ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Петро Скоропис
2020.12.01 14:04
Генерале! Ці карти – лайно. Я пас.
Північ зовсім не тут, а в Полярнім Крузі.
І Екватор ширший за ваш лампас.
Себто, фронт, генерале, під хвіст папузі.
Чинник відстані в рації ваш наказ
в бугі-вугі зведе і урчання в пузі.

Генерале! Це повний уже ба

Олександр Сушко
2020.12.01 12:34
Розвелося до біса піїтиків,
Кожен - геній, ліричний титан.
Я ж - вояка нещадної критики,
Гузна рву віршарам. Смакота!

Ті ж вищать від образи та сваряться,
І волають : «Рятуйте, братва!».
Ох, важка у руках моя палиця,

Серго Сокольник
2020.12.01 12:17
Вікно... За лікарнею сонце зайшло,
В себе увібравши остатнє тепло
Надії, натомість пітьмі залиши-
ло дихання важкість, і холод душі,
І думку... Прозору, неначе кришталь,
Що вимовить хочеться... Тільки, на жаль,
Кришталь каламутить, мов подих зими...

Микола Соболь
2020.12.01 11:26
Привіт, підвищення тарифів!
Ой, зимо-зимонько, - йди геть!
Бо "слуг народу" труд сизифів
віщує Україні - смерть.

Чомусь мандраж бере не трішки.
Чи плакати, чи навпаки?
Від комунальної платіжки

Тетяна Левицька
2020.12.01 09:35
Дзвонить чоловік дружині!

- На стілець сядь, мила!
Горе в нас, біда віднині!
Й жінка уявила:
що їх кум попав під потяг,
донька під машину,
не дай Боже, на роботі

Сергій Губерначук
2020.12.01 09:29
Обабіч дороги вморожений місяць
мій погляд усотує хитрим промінням,
а ти не знаходиш ні серця, ні місця –
одне голосіння.

Здавалося б, світ на чудне призволяще
до нас, до сумних товстосумих найнявся.
А чим ти заплатиш, коли ти – ледащо?

Віктор Кучерук
2020.12.01 08:13
Ледве вкритий снігом грудень
Нагло шарпають вітри
І трясуться від застуди
Потемнілі явори.
Задубілі верболози
І посохлі вже корчі
Вдень зітхають на морозі
Та поскрипують вночі.

Дума Козак
2020.12.01 03:54
Як довго я тебе чекала,
та все ж обаві віддала…
І знову зустрічі шукала,
лише надією жила.

Хотіла я тебе зустріти,
гляділа подумки, у снах…
Спливло таке бентежне літо

Шон Маклех
2020.12.01 03:01
Я люблю затінок
Як птах з сірим пір’ям
Любить дерево снів рибалок.
Я кидаю свою тінь на долівку трави
Наче не тінь то, а сонети Петрарки,
Наче не трава то, а кучері дівчини,
Що торгує устрицями та мідіями
На ринку міста-невдахи Дубліна.

Володимир Бойко
2020.11.30 18:48
В історії більшості поселень нашого краю є отакі «білі плями» – загадки і таємниці, не з'ясовані і понині. Деякі з них втрачені назавжди – перебудовані, зруйновані дощенту, розорані, засипані. Але чимало іще чекають своїх відкривачів. Багато з них офі

Тетяна Левицька
2020.11.30 16:29
Не ходи вервечкою за мною,
заросла стежина лободою.
Не столочена трава зелена -
не твоя кохана наречена.

Розгулялось літечко розкішно,
та чомусь на серденьку невтішно.
Від жури верба ховає личко -

Ніна Виноградська
2020.11.30 13:10
З’явилась на світ цей за день до зими,
І осінь раділа зі мною появі
Твоїй, щоб обняти маленьку крильми,
І дати їй долю хорошу у Яві.

Щоб стежка прямою у світі була,
Щоб сонечка більше збиралося днями.
А я до твого доторкалась чола,

Ігор Деркач
2020.11.30 11:03
Четверо нас із семи дітвори –
щирі у вірі, наївні...
сіяли нас на узліссі вітри:
сестри мої у лихої «сестри»,
я ще живу в Україні.

Бігали ми по траві і росі
голі, голодні і босі...

Ярослав Чорногуз
2020.11.30 07:30
Водоспад, як милої волосся,
Пестить око білизною снів
Наяву. Чи то лише здалося?
Шумовиння чарівне мені

Слух ще й ніжить, умиротворяє...
Міг би я годинами цей спів
Убирати в душу. Мов із раю

Сергій Губерначук
2020.11.30 06:15
Коли я вітром оперезався
і літати научався,
ставало легше не мені,
а тим, хто лишався.
Просто писалося кожній букві,
кожній крапці
час у свідки набивався.
Бо свідок такого не я і не ті…

Володимир Бойко
2020.11.29 22:28
Російська рулетка чекає російських патріотів. Кожен кріт залишає свій слід. Демократ демократу не брат. Що черпається, те і черпаємо. Слонопотам гіпопотаму не панібрат. Кидається, як мамонт на буржуазію. Захоплений красою вдавився ковбасою. Любить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Аделаїда
2020.11.25

Валерій Докид
2020.11.18

Владислав Сотніков
2020.11.17

К Ґерц
2020.10.15

Нікітіна Вікторія
2020.09.18

Ріша Бо
2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин
2020.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Порце Ляна (2009) / Вірші

 Домінує щоранку в кімнаті...
Домінує щоранку в кімнаті
прокисле вино,
і червоною плямою манить
з розбитої таці.
Вже із люстра он та переконує:
«Баста! Давно
біль притих твій...
загоївся...
…як на собаці!»
І образа від серця спаде
аж до місця внизу,
у якому (спитаєте маму)
у мене шило.
На очах –
ніби хто по тій рані лизнув -
не кровить більше пам’ять.
Зажúло!
Гей, вечірніх новин позивні,
відірвіть мою думку від хаосу!
Так – Арбату!
А вам, сльози, - Ні!
Годі плакати!
Зарубцювалося!





