Тарасе, моє Вам уклінне вітання-дякування.. Тішуся з того, що завітали, не сказати й як :) Тримкого Вам краєчку літа!
Щиро,
А. Н.

... а потім взяти сурову нитку і насилити все це бєзобразіє, мов ягідки глоду... і носити при собі три весни, не менше..
Дякую Вам, Василинко, дуже!

Прихильних Вам барв!
З любов"ю...

А теперь поочередно прикрывая то левый, то правый глаз, балансируя на шелковом шнурке межветрия, идем на посадку в Долину Снов, плавно покачиваясь на упругих паутинках - tono languido ведь :)

А с верхушки стройного кипариса доносится бесконечное "Спасиииииибооо!"
:-)

Новоспечені та багатостраждальні молоді чемно вітають гостей зі своєї слоновокісткової вежі і, бєссовєстниє, влаштовують змагання з польоту на дальність для карамельних півників і накрутних жабок... проте до наших гострих вух долинуло, що десь там у вітальні на нас чекає, пританцьовуючи на кривих ногах так званий шведський стіл...
:-)

о ні, зоряний пароплав вивалюється в кришталеву шибку, витягуючи на мотузочку один-яскраво величний бутафорський кульковий експонат, на ньому у вічність відлітає начебто випадковий блюз, чи

не так, урочисті аравійські шати, із уламками кольорового пляшкового скла розступаються, розбігаються, розсуваються, повільно без жодного хрипу чи лязкоту, урочистою ходою крокують гвардійці, гренадери, флібусть'єри, всякі тамбурмажори, які несуть найсмачнющі салати, найароматніші фрукти та ін. неймовірну закусь, проте жодної краплі винного пального, йдуть, проминають та зникають пітьму, або

ще так: вечір підіймається під самий купол неба, з-за обрію повільно-могутньо-усе потужніше набігає хвиля всього оркестрово- гармонійного гуркоту і найм'якшого електронного свавілля, в небі тихо лускає спеціальний сюрприз, злітаючи листочками всяких золотистих конфігурацій, кружляючи і сміючись танцюючи, засипає сцену геть від надто зацікавлених очей

і на кожному з фрагментів чарівним мануфактурним способом вибито одне- єдине
слово..

to be continued?

oh no?


:-)