ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Анонім Я Саландяк
2018.09.21 12:42
Аргумент...
Аргумент двадцять сім-вісім: точка абсурду...     ... розум має право на абсурд, я так думаю; Кант* - мені здається, всіляко обминає слово абсурдний - Absurditat-absurd-безглуздий... а коли, його ж, “дисципліна доказів” вимагає, від нього ж, відпов

Віта Парфенович
2018.09.21 12:30
Ключ (продовження)
Налаштована рішуче, охоплена пристрастю, Ніка вирішила, будь що буде . І якщо навіть красень натякне на секс, вона наперед вирішила, що прийме пропозицію. Їй хотілося шаленої пригоди, сповненої інтриги і новизни. Думки про Гліба заволоділи дівчиною повніс

Світлана Майя Залізняк
2018.09.21 11:14
Зоряне
Занадто доброю - не варто...
Чуже багаття джерґотить.
Тремку мелодію Монмартру
передає вселенська нить.

Мережу вірші блискотючі.
Лелітки досвіду ловіть.
На оксамитові онучі

Марґо Ґейко
2018.09.21 09:27
Любому Дмитру
Він був такий, що міг би і до ста…
Та схибив і пішов у ті квартали,
Де двоє туй у кованих кутах
Небавом синім пологом повстали.

Сукався час, незнано звідкіля,
Вертівся на одвічне мотовило –
Тепер тобою плакало гілля,

Петро Скоропис
2018.09.21 08:39
З Іосіфа Бродського. Пісня цноти, вона ж – досвіду
Ми у лузі гратись в квача охочі,
хоча б не в пальтині, а у сорочці.
А як луки в сльоті й пелена із вікон,
ми, учитись охочі, стидимось хникань.

Ми підручник осилим попри передмову.
А що нам насниться – яв в помогу.

Олександр Сушко
2018.09.21 05:08
Перевиховання
Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
А я блукалець ерогенних зон,
Цю роль заповідала баба Єва.

Її наказ виконую щодня,
Цілунками освячуючи перса.
Сьогодні мавку лагідну б обняв,

Ярослав Чорногуз
2018.09.21 01:52
Із циклу Нічні видіння Тінь війни
Очам не вірю: Київ у диму,
Спалахують будівлі і дерева…
І грізний гул по місту усьому,
І літака над садом – тінь сталева.

Чи скине бомби у наступну мить?
Апокаліпсису настала ера?
І чуть: асфальт розтерзаний двигтить –

Ігор Шоха
2018.09.20 21:34
Казав мені вуйко
На орду не йди юрбою,
бо орда проклята
всіх потягне за собою
і покаже п’яти.

Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем

Віта Парфенович
2018.09.20 20:11
Вдячна
Все не стається просто так,
а під надійним неба покривом,
дається успіх, дозвіл, знак,
удачею чи згоди поглядом.
І я гравець у грі буття,
якому двері відчиняються.
Якби ж знаття, яке знаття,
Пригоди де розпочинаються.

Олена Багрянцева
2018.09.20 15:16
І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм...
І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм.
Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.
Прощатися з літом, підводити жовту риску.
І знати, що вересень все зазвичай прощає…

Отак відчувати вершкові твої долоні.
Збирати у скриню розсипані дні безпе

Анна Віталія Палій
2018.09.20 13:16
Про Рай і хлопчика
Якось батьки зі сином – дванадцятирічним хлопчиком, поверталися з недільної церковної служби. І син, пам’ятаючи проповідь, запитав: – Священик говорив, що вже дуже скоро люди всі разом підуть у Рай, а коли це буде? Тато відповів, що тер

Анна Віталія Палій
2018.09.20 13:13
Про вічність і людську природу
Троє однокласників – найбільших друзів зі школи, і в дорослому житті зустрічалися та з радістю проводили разом час. Щоправда, один із них, чорнявий, завжди норовив ухилитися, коли йшлося про те, аби вкласти до спільного цілого якісь кошти чи сво

Світлана Майя Залізняк
2018.09.20 11:46
Transitum
Любити цей світ навчуся.
Забуду лавровий Крим.
Зросійщення, "мусі-пусі"...
Жертовні мангали... дим...

Вагання, мінорний подив.
Стою-роззираюсь... ніч.
Пливуть осяйні колоди

Лариса Пугачук
2018.09.20 10:37
Бумеранг
— Галюню, ходи сюди, розкажи-но нам віршика! На одполірованій часом величезній колоді сиділи тітка Валька і баба Дуся. Вечірнє сонце пробивалося крізь листя горіха, що ріс попід плотом, проміння падало на веснянки малої Галі, вона мружилася і підставляла

Ігор Деркач
2018.09.20 09:52
Дике поле
І знову чути веремію степу,
і при дорозі битій – чаєнят,
у Дикім полі – гетьмана Мазепу,
а у Полтаві – дикий каганат.

