ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Презентація книги
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Тетяна Левицька Рапсодія любові*
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя…
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Геракл, которого я знал
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
І ми усе здолаєм
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні

Ігор Деркач
2019.12.07 09:41
Творці – не графомани
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?

Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,

Галина Сливка
2019.12.07 09:16
***
По льодах розлук, на хиткі мости,
По стежках думок тужних
Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
І пощо зими стужі?
Зі світів перги залягли сніги,
А зимі їх все мало...
На кругах туги не знайшла снаги,
Послизнулася, впала.

Уляна Світанко
2019.12.06 20:45
Звіру
Відмежуйся від мене, звіре!
Не полохай безликих ще сліз
І тремтячи (помітно) сили
Позбавляєш, зробивши надріз.

Я не плачу, ти бачиш, крига
Замережила серце живе,
До лиця мені одяг білий,

Ігор Деркач
2019.12.06 17:58
Лісова трагедія
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
украдені багатіями бази,
циганами освоєні луги.

І досі тут ще водиться усяке –
і патерчата, і басаврюки,
буває, ще хіхікає русалка

Олексій Кацай
2019.12.06 17:26
Дуель
Рве світ на світло в об’єктивах
і ми, пливкі мов акварель,
розпочинаємо дуель
в інопланетних перспективах.

Твій постріл перший болем лине
в перетинах добра і зла
і він розмазує людину

Юрій Сидорів
2019.12.06 15:55
Не вдома (центр)
Як міллю виїдений шовк,
Побита інеєм отава -
Газонна, хакі, золотава.
Місцями люд її потовк.
Отак.

Містки - обидва-обидва,
Скульптурні групи, арка, плити...

Сергій Губерначук
2019.12.06 10:59
Фа́тум
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
Чи дату цю запам’ятати?
Чи, може, мій тривкий екстаз
лише чиєсь самозакохане повторення?
І не потрібно жодних знань ані бажань?

Галина Сливка
2019.12.06 10:21
***
Зав'язала хустку так святочно.
На плечах - коромисло з роками.
Силуету лінії жіночні
У свічаді неба, між зірками,
Міряєш, немов звіряєш долю.
А вона хлюпоче у відерцях.
Ранок дневі вигаптував льолю,
День у ночі топить своє серце.

Микола Соболь
2019.12.06 07:15
Стіна безтурботності
Усміхнене маля біжить до мами
Ще світ йому незнаний і чужий,
Щебече щось, махаючи руками,
За матінку сховалося мерщій…
Надійніше не знайдете нікого,
Бо матір смачно пахне молоком.
Пізнає потім у життя хиткого
І проліски й веселки за вікном.

Олександр Сушко
2019.12.06 06:47
Лети!
На світ стовбурчить гребня півень,
Гарчить від люті хижий вовк.
Є бевзі, створені для гніву,
А є ласкавці, для жінок.

Життя колеги - чорна плахта,
Бо чоловік, як стигла піч.
Поезія - душі відрада,

Олена Побийголод
2019.12.06 00:07
19. Пісня Лакея-Жабеняти
Володимир Висоцький. «Аліса»

Посаджене вхід стерегти,
сидить жабеня день при дні,
щоб рішення вчасно знайти:
впустити - чи ні?

Якщо ж пропустити когось - то, мабуть,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Вмирала мати
Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років

Вмирала мати у самотній хаті
В жахливу, чорну, лихолітню днину.
Голодна смерть збивала домовину,
Поспішно шила саван із латаття.

За себе, грішну, не молила Бога,
Терпляче прикусивши біль вустами:
«Як я піду, що ж буде, дітки, з вами?
Чи вас зігріє ця хатина вбога?

І хто ж нещасних сиріт пожаліє,
Хто витре безпритульні сльози втрати?
Кому не довелося помирати,
Той матері тривог не зрозуміє.

