ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2020.01.17 16:42
Але ж – було!
Окрилено і дзвінко
Мелодія виповнювала день.
Була на світі щонайкраща жінка
І світ здавався сповненим пісень.

Але ж – нема
І сліду тих мелодій,

Тетяна Левицька
2020.01.17 14:19
Збирають думи кучуруги
свинцевих хмар холодну тугу.
Судомить серце, струм зажури
у венах збільшує напругу.

І черв'ячок свердлить віднині,
горіх волоський мізку - думка.
А після мрії голубині

Вікторія Лимарівна
2020.01.17 14:09
Сяюча зірка у Небі єдина.
Диво з далеких космічних світів.
Саме сьогодні зійшла в надвечір’ї.
Відгук, сполука колишніх життів.

Тих, хто не встиг на землі догоріти!
Хто передчасно в миттєвості зник.
Як відчайдушно хотілося жити!

Козак Дума
2020.01.17 14:00
Я – Україна. Я вмираю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Де ті, у кого хата скраю,
хто першим ворога стрічає?
Тону і захлинаюсь у багні…

Я Україна-мати. Мої діти,
куди ви із домівки подались?

Ярослав Чорногуз
2020.01.17 11:45
Не забирай у мене любу –
Все, доле, у руках твоїх.
Не напились мої ще губи
Її цілунків чарівних.

Не забирай кохану, доле,
Благаю, ні, не забирай.
Життя моє не сповнюй болем…

Серго Сокольник
2020.01.17 11:32
сюр***

Ніч поринула в сон
Інтернетоновин монітору.
Сон накинув ласо
На думки, і затиснув у шори
На перебіг подій
Погляд зморений сплячого ока...

Микола Соболь
2020.01.17 05:27
Здається розум щось інопланетне.
Для «Homo sapiens» недоступна річ.
Вже не камінням, обстріли – ракетні
Та не шаблями, – кулеметна січ.

Чи може хтось знущається над нами?
Чи буде промінь світла ув імлі?
Дамоклів меч навис над головами

Олексій Кацай
2020.01.16 22:01
В ніч упурхує птах Гамаюн.
Я себе силуетом окреслюю
і сиджу з марсіанською «Теслою»
поміж обертів космосу й дюн.

До Землі, для авто недосяжної,
Гамаюне, прошу, долети
попри відстаней і самоти,

Іван Потьомкін
2020.01.16 21:43
В хмільному вальсі побажань
Пливуть до загсів молоді...
Дитячий сад, ти паузою стань
На їх зритмованій путі.
Найглибші очі – у дітей.
В них – цноти невичерпная криниця.
Долийте ж в свої кухлі, молоді,
Тепер лиш можете рідниться.

Сергій Губерначук
2020.01.16 18:54
На безлюддя сільських ландшафтів
визвірився собака на цепу,
це доказ моєї бездарності,
прорив свійських кілометрів,
це тиранія великого міста,
множена на нулі сповитух-пупорізок,
що жодну мою думку не приймуть
до складу мовних колізій,

Надія Тарасюк
2020.01.16 14:39
Чіпкий туман.
Розморена розлука.
Шкребе засмуток, наче кіт у двері…
Тремтливо мревом ходять попід руки
розквітлі душі
наших півмістерій.

Вечірніх зір

Козак Дума
2020.01.16 14:00
Було завжди відвертим важко жити,
в наш час велика розкіш благородність.
Як любиш правду в вічі говорити –
повинен полюбити і самотність…

Галина Сливка
2020.01.16 11:37
Ти не одна, хоч нас лиш по одному,
Ховала душу у жалях і втратах,
Крапки лічила, не шукала коми,
Жадала тверді й виплітала ґрати.
Ти не одна блукала попелищем.
Уже в снігу вчорашнє, щоб заснуло.
Вгорі вітрисько дивну пісню свище.
Іди вперед і залиш

Олександр Сушко
2020.01.16 10:34
Свята у мене жінка! Роботяща!
А я у неї - форменне ледащо.
Працюю на печі - не так як всі,
Щоб догодить її святій красі.

Мій хрест легкий, її ж тягар – важезний:
коса, сокира із гострющим лезом,
курчата, дві корови, кнур, коза...

Тетяна Левицька
2020.01.16 07:30
Я не бачу тебе коло себе
не сьогодні, ні завтра, не після.
Мабуть, я - не твоя вічна Геба,
певно ти - не моя більше пісня.

Не буває два сонця на небі,
дві любові на двох не буває.
Я та річка, що рве тихі греблі,

Микола Соболь
2020.01.16 06:13
Перші: «Агу» і несміливі кроки
У пам’яті моїй ніби кіно.
Тобі сьогодні вже чотири роки!
Як це було недавно і давно.
Лапатий сніг лягав на підвіконня,
Писав зими нетлінне полотно.
І я по снігу біг до тебе, доня…
Як це було недавно і давно.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12

Тіна Якуб'як
2020.01.08

Янка Кара
2020.01.05

Сергій Зубець
2020.01.01

Ірина Ваврик
2019.12.29

Олена Цип'ящук
2019.12.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші

 Блаженні острови
Fetus Блаженні острови – волошки, Арни сльози.
Тут небо поселилося гойдати давнину.
Несе життя Еол і Кронос пише прозу,
а Ксант повзе вужем до першого морозу,
звиваючись при сутінках в Селени пелену.

А в нас – крадуть єлен у владних менелаїв,
вогню за троями кричать опальні когути.
– Немає афродіт на всіх парісів, знаєш?
– Та знаю, Зевсе, але ти вражаєш. Лаєм
нагородити піфій встиг, немов ериній ти.

