ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.12.26 17:24
Сніжить, світлішає у сірім світі (рондель)
Сніжить, світлішає у сірім світі.
Сніжинки витанцьовують у лад.
У дирижера- грудня певний такт.
Білішає примерзле з ночі віття.

Оновлення землі з старим графітом,
Бо справжній сніг, неначе чистий клад.
Сніжить, світлішає у сірім світі.

С М
2025.12.26 15:11
Стрибайте, промінчики (Procol Harum)
З віконня ковзнувши, стрибайте собі
Промінчики Місяця, ви є часткою снива
в якому (іще інший хтось-то, як ти)
й усміхнене сяєво киває згори

Стрибайте, промінчики, я знаю, я чув
ніби сходи небесні до пекла утечуть
і наша гординя – знамення падінь

Тетяна Левицька
2025.12.26 15:03
Неосяжний
Приваблюють чужі жінки? —
Красиві, вишукані, свіжі,
одружені та незаміжні —
не доторкнутися руки.

В їх погляді і крутизна,
і незбагненність магнетична,
хода і усмішка незвична

Борис Костиря
2025.12.26 13:06
Час
Лютий залишив мороз,
Наче відгомін погроз.

Навздогін штовхає сніг,
Ніби доленосний сміх.

Він з собою забере
Все нікчемне і старе.

Микола Дудар
2025.12.26 11:35
***
Хто на кого… проти кого…
Я навпроти, я за вас
Ви за мене і за Бога.
Я не проти, зробим пас.
А, ворота?.. Спільна квота.
Мій відрізок — мій ґешефт.
Хтось питає, чути: - Хто там?
«Хто» — той самий рикошет…

Артур Курдіновський
2025.12.26 09:27
Чорно-біла ніч
Білий сніг - шепіт чорної ночі,
Безголоса симфонія грудня.
Несміливо сказати щось хоче
Тихий спогад - поламана лютня.

Німота безпорадної тиші.
Ніч мене, мов дитину гойдає.
Але руки святі, найрідніші

Євген Федчук
2025.12.25 18:48
Битва під Коломною в січні 1238 року, або Як воювали «героїчні» предки московітів
Все хваляться по світу москалі,
Як героїчно предки воювали,
Як ворогів усіх перемагали.
Нема, мовляв, сильніших на землі,
Ніж москалі. І носяться із тим.
Роти всім «русофобам» закривають,
Які москальську «правду» не сприймають.
Уже всі вуха просвис

Ігор Шоха
2025.12.25 14:53
Фантасмагорія Різдва
Феєричне колесо Ярила
покотило знову до весни,
тогою сріблястою укрило
ясла, де у сонмі таїни
народила Сина Діва-мати,
але людям нині не до свята.
На святій і праведній землі
убивають віру москалі

Борис Костиря
2025.12.25 14:03
Поле
Я іду крізь незміряне поле
Несходимих і вічних снігів.
Я шукаю вселенської волі,
Що не має стійких берегів.

Ген далеко у полі безмежнім
Постає споважнілий монах.
Він здолав маяки обережні

Віктор Кучерук
2025.12.25 09:09
* * *
Різдвяна зірочка ясніє
Понад оселями в імлі
І подає усім надію
На мир та радість на землі.
Вона одна з небес безкраїх
До нас з'явилася смерком
І крізь густу імлу вітає
Своїм світінням із Різдвом.

Ярослав Чорногуз
2025.12.25 08:06
Вечір кохання
Замерехтіли трояндові свічі,
Мов розлились аромати весни.
Ти подивилася ніжно у вічі,
Мов пелюстками усипала сни.

ПРИСПІВ:
Вечір кохання, вечір кохання,
Іскри, як зорі, летіли увись,

Кока Черкаський
2025.12.24 21:29
Турист і футурист
Сказав туристу футурист:
- Я-футурист! А ти -турист!

- Все вірно, - відповів турист,-
Який я в біса футурист?

Артур Курдіновський
2025.12.24 15:51
Без...
Безсніжна зима. Беззмістовний мороз.
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.

Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від

Микола Дудар
2025.12.24 14:40
***
Ти бачив те, небачене ніким…
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.

В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,

Борис Костиря
2025.12.24 12:14
Паростки весни
Ці паростки весни проб'ються безумовно
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.

Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу

Сергій Губерначук
2025.12.24 09:23
Який пан товстий та негарний…
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.

23–24 серпня 1996 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Народження торнадо
Образ твору Може я була колись вітрилами?
Ніс мене ти далями безмежними,
Випробовував мене своїми зливами,
Сіллю й сонцем випалив в мереживо.
Пестив так, що навіть чайки плакали,
Потім враз – здирав, і рвав на клаптики.
А я знову, й знову бурю кликала,
Щоб разóм летіть украй галактики.

Може птахом я літала поміж скелями?
Ми змагалися з тобою в швидкості,
І сягали понад неба стелями,
Шаленіли від такої близькості.
Ти тримав моє крило - скоряла вись,
Але лють росла – гніздо до урвища.
Ближче б до землі… І я підводилась,
На крутій горі житло звивала ще.

Може в небо я росла тополею?
Ти блукав між листя гірко-трýнкого,
Шепотів «...моя…» і кликав долею,
Покидав, і я бриніла стрункою.
Повертався наче звіром загнаним,
Буревієм рвав красу до коренів.
Я ж пускала знов зелені пагони,
Ніжні і тонкі, але не скорені.

