ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Михайлович Насипаний
2021.12.06 08:57
Урок останній. Сил немає.
Петрусь на фізиці дрімає.
Хапає сон обох із другом.
Аж тут як гаркне хтось над вухом.
Підняв учитель друзів сонних,
Питає фізики закони.
Малий встає ліниво й кволо,
Бурмоче щось, бо стисло горло.

Олександр Сушко
2021.12.06 08:36
Смерть - сурйозна справа, а не блаж,
Опинився, раптом на межі я.
Буду брати рай на абордаж,
Бо із пекла вигнали втришиї.

А виною те, що я святий,
Согрішив раз тищу (це дрібниці).
В королев опуклі животи...

Микола Соболь
2021.12.06 05:51
А, що приховують сніги?
Не розбереш крізь морок ночі.
Комусь можливо до снаги
дивитись, повня як регоче
і проливає світ без меж,
і витоки стають ясніші…
Було я любувався теж
красою місяця у тиші.

Віктор Кучерук
2021.12.06 05:24
Моє життя – це дар за доброту,
Передчуття, турботу і тривогу, –
За суєту невтомну і круту
Мою дорогу сходження до Бога.
Моє життя – це в серці вічний щем
І на душі таємності покрови, –
Моє життя заквітчане іще
Яскравими сузір’ями любові.

Володимир Бойко
2021.12.05 22:30
Кожне яйце мріє стати куркою. Когось тішить своє щастя, а когось – чуже нещастя. Вирішуючи чужі проблеми, створюєш свої. Усяк дуднить у свою дуду. І вважає, що всі інші грають неправильно. . Живи так, аби хотілося ще. Якщо ніхто тебе не люби

Тетяна Левицька
2021.12.05 21:58
Розпочинався весело роман,
Скінчився безутішно— драмою.
Необережне слово і вулкан,
З глибин душі назовні магмою.

Від любощів до ненависті — крок.
Давно не дарував лілеї ти.
Порвався швидко щастя ланцюжок,

Юрій Лазірко
2021.12.05 21:10
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче

Юрій Лазірко
2021.12.05 21:10
назбирав доріг
осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук

Ярослав Чорногуз
2021.12.05 21:07
Землю вкрив сніжечок де-не-де,
Залишивши острівки зелені,
І зима розпатлана бреде,
Оголившись майже дерзновенно.

Усміхаються собі з-під вій
І берези лагідні усюди,
Виставили разом голі груди,

Євген Федчук
2021.12.05 19:54
Готи Рим узяли у облогу.
Уже вдруге збентежений Рим.
«Вічне місто» полишили боги,
Відвернулися від його стін.
У пихі своїй горді римляни
Геть забули вже, що таке страх.
І що помста за завдані рани
Ще живе у безправних рабах.

Олександр Сушко
2021.12.05 19:25
То шо, колеги? Здрастє! Прозит!
Є в мене плавки із начосом.
Знайшов у баби їх, на возі,
Коли стояв в похилій позі.
А кум-глитай жує кокоси,
Ще трохи - і почине в бозі...
А в хаті, прямо на підлозі
Вляглася гола й боса осінь.

Юлія Івченко
2021.12.05 18:56
І коли ковід торкається її голубої зими,
ця жінка читає книгу « Галя без голови».
Подейкують, що в неї інколи кров із живиць,
що в неї замість канапи — повно сухої трави,
що чоловік червоний часто вертає з пивниць.

Що, б’є, чи лає, чи, хто досконал

Сергій Губерначук
2021.12.05 12:11
Бог наш по крихті з хаосу ночі світло і світ цей створив. * * * Синє небо глибше океану. * * * Царства земного вічний неспокій скоєний тільки людьми. То у гордині, то у зневірі ми. * * * Десь існує інша паралель для бездоганних життів, наших

Тетяна Левицька
2021.12.05 11:07
ОДИНАДЦЯТИЙ ВІНОК


ЧАРІВНА КАНТАТА

І (XI)

До серця серцем щемно притулись,

Віктор Кучерук
2021.12.05 07:49
До різних витівок зими
Заздалегідь були готові, –
Самі в собі сховались ми,
Пойняті холодом раптовим.
Кінця і ліку вже нема
Різноманітним перешкодам, –
Нагнала холоду зима
В серця, стосунки і природу.

