ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші

 Iрис по синявi та зеленi
Iris Хтивий зір милувати, ніби линьку пройти
у промінні строкатім, де зіниця – сільце.
Де стає світ пернатим, та Ірису цвісти –
синь і зелень – за матір. Дораховую цей

оворонений сумнів, більше неба в очах –
у потроєних лунках, де здригає мотив...
Аби чути "привіти" тих прадавніх "прощай" –
треба небо зуміти від ворон вберегти

і тулитися вухом до задишок землі.
А народження звуків не спинити, як вдих.
Ті роз`їдені тіні – хоч і повні, та в тлі.
Божий вираз обличчя, що хмаринно застиг...

29 Жовтня 2009




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-10-29 18:22:58
Переглядів сторінки твору 7049
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.862 / 5.5  (5.044 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.060 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.735
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Виключно, персоніфікована фауна і флора
Автор востаннє на сайті 2024.03.29 20:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-30 12:06:18 ]
Не мастак я розгадувати ребуси:)
Але одна думка таки припала до душі:
"Аби чути "привіти" тих прадавніх "прощай" –
треба небо зуміти від ворон вберегти"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-10-30 15:49:13 ]
Спасибі, пане Олександре, а я не мастак їх загадувати.
Так мені щось диктувало - так я встиг записати.
Воно завжди щось диктує - хіба не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-10-30 15:19:31 ]
та це, друзі, все-таки іридодіагностика :)
дивіться, відчувається синьо-зелено тло усього земного, а проміння, яке насправді безколірне, забарвлює увесь світ строкатими візерунками, що закарбовуються у нашій "райдужці" – і можна ставити діагноз кожному :))
ну, це я так зрозуміла, Юрію, вибачайте, якщо переінакшила :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-10-30 15:39:40 ]
Дякую Оленко,
У Вас вірне сприйнаття тексту.
Все починалося з думки, що коли темно - то зіниці - великі - бо шукають світла.
А коли проміння вдаряє - то ( у мене сині очі) чорне зменшується, а синє збільшуться,
ніби неба стає більше. Іриц на зеленому - квітка, Ірис на синьому - веселка...
Бла... бла.. блаа...
З лю` ЛЮ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-10-30 15:52:01 ]
Юрку, я вас зара бити буду:))
я змінила прізвище, але ж не ім’я !!!
от придивіться уважненько, мо, пізнаєте ??7
гірко плаче курсивом


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-10-30 16:05:43 ]
Йой, яка халепа.
Василинко, (падає і б`є поклони) - пробачте, а-я-яй, як я це глюкнувся... :((((
Таке довге ім`я, що я заблудився у ньому. :)))
А бити по чім будете?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-10-30 16:09:50 ]
от по чім – якось не подумала, ше встигну :))
бо м дуже зара заплакана:)
якщо довге – прийдеться скорочувати, лиш трошки пізніше :) але на зиму чи варто?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-10-30 16:16:19 ]
Биля мене мати арматурним гаком
же би я не стояла на порозі ра... дісно.
(біжить за непкінсами (то в нас паперові хфустинки називать так))
Мо` водички, карваЛОЛчику, текілочки, масажика, тощо? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-10-30 16:19:55 ]
ну, арматурним гаком – це занадто садомахо :))
але текілочки 25 краплюньок із масажиком би не завадило :) але не встигнемо, бо
шеф як зловит на злочині, то вимкне мені інтернет на місяць або посадить за старий комп, який спит постійно :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-10-30 16:50:53 ]
Мдя,
З шефом дєля пльохі.
Шеф-шеф прійом...голь-голь-аааа...каністра...повторяю каністра порожня і гуде як в танку.
Ну тому то я і маскую розмову під Оленку жеби шеф не занюхав текільно-масажної справи.
(розминає енергетику пальців і вихукує порохівню зо стопок, ставит нагрівач у море, аби
сіль мати до цитринки, закочує рукави на майці). Почнемо з текілки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-30 17:05:20 ]
Дуже гарно і кольорово!
Трохи заплуталась: хто кого вилічив, але воно в обох варіантах цікаво.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-10-30 17:42:19 ]
Зорянко, привіт.
Я виправив повністю рядок.
Дякую, сонце,
Ірисно,
ЛЮ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-30 21:34:48 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 17:09:47 ]
Приємно уявити Юрка не звично насмішкуватим, а - з «божим виразом обличчя»..:) Синьо-жовті, ірисово- голубо (не вороно:)-окаті, райдужно-кольорові асоціації від гри слів. Хай побільше «прощай» перетворюються на «привіти»!