Тапчан давив, як доленосна плаха,
Думки смоктали мозок, наче сліпні:
«Помилуй, Боже, доньок малолітніх...», –
Безтямно простогнала бідолаха.

«Голодні знову полягали спати»…
Та діти не простягнуть більше руки,
У пагорбі скінчились їхні муки.
До нього вік торує стежку мати...

(2006-2009) р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Олександр Христенко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Юлія Івченко 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-12-02 13:17:47
Переглядів сторінки твору 2794
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.12.07 19:33
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 13:30:33 ]
Зачепило!
Яскраво, щиро, боляче...
Молодець, Таню!
"у порога"- схоже на русизм.
Можливо так:
Хто ж вас сиріт стрічатиме з порога?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-02 14:15:07 ]
Сашо, дякую, приємно, що тобі сподобалось.
"Хто ж вас сиріт стрічатиме з порога?" - подобається, але багато збігів приголосних, тож
подумаю над цим рядком.
З найкращими побажаннями,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 13:39:00 ]
Яка меліса, яка м"ята?! Люди тоді думали не про заспокійливий чайок - почитайте спогади! І "тривоги матері" розуміють не тільки,коли в 30 збираються помирати, хоча це і натяк на малих дітей. І коли вже вмирають від голоду (не фігурально, а фізично), сил порпатися в ріллі вже не вистачає.Тим більше у малолітніх дітей.

Ще одна, нмд, невдала проба долучитися до цієї теми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-02 14:14:52 ]
Мені розповідала моя мама, яка перенесла голод, що вони пили чай із того, що росло на їх городі. Саме у них росла кропива, м’ята та меліса. Люди запасались будь-якими травами та виживали хто, як міг. Це зараз м’ята та меліса сприймаються лише, як заспокійливі засоби, а тоді це було спасіння від голодної смерті.
Малі діти навіть у п’ять років здавались дорослими. Мама роповідала, що вони порсались навесні у ріллі, щоб знайти хоча б одну гнилу картоплину. Їхня мати віддавала дітям все те, що могла дістати на той час, а сама знесилена померла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 14:35:11 ]
Тоді варто позначити, що це пам"яті не всім жертвам Голодомору, а Вашій бабусі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-02 15:11:40 ]
Таких прикладів було безліч. Почитайте спогади!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 14:05:14 ]
Таню, привіт. Рада Вас зустріти на теренах ПМу. )
Спробуйте трошки вичитати вірша і змінити рими , а також додати емоційності. Якщо є , надрукуйте аську. Я чим зможу допоможу. З повагою Блакитна Кішка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-02 14:29:13 ]
Привіт! У Вас знайоме обличча, але не можу згадати, де бачились :)
Дякую за відгук. Аськи не маю, ось моя пошта levtan1@yandex.ru
Якщо є бажання спілкуватися, завжди Вам рада.
З повагою та теплом,
Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 22:39:33 ]
Гарний, зболений вірш


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 19:37:30 ]
Ярославе, дуже Вам вдячна за відгук. Наразі допрацьовую вірш, згодом викладу новий варіант.
З теплом


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 12:13:41 ]
Щирий вірш, але над ним ще треба попрацювати.
............`сиріт....
Ой, хто ж покличе сиріт до порога?
Слабкі рядки: Від холоду обіймами зігріє...
В яку зібралась передчасно мати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 19:42:06 ]
Дякую, Іване, що завітали та висловили свою думку. Я обов'язково візьму до уваги всі Ваші рекомендації та ретельно попрацюю над віршем.
З теплом


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-12-13 21:28:55 ]
Я перепрошую, п.Таню, але Слово не любить, коли про нього забувають...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-13 23:02:28 ]
Пане Іване, не забула і я. Навіть написала новий варіант, але не впевнена у ньому, тому, ще не виправляю. Якщо я Вам напишу на особисту пошту, щоб порадитись, Ви не проти? Чомусь дуже важко дається цей вірш. Хочеться зробити сильний фінал, але...
З повагою та теплом,
Таня