ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2022.05.16 10:23
***
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Олена Побийголод
2022.05.16 10:01
Хлопчик Вова
Із Володимира Висоцького

Хлопчик Вова, років сім, відкрити думав кран,
й тут його пойняв зненацька подив:
в раковині шастав неабиякий тарган,
вусами довжезними поводив.

Вова сперш злякався і ледь-ледь не заволав,

Віктор Кучерук
2022.05.16 05:35
* * *
Відчини скоріш віконце
І уважно подивись,
Як уже яскраве сонце
Освітляє синю вись.
Ще послухай, як привітно
Соловейка ллється спів
Там, де пахне білоцвіття
Вітром збуджених садів.

Ярослав Чорногуз
2022.05.15 22:50
Рубаї
Бездара пише й пише про війну.
Ракету геній випустив одну.
І корабель великий графомана --
Як та "Москва"* - ураз пішов "ко дну"!

15 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)

Микола Дудар
2022.05.15 19:18
***
Нескорені міста - передова…
Безсилий ворог топчеться на місці.
Цвітуть каштани у моєму місті,
А під вікном - заплакана вдова…
Тече сльоза струмком поперед сліз
Ой важко як, бодай і не скорили…
І відомо, нескоро до могили,
Так і потуг замало на узві

Шон Маклех
2022.05.15 17:15
Тягарець
Годинник, що вимірює епохи
Замість циферблату має лише порожнечу
А замість стрілок галактики:
До нього причеплено тягарець –
Чи то не тягарець, а тягар
Чи то Долі нашої попелястої
Чи то Всесвіту сього незбагненного
Гомеостатичного.

Ігор Деркач
2022.05.15 16:30
Невиказані жалі
Ми розминулись, як були зелені
у цій перипетії житія,
а нині не отьмарять теревені
ані твоє, ані моє ім’я.

Обоє обережні та учені,
отак би і жили – і ти, і я
у цій взаємодії потаємній,

Нічия Муза
2022.05.15 16:20
Долі навзаєм
Паде роса на молоді отави,
а у гаю зозуля закує
і стрепенеться серденько моє –
немає у минуле переправи.

А ти ще є, і я ще ніби є,
і десь цвітуть мої волошки, мальви...
і дивиться із відти світ ласкавий

Микола Дудар
2022.05.15 13:31
Заночуємо у...
Заночуємо у Небі…
Боже, дякую безмірно!
Я - Душа і Правди - Лебідь,
Ми ж служили Тобі вірно?!

Заночуємо у Полі…
Боже, вишивка між нами:
Я - Листок і Древо - Долі,

Тетяна Левицька
2022.05.15 08:03
Лілейний
Не важливо, коли доля зводить мости,
Хоч на мить блисне промінь багряний.
Я для тебе лілеєю буду цвісти,
У обіймах любові, коханий.

Хай війна не зриває пахучих лілей,
Нищить ніжність в серпанках рожевих!
Захлинається музикою соловей,

Ярослав Чорногуз
2022.05.14 21:53
Ліки від війни*
Я все думаю нощно і денно,
В Боже небо дивлюсь голубе --
Україно моя ти стражденна,
Ну за що розпинають тебе?!

Ну за що знов тобі — стільки горя? -
Очі виплакав я у журбі.
То — сусід бездуховний і хворий

Сергій Губерначук
2022.05.14 16:09
Любити слід…
Любити слід,
але любити – слід,
який лишається
рубцем червоно-синім після нього –
ненормально!

Отримувати ці рубці щоразу легше,
але любити легше вже не буде.