Я була дружиною, коханкою,
День і ніч тебе чекала віддано,
Ти влітав відкритою фіранкою,
Цілував, і знов шукав незвідане.
Я зросла твоєю міццю-зрадою,
Сни і впевненість мої злились в одне.
Перший власний крок…… І я не падаю!
Нині вітер – я!
Спини тепер мене!

2009




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-06-30 08:39:54
Переглядів сторінки твору 7016
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.044 / 5.5  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.009 / 5.5  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Постфемінізм
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-30 10:25:52 ]
Оленко, може просто :
Тепер вітер - я! Спини мене?!!

Вірш дуже проникливий... Гарно Ви пишете!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 11:23:16 ]
Дуже приємно, дякую. Щодо поради: я на слові "спробуй" роблю наголос, накшталт - нехай тільки спробує!
Написала в підтримку дорогої для мене людини, щоб повірила в свої сили і змогла здолати всю зневагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 11:02:17 ]
На шляху Вашої ліричної героїні трапився типовий
"герой нашого часу".:(. "Перший власний крок" вселяє оптимізм.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 11:43:47 ]
Оптимізм, і віру в себе, і повагу до себе. Принаймні хотілось саме на цьому наголосити.

Зоряно, а якщо ототожнити героїню зі справжньою природною силою, уявити, що саме так народжується некерована міць - і взагалі стає схожим на міф чи легенду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 12:39:25 ]
Концептуальна штучка, Оленко.
Від свого імені ви на порядок сильніше пишете, власне про це і вірш? :)

У вас три рядки у різних строфах із 13 чкладами, у той час, як всюди 11 складів. Напевно краще все по 11?
"Випробовував мене своїми зливами" - "мене" тут не обов'язкове?
"Може птахом я літала поміж скелями?" - "Може птахом я (жила, плила, тощо...) над скелями?"

"Потім враз" - "а тоді"?
"І сягали понад неба стелями" - "І єдналися (кохалися) за (під) неба стелями" - можливо оглянути такий варіант?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:25:53 ]
А ви вже й порахували?! Я вивела економіко-математичну модель залежності швидкості каравели, висоти польоту орла і прагнення тополі доторкнутися до хмар - і вийшло де 13 складів, а де 11. А математичні закони сумніву не підлягають, відхилення показника дорівнює 0,000001!

Вибачте, Редакціє, настрій такий, під впливом думок, вірша. Не хочу маслечка, хочу диму, пороху, і авіації, обов'язково авіації! Вважайте це провокацією.

Дякую за поради, поміркую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:57:13 ]
Безумовно, ви повинні відповідати - " а я проти"!
Боротися за своє бачення! Але в наступному вашому вірші ви вже підсвідомо враховуватимете потрібне...
Хорошого вам настрою! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:33:53 ]
форма віршика - бомба


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:52:06 ]
І ви теж відчули запах пороху? Трохи сірки, трохи нітроцелюлози, трохи нітрогліцерину....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:55:50 ]
встановив вірша по розміру екрану і відійшов на два кроки

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 15:09:43 ]
Обережно!!!!!!!!! Зараз рвоне!!!!!!!

.....Дим розсіюється....

На місці події вбитих чи поранених не виявлено. Сонце Місяць нагороджується орденом "за відвагу"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 15:16:44 ]
біля Сонця Місяця розкидано чимало аркушів книжок з бібліотеки, яку він звично переносить у власній голові.. на аркушах багато літер.. полегшена голова лагідно похитується на ледь прохолодних леґенях.. цей день виявився виснажливим, але приніс цікаві результати

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 15:35:24 ]
Ого, скільки ж тут аркушів, літер, думок....! А за вітром гляньте як летять - білі лелеки, чекаємо весни - повернуться.

А ви знавець анатомії! І я хочу так "полегшена голова лагідно похитується".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 15:51:49 ]
за білими лелеками летять знавці анатомії, їхні друкарки, голова професора Доуеля, реторти Леонардо, африканські маски, бумеранги і шматки кімоно, доганяють, переганяють..

Сонце Місяць роздумує про колу з льодом у глибокій запотілій склянці, яка робить мокру пляму у вигляді сонячного затемнення..

Ноги тим часом шукають не розпечене місце для спокою, де вони троха помріють про запасні ноги, які було б деякий час зовсім не шкода,

а легка голова, віддалена від пересування шорсткою невблаганною землею, робить намірену скривджену гримасу, тоді відкидається троха назад і задоволенно наповнюється відчуттям силової переміни м'язів, напружених у гримасі, на щасливу сонячну посмішку

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 19:01:35 ]
Як на мене - чудовий прояв вишуканого віршування,
При складній формі римувння - майже бездоганне виконання.І, щоб на сонці не було плям - пропоную:
Ти тримав моє крило - скоряли вись,
але лють росла - гніздо до урвища.
Як би наші долі не покраялись -
на крутій горі жтло звивала ще.
Вибачте за втручання.Відчувається, що Ви не шукаєте легких шляхів ні в житті, ні в творчості.
Щасти Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-01 16:04:16 ]
На сьогодні це найвища оцінка моєї творчості! Чи то слова такі вагомі, змістовні, чи ваш погляд на фото, чи ваше відчуття і розуміння поняття майстерності. Я відчула себе на щабель вище у власному розвитку, рості. Дякую! І за похвалу, і за пораду.