ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші

 Блаженні острови
Fetus Блаженні острови – волошки, Арни сльози.
Тут небо поселилося гойдати давнину.
Несе життя Еол і Кронос пише прозу,
а Ксант повзе вужем до першого морозу,
звиваючись при сутінках в Селени пелену.

А в нас – крадуть єлен у владних менелаїв,
вогню за троями кричать опальні когути.
– Немає афродіт на всіх парісів, знаєш?
– Та знаю, Зевсе, але ти вражаєш. Лаєм
нагородити піфій встиг, немов ериній ти.

І як Ураном не крути – дарма, не дбає.
Чого б собі не накрутив – то забере Аїд.
Япетно сто химер під Геєю дрімає,
бо десь у Тартарі утримується зграя
титанів і щоранку Ніксин вимирає рід.

Зима спочатку Дню укоротила віку,
а прометейний смолоскип Танатосу погас,
Ерида йшла до Старості і з пантелику
збивала яблука розбрату для Федіти,
Гіпнос подався дертися з Ефіром на Парнас.

А грішних нас – не омивали Стіксу плеса,
та часто серце в п`яти заганяли нам боги,
щоби світилися за військом ахіллесів
вони, лишаючи на пам`ять епіклесам
в слідах історії забутої одні борги.

Непричепурене те Єлісейське поле,
що плуга зачекалося та крові від меча.
Весною вічною Еол тут щастя поле,
воно ж, підкошене, паде до стіп Еолу,
єхиднами всихається на Кроносу очах.

13 Березня 2009

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Юлія Івченко 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Віктор Цимбалюк 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-13 21:13:50
Переглядів сторінки твору 5229
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.406 / 5.67  (5.081 / 5.68)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.149 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2026.11.13 16:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-13 23:18:29 ]
Привіт, пане Юрію! Гарно знаєте античну міфологію, браво... Наскільки я зрозумів, "Непричепурене те Єлісейське поле", то є Україна? Якщо так, то тоді я б все ж замість "крові від меча" написав би "вправного плеча"... Навіщо нам та кров...
Дякую.
Єднання. Світло. Любов.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-13 23:44:27 ]
Вітаю Пане Вікторе,
Я думав уже над "плечем" і це перше, що мені на думку спало.
Але не міг його притулити до образу "поля".
Дякую за відгук і оцінку, я обміркую ще як це все уладнати,
З теплом,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-13 23:55:30 ]
Привіт ще раз! Як кажуть: гуртом добре батька бити...
До побачення. До завтра.
Єднання. Світло. Любов.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:19:01 ]
Звичайно, що легше,
Ще раз дякую,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-03-14 02:23:06 ]
Це Паріси самі собі руки чугунно в"яжуть
Це Єлени на постриг ідуть , і чудна їх хода -наркосміх!
На чеканені груди легка вишивальниця ляже,
Мов троянди червоні , на кров і останній сніг.
Зевс страшний позіхне і примружиться лиска- Гера,
Афродіта замре, оком синім торкнувши схил.
А на чорній горі Україна збирає навколішки перли,
Що чогось пересипав із жмені чурбан- Ахіл...(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:15:41 ]
Дякую Блакитна Кішко,
За продовження теми. :)
Дійсно біда з тими Ахілами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-03-14 10:38:35 ]
Юрію, те що ЛЮблю, вгодив мені як читачеві, насолодив амброзією і нектором (робота здійснена не даром:))) Щось таке картинне в твоєму "Ерида йшла до Старості і з пантелику збивала яблука розбрату для Федіти", картинне і поетично розкішне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:18:07 ]
Дуже тішуся, що вгодив, Юліє.
Маю бажання продовжити епос...
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-03-14 11:46:52 ]
Юрію, оскільки обожнюю міфи, то цей вірш саме те, чого мені не вистачало.Може краще "серце в п'яти", а отут опечетка "до стіп Еолу".І якщо чесно, отут щось мені за змістом не те
"Весною вічною Еол тут щастя поле,
воно ж, підкошене, паде до стіп Еолу,
єхиднами всихається на Кроносу очах." Спочатку те щастя пропололи, потім воно підкошене впало, а ділі ще й єхиднами всохлося. Тобто, забагато всього, може тих єхидн не потрібно згадувати? А вірш гарний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:32:39 ]
Ага, в "п`яти" - краще. Дякую Оленко.
А що не можна так сказати "до стіп Еолу"? Я звіряв зі словником здається можна "стіп" і "стоп"...
Еол (вітер) - то як "gone with the wind" - поле то щастя, а воно росте (ростуча б`яка така:)),
ну і стає підкошеним від того прополу, ну і те що вже лежить - воно мертве, але очевидне і в цьому є якась єхидність. Щось таке... Але мабуть мені не до кінця вдалося змалювати це.
З теплом,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:39:52 ]
Іринко (Гнатюк),
Коли Вам не важко, подайте б.л. декілька порад, що є не так з текстом.
Мені Ваша оцінка симпатична, але хотілося б знати перш за все недоліки вірша.
З теплом,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Криничанка (Л.П./М.К.) [ 2009-03-16 13:06:30 ]
І хочеться вам копирсатись? Прийміть як є.Правда в тому , що Є досконало , чесно і з одвічним надривом. І цей надрив варто приймати як належить.Я приймаю , схилившись перед талантом і з вдячністю за вказаний шлях у тонкому вимірі.І розумію,скільки ще потрібно промовчати і протоптати у собі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-16 22:48:27 ]
Привіт Наталю,
Дякую за твоє тепле слово - воно насправді гріє. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-16 14:51:16 ]
Як завжди, густо замішане на історії та паралелях...
Немає афродіт на всіх парісів, знаєш? 0 анітрохи не погоджуюся, скоріш, навпаки. Парісів нині брак. Хоч яблука ще зріють.
Не завжди легко розуміти текст того, в кого думка на десять кроків поперед слова, розшифровувати його метафори. І той, хто не завдає собі такої праці, хай краще не читає. Це я до Ірини Гнатюк. Побувала на сторінці. Почитала. Все зрозуміла. І це мине...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-16 22:52:57 ]
Ле`,
То так завжди - когось/чогось бракує.
Але, можливо, це нам лише видається, бо світ не може без балансу існувати...
Дякую,
З теплом,
Л.Ю. :)