Ольга Олеандра
2022.05.14 11:42
То плине час
То плине час, спливає у безодні.
Вже місяці тихенько пропливли,
мов тії течії глибоководні,
народжені з придонної імли.
Кудись пливуть. Куди? Чи є пристанок
у тих миттєвостей буденно-манівних?
Ніч пропливла, пливе за нею ранок –
плескочуть хвилі, с

Віктор Кучерук
2022.05.14 06:54
В Збаражі
Тут нестерпно вітряно і пильно,
І круті дороги навсібіч, –
Тут повсюди бачиш мимовільно
Міць і велич нелегких сторіч.
Дух століть витає в сьогоденні
І отут сприймається, як дань,
Від котрої йде таке натхнення,
Що творити хочу без вагань…

Ігор Шоха
2022.05.13 20:58
Брати азовські і неазовські
ІДо себе ми не кликали біди,
але її хотіли біси вражі –
агенти віроломної орди.
Яка змія не повзає сюди,
криваві залишаючи сліди,
та шельму Бог усе одно покаже.

ІІКуратори «південної русі»:

Іван Потьомкін
2022.05.13 18:32
***
За солов’їв, котрих в Єрусалимі чомсь нема,
За горлиць, що росою полощуть горло ,
За дятла, що під кору дзьоб свій заганя,
За горобців, що не відають спокою,
Невтомний півник співати не вгава,
Аби могли ми відділити день од ночі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Макс Дрозд
2022.05.14

Емі Троян
2022.05.10

Павло Нетофор
2022.05.07

Самослав Желіба
2022.05.01

Наталія Твердохліб
2022.04.28

Анастасія Олівер
2022.04.27

Єлена Задорожня
2022.04.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Народження торнадо
Образ твору Може я була колись вітрилами?
Ніс мене ти далями безмежними,
Випробовував мене своїми зливами,
Сіллю й сонцем випалив в мереживо.
Пестив так, що навіть чайки плакали,
Потім враз – здирав, і рвав на клаптики.
А я знову, й знову бурю кликала,
Щоб разóм летіть украй галактики.

Може птахом я літала поміж скелями?
Ми змагалися з тобою в швидкості,
І сягали понад неба стелями,
Шаленіли від такої близькості.
Ти тримав моє крило - скоряла вись,
Але лють росла – гніздо до урвища.
Ближче б до землі… І я підводилась,
На крутій горі житло звивала ще.

Може в небо я росла тополею?
Ти блукав між листя гірко-трýнкого,
Шепотів «...моя…» і кликав долею,
Покидав, і я бриніла стрункою.
Повертався наче звіром загнаним,
Буревієм рвав красу до коренів.
Я ж пускала знов зелені пагони,
Ніжні і тонкі, але не скорені.

Я була дружиною, коханкою,
День і ніч тебе чекала віддано,
Ти влітав відкритою фіранкою,
Цілував, і знов шукав незвідане.
Я зросла твоєю міццю-зрадою,
Сни і впевненість мої злились в одне.
Перший власний крок…… І я не падаю!
Нині вітер – я!
Спини тепер мене!

2009





• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання
• Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-06-30 08:39:54
Переглядів сторінки твору 5439
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.044 / 5.5  (4.936 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 5.009 / 5.5  (4.978 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Постфемінізм
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-30 10:25:52 ]
Оленко, може просто :
Тепер вітер - я! Спини мене?!!

Вірш дуже проникливий... Гарно Ви пишете!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 11:23:16 ]
Дуже приємно, дякую. Щодо поради: я на слові "спробуй" роблю наголос, накшталт - нехай тільки спробує!
Написала в підтримку дорогої для мене людини, щоб повірила в свої сили і змогла здолати всю зневагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 11:02:17 ]
На шляху Вашої ліричної героїні трапився типовий
"герой нашого часу".:(. "Перший власний крок" вселяє оптимізм.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 11:43:47 ]
Оптимізм, і віру в себе, і повагу до себе. Принаймні хотілось саме на цьому наголосити.

