ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.05.01 17:52
Першотравневе
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.

Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,

Ілахім Поет
2024.05.01 17:10
Будь такою
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди

Тетяна Левицька
2024.05.01 12:38
Між радістю і болем
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.

Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду

Іван Потьомкін
2024.05.01 10:27
***
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна

Світлана Пирогова
2024.05.01 08:57
Вранішні роси
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.

Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,

Микола Соболь
2024.05.01 05:52
Травневий ранок
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.

Віктор Кучерук
2024.05.01 05:27
Навесні
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.

Артур Курдіновський
2024.05.01 05:24
Зимова ніч (сонет)
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.

Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...

Ярослав Чорногуз
2024.04.30 22:48
Небеса кохання (пісня)
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.

Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --

Микола Дудар
2024.04.30 14:02
Ніяких більше зобов'язень
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…

Світлана Пирогова
2024.04.30 13:53
Моє натхнення (акровірш)
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.

Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...

Іван Потьомкін
2024.04.30 11:05
Новітній неофіт
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.

Микола Соболь
2024.04.30 09:40
У смертельнім герці
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…

Ілахім Поет
2024.04.30 09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на

Леся Горова
2024.04.30 09:00
Повінь
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -

Віктор Кучерук
2024.04.30 06:01
* * *
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ліна Костенко (1930) / Вірші / Крізь роки і печалі

 Пісенька з варіаціями
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-13 17:33:34
Переглядів сторінки твору 35232
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.886 / 5.5  (5.082 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.199 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.08.20 12:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Зубик (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-08 22:56:50 ]
Цей твір-мій життєвий путівник, а Ліна Василівна для мене еталон мудрості. Я ЗАХОПЛЮЮСЬ ЇЇ МАЙСТЕРНІСТЮ!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:07:08 ]
Логічніше було би написати "Хай буде все небачене побачено,
Хай буде НЕпробачене пробачено". Чомусь мені так подумалось.

Л.К. еталон мудрості - точняк. А ще її інтимна лірика - еталон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:34:56 ]
Перепрошую за деяке нав'язування власного бачення, але я ось вважаю, що мудрість - це чоловіча якість. І називати авторку еталоном мудрості, це пробувати її "очоловічити".
Звичайно, шкоди великої немає в тому, щоби називати жінку мудрою, але яка користь з такого порушення традицій?
А ці традиції тягнуться від сотворіння Людини Господом.
Так чи інакше - мудрість до епохи модернізму і під час неї, і опісля, значила лише одне - вищу ступінь того, як справляється чоловік із поставленим перед ним Господом завданням - упорядковувати, доглядати Земне. Крапка.
Для модерністів зауважу, що Жінка, у цій концепції, якій десятки тисяч років несуперечливого існування, Особа, що створена останньою, тобто із досвідом всіх попередніх Творінь, і місія у неї особлива. Вона Вища Помічниця приземленому своїм Промислом Чоловікові, Надбудова до основи чоловічої. Надбудова, яка не могла бути втіленою в Чоловікові навіть Господом! Тож, якщо Господь це не зробив, навіщо вам, шановні модерністи, це робити? :) Користі вам від цього не буде, і всім іншим теж.
Для жінки є свої еталони найвищої якості, і Ліна Василівна їх, без сумніву, заслуговує.
Ще раз перепрошую за такі ось сентенції, але вони щиро направлені мною в сторону розуміння Вищої ролі жінки, аніж зрівняння її із чоловіками, навіть найкращими.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:42:55 ]
Я погоджусь з В.Л. А якщо так - Л.К. - еталон жіночої мудрості? :) Або просто еталон людських чеснот, безвідносно до гендерної належності? ) Або й не еталон. Але її поезія - еталон жіночої укр.поезії. Бо кращої ще нема. Хіба що В.Л. підкаже ;)

"Жінки - вони все ще кішки і птахи" (с) Ніцше.

Ніцше дуже мудро писав про жінок. За виключенням деяких сентенцій. Ось трохи поцитую, можна ж?

Но что же такое женщина для мужчины? Двух вещей желает настоящий мужчина - опасности и игры. И потому нужна ему женщина, как самая опасная из всех игрушек.

Мужчина должен быть воспитан для войны, а женщина - для отдохновения воина: все остальное - безумие.

Слишком сладких плодов не любит воин. Поэтому и любит он женщину: горька для него и сладчайшая из них.

