ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Бо я жива...

 Життя
Шукати твердь
в суцільному багні
із сотень правд,
що наче слиз із мулу
у світі камуфляжу і брехні,
де істина
на дні себе забула
душі,
що потонула у вині
провин цього
й усіх старих врожаїв,
заплутаних у вічній глушині
історій людства –
це життя вражає
забрудненою кількістю глибин,
де чинять суд
крикливі хижі зграї
холодних і зажерливих рибин,
і злий вудильник вогниками грає
бо течія
виблискує від спин
тих,
хто ліхтар за істину сприймає…

А я шукаю
ту нещасну твердь,
бо посмішки дітей і їхні мрії
є сонечком над гирлом передсердь,
що вічно спонукатиме до дії.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-10 13:41:16
Переглядів сторінки твору 2536
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2010-06-10 14:02:22 ]
„Це вилізати з мулу”.
Мені здалось, що так буде більш зрозуміло.
В мені як в авторі моїх віршів весь час йде боротьба.
Мені хочеться віршувати про злободенне, але я десь чув, що поезія повинна окриляти. Що в її рядках мають бути суцільні райдуги. Я погоджуюсь з цією думкою, але не пристаю як на пропозицію, або пристаю, та відступаю. Бо мені хочеться писати і про наболіле.
Корисним я вважаю Ваш вірш.
Нехай хтось віршує про райдугу на райдузі і про небесні дзвони чи будь про що у тому небі.
Мені подобалась думка про світ камуфляжу.
Я колись беріг свою парадну форму. А потім побачив, що чим старша людина, а особливо, якщо вона вже забула чи не знала про форму взагалі, то дуже полюбляє бачити себе у камуфляжі.
Не знаю, чи побачу я наших президентів у такому плачевному параді. Інших бачив – і дивувався.
Хоча Путіну якось підходило. Цікава тема для любителів „фотошопів”.
Але ми повертаємось до вірша.
Закінчуючи свій, як завжди, лаконічний коментар, я повідомляю, що мій коментар не останній.
Чекайте в гості ще, якщо не проти.
З мене – тортик. Ось він.

Знову я,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 20:29:37 ]
Дякую, Гаррі, за тортик, але якщо Ви і справді маєте намір радувати мене своїми коментарями і надалі, майте на увазі, що я не упадаю за солодким, до мене можна і з букетом кропиви. : ) До речі, цікаво з камуфляжем вийшло: я мала на увазі здатність змінюватись під оточуюче середовище, а Вам прочиталось як камуфляжна форма… Навіть не знаю, добре це чи погано…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 21:30:52 ]
Це гарно.
Просто я підійшов до розгляду цього рядка в аспекті асоціативного мислення. А явище має місце.
Зараз, а, скоріше, трішки пізніше, коли партія влади вщент наб'ється цим тушкованим камуфлом, можна буде вважати долю України прозорою як ніколи.
Майже всім буде що втрачати і за що боротись. А без боротьби щастя не бачити. Самостійність-незалежність нашій державі свого часу дісталась практично надурняк.
Мені хотілось би боротись проти цього режиму, але мені є що втрачати. Декому немає чого втрачати, і його пхатимуть на бійню приблизно так, як свого часу ешелонами та автобусами возили зі Сходу вимахувати вудлищами, на які було начіплено блакитно-білі прямокутники дешевої синтетики.
Хай мені що завгодно розповідають про автобуси, що возили людей на Майдан. Ми зовсім різні люди.
Ось таке асоціативне мислення, про яке я писав кількома хвилинами раніше.

Бувайте здоровою, чого бажаю і шановній громаді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 11:41:39 ]
На майдан возили не тих, кому немає чого втрачати, більшість з них дещо втратила б, аби не поїхала, а так вони дещо навіть надбали… Не будемо забувати, що ми народились у СРСР і для частини населення саме СРСР залишається Батьківщиною, яку у них відібрали… Хороше підґрунтя для громадянської війни. Інколи думаю, що інертність нашого населення – гарна штука, адже майже всі хвилі підбурень звичайно закінчуються пшиком. Хоча, вважаю, був момент, коли саме ця інертність і консерватизм завадили нам стати нормальною країною – проґавили… Отже тепер шлях буде довгим і повільним. У моєму віці важко з цим змиритись, та що поробиш…Час майданів давно минув, зараз на майданах тільки «овець стрижуть», а політика в інших місцях відбувається. І місця ці досить часто навіть за межами нашої країни. І музику у тій політиці у більшості випадків не політичні діячі замовляють, а великі гроші. Ці великі гроші зараз не те що країнами і війнами, епідеміями керують. Вам не цікаво було б побачити мапу фінансових впливів і інтересів? Мені – дуже цікаво, та тільки хто ж її намалює, та ще й чесно… Отже є територія інтересів, і ми на ній живемо… І щоб не слугувати чужим інтересам, єдиний вихід – мати власні і захищати їх. Отже, то добре, що нам є що втрачати, Гаррі. Акули бізнесу – дуже влучний вислів, хвала його автору. Так от, проблема у тому, що на нашій території немає власних акул, а заправляють риби-прилипали, готові за ласий шмат і наші інтереси, і нас, і територію будь-кому здати… Не бути олов’яним солдатиком у чужій грі – єдине, що мені під силу спробувати зробити. Інколи мені буває дуже жаль, що я не маю достатньо розуму, знань і фінансів, аби вести власну гру.
Це так, відвертість за відвертість, Гаррі. А що, додамо до тортика пляшечку, у мене й тост є – за свого царя в голові, Гаррі, і за тих, хто його має!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-06-10 16:32:16 ]
Красиво, Тетяно,

можливо тут вибивається рядок із ритму
"є сонечком у області передсердь" -
"як сонечко (у глині, над глеєм, над плаєм ...) передсердь..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 20:31:11 ]
Дякую, шановна Редакціє, є збій ритму. То у мене русизм проскочив, здається, розумник-комп’ютер виправив, а я не помітила. Зараз виправлю цей збій.Щиро дякую за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-06-11 09:19:32 ]
Ті ж самі почуття бурлять і у моїй душі, Тетянко. І, хоч уже трішечки пожила... все одно ще так не хочеться попасти до тих ненаситних на сковороду. Коли вже вони наїдяться нарешті?.. :-((( Дуже щиро написано і виболено. Успіхів вам, Танечко.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 20:39:54 ]
Дякую, Патарочко. На сковороду, сподіваюсь, ще не скоро, а мо', й обійдеться, а от на гачки таки попадаємось і попадаємось...:(