ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Герасименко
2021.10.22 16:09
Не повірите, не жаль,
що не побував на морі.
І нехай тепер надворі

листопад. Проте не падали,
а махали плавниками
й опускались на пісок
із гілок берізки, липки

Марія Дем'янюк
2021.10.22 13:18
Ой, летіть-летіть до неї,
Листочки кленові,
І жовтенькі й червоненькі,
Жовто-пурпурові,
Щоб ялинка увібралась
В золоті прикраси,
Що засяють, мов гирлянди,
На сонці одразу.

Тетяна Левицька
2021.10.22 10:53
Щиро Бога прославляєм,
З чортом на колінах,
Чи не варті й крихти раю?
В пеклі — Україна.
Схід не визнає провини,
Захід у Європі.
Наша славна Батьківщина
Вже давно в цейтноті.

Віктор Кучерук
2021.10.22 05:44
Небеса розпустили нюні
І замовк приголомшено світ, –
Лише вітер торкає струни
Крапельками зволожених віт.
Лише грають стальною блестю
Метушливі, як діти, струмки,
Оминаючи перехрестя
Чи долаючи їх навпрошки.

Богдан Манюк
2021.10.21 20:36
Частина перша 7. Марія почула, як ценькнула дверна клямка. Хтось нерішуче переступав з ноги на ногу в сінях, забувши зачинити за собою вхідні двері, але одразу зачинив, коли загавкав

Євген Федчук
2021.10.21 19:44
По смерти же святаго мало лтъ миноу, прiиде рать велика роусскаа изъ Новаграда князь Бравлинъ силенъ зло, плни отъ Корсоуня и до Корча, съ многою силою прiиде к Соурожу, за 10 дьнiй бишася зл межоу себе.
Життіє Стефана Сурожського

І ми б

Тетяна Левицька
2021.10.21 11:30
Поруч йдемо серед тихих хрущовок за руки,
і прохолода вечірня пронизує нас.
Сонце визбирують у далині чорні круки,
серце наструнчуєш на незабутній романс.

Листя сухе шарудить наче миша полівка,
ще не чіпляється пакісно до підошов.
Щемна розмова,

Іван Потьомкін
2021.10.21 11:19
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Петро Скоропис
2021.10.21 11:11
Прикордонна купини вода напува,
і трава прикордонна печеться.
І тамує солдат святотатні слова,
і потали поет стережеться.

Над водою в тумані заціп чатовий,
і душа не волає уголос.
Лише осені – в поміч немозі німій

Микола Соболь
2021.10.21 07:28
Опів на п’яту плачуть ліхтарі,
шматує вітер неопале листя…
Спокутати б сьогодні до зорі
свої гріхи набуті перед містом.
Мабуть, і все. Хай жовтень догорить.
Не буде листопадові спокуси,
а грудень усвідомлюючи мить
розбурхає зимові сніготруси

Віктор Кучерук
2021.10.21 05:35
Стихле водосховище безкрає
Стало засинати від нудьги, –
В барвах листопада потопають
Вишгородські кручі й береги.
Поруділе, жовте, багрянисте,
Як пожежі іскри звіддалі, –
Опадає шурхотливе листя
І володарює на землі.

Богдан Манюк
2021.10.20 20:44
Частина перша 4. Батька і вуйка Семена Кася знайшла у льосі під клунею, куди їх, зв'язаних, укинули грабіжники. Якби не стогнали, довго, напевно, шукала б, а так усе з'ясувала хутко: і т

Олександр Сушко
2021.10.20 17:54
Журба. Мовчать в осмуті янь і цінь.
У темряві - альков, садок, вітальня ..
Остання мить стікає по щоці
Сльозою кришталевою кохання.

А ось і Лети чорні береги
Дійшов до неї, врешті, перебендя.
Ця смерть - не покарання за гріхи,

Марія Дем'янюк
2021.10.20 10:21
А смачний із медом коржик
Так і проситься у кошик,
Бо Тетянка йде до бабці
Копирсатися на грядці,
Полуницю поливати
І з бабусею чаювати.
Гарні слухати поради,
Їм онука дуже рада,

Віктор Кучерук
2021.10.20 07:56
Випадкова зустріч на вокзалі.
Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
Бо слова всілякі пропадали
У душі вдоволеній украй.
Хоя я не запитував нічого,
І про себе мало що казав, –
Погляди єднались, мов дороги
Ті, що залишилися позад.

Дума Козак
2021.10.19 22:33
Мертвечуки, монатіки і ківи –
настали шмарклів нелегкі часи.
А те з Оману знову на Мальдіви!
Тож в Україні – Господи єси…

У той же час хапутік спить і мріє,
кого б іще наразі «захистить»,
а трут війни який уже рік тліє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Анна Лисенко
2021.07.17

Володимир Байдужий
2021.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Апокаліпсис розуму

Людям похилого віку з порушенням діяльності головного мозку присвячую...

Зá що цей мозок на шмаття покраяно?
Здобич лихого душа неприкаяна:
марення, марення, марення, марення…

Бачаться рідні чужими й ворожими,
діти й онуки на себе не схожими,
волю обмежено, світ загороджено.