Женщина понимает детей лучше мужчины, но в мужчине детского больше, чем в женщине. В настоящем мужчине всегда сокрыто дитя, которое хочет играть. Найдите же в нем дитя, женщины!

Мужчине следует остерегаться женщины, когда она любит: ибо тогда готова она на любую жертву, и все остальное не имеет никакой ценности в глазах ее.

Кого ненавидит женщина больше всех? - Железо так говорило магниту: "Больше всего я тебя ненавижу за то, что ты притягиваешь, не имея достаточно сил, чт обы тащить за собой".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 09:44:35 ]
це те, з чим я погоджуюсь у Ніцше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:11:20 ]
Дорога Юлечко, змушений заперечити грайливому "невігластву" Ніцше своїм невіглаством, чи, принаймні, такому його перекладу. :)
Та й навряд чи Ніцше писав російською, хоча Рільке ось написав декілька недовіршів цією, чужою йому, мовою, то чому би й Ніцше не написати декілька недосентенцій? :)

На жаль, кожна приведена фраза, як на мене, є модерністичним обманом, яким щедро напувають наші вузи молодняк... :(

Звучить красиво, але це краса пролитої - і саме твоєї - крові. :(
Безумовно, можна назвати жінку (як і чоловіка) - "кішкою і птахою", але ж питання стоїть ось в чому (про що жоден професор не розповідає, а нормальний автор це повинен знати назубок) - весь тваринний світ, за найдревнішою традицією раціонального мислення (себто від "нуля", як моменту Сотворіння) - є вторинним Сотворінням, тобто його виведено з первинного - з якого, прочитайте, нарешті, "Буття" (перша глава). Тобто "недомудрець" умисно або неумисно принижує Жінку, яка є Первинним і останнім відомим нам творінням Господа.
Так само Ніцше не правий у всіх своїх чи не своїх тирадах стосовно жінки і чоловіка. Та його цікавив "прикол", а нас, сподіваюся, Істина?

Тобто, кажучи про жінку чи про чоловіка "вони все ще кішки і птахи" нормальний, навчений хоч чому-небудь, автор повинен виводити цю "кішку" чи "птаха" (як жінку чи чоловіка) безпосередньо з Господа, а не з праху земного. Ось у чому різниця, і в похідних, зрозуміло ж... :)

А щодо шановної Ліни Василівни - ідеальна Жінка, перша Красуня української Поезії, Дух покровитель (Геній) Жіночого Начала української поезії, та багато найвищих достоїнств, як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король (Л.П./М.К.) [ 2010-09-09 12:11:09 ]
А я, все-таки, більше схиляюся, Володю, до протилежного - чоловікам притаманна якість розуму, але не мудрості.
ти сам кажеш:"Так чи інакше - мудрість до епохи модернізму і під час неї, і опісля, значила лише одне - вищу ступінь того, як справляється чоловік із поставленим перед ним Господом завданням - упорядковувати, доглядати Земне. Крапка."
Справлявся ж чоловік із поставленим завданням, аж геть нікудишньо. Іноді розумно, іноді нерозумно, але ніколи - мудро.
Самому це не дуже подобається, але ж ми мусимо бути об`єктивними?)
Цікаве дослідження з цього приводу Є. Більченко тут:
http://ikt.at.ua/load/obraz_zhinochogo_nachala_u_svitovij_kulturi_komparativnij_analiz_jazichnickoji_ta_khristjanskoji_interpretacij/12-1-0-241


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 12:51:12 ]
Олеже, кожен судить по-своєму, звичайно.
Та ось я, особисто, вважаю, що розум - це лише тілесний інструмент, властивий у тій чи тій мірі всьому живому. Його атрибути - гострий, проникливий, а в залежності від якості єства - добрий чи злий (неосяяний добротою)...

Не можу сказати, Олеже, що у древності чоловіки не справлялися зі своєю місією. Думаю, що навпаки, тоді було з цим все чітко і ясно. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король (Л.П./М.К.) [ 2010-09-09 13:33:46 ]
значить, ми по-різному розуміємо поняття "розум")
я мав на увазі таке: розум (лат. ratio; грец. νους) — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Вища форма творчої інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і опирається на розкриття їхньої природи і змісту. У повсякденному сприйнятті «розумна істота» — це істота що сприймає інформацію, мислить, навчається, володіє бажаннями й емоціями, що робить вільний вибір й демонструє доцільну поведінку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 17:55:46 ]
Не знаю, Олеже, розум і раціональність - різні речі, принаймні для мене, очевидно, що КОЖЕН здоровий мозок будь-якої істоти проявляє розумові здібності.
Але раціональність поведінки - це тільки людське.
Однак, одні вважають, що дивляться в дзеркало і бачать лише натягнуту на череп шкіру і очі, повні тваринних бажань, і це раціонально.
А інші вважають, що раціонально бачити в собі і душу, і дух, як власний, так і Божий, і саме це - раціональність....