Олена Побийголод
2021.12.05 07:09
Із Миколи Некрасова

Міг би писати, є вдосталь гарячності,
тільки - утримує ляк:
не перетнути би межі обачності!
Й збутись не можу ніяк...

Вранці я був біля селища рідного,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Малишко
2021.12.04

Саша Горбач
2021.12.02

Бо вічнавічний
2021.11.30

Лайла Ли
2021.11.19

Сергій Калюжний
2021.11.15

Евеліна Гром
2021.11.08

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Цимбалюк (1971) / Вірші

 Один з нас

...Такий славний кінець того, хто слідує мудрості:
стати Богом...

Гермес Трисмегист

Образ твору ...Він жив так, ніби Звір, він хотів "володіти" і "мати":
Кабінетний престиж, купа грошей і безліч жінок...
І, здавалось, ніщо не могло його переламати -
Ні неправедний бій, ні дармове застільне вино...

...Але ні, все ж було... Щось таке, непомітне, як миша...
Що згризало його, коли він залишався один...
І тоді у душі, десь глибоко, стискалася тиша,
Бо Душа все ж була, все ж надіялась, як не крути...

...Але він не здавався, вставав, і, голившись поспішно,
Бив копитами грунт, ніби вперше загнузданий кінь...
І одна лиш Вона, та, якій було зовсім не смішно,
Огортала його, ніби Ангел, в невидиму тінь...

...Так минали роки, він знаходив, і знайдене тратив,
У "стараннях" своїх непомітно дійшовши межі...
Ублажаючи тіло, відтак Душу мало не втратив,
І настав Судний День, у якому схрестились ножі...

...І була то не битва, не герць, і була то не січа!..
Він себе молотив і живого, навспак вивертав...
І уперше тоді усміхнулась впокоєна Вічність:
"Ось іще один з нас, що Дорогу додому питав..."

...І череп'ям пустим розлетілись розірвані пута,
І коліно його дотяглось до сирої землі ...
І уперше в житті захотілось не "мати", а "бути",
І, зіллявшись з промінням, зійти у безмежній імлі...

...Взявши в руки перо, він писав: і було йому сорок...
Навкруги, ніби корба, гудів заклопотаний світ...
А віршована в'язь все петляла, долаючи морок,
Обвиваючи Дуб, під яким задрімав неофіт...

...Він тепер віщий волхв, він вже знає, до чого тут "фіта"...
У молитвах його до Всевишнього Рода Любов...
А над Храмом святим знову Сонце усміхнене світить,
Лиш Вона знов, як тінь, бо тепер він живе, так, як Бог...

Кумпала Вір, 17.08.2010 року,
м. Хмельницький






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-17 15:42:25
Переглядів сторінки твору 5750
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.896 / 5.5  (4.731 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 4.687 / 5.5  (4.518 / 5.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Портрети
Автор востаннє на сайті 2012.12.31 15:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Заруба (М.К./Л.П.) [ 2010-08-17 21:51:24 ]
Що зверху, те і знизу. Важко бути богом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-18 11:03:46 ]
Дуже сподобалось, але остання строфа, як на мене, трохи витискає у дещо вужчу для читача область .

Вважаю, якби без неї, і з заміною "неофіт" на щось інше, то цілком вписувалось би до розділу "український шансон", а так - безумовно, Духовна поезія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-18 14:35:28 ]
"Святий є Бог - Отець Всесвіту. Свят Бог, Чия Воля виконується Його власними силами. Свят Бог, Який бажає бути відомим і який відомий тим, хто належить Йому. Свят єси. Хто Словом створив усе суще. Свят єси, чий образ відображає уся Природа. Свят єси, Якого не сотворила Природа. Свят єси, сильніший над усіляких сил. Свят єси, величніший над усіляких величностей. Свят єси, вищий над усіляких похвал. Прийми ж чисту словесну требу непорочної душі і серця, що здіймається до тебе, о невимовний, о, неописуваний. Той, якого одна тільки тиша може назвати.
Молю тебе, ні за яких негараздів не дозволь мені звернути зі шляху істинного, дай мені Знання нашої сутності, дай мені силу, просвіти милістю Твоєю тих, хто суть у невігластві, братів мого племені, дітей твоїх. Я вірю у тебе і свідчу про Тебе, я іду до життя і Світла. О, Отче, благословен будь; людина, що належить Тобі, бажає розділити твою святість, бо Ти дав їй на це повну владу."