Зоряно, а якщо ототожнити героїню зі справжньою природною силою, уявити, що саме так народжується некерована міць - і взагалі стає схожим на міф чи легенду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 12:39:25 ]
Концептуальна штучка, Оленко.
Від свого імені ви на порядок сильніше пишете, власне про це і вірш? :)

У вас три рядки у різних строфах із 13 чкладами, у той час, як всюди 11 складів. Напевно краще все по 11?
"Випробовував мене своїми зливами" - "мене" тут не обов'язкове?
"Може птахом я літала поміж скелями?" - "Може птахом я (жила, плила, тощо...) над скелями?"

"Потім враз" - "а тоді"?
"І сягали понад неба стелями" - "І єдналися (кохалися) за (під) неба стелями" - можливо оглянути такий варіант?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:25:53 ]
А ви вже й порахували?! Я вивела економіко-математичну модель залежності швидкості каравели, висоти польоту орла і прагнення тополі доторкнутися до хмар - і вийшло де 13 складів, а де 11. А математичні закони сумніву не підлягають, відхилення показника дорівнює 0,000001!

Вибачте, Редакціє, настрій такий, під впливом думок, вірша. Не хочу маслечка, хочу диму, пороху, і авіації, обов'язково авіації! Вважайте це провокацією.

Дякую за поради, поміркую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:57:13 ]
Безумовно, ви повинні відповідати - " а я проти"!
Боротися за своє бачення! Але в наступному вашому вірші ви вже підсвідомо враховуватимете потрібне...
Хорошого вам настрою! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:33:53 ]
форма віршика - бомба


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:52:06 ]
І ви теж відчули запах пороху? Трохи сірки, трохи нітроцелюлози, трохи нітрогліцерину....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 14:55:50 ]
встановив вірша по розміру екрану і відійшов на два кроки

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 15:09:43 ]
Обережно!!!!!!!!! Зараз рвоне!!!!!!!

.....Дим розсіюється....

На місці події вбитих чи поранених не виявлено. Сонце Місяць нагороджується орденом "за відвагу"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 15:16:44 ]
біля Сонця Місяця розкидано чимало аркушів книжок з бібліотеки, яку він звично переносить у власній голові.. на аркушах багато літер.. полегшена голова лагідно похитується на ледь прохолодних леґенях.. цей день виявився виснажливим, але приніс цікаві результати

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 15:35:24 ]
Ого, скільки ж тут аркушів, літер, думок....! А за вітром гляньте як летять - білі лелеки, чекаємо весни - повернуться.

А ви знавець анатомії! І я хочу так "полегшена голова лагідно похитується".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 15:51:49 ]
за білими лелеками летять знавці анатомії, їхні друкарки, голова професора Доуеля, реторти Леонардо, африканські маски, бумеранги і шматки кімоно, доганяють, переганяють..

Сонце Місяць роздумує про колу з льодом у глибокій запотілій склянці, яка робить мокру пляму у вигляді сонячного затемнення..

Ноги тим часом шукають не розпечене місце для спокою, де вони троха помріють про запасні ноги, які було б деякий час зовсім не шкода,

а легка голова, віддалена від пересування шорсткою невблаганною землею, робить намірену скривджену гримасу, тоді відкидається троха назад і задоволенно наповнюється відчуттям силової переміни м'язів, напружених у гримасі, на щасливу сонячну посмішку

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2009-06-30 19:01:35 ]
Як на мене - чудовий прояв вишуканого віршування,
При складній формі римувння - майже бездоганне виконання.І, щоб на сонці не було плям - пропоную:
Ти тримав моє крило - скоряли вись,
але лють росла - гніздо до урвища.
Як би наші долі не покраялись -
на крутій горі жтло звивала ще.
Вибачте за втручання.Відчувається, що Ви не шукаєте легких шляхів ні в житті, ні в творчості.
Щасти Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-01 16:04:16 ]
На сьогодні це найвища оцінка моєї творчості! Чи то слова такі вагомі, змістовні, чи ваш погляд на фото, чи ваше відчуття і розуміння поняття майстерності. Я відчула себе на щабель вище у власному розвитку, рості. Дякую! І за похвалу, і за пораду.