І розум тут ні до чого, бо він лише в чиїхось руках. Чи не випадало тобі Олеже бачити розумного, але рагуля рагулем?
Мені досить часто. Мимоволі дійдеш висновку, що розум не є критерієм людяності :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:23:41 ]
Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам’ятку єдина…
Мужчина з крилом підбитим
Схилився над юною жінкою.
Вуста її спрагло кличуть,
А руки горять з розпуки,
А перса пашать безсоромно,
А юні коліна тремтять.
Мужчині ж вона не до пари,
Бо крила, хоча б підбиті,
Йому пахнуть небом гордим.
Ні знятися він не годен,
Ні взяти її за дружину:
Він — небесен, вона ж земна.

А вона ж в очманінні юнім,
Вся онімблена мудрістю статі,
Так розкрилася чистим лоном,
Так заламує руки в млості,
Затуливши собою від нього
Своїх двійко незламаних крил…
Жінка завжди лежить горілиць
На своїх нерозлітаних крилах,
Бо ж, поламана мудрістю матері,
Лиш крильцятами персів злітає
До мужчини з крилом підбитим…

Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам’ятку єдина.

(Іван Драч)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:31:28 ]
Дуже гарний приклад, Юлечко.

Драч таки невмійко, така тема і так невміло написано... :)

Ось вам результат "застарілого" модернізму у поглядах - відсутність майстерності, бо це нездоланне протиріччя - Майстерність і модернізм...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 10:45:31 ]
"нездоланне протиріччя - Майстерність і модернізм". це цікава думка. тобто, класицизм з самого початку був майстерним? хіба так може бути? а модерністи тому не досить майстерні, що в них ще практики мало? а як же постмодернізм? і що далі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 11:34:31 ]
Проблема не в тому, Юль, щоби отримати знання, а куди і як його втілити з користю для себе, безсмертної, правда ж? :(

Якщо цікаво, то я найпримітивнішим чином викладу всю теорію Мистецтвознавства в декількох реченнях.
Для раціонального мислення, звичайно. І в сенсі, що має рацію той, хто вважає за початок відліку життя момент творіння Господом усього і вся.
Бо це є еталоном Мистецтва і Творчого процесу, констант і напрямків, і стилів. Як вам відомо, Людина у цій системі координат створена за Образом і в Подібності. Звідси і Традиція, і розуміння Традиційне Мистецтво, яке безмежне і в різноманітності своїх стилів і безконечності їх обріїв використання.
А тепер про "погрішиме" - себто про нас із вами, Юль.
Ми всі починаємо із заперечення і пошуку свого місця в житті, і це нормально, фактично це завжди і у всі часи і у всіх народів виливається в так званий "модернізм", який по суті, через, як той писав, "дитячу хворобу лівизни", званий і правити і виправляти "погрішиме" тлумачення "непогрішимого".
У нашому випадку "модернізм" завжди йде в парі з чимсь фундаментальним - як наше "ні", направлене до самих себе, йде поруч із божественним "так".

Тобто, можна бути до пори до часу, наприклад, модерністом в межах українського бароко, та потім стати втіленням його позитивно продовжених далі традицій, чи ж бо так і залишитися вічним опортуністом із гаслом "а я проти" на чолі. І з порушеннями констант краси в кожній своїй справі. Ось це, як на мене, зле. І це "зле" уявно зібрали в поняття "модернізму", хоча це поняття, знову ж таки як на мене, окремо не існує. :)

Тож як можна руйнацію поєднати із Майстерністю зрозуміло лише нашим професорам...

Щодо "посмодернізму", Юліє, то з якого означення ви його виводите? З "модерну" чи "модернізму". Якщо з "модернізму", то, як на мене, правдивий "постмодернізм" відкидає модерніські заперечення із тандему "погрішиме"-"непогрішиме"...