ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.01.14 06:59
Не брешу
Сонце зирить з-поза хмари,
Повіває морозцем, -
Прогуляюсь трохи зараз,
Помилуюсь гожим днем.
Через гай піду до річки, -
Може, зайця сполохну,
Чи козулям невеличким
Улаштую метушню.

Марія Дем'янюк
2026.01.13 22:57
Чарівна мить
Упірнула нічка в річку,
І сріблястий ранок
Ніжно так прошепотів:
"Поспішай на ганок.

Нумо, чобітки вдягни,
Светрик, рукавички,
Вже на тебе зачекались

Микола Дудар
2026.01.13 22:13
***
Перекотивсь із снігу в сніг,
Дивлюсь, а він не розгубився…
Ніяк второпати не міг
З яких причин заметушився…
Ну вітерець як вітерець.
Сніжить собі… На дворі ж січень.
Ну, що сказати, молодець.
Таке життя тут, чоловіче…

Світлана Пирогова
2026.01.13 21:00
Рідний альт
А міжсезоння пам*ятало жінку,
З якою в радість осінь і зима,
Її жіночність, голосу відтінки,-
І серце тріпотіло крадькома.

На перехресті розчинилась зустріч.
Банальність диму, а чи долі шлях?
Невиграна іще солодкість мусту

Кока Черкаський
2026.01.13 20:33
Давайте!
Коли тобі дають-
Це так приємно!
А не дають - то боляче і зле,
І ще ж, до того, темно!


То ж дайте світла!
Дайте, дайте, дайте!

Олег Герман
2026.01.13 20:03
Рівновага (Сюрреалістична трагікомедія на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ: Молоток (Валєра): Грубий, прямий, з відлущеною фарбою. Весь час хоче щось бити. Викрутка (Жанна): Тонка натура, хромована, з вічним відчуттям, що її не докрутили. Старий рівень (Степанович): Мудрий, але депресивний. Весь час намагає

Володимир Ляшкевич
2026.01.13 16:26
* * *
Я хованка, донечка домового,
уся золотиста, і трохи рудого.
Живу поміж поверхами і світами,
достатньо далеко від тата і мами.

Мій колір – відтінки, смаки – розмаїті,
умію складати події і миті.
Готова виходжувати й чаклувати.

С М
2026.01.13 16:19
Масне осердя (Jefferson Airplane)
Пані, ви питаєте, чому він любить, як так
Цікаво, що він хоче іще, адже щойно брав
Хлопче, у неї є чим гратися & є іграшок удоста
Жіночі очі глипають, із пальцями у клею
Її уста татуювання нумо йди до мене
Кремова засмага, що тане в її душовій
Папер

Іван Потьомкін
2026.01.13 12:20
КОРА
Без кори про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в дерев,-різні:
У кого ще з дитинства осяйні,

Борис Костиря
2026.01.13 10:34
Небесний союз
Я ніби зріднився
із цією жінкою,
яку зовсім не знаю.
Вона стала моєю
астральною дружиною
чи коханкою.
Вона турбується про мене,
хоча я для неї - ніхто.

Олена Побийголод
2026.01.12 22:25
1996. В Анталію!
Із Леоніда Сергєєва

Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»

Мою долоню з талії

Ігор Шоха
2026.01.12 20:10
На фініші регати оригамі
                    І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі

Сергій Губерначук
2026.01.12 15:27
Гнів
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.

Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –

Артур Курдіновський
2026.01.12 14:59
Без тепла
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.

Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.

Борис Костиря
2026.01.12 10:43
Ніщо
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?

З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт

Олександр Сушко
2026.01.12 10:11
Рятівник
Ярослав Чорногуз

КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!

У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталія Крісман (1972) / Вірші

 ІДУТЬ ДОЩІ...
Ідуть дощі - холодні, з гіркотою,
Неначе в саму душу проника,
Аж пам'ять серце боляче стиска,
Повінчана я наче з самотою...