І як Ураном не крути – дарма, не дбає.
Чого б собі не накрутив – то забере Аїд.
Япетно сто химер під Геєю дрімає,
бо десь у Тартарі утримується зграя
титанів і щоранку Ніксин вимирає рід.

Зима спочатку Дню укоротила віку,
а прометейний смолоскип Танатосу погас,
Ерида йшла до Старості і з пантелику
збивала яблука розбрату для Федіти,
Гіпнос подався дертися з Ефіром на Парнас.

А грішних нас – не омивали Стіксу плеса,
та часто серце в п`яти заганяли нам боги,
щоби світилися за військом ахіллесів
вони, лишаючи на пам`ять епіклесам
в слідах історії забутої одні борги.

Непричепурене те Єлісейське поле,
що плуга зачекалося та крові від меча.
Весною вічною Еол тут щастя поле,
воно ж, підкошене, паде до стіп Еолу,
єхиднами всихається на Кроносу очах.

13 Березня 2009

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Юлія Івченко 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Віктор Цимбалюк 5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-13 21:13:50
Переглядів сторінки твору 2493
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.405 / 5.67  (4.990 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.930 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2019.03.08 16:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-13 23:18:29 ]
Привіт, пане Юрію! Гарно знаєте античну міфологію, браво... Наскільки я зрозумів, "Непричепурене те Єлісейське поле", то є Україна? Якщо так, то тоді я б все ж замість "крові від меча" написав би "вправного плеча"... Навіщо нам та кров...
Дякую.
Єднання. Світло. Любов.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-13 23:44:27 ]
Вітаю Пане Вікторе,
Я думав уже над "плечем" і це перше, що мені на думку спало.
Але не міг його притулити до образу "поля".
Дякую за відгук і оцінку, я обміркую ще як це все уладнати,
З теплом,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-13 23:55:30 ]
Привіт ще раз! Як кажуть: гуртом добре батька бити...
До побачення. До завтра.
Єднання. Світло. Любов.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:19:01 ]
Звичайно, що легше,
Ще раз дякую,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-03-14 02:23:06 ]
Це Паріси самі собі руки чугунно в"яжуть
Це Єлени на постриг ідуть , і чудна їх хода -наркосміх!
На чеканені груди легка вишивальниця ляже,
Мов троянди червоні , на кров і останній сніг.
Зевс страшний позіхне і примружиться лиска- Гера,
Афродіта замре, оком синім торкнувши схил.
А на чорній горі Україна збирає навколішки перли,
Що чогось пересипав із жмені чурбан- Ахіл...(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:15:41 ]
Дякую Блакитна Кішко,
За продовження теми. :)
Дійсно біда з тими Ахілами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-03-14 10:38:35 ]
Юрію, те що ЛЮблю, вгодив мені як читачеві, насолодив амброзією і нектором (робота здійснена не даром:))) Щось таке картинне в твоєму "Ерида йшла до Старості і з пантелику збивала яблука розбрату для Федіти", картинне і поетично розкішне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:18:07 ]
Дуже тішуся, що вгодив, Юліє.
Маю бажання продовжити епос...
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-03-14 11:46:52 ]
Юрію, оскільки обожнюю міфи, то цей вірш саме те, чого мені не вистачало.Може краще "серце в п'яти", а отут опечетка "до стіп Еолу".І якщо чесно, отут щось мені за змістом не те
"Весною вічною Еол тут щастя поле,
воно ж, підкошене, паде до стіп Еолу,
єхиднами всихається на Кроносу очах." Спочатку те щастя пропололи, потім воно підкошене впало, а ділі ще й єхиднами всохлося. Тобто, забагато всього, може тих єхидн не потрібно згадувати? А вірш гарний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:32:39 ]
Ага, в "п`яти" - краще. Дякую Оленко.
А що не можна так сказати "до стіп Еолу"? Я звіряв зі словником здається можна "стіп" і "стоп"...
Еол (вітер) - то як "gone with the wind" - поле то щастя, а воно росте (ростуча б`яка така:)),
ну і стає підкошеним від того прополу, ну і те що вже лежить - воно мертве, але очевидне і в цьому є якась єхидність. Щось таке... Але мабуть мені не до кінця вдалося змалювати це.
З теплом,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-15 04:39:52 ]
Іринко (Гнатюк),
Коли Вам не важко, подайте б.л. декілька порад, що є не так з текстом.
Мені Ваша оцінка симпатична, але хотілося б знати перш за все недоліки вірша.
З теплом,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Криничанка (Л.П./М.К.) [ 2009-03-16 13:06:30 ]
І хочеться вам копирсатись? Прийміть як є.Правда в тому , що Є досконало , чесно і з одвічним надривом. І цей надрив варто приймати як належить.Я приймаю , схилившись перед талантом і з вдячністю за вказаний шлях у тонкому вимірі.І розумію,скільки ще потрібно промовчати і протоптати у собі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-16 22:48:27 ]
Привіт Наталю,
Дякую за твоє тепле слово - воно насправді гріє. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-03-16 14:51:16 ]
Як завжди, густо замішане на історії та паралелях...
Немає афродіт на всіх парісів, знаєш? 0 анітрохи не погоджуюся, скоріш, навпаки. Парісів нині брак. Хоч яблука ще зріють.
Не завжди легко розуміти текст того, в кого думка на десять кроків поперед слова, розшифровувати його метафори. І той, хто не завдає собі такої праці, хай краще не читає. Це я до Ірини Гнатюк. Побувала на сторінці. Почитала. Все зрозуміла. І це мине...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-16 22:52:57 ]
Ле`,
То так завжди - когось/чогось бракує.
Але, можливо, це нам лише видається, бо світ не може без балансу існувати...
Дякую,
З теплом,
Л.Ю. :)