ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.05.01 12:38
Між радістю і болем
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.

Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду

Іван Потьомкін
2024.05.01 10:27
***
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна

Світлана Пирогова
2024.05.01 08:57
Вранішні роси
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.

Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,

Микола Соболь
2024.05.01 05:52
Травневий ранок
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.

Віктор Кучерук
2024.05.01 05:27
Навесні
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.

Артур Курдіновський
2024.05.01 05:24
Зимова ніч (сонет)
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.

Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...

Ярослав Чорногуз
2024.04.30 22:48
Небеса кохання (пісня)
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.

Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --

Микола Дудар
2024.04.30 14:02
Ніяких більше зобов'язень
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…

Світлана Пирогова
2024.04.30 13:53
Моє натхнення (акровірш)
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.

Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...

Іван Потьомкін
2024.04.30 11:05
Новітній неофіт
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.

Микола Соболь
2024.04.30 09:40
У смертельнім герці
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…

Ілахім Поет
2024.04.30 09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на

Леся Горова
2024.04.30 09:00
Повінь
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -

Віктор Кучерук
2024.04.30 06:01
* * *
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,

Ірина Вовк
2024.04.29 23:07
Колискова для Львова
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.

Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.

Микола Дудар
2024.04.29 13:58
***
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / "Еволюція богів"

 Забуті на Землі
Образ твору По віконному склі струменіють жалі.
Ми не відали лиха, літами малі, -
наповняли вітрила довершені дні,
і здалося, несли уперед кораблі...

Наші душі не злі, ми іще не старі,
а розпуки округ - на земнім олтарі:
запітнілі, складні, у печалі вбранні.
Тихо ангели плачуть над нами вгорі.

І з роками все далі божественна вись,
наче твердь під крилом не зникала колись,
наче сили віддавши чаклунській зорі,
ми забули для чого сюди подались.

Прилітали на мить, а минули віки,
бранці миті – ми: чоловіки і жінки.
І жовтіємо, гаснемо, як ліхтарі,
судового журналу пусті сторінки.

Тільки сни до космічних вертають армад,
чиї обриси в млі, як дороги назад,
доки не проржавіють вкінець якорі,
і не кине увись мандрівний зорепад...

2010

* Забуті на Землі - це не стосується всіх. :)


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Василь Баліга 5.5 Майстер-клас / Любитель поезії
Найнижча оцінка Мар'яна Невиліковна 5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-07-22 11:48:40
Переглядів сторінки твору 8716
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.893 / 5.31  (5.170 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.173 / 5.56)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Спейс-Арт - Поезія відкритого Космосу
Станси і новостанси
Автор востаннє на сайті 2024.04.26 19:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 13:18:53 ]
Цікаве римування!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2010-07-22 13:45:03 ]
не знайшла перетинів між назвою і змістом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 13:55:49 ]
Це ж Юстас - Алексу, словом, трохи зашифроване. ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-22 14:14:00 ]
...Доброго дня, Володимире! Цікаво, метафізично. "А розпуки округ" - це ви так нашу земельку грішну з Космосу бачите?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 14:26:21 ]
Нас, Вікторе, точніше, декого з нас. :)
Розпуки округ нас, тих, хто тут загубився. :(
А земелька свята, жодних сумнівів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 15:00:59 ]
доки не заржавіють ущент якорі,
ми залишимось тут - на щасливій землі,
доки "душу не кине увесь зорепад",
як мільярдами літ (обіч Неба) назад...

гарне римосплетіння, Володимире. вірш потребує авторського прочитання :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 16:49:00 ]

Не певен, наголоси, окрім "чиї", ніби, збігаються із традиційними, але на "чиї" можна "махнути рукою", бо в кожному рядку головний наголос падає на третій склад.
А щодо специфіки змістових наголосів, то я, можливо, спеціально двічі повторюю "земні". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 17:33:29 ]
:) Я мала на увазі рядок про бранців, ритм по усьому віршу бездоганний (про рими уже писала), а у цьому рядку щось мене не пускає. Саме тому і пропоную авторське виконання (прочитання вголос), скажімо, на Львівському форумі видавців у вересні або на фестивалі "Захід" 22 серпня ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 17:43:46 ]
Дякую за пропозицію.
Але це справа для молодих і експресивних, з палаючим зором, - я вже оминаю публічні читання. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-07-22 15:18:41 ]
"наче сили віддавши чаклунській зорі,
ми забули для чого сюди подались". - повіяло ще й хайнлайнівським, окрім інших позитивних, якостей вказаних вище :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 16:50:03 ]
О так, ці теми актуальні і досі. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2010-07-22 16:15:50 ]
Дуже витончений вірш, за всіма його параметрами; заворожуючий, глибокодумний зміст і водночас в ньому криється така проста істина - загибель людини, її віддалення від істинного життя, забуття гармонії.
Будем надіятись - ті, що загубились на Землі все ж таки відкриють очі і вийдуть із свого ступору - а ангели тоді усміхнуться.
Творчої вам наснаги, пане Володимире


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 16:52:54 ]
Дякую, думаю, що ангели переживають, коли ми сумні і не доброчинні, а ми такі, коли опускаються руки, коли відчуваємо, що могли більше, аніж вдалося досі... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-07-22 17:03:25 ]
Колись дуже давно мені писалось про корабель Життя, у котрому ми всі пливем...
Як прийде час, колись під рання,
Розірве тишу крик бажання.
І в далечінь, для нас незриму,
Піде Дитя крізь літо й зиму.