Тяму із колії дійсності вибито,
все переплуталось - спробуй не схибити:
нібито, нібито, нібито, нібито.

Змучено душу примарами розуму,
вигадок плетиво, наче морозами,
страхом зацьковує, в’яже загрозами.

Діє у маренні тіло збідоване,
з трун піднімає минуле поховане:
спомини, спомини, спомини, спомини.

Чом ви омріяне дійсністю крешете?
Тисне на серце свідомості решето.
Всіх би в могилу із вироком: брешете!

Серденько рветься до рідної хатоньки,
ласки просити покійної матінки...
Спатоньки, спатоньки, спатоньки, спатоньки.
***
Хто без спокути піти сподівається?
Мрійте, бо інколи мрії збуваються.
Ангели граються… ангели граються…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-18 20:44:46
Переглядів сторінки твору 1723
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 21:18:55 ]
Наче для мене.
На, мовляв, вчись, бо так не віршуєш.
Гарні терцети (італ. terzetto, від лат. tertius — третій) як строфи, кожна з якої містить 3 пісні (рядка).
Мене трішки вихопив зі стану зачарованості 5-тий рядок (пісня строфи), якщо рахувати з кінця. Справа в наголосі. Можливо, це є авторським задумом, щоб читач не куняв.
А дактильне римування і наголошування викликає відчуття поваги до величі авторської роботи.

З подякою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 11:37:30 ]
Дякую, Гаррі, на доброму слові. Про «так не віршуєш»: не прибідняйтесь, бо я зараз начну розповідати, що тріолетів не вмію писати, і сонетів, і ще купу чого, і що у моїй голові не тримаються усі оті розумні терміни, якими Ви так вільно оперуєте, і чим мені подобаються Ваші коментарі. А 5-й рядок – то не задум, то ляпус, котрий я зараз спробую виправити. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 22:26:52 ]
По манівцях йдемо, мов неприкаяні,
Щастя шукаємо десь по окраїнах,
Дивно, та навіть до болю звикаємо.

Бродим безликі в безумстві отарами,
Чварами душу на шмаття розкраяли,
Зернами скверни по вінця загаїли.

Зрадами ситимось, бідами маримо,
Наче хтось злими усипав нас чарами...
Надто багато часу нами згаяно!

Носимо в душах облудливість Каїна,
Боже, за що так жорстоко нас скарано?
Час вже покаятись, час вже покаятись!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 11:40:22 ]
Взагалі-то я мала на увазі особисту трагедію окремо взятої людини, але мені приємно, що це наштовхнуло Вас, Наталю, на такий експромт. Хоча від усієї душі сподіваюсь, що особисто з Вами усього цього не відбувається. Хай краще це буде поетичним перебільшенням! Дякую за коментар, щасти Вам, Наталю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 12:13:23 ]
Тетяно, я перейшла з проблем мозку на проблеми душі, якось само так з мене виринуло... Коли почитала на Вашій сторінці про Вас і про вірші - зрозуміла, що маю у цьому з Вами деяку схожість, пишеться у мене само, ніколи не знаю наперед, що вийде з-під мого пера... Дякую, що надихнули мене! Натхнення Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 16:22:32 ]
Думаю, не тільки подібні мені любителі, а навіть справжні митці пера не планують, про що писати сьогодні, а про що завтра - усе за покликом душі, адже не свідомість керує душею, а душа свідомістю, тому у одних і тих же обставинах люди і поводяться по різному. Для мене мої вірші – це хронічна хвороба, котра то відступає, то повертається. Деякий час я живу, як нормальна людина, займаюсь чимось потрібним, а потім щось, що накопичилось за період спокою, починає просити виходу у вірші, і я починаю «ловити ящірок», аби не мучитись від почуття невиконаної справи. Більшість людей знаходять вихід цій душевній сверблячці у теревенях з друзями, а я у цьому ділі не надто вправна, можу взагалі днями не розмовляти. Чоловік з цього приводу дорікає час від часу, мовляв, у Елочки-людожерочки лексикон більший, бо я взагалі одним «угу» обходитись можу. Це, звичайно, велике перебільшення, у чому він час від часу має можливість переконатись, та все ж… Немає у мене великої охоти все це про себе писати, але мене вже питали, якою я є насправді, отже, Наталю, дивіться, чи є у Вас схожість з подібним портретиком.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 16:48:57 ]
Дещо впізнаю, я по специфіці своєї роботи можу тиждень-другий не виходити з дому взагалі і не бачити живих людей. Були часи, коли я довгими тижнями з ранку до ночі проводила в лісі... сама, збирала гриби, писала вірші... це було щоправда давно... а ще на кладовищі ( там моє улюблене місце біля найдорожчої могилки...). Та якщо порівняти нас - то виглядає, що я набагато більша самітниця, навіть часом відлюдниця, хоча й впродовж довгих років була дуже публічна, в мені поєднуються повні протилежності. Пишу лиш тоді, коли болить душа, інакше не вмію... Ось такі штрихи до мого портрету...
Не сподівалась, що викличу Вас на такі особисті одкровення...