Петрові завойовує осанну
та сама дика чота Палія.
Не повезло у смерті отаману,

Ірина Вовк
2018.09.20 09:46
Фреска "Скоморохи"
То буде мить ранкового прозріння,
як вереснева пастораль осіння –
твоя зоря холодна та висока,
а ти стоїш безмежно одинока,
княгине споночілого палацу,
твою корону віддано паяцу,
а на нозі твоїй стара панчоха,
(княгиня у личині скомороха).
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Надія Коваль
2018.09.07

Кець Валерій Кець Валерій
2018.09.07

Костянтин Головко
2018.09.05

Неоніла Ковальська Гуменюк
2018.08.31

Ірина Козун
2018.08.27

Ніка Неві
2018.08.27

Рітас Семашко
2018.08.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Вмирала мати
Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років

Вмирала мати у самотній хаті
В жахливу, чорну, лихолітню днину.
Голодна смерть збивала домовину,
Поспішно шила саван із латаття.

За себе, грішну, не молила Бога,
Терпляче прикусивши біль вустами:
«Як я піду, що ж буде, дітки, з вами?
Чи вас зігріє ця хатина вбога?

І хто ж нещасних сиріт пожаліє,
Хто витре безпритульні сльози втрати?
Кому не довелося помирати,
Той матері тривог не зрозуміє.

Тапчан давив, як доленосна плаха,
Думки смоктали мозок, наче сліпні:
«Помилуй, Боже, доньок малолітніх...», –
Безтямно простогнала бідолаха.

«Голодні знову полягали спати»…
Та діти не простягнуть більше руки,
У пагорбі скінчились їхні муки.
До нього вік торує стежку мати...

(2006-2009) р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Олександр Христенко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Юлія Івченко 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання
• Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-12-02 13:17:47
Переглядів сторінки твору 2457
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.758 / 5.38  (4.909 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.909 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.09.21 13:13
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 13:30:33 ]
Зачепило!
Яскраво, щиро, боляче...
Молодець, Таню!
"у порога"- схоже на русизм.
Можливо так:
Хто ж вас сиріт стрічатиме з порога?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-02 14:15:07 ]
Сашо, дякую, приємно, що тобі сподобалось.
"Хто ж вас сиріт стрічатиме з порога?" - подобається, але багато збігів приголосних, тож
подумаю над цим рядком.
З найкращими побажаннями,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 13:39:00 ]
Яка меліса, яка м"ята?! Люди тоді думали не про заспокійливий чайок - почитайте спогади! І "тривоги матері" розуміють не тільки,коли в 30 збираються помирати, хоча це і натяк на малих дітей. І коли вже вмирають від голоду (не фігурально, а фізично), сил порпатися в ріллі вже не вистачає.Тим більше у малолітніх дітей.

Ще одна, нмд, невдала проба долучитися до цієї теми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-02 14:14:52 ]
Мені розповідала моя мама, яка перенесла голод, що вони пили чай із того, що росло на їх городі. Саме у них росла кропива, м’ята та меліса. Люди запасались будь-якими травами та виживали хто, як міг. Це зараз м’ята та меліса сприймаються лише, як заспокійливі засоби, а тоді це було спасіння від голодної смерті.
Малі діти навіть у п’ять років здавались дорослими. Мама роповідала, що вони порсались навесні у ріллі, щоб знайти хоча б одну гнилу картоплину. Їхня мати віддавала дітям все те, що могла дістати на той час, а сама знесилена померла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 14:35:11 ]
Тоді варто позначити, що це пам"яті не всім жертвам Голодомору, а Вашій бабусі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-02 15:11:40 ]
Таких прикладів було безліч. Почитайте спогади!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 14:05:14 ]
Таню, привіт. Рада Вас зустріти на теренах ПМу. )
Спробуйте трошки вичитати вірша і змінити рими , а також додати емоційності. Якщо є , надрукуйте аську. Я чим зможу допоможу. З повагою Блакитна Кішка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-02 14:29:13 ]
Привіт! У Вас знайоме обличча, але не можу згадати, де бачились :)
Дякую за відгук. Аськи не маю, ось моя пошта levtan1@yandex.ru
Якщо є бажання спілкуватися, завжди Вам рада.
З повагою та теплом,
Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 22:39:33 ]
Гарний, зболений вірш


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 19:37:30 ]
Ярославе, дуже Вам вдячна за відгук. Наразі допрацьовую вірш, згодом викладу новий варіант.
З теплом


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 12:13:41 ]
Щирий вірш, але над ним ще треба попрацювати.
............`сиріт....
Ой, хто ж покличе сиріт до порога?
Слабкі рядки: Від холоду обіймами зігріє...
В яку зібралась передчасно мати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-03 19:42:06 ]
Дякую, Іване, що завітали та висловили свою думку. Я обов'язково візьму до уваги всі Ваші рекомендації та ретельно попрацюю над віршем.
З теплом


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-12-13 21:28:55 ]
Я перепрошую, п.Таню, але Слово не любить, коли про нього забувають...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-13 23:02:28 ]
Пане Іване, не забула і я. Навіть написала новий варіант, але не впевнена у ньому, тому, ще не виправляю. Якщо я Вам напишу на особисту пошту, щоб порадитись, Ви не проти? Чомусь дуже важко дається цей вірш. Хочеться зробити сильний фінал, але...
З повагою та теплом,
Таня