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-03-17 09:54:22
Переглядів сторінки твору 2700
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.047 / 5.5  (4.426 / 5.28)
* Рейтинг "Майстерень" 4.782 / 5.5  (4.267 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.16 23:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-03-23 00:11:45 ]
...как там, у Макса Фрая?.. "Все истории возвращения к себе - это, в сущности, одна и та же история". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-23 11:03:31 ]
Ондо, я ніколи не читав текстів цієї авторки, але мав нагоду з нею поспілкуватися. Забавна ситуація, так? :)

Цікавий вірш, Ляно. Етапний?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Порце Ляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-23 11:12:17 ]
А як же інакше? Життя мабуть і складається з таких етапів - які треба перебороти і перемогти. Чим більше цих етапів, тим сильнішою стає людина!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-23 11:27:08 ]
А раптом - людина, як, наприклад, і верба, це тільки людина - без сильніша, слабша?
Рослинка-тваринка можуть хворіти, а так - кожна і красива, і чудова?
Чи має сила значення?
Можливо достатньо якості? :)
Тобто, етапи це, можливо, самоусвідомлення? І кого тоді перемагати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Порце Ляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-24 09:42:08 ]
Перемагати в собі слабкість. Це не я придумала - це все Ніцше)))
Поняття якості здається мені більш абстрактним. Хто якісніший - той хто йде вперед, розштовхуючи все на шляху до мети, не звертаючи уваги на біль, чи той, хто сидить на півдорозі і плаче, бо загнав до ноги колючку?
Можна не мати відповідних навичок, якостей, а тільки завдяки сильній волі й характеру досягати вершин.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-24 11:45:48 ]
Тоді Ніцше помилявся. :)
Слабкість не потрібно перемагати. Слабкість основа нашої чуттєвості, у тому числі й інтелектуальної. Але, якщо ці механізми на основі слабкості зросли і запрацювали, то це вже не слабкість - це витонченість?

Щодо якості - то, напевно, не має великого сенсу у "якісніший" щодо Людини. Це як сонячне проміння - воно завжди якісне, хоча і відрізняється географією використання. Думаю, і людина відрізняється від іншої людини географією Божого використання, а якість залишається та сама - Божественна.
Та чи всілякий Хомо стає людиною? Не даремно наш геній писав
"Ми восени таки похожі
Хоч капельку на образ божий,
Звичайне, що не всі, а так,
Хоч деякі..."
Так чи інакше, для молодості завжди притаманна кількість, - розуміння якості приходить пізніше. Інша справа, що в кожного і своя старість...

А про які вершини ви говорите, Ляно? У світі багато вершин, до яких тільки чортик може підштовхувати молоду і чарівну леді. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Порце Ляна (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-26 12:57:45 ]
Вершини в кожного свої - самі їх собі обираємо і самі досягаємо. Для когось вершина - купити "Челсі", а для когось - чемпіонська медаль, а комусь багато не треба - пляшки горілки для щастя достатньо.
Я цілком погоджуюся, що людина - Божественна. Але хтось може підняти руку на такого ж Божественного як сам, а хтось ні, бо керується розумом, а не дурістю.
Хтось може відкрити теорію відносності, а комусь один раз у школі сказали, що він дурень - він повірив і змирився, і навіть не намагається довести, що це не так.
Усі ми діти Божі, але всі різні - бо якби були однакові - то й життя було б у всіх однакове. Звичайно, що є певні схеми і стандарти, за якими те життя розвивається, але ... то швидше, як сценарій фільму - дай трьом режисерам однаковий, а фільми будуть абсолютно різні - у когось на пальмову гілку потягне, а про чийсь забудуть одразу після перегляду.
Хочете - називайте це якістю, хоч можна сказати, що робота була більш чи менш якісною, а не людина.
Цікаво, чим вам не подобається кількість? Тим більше у понятті - кількості якісних перемог:) Філософський закон переходу кількісних величин у якісні в такому випадку ніби не порушується?))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-26 14:07:32 ]
Якби ви знали Ляно, як ви праві і не праві - одночасно. :) Як на моє скромне розуміння, звісно.
Гармонійно розвинуті інституційні тонкощі Людського, які створюють рівновагу особистості, це і є сила особистості? Іншої сили в Людини, як на мене, немає. Сила особистості, це - Дух особистості, що, керуючись Розсудом, направлений на осягнення-збереження особистісної рівноваги в рамках свого "я", так? А ще в особистості є Божий Дух, що ... А ще формується Душа, що... Все інше супутні речі тільки працюють на основне, так, поки не спрацьовуються в ніщо - слух, зір, і т.д.
Кількість - у якість, це, напевно таки, тільки уточнення, увиразнення - без перемог, тільки додавання подробиць, які, зрештою, складають ціле - себто якість. Якість - це цілісність. І ми не можемо змінювати свою цілісність? Вона в нас тільки одна, і хто її не увиразнює для себе - не стає Людиною?
Зрештою, як казали одні мудреці - боголюди, атланти потрапили саме в таку пастку - втрати цілісності. :(