ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Апокаліпсис розуму

Людям похилого віку з порушенням діяльності головного мозку присвячую...

Зá що цей мозок на шмаття покраяно?
Здобич лихого душа неприкаяна:
марення, марення, марення, марення…

Бачаться рідні чужими й ворожими,
діти й онуки на себе не схожими,
волю обмежено, світ загороджено.

Тяму із колії дійсності вибито,
все переплуталось - спробуй не схибити:
нібито, нібито, нібито, нібито.

Змучено душу примарами розуму,
вигадок плетиво, наче морозами,
страхом зацьковує, в’яже загрозами.

Діє у маренні тіло збідоване,
з трун піднімає минуле поховане:
спомини, спомини, спомини, спомини.

Чом ви омріяне дійсністю крешете?
Тисне на серце свідомості решето.
Всіх би в могилу із вироком: брешете!

Серденько рветься до рідної хатоньки,
ласки просити покійної матінки...
Спатоньки, спатоньки, спатоньки, спатоньки.
***
Хто без спокути піти сподівається?
Мрійте, бо інколи мрії збуваються.
Ангели граються… ангели граються…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-18 20:44:46
Переглядів сторінки твору 2434
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 21:18:55 ]
Наче для мене.
На, мовляв, вчись, бо так не віршуєш.
Гарні терцети (італ. terzetto, від лат. tertius — третій) як строфи, кожна з якої містить 3 пісні (рядка).
Мене трішки вихопив зі стану зачарованості 5-тий рядок (пісня строфи), якщо рахувати з кінця. Справа в наголосі. Можливо, це є авторським задумом, щоб читач не куняв.
А дактильне римування і наголошування викликає відчуття поваги до величі авторської роботи.

З подякою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 11:37:30 ]
Дякую, Гаррі, на доброму слові. Про «так не віршуєш»: не прибідняйтесь, бо я зараз начну розповідати, що тріолетів не вмію писати, і сонетів, і ще купу чого, і що у моїй голові не тримаються усі оті розумні терміни, якими Ви так вільно оперуєте, і чим мені подобаються Ваші коментарі. А 5-й рядок – то не задум, то ляпус, котрий я зараз спробую виправити. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-18 22:26:52 ]
По манівцях йдемо, мов неприкаяні,
Щастя шукаємо десь по окраїнах,
Дивно, та навіть до болю звикаємо.

Бродим безликі в безумстві отарами,
Чварами душу на шмаття розкраяли,
Зернами скверни по вінця загаїли.

Зрадами ситимось, бідами маримо,
Наче хтось злими усипав нас чарами...
Надто багато часу нами згаяно!

Носимо в душах облудливість Каїна,
Боже, за що так жорстоко нас скарано?
Час вже покаятись, час вже покаятись!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 11:40:22 ]
Взагалі-то я мала на увазі особисту трагедію окремо взятої людини, але мені приємно, що це наштовхнуло Вас, Наталю, на такий експромт. Хоча від усієї душі сподіваюсь, що особисто з Вами усього цього не відбувається. Хай краще це буде поетичним перебільшенням! Дякую за коментар, щасти Вам, Наталю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 12:13:23 ]
Тетяно, я перейшла з проблем мозку на проблеми душі, якось само так з мене виринуло... Коли почитала на Вашій сторінці про Вас і про вірші - зрозуміла, що маю у цьому з Вами деяку схожість, пишеться у мене само, ніколи не знаю наперед, що вийде з-під мого пера... Дякую, що надихнули мене! Натхнення Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 16:22:32 ]
Думаю, не тільки подібні мені любителі, а навіть справжні митці пера не планують, про що писати сьогодні, а про що завтра - усе за покликом душі, адже не свідомість керує душею, а душа свідомістю, тому у одних і тих же обставинах люди і поводяться по різному. Для мене мої вірші – це хронічна хвороба, котра то відступає, то повертається. Деякий час я живу, як нормальна людина, займаюсь чимось потрібним, а потім щось, що накопичилось за період спокою, починає просити виходу у вірші, і я починаю «ловити ящірок», аби не мучитись від почуття невиконаної справи. Більшість людей знаходять вихід цій душевній сверблячці у теревенях з друзями, а я у цьому ділі не надто вправна, можу взагалі днями не розмовляти. Чоловік з цього приводу дорікає час від часу, мовляв, у Елочки-людожерочки лексикон більший, бо я взагалі одним «угу» обходитись можу. Це, звичайно, велике перебільшення, у чому він час від часу має можливість переконатись, та все ж… Немає у мене великої охоти все це про себе писати, але мене вже питали, якою я є насправді, отже, Наталю, дивіться, чи є у Вас схожість з подібним портретиком.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-06-19 16:48:57 ]
Дещо впізнаю, я по специфіці своєї роботи можу тиждень-другий не виходити з дому взагалі і не бачити живих людей. Були часи, коли я довгими тижнями з ранку до ночі проводила в лісі... сама, збирала гриби, писала вірші... це було щоправда давно... а ще на кладовищі ( там моє улюблене місце біля найдорожчої могилки...). Та якщо порівняти нас - то виглядає, що я набагато більша самітниця, навіть часом відлюдниця, хоча й впродовж довгих років була дуже публічна, в мені поєднуються повні протилежності. Пишу лиш тоді, коли болить душа, інакше не вмію... Ось такі штрихи до мого портрету...
Не сподівалась, що викличу Вас на такі особисті одкровення...