ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Дума Козак
2021.10.19 22:33
Монатіки, шмаркаті, просто ківи…
Настали вельми нелегкі часи.
Воно з Оману знову Мальдіви,
а в Україні – Господи єси…

У той же час хапутік спить і мріє,
кого б іще наразі «захистить»,
а трут війни який вже рік все тліє

Богдан Манюк
2021.10.19 22:25
Роман Частина перша Багнети і серця

Тетяна Левицька
2021.10.19 20:36
Я пила — мандариновий фреш,
Під платівку Енріко Карузо.
Не чекала, що ти упадеш
На думки листопадовим блюзом.
Затужила троянда в душі
За теплом і грибними дощами.
На дорозі порожнє таксі
Перегукується з ліхтарями.

Сергій Гупало
2021.10.19 08:39
На диво, ми були тоді, вночі,
Чомусь нетерпеливі, безпорадні.
І я побачив усміх той, нічий,
А трохи далі – нитку Аріадни.

Здалося враз: таке було давно,
Не тільки з нами, на отому місці,
Де «бацають» у карти й доміно,

Олена Побийголод
2021.10.19 07:09
Всі померли, хай їм грець!
Тут і казочці кінець.
А хто слухав - молодець,
як весільний холодець!

(2021)

Віктор Кучерук
2021.10.19 05:44
Не чути вже співу пташиного з гаю
І дують частіше холодні вітри, –
І важко звикати, що пізно світає
Та рано темніє цієї пори.
То скло затремтить, то зненацька заплаче,
То з’явиться сонце, то хмурно весь час, –
То марно на світло чекаю терпляче,
Б

Ярослав Чорногуз
2021.10.18 23:20
Угорнулася осінь багряною листя журбою,
І чоло золотила короною світлих обнов.
Затужила кохана, як ластівка ніжна, за мною,
Запечалилась Муза, що я не пишу про любов.

Не журися, рідненька, тобі лиш -- мої серця квіти,
Не сумуй, моя доле, -- вже со

Володимир Бойко
2021.10.18 19:23
Кохайтеся, чорнобриві,
З ким кохатись - неважливо,
Аби лихо звідкіля
Не принесло москаля.

Мирохович Андрій
2021.10.18 12:53
ціхутко ціхутко ціхутко
сміється дитиняче-весело-весело
так ніби лоскочуть ребра і п'яти
ціхутко хлопчику мій каже
а то ти завше метушливо і хутко
ніби крадеш ніби брешеш ніби зловили і зараз знехотя битимуть
світ ловить тебе ніби кіт паперову мишу

Іван Потьомкін
2021.10.18 11:38
Таж і хочу лиш це:
Позабуть гірку мить,
Серця крик, заблукалий в пустині,
Повернутись і жить,
Як жилося колись,-
Ой, дубочку ти мій...
Ой, озерце моє ти синє...

Ігор Герасименко
2021.10.18 10:10
Нависла ненависна сіра хмара,
похмура і жахлива, як мара.
Та думка буйнобарвна, наче ара:
«Вам, – закричала, – допоможе Ра!»
«Нам, – заспівала, – допоможе Ра!» –
Надія гарнобарвна, наче ара.
Загинула, розтанула мара,
і стала білоайстровою хмара.

Олена Музичук
2021.10.18 09:30
Я поспішаю на урок.
Не буду ранити словами,
якщо найбільше помилок
ми наробили між рядками.

Почую не один дзвінок,
побачу декого між нами
і не поставлю у куток,

Ігор Деркач
2021.10.18 09:25
Ніхто не знає достеменно,
якій кебеті завдяки
пересікаються таємно
непересічні диваки.

І чують їх у ночі темні
далекі душі крізь віки,
коли у небі ойкумени

Тетяна Левицька
2021.10.18 09:24
Місяць — дозрілою скибкою дині,
вікна — очицями в чорну пітьму.
Боже Всевишній, у чому ж ми винні?
Я не збагну, все ніяк, не збагну.

Листя на вітрі тремтить від застуди,
Хмара плахтиною світ поглина —
все оповила туманом полуди.

Віктор Кучерук
2021.10.18 05:40
Не дає мені заснути
Суміш споминів і мрій, –
І донині незабутий
Неповторний образ твій.
Та і як не пригадати,
Наодинці уночі, –
Дівки коси вогкуваті
На юначому плечі.

Ярослав Чорногуз
2021.10.17 21:23
Багрянцем укрилися осені щоки,
І тішить природи прощальна краса.
І смуток проймає справдешній, глибокий,
Що день відлітає кудись в небеса.

Посидь-бо зі мною, отут ще, на лавці.
Чарівнощі ніжні, як мед, розливай.
Невидимі -- вітру — пориви-ласкавці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Анна Лисенко
2021.07.17

Володимир Байдужий
2021.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Бо я жива...

 Життя
Шукати твердь
в суцільному багні
із сотень правд,
що наче слиз із мулу
у світі камуфляжу і брехні,
де істина
на дні себе забула
душі,
що потонула у вині
провин цього
й усіх старих врожаїв,
заплутаних у вічній глушині
історій людства –
це життя вражає
забрудненою кількістю глибин,
де чинять суд
крикливі хижі зграї
холодних і зажерливих рибин,
і злий вудильник вогниками грає
бо течія
виблискує від спин
тих,
хто ліхтар за істину сприймає…