І кожна ніч - мов вирок у лице,
Мені навідмаш кинутий від долі.
Навіки я повінчана з цим болем,
Мабуть, за щось покарана Творцем...

Ідуть дощі, у серці йдуть дощі,
Змиваючи солоний присмак туги.
Чи дасть мені ця доля шанс удруге
Знайти розраду зраненій душі?...

Минуть дощі, а з ними вщухне й біль мій,
На серці рани час запорошить.
Тамую за любов'ю ненасить
У своїх мріях, трохи божевільних...
21.05.2010р.




Найвища оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Катерина Савельєва 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-05-21 11:27:09
Переглядів сторінки твору 3632
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.909 / 5.38  (4.817 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.917 / 5.5  (4.643 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2014.03.16 15:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-05-21 12:15:33 ]
Вірш наповнений почуттями і болем до крику.
Це не може залишити читача бай дужим.
Що до техніки. є невеликі зауваження:
1. ! остпнньому катрен збивається розмірність( з'являються зайві склади) Це зроблено заради римування "біль мій - божевілля". Знахідка цікава, але в розмірність вірша не вписується, нажаль.Пропоную варіант:

Минуть дощі, а з ними вщухне біль,
На серці рани часом запорошить.
Та я несу свою печальну ношу
І про кохання мрію - скільки сил...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-05-21 22:56:27 ]
Дякую, Олександре, за Ваш варіант, але я пишу душею, з неї просто лине саме так, а не інакше. Розмірність свідомо змістила, задля акценту на останньому катрені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-21 14:13:10 ]
Так буває, що після одного емоційного навантаження надходить інше.
Але йтиметься тільки про вірш.
Попередній дописувач звернув увагу на те, на що і я не можу не звернути - на специіфчне глибоке відчуття, яке пронизує весь вірш.

Також не можу не звернути увагу на короткі форми дієслів. Вони додають віршу народності. Не більше.
Констеляції, прояви яких спостерігаються у таких показових випадках як „з самотою”, „від долі”, „час запорошить”, додають фрагментам рядків, наведених мною, звучання, схожого на пісенне – наприклад, як у піснях Володимира Висоцького.

Неоднакова кількість складів свідчить про те, що остання строфа-чотиривірш належить до вільних. Такі існують. І це може бути авторським задумом.
За рахунок дрейфуючого наголосу початок останнього рядка звучить якщо не пісенно, то самобутньо.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-05-21 23:01:41 ]
Дякую, Гаррі за гарні слова! Ви їх щоправда довше, мабуть, писали, аніж я свого вірша. Я його вчора написала о третій ночі за пару хвилин, просто виплеснула його на папір після вчорашнього творчого вечора, в якому брала участь... Мої почуття виливаються у вірші саме так, а не інакше, і я з цим нічого зробити не можу, та й не хочу, це я - справжня, часом "збиваюсь" з ритму...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-22 10:29:12 ]
Так, так...
Як апологет прописних істин, я можу нагадвати про те, що все геніальне є простим.
А як людина, яка бере участь у певних виробничих процесах, я розумію, чим є конвейєр.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-21 19:40:20 ]
Привіт Наталю,
А що коли трішки накше розставити акценти:
***
Ідуть дощі - холодні, з гіркотою.
Неначе в душу осінь проника,
Аж пам"ять серце боляче стиска,
Повінчана я наче з самотою...
(тут ще такий момент "самота" і "Ви" жіночого роду... Кхм)

З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-05-21 23:04:35 ]
О, добра підказочка, скористаюсь, Юрію! Дякую Тобі!
Самота справді жіночого роду, а ось я........... Кхм...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-06-02 15:33:53 ]

І світ такий, і ти така - одначе,
ти світу не обмовишся: Юначе...
А втомлено прилігши на плече,
любитимеш його і далі зряче...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Савельєва (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-15 17:17:39 ]
Вірш справді наповнений болем і почуттями, а коли почуття наповнюють нас, їх необхідно виплеснути на папір.