І попливе у невідомість,
Йому ж навіки стане домом
Той корабель – “Життя” він зветься:
Вже так у світі цім ведеться.

Ось швидкість судно набирає,
І вітер парус розправляє.
Дитя вже чується у силі –
Воно прожило шторми й штилі.

Дитя вже стало Чоловіком,
Набралось мудрості до віку.
Цікавість в нього: що там далі?
Але в душі його печалі.

Не має влади він над морем,
Ані над щастям, ні над горем.
Пливе покірно в невідомість:
Що попереду, що натомість?...

Котрогось ранку він проснеться,
Але спинитись вже прийдеться.
Прибуде він в кінцеву гавань –
Вінець його життєвих плавань.

І тут прийдеться пригадати:
Як він прожив? Що б міг узяти
З собою в плавання останнє,
Як прийде час з життям прощання?

...Не кожен може це збагнути:
Та ми по Божих йдем маршрутах.
Це Він життя у нас вдихає
І двері в вічність прочиняє.

Йому прийдеться звітувати,
В Його лиш милості прощати.
Його це воля – щоб під рання
Ввірвався в тишу крик бажання...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 17:45:41 ]
Так, Наталю, мої скромні рядки народилися під одним із ваших віршів, щось таке потаємне нас там б е з т і л е с н о поєднало. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-07-22 19:23:43 ]
Коли вогник надії у серці зотлів
Від жорстокості світу й омани,
Струменіють жалі, мов краплини по шклі,
У душі прорізаючи рани.

Піднімати вітрила бракує снаги,
Нас давно вже стихія скорила,
Відрікаються рідні від нас береги
І маліють обпечені крила.

На людських вівтарях не злічити жалів
За навіки утраченим щастям.
Лиш здається, що ми не такі вже і злі,
Та насправді - в пітьми ми у власті!

Наші янголи плачуть не тихо - ридьма,
Розправляючи крила в безмежжя,
Аби знов відступила з душ наших пітьма,
Аби в них загасити пожежі.

Зрозуміло тепер, що Божественна вись
Не бажає нас в лоно приймати -
Ми самі світло-суті своєї зреклись,
Ми для себе - мов справжні Пилати.

Нам для ближнього важко подати руки,
Все святе за гріш мідний продали...
Що запише Суддя на життя сторінки,
Коли бранці ми власних баталій?!

Все ж з роками слабіє Божественна твердь,
На котру колись стала Людина.
Нам до Вічності двері відчинить лиш смерть,
Як дозволять нам власні провини...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 22:13:12 ]
Ви знаєте , пане Володимире, я ніколи не писала надто довгих коменарів, і Вам також. Але минути цю поезію я не могла. Справжні нотки мускусу упереміш з чоловічою життєдайною силаю космічної енергії. Як парфуми, які створені для обраних.) Особливо сподобався образ "мандрівного зорепаду". Такі, які сь асоціації виринають, що все минає...Колишні царі лежать у величних пірамідів, а піраміди розсипаються піском. Все минає, і не варто журитися.) Дякую Вам за якісну поезію. З теплом. Юлія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-23 11:03:33 ]

Дякую, Юлечко, я переконаний, що кожен отримує і по вірі, і по мріях своїх. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Голуб (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-23 17:59:18 ]
Гарно сказано, пане Володимире. Вражає! Щоправда, в деяких місцях тексту "спіткнувся", але це чисто суб*єктивно: здається, що рядок "бранці миті..." збиває ваш анапест. "розпуки округ"- хочеться замість округ щось інше. "зникала колись" - хочеться - "кудись". Не берусь стверджувати, що ці мої роздуми - істини в якійсь інстанції, я просто чесно виклав свої відчуття. Успіхів вам! І покритикуйте мого щойно поставленого вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-07-27 18:44:27 ]
"І жовтіємо, гаснемо, як ліхтарі, / судового журналу пусті сторінки..." - особливо!!! Семантичний повтор у 4 і 6 рядках не заважає (та можна ще версифікувати - в 4 рядку тричі збігаються приголосні на стику лексем) - це лише моя маленька суб'єктивна думка, що не зачіпає красу рядків.
Щиро.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-27 18:48:56 ]
Дякую, Іринко, що звернули увагу.
І відразу знайшлися деякі рішення. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Ен (М.К./Л.П.) [ 2014-04-09 18:56:22 ]
а тут і справді збивається ритміка, ну і мало спейсу, один арт.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-04-09 19:06:49 ]
А де саме збитий ритм?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Ен (М.К./Л.П.) [ 2014-04-09 20:03:45 ]
"бранці миті – ми: чоловіки і жінки". Тут має бути логічний наголос на "ми", та ще й пауза довша, бо тире, але якщо так робити - ритм втрачається.
"доки не проржавіють вкінець якорі" - тут доводиться, аби не збити ритм, робити наголос на "не", а на "дОки" не зосереджувати увагу.
А взагалі - це відносно, бо можна зжувати той ритм, або сказати, що автор таки хотів виділити, напр., оте "ми". просто у Вас скрізь надто ідеальний анапест, тому відчулося в цих місцях)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2014-04-10 11:50:48 ]
Тут, Ксеню, швидше йдеться про чітке дотримання головного наголосу кожного рядка - на шостий склад. Дякую за увагу.