилось багряне сонце,
Проміння блискучо-червоне,
Відчинене в небі віконце.

І світом оцим милувалось,
Раділо рожеве серденько,
І ранечку ніжно всміхалось

Микола Соболь
2020.09.19 09:55
Я хочу – пролісків, а всюди лиш асфальт
з під нього в пекло лине навіть Лета.
Чи з розуму зійшла наша планета?
Брехня роїться між газетних шпальт…
Згущається із кожним днем пітьма.
Міліють наче ріки наші душі
і сонце землю все сильніше сушить,
здає

Ігор Шоха
2020.09.19 09:33
Світло є, а неучених – тьма.
Є кому у хаосі світити,
є кого сліпити, зокрема,
перлами богеми
у сучліті*.

Вже і генерація нова
копіює клони дієслова

Тетяна Левицька
2020.09.19 08:50
У нас все, нібито, гаразд,
біжу до тебе, як на свято.
Та сірі думи повсякчас
не хочуть в спокою лишати.
Як миші, сумніви гризуть,
в норі заховані зернини.
Дощей - печалі каламуть,
задуха в серця порожнині.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Нікітіна Вікторія
2020.09.18

Ріша Бо
2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин
2020.09.04

Лідія Скрипка
2020.09.01

Лариса Маковей
2020.08.01

М Менянин
2020.07.28

Таня Тарасюк
2020.06.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші

 Блаженні острови
Fetus Блаженні острови – волошки, Арни сльози.
Тут небо поселилося гойдати давнину.
Несе життя Еол і Кронос пише прозу,
а Ксант повзе вужем до першого морозу,
звиваючись при сутінках в Селени пелену.

А в нас – крадуть єлен у владних менелаїв,
вогню за троями кричать опальні когути.
– Немає афродіт на всіх парісів, знаєш?
– Та знаю, Зевсе, але ти вражаєш. Лаєм
нагородити піфій встиг, немов ериній ти.

І як Ураном не крути – дарма, не дбає.
Чого б собі не накрутив – то забере Аїд.
Япетно сто химер під Геєю дрімає,
бо десь у Тартарі утримується зграя
титанів і щоранку Ніксин вимирає рід.

Зима спочатку Дню укоротила віку,
а прометейний смолоскип Танатосу погас,
Ерида йшла до Старості і з пантелику
збивала яблука розбрату для Федіти,
Гіпнос подався дертися з Ефіром на Парнас.

А грішних нас – не омивали Стіксу плеса,
та часто серце в п`яти заганяли нам боги,
щоби світилися за військом ахіллесів
вони, лишаючи на пам`ять епіклесам
в слідах історії забутої одні борги.

Непричепурене те Єлісейське поле,
що плуга зачекалося та крові від меча.
Весною вічною Еол тут щастя поле,
воно ж, підкошене, паде до стіп Еолу,
єхиднами всихається на Кроносу очах.

13 Березня 2009

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Юлія Івченко 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Віктор Цимбалюк 5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-13 21:13:50
Переглядів сторінки твору 2740
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.405 / 5.67  (4.990 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.930 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2019.03.08 16:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-13 23:18:29 ]
Привіт, пане Юрію! Гарно знаєте античну міфологію, браво... Наскільки я зрозумів, "Непричепурене те Єлісейське поле", то є Україна? Якщо так, то тоді я б все ж замість "крові від меча" написав би "вправного плеча"... Навіщо нам та кров...
Дякую.
Єднання. Світло. Любов.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-13 23:44:27 ]
Вітаю Пане Вікторе,
Я думав уже над "плечем" і це перше, що мені на думку спало.
Але не міг його притулити до образу "поля".
Дякую за відгук і оцінку, я обміркую ще як це все уладнати,
З теплом,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-13 23:55:30 ]
Привіт ще раз! Як кажуть: гуртом добре батька бити...
До побачення. До завтра.
Єднання. Світло. Любов.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:19:01 ]
Звичайно, що легше,
Ще раз дякую,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-03-14 02:23:06 ]
Це Паріси самі собі руки чугунно в"яжуть
Це Єлени на постриг ідуть , і чудна їх хода -наркосміх!
На чеканені груди легка вишивальниця ляже,
Мов троянди червоні , на кров і останній сніг.
Зевс страшний позіхне і примружиться лиска- Гера,
Афродіта замре, оком синім торкнувши схил.
А на чорній горі Україна збирає навколішки перли,
Що чогось пересипав із жмені чурбан- Ахіл...(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:15:41 ]
Дякую Блакитна Кішко,
За продовження теми. :)
Дійсно біда з тими Ахілами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-03-14 10:38:35 ]
Юрію, те що ЛЮблю, вгодив мені як читачеві, насолодив амброзією і нектором (робота здійснена не даром:))) Щось таке картинне в твоєму "Ерида йшла до Старості і з пантелику збивала яблука розбрату для Федіти", картинне і поетично розкішне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:18:07 ]
Дуже тішуся, що вгодив, Юліє.
Маю бажання продовжити епос...
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-03-14 11:46:52 ]
Юрію, оскільки обожнюю міфи, то цей вірш саме те, чого мені не вистачало.Може краще "серце в п'яти", а отут опечетка "до стіп Еолу".І якщо чесно, отут щось мені за змістом не те
"Весною вічною Еол тут щастя поле,
воно ж, підкошене, паде до стіп Еолу,
єхиднами всихається на Кроносу очах." Спочатку те щастя пропололи, потім воно підкошене впало, а ділі ще й єхиднами всохлося. Тобто, забагато всього, може тих єхидн не потрібно згадувати? А вірш гарний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:32:39 ]
Ага, в "п`яти" - краще. Дякую Оленко.
А що не можна так сказати "до стіп Еолу"? Я звіряв зі словником здається можна "стіп" і "стоп"...
Еол (вітер) - то як "gone with the wind" - поле то щастя, а воно росте (ростуча б`яка така:)),
ну і стає підкошеним від того прополу, ну і те що вже лежить - воно мертве, але очевидне і в цьому є якась єхидність. Щось таке... Але мабуть мені не до кінця вдалося змалювати це.
З теплом,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:39:52 ]
Іринко (Гнатюк),
Коли Вам не важко, подайте б.л. декілька порад, що є не так з текстом.
Мені Ваша оцінка симпатична, але хотілося б знати перш за все недоліки вірша.
З теплом,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Криничанка (Л.П./М.К.) [ 2009-03-16 13:06:30 ]
І хочеться вам копирсатись? Прийміть як є.Правда в тому , що Є досконало , чесно і з одвічним надривом. І цей надрив варто приймати як належить.Я приймаю , схилившись перед талантом і з вдячністю за вказаний шлях у тонкому вимірі.І розумію,скільки ще потрібно промовчати і протоптати у собі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-16 22:48:27 ]
Привіт Наталю,
Дякую за твоє тепле слово - воно насправді гріє. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-16 14:51:16 ]
Як завжди, густо замішане на історії та паралелях...
Немає афродіт на всіх парісів, знаєш? 0 анітрохи не погоджуюся, скоріш, навпаки. Парісів нині брак. Хоч яблука ще зріють.
Не завжди легко розуміти текст того, в кого думка на десять кроків поперед слова, розшифровувати його метафори. І той, хто не завдає собі такої праці, хай краще не читає. Це я до Ірини Гнатюк. Побувала на сторінці. Почитала. Все зрозуміла. І це мине...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-16 22:52:57 ]
Ле`,
То так завжди - когось/чогось бракує.
Але, можливо, це нам лише видається, бо світ не може без балансу існувати...
Дякую,
З теплом,
Л.Ю. :)