А я шукаю
ту нещасну твердь,
бо посмішки дітей і їхні мрії
є сонечком над гирлом передсердь,
що вічно спонукатиме до дії.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-10 13:41:16
Переглядів сторінки твору 1850
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-10 14:02:22 ]
„Це вилізати з мулу”.
Мені здалось, що так буде більш зрозуміло.
В мені як в авторі моїх віршів весь час йде боротьба.
Мені хочеться віршувати про злободенне, але я десь чув, що поезія повинна окриляти. Що в її рядках мають бути суцільні райдуги. Я погоджуюсь з цією думкою, але не пристаю як на пропозицію, або пристаю, та відступаю. Бо мені хочеться писати і про наболіле.
Корисним я вважаю Ваш вірш.
Нехай хтось віршує про райдугу на райдузі і про небесні дзвони чи будь про що у тому небі.
Мені подобалась думка про світ камуфляжу.
Я колись беріг свою парадну форму. А потім побачив, що чим старша людина, а особливо, якщо вона вже забула чи не знала про форму взагалі, то дуже полюбляє бачити себе у камуфляжі.
Не знаю, чи побачу я наших президентів у такому плачевному параді. Інших бачив – і дивувався.
Хоча Путіну якось підходило. Цікава тема для любителів „фотошопів”.
Але ми повертаємось до вірша.
Закінчуючи свій, як завжди, лаконічний коментар, я повідомляю, що мій коментар не останній.
Чекайте в гості ще, якщо не проти.
З мене – тортик. Ось він.

Знову я,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 20:29:37 ]
Дякую, Гаррі, за тортик, але якщо Ви і справді маєте намір радувати мене своїми коментарями і надалі, майте на увазі, що я не упадаю за солодким, до мене можна і з букетом кропиви. : ) До речі, цікаво з камуфляжем вийшло: я мала на увазі здатність змінюватись під оточуюче середовище, а Вам прочиталось як камуфляжна форма… Навіть не знаю, добре це чи погано…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 21:30:52 ]
Це гарно.
Просто я підійшов до розгляду цього рядка в аспекті асоціативного мислення. А явище має місце.
Зараз, а, скоріше, трішки пізніше, коли партія влади вщент наб'ється цим тушкованим камуфлом, можна буде вважати долю України прозорою як ніколи.
Майже всім буде що втрачати і за що боротись. А без боротьби щастя не бачити. Самостійність-незалежність нашій державі свого часу дісталась практично надурняк.
Мені хотілось би боротись проти цього режиму, але мені є що втрачати. Декому немає чого втрачати, і його пхатимуть на бійню приблизно так, як свого часу ешелонами та автобусами возили зі Сходу вимахувати вудлищами, на які було начіплено блакитно-білі прямокутники дешевої синтетики.
Хай мені що завгодно розповідають про автобуси, що возили людей на Майдан. Ми зовсім різні люди.
Ось таке асоціативне мислення, про яке я писав кількома хвилинами раніше.

Бувайте здоровою, чого бажаю і шановній громаді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 11:41:39 ]
На майдан возили не тих, кому немає чого втрачати, більшість з них дещо втратила б, аби не поїхала, а так вони дещо навіть надбали… Не будемо забувати, що ми народились у СРСР і для частини населення саме СРСР залишається Батьківщиною, яку у них відібрали… Хороше підґрунтя для громадянської війни. Інколи думаю, що інертність нашого населення – гарна штука, адже майже всі хвилі підбурень звичайно закінчуються пшиком. Хоча, вважаю, був момент, коли саме ця інертність і консерватизм завадили нам стати нормальною країною – проґавили… Отже тепер шлях буде довгим і повільним. У моєму віці важко з цим змиритись, та що поробиш…Час майданів давно минув, зараз на майданах тільки «овець стрижуть», а політика в інших місцях відбувається. І місця ці досить часто навіть за межами нашої країни. І музику у тій політиці у більшості випадків не політичні діячі замовляють, а великі гроші. Ці великі гроші зараз не те що країнами і війнами, епідеміями керують. Вам не цікаво було б побачити мапу фінансових впливів і інтересів? Мені – дуже цікаво, та тільки хто ж її намалює, та ще й чесно… Отже є територія інтересів, і ми на ній живемо… І щоб не слугувати чужим інтересам, єдиний вихід – мати власні і захищати їх. Отже, то добре, що нам є що втрачати, Гаррі. Акули бізнесу – дуже влучний вислів, хвала його автору. Так от, проблема у тому, що на нашій території немає власних акул, а заправляють риби-прилипали, готові за ласий шмат і наші інтереси, і нас, і територію будь-кому здати… Не бути олов’яним солдатиком у чужій грі – єдине, що мені під силу спробувати зробити. Інколи мені буває дуже жаль, що я не маю достатньо розуму, знань і фінансів, аби вести власну гру.
Це так, відвертість за відвертість, Гаррі. А що, додамо до тортика пляшечку, у мене й тост є – за свого царя в голові, Гаррі, і за тих, хто його має!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-06-10 16:32:16 ]
Красиво, Тетяно,

можливо тут вибивається рядок із ритму
"є сонечком у області передсердь" -
"як сонечко (у глині, над глеєм, над плаєм ...) передсердь..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 20:31:11 ]
Дякую, шановна Редакціє, є збій ритму. То у мене русизм проскочив, здається, розумник-комп’ютер виправив, а я не помітила. Зараз виправлю цей збій.Щиро дякую за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-06-11 09:19:32 ]
Ті ж самі почуття бурлять і у моїй душі, Тетянко. І, хоч уже трішечки пожила... все одно ще так не хочеться попасти до тих ненаситних на сковороду. Коли вже вони наїдяться нарешті?.. :-((( Дуже щиро написано і виболено. Успіхів вам, Танечко.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 20:39:54 ]
Дякую, Патарочко. На сковороду, сподіваюсь, ще не скоро, а мо', й обійдеться, а от на гачки таки попадаємось і попадаємось...:(