Поймандр Гермеса Тричівеличного

...Як давно це було написано... І як же необхідно це зараз!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-18 15:21:53 ]
...Дякую, Володимире! Про "неофіта" спробую пояснити. Як ви знаєте, неофіт, іншими словами - це новопосвячений, новонавернений, тобто, "той, хто хоче отримати нову інформацію". У даному випадку цей неофіт має "проснутися" бо "задрімав", і "згадати". Тобто, автор говорить про людину в онтологічному контексті, завдання якої - зростати духовно. Ну, а Дуб - це Дерево Життя. (Згадайте "В катакомбах" Лесі Українки. Герой хотів бути вищим, а його намагалися загнати в канон. Тому і неофіт.)
Тепер про останню строфу. "Фіта"(самоусвідомлення) і "зело"(незвідане)- дев`ять і шість - дві букви кирилиці, які показують напрям руху цього духовного зростання: від незвіданного (6) до самоусвідомлення (9). Символічно: шість переходить у дев`ять. Волхви відали і вміли користуватися цією буквально-конкретною наукою. Тому і "фіта"...
От, наприклад, є такий вираз: "віддячити сторицею" Ви ніколи не задумувалися над тим, що це означає "буквально"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-19 10:46:54 ]
Тримайте моє щире 5,5! Нещодавно я пробувала про можливість подібного поговорити в прозі. На відміну від мене, у Вас це вийшло і дуже гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-19 17:48:44 ]
...Дякую, Тетянко! Завше радий Вас бачити на своїй сторінці. Про прозу: а у якому саме творі Ви пробували говорити про подібне?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 10:19:02 ]
http://maysterni.com/publication.php?id=44220
але мова не про твір, почитайте коментарі, якщо вистачить терпіння)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 09:45:28 ]
Хай хоч в творчості, хай хоч в одному вірші, але настає хвилина перемоги свідомості над інстинктами. А нащадок його ким став?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 10:21:03 ]
Саш, творчості без життя не буває.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 09:53:38 ]
Зрештою усі ми люди зі своїми недоліками та перевагами... Просльозилася, пане Вікторе. Вдячна. Патара.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 18:50:45 ]
Дуже цікава філософія у цього "одного з нас".
Головне, що "Вона" упродовж вірша таки присутня.
Я би подумав над:
"Навкруги, ніби корба, гудів заклопотаний світ..." - зазвичай "корба" "рипить"
чи ще якось...

З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:18:48 ]
До Олександра К. Я б дуже хотів, щоб його нащадок став Людиною...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:20:13 ]
..."Творчості без життя не буває" - золоті слова, Тетянко... Дякую за відчуття і розуміння...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:21:24 ]
...Патаро, дякую... Хай це будуть сльози радості: "Він" вже покаявся...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:25:54 ]
...Привіт, Юрцю! Дякую за візит... Як воно там, у Гамериці, не набридло ще?.. Про корбу: а от, якщо її не втримати і відпустити?.. Ніколи не мав такого досвіду? А вона ще й по лобі може дати... Уявляю, яких зусиль докладає Творець, щоб вона "рипіла", а не "гуділа"...

З повагою,
В.Ц.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:26:33 ]
...І, ще: дякую, що помітили ЇЇ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:55:09 ]
І Уайльд хотів, щоб нащадок Зоряного хлопчика був людиною, а він став тираном. А скільки в реальному житті було цих Гермесів - римський імперіатор і один російський олігарх. Мабуть все. Призивати до сумління їх всерівно, що горохом танки пробувати підбивати. Може в майбутньому щось зміниться.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 13:42:37 ]
...Сашо, а при чому тут вони? Починаємо з себе.. І не в майбутньому, а тут і зараз...