ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.11.28 10:02
Від сорому
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.

Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі

Віктор Кучерук
2025.11.28 06:14
* * *
Таїться тиша в темряві кромішній
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2025.11.28 03:57
Юда
І Юда сіль розсипавши по столу
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова

не чуючи спішить він мимоволі

Світлана Пирогова
2025.11.27 19:09
Вірші для дітей
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.

Євген Федчук
2025.11.27 18:12
До подій в Польщі 1980 року
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво

Борис Костиря
2025.11.27 12:41
Пілігрим мовчання
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2025.11.27 10:13
Іов
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен

Микола Дудар
2025.11.27 09:21
***
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…

Тетяна Левицька
2025.11.27 09:21
Не спи
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!

Віктор Кучерук
2025.11.27 07:03
* * *
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.

Артур Курдіновський
2025.11.27 06:05
Пізнє кохання
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.

Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,

В Горова Леся
2025.11.26 16:55
Туман уранішній осів...
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.

І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів

Микола Дудар
2025.11.26 15:35
***
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…

В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель

Світлана Пирогова
2025.11.26 13:00
Вірші для дітей
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.

Тетяна Левицька
2025.11.26 12:09
У оберемках
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!

Іван Потьомкін
2025.11.26 11:12
***
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віктор Цимбалюк (1971) / Вірші

 Один з нас

...Такий славний кінець того, хто слідує мудрості:
стати Богом...

Гермес Трисмегист

Образ твору ...Він жив так, ніби Звір, він хотів "володіти" і "мати":
Кабінетний престиж, купа грошей і безліч жінок...
І, здавалось, ніщо не могло його переламати -
Ні неправедний бій, ні дармове застільне вино...

...Але ні, все ж було... Щось таке, непомітне, як миша...
Що згризало його, коли він залишався один...
І тоді у душі, десь глибоко, стискалася тиша,
Бо Душа все ж була, все ж надіялась, як не крути...

...Але він не здавався, вставав, і, голившись поспішно,
Бив копитами грунт, ніби вперше загнузданий кінь...
І одна лиш Вона, та, якій було зовсім не смішно,
Огортала його, ніби Ангел, в невидиму тінь...

...Так минали роки, він знаходив, і знайдене тратив,
У "стараннях" своїх непомітно дійшовши межі...
Ублажаючи тіло, відтак Душу мало не втратив,
І настав Судний День, у якому схрестились ножі...

...І була то не битва, не герць, і була то не січа!..
Він себе молотив і живого, навспак вивертав...
І уперше тоді усміхнулась впокоєна Вічність:
"Ось іще один з нас, що Дорогу додому питав..."

...І череп'ям пустим розлетілись розірвані пута,
І коліно його дотяглось до сирої землі ...
І уперше в житті захотілось не "мати", а "бути",
І, зіллявшись з промінням, зійти у безмежній імлі...

...Взявши в руки перо, він писав: і було йому сорок...
Навкруги, ніби корба, гудів заклопотаний світ...
А віршована в'язь все петляла, долаючи морок,
Обвиваючи Дуб, під яким задрімав неофіт...

...Він тепер віщий волхв, він вже знає, до чого тут "фіта"...
У молитвах його до Всевишнього Рода Любов...
А над Храмом святим знову Сонце усміхнене світить,
Лиш Вона знов, як тінь, бо тепер він живе, так, як Бог...

Кумпала Вір, 17.08.2010 року,
м. Хмельницький





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-08-17 15:42:25
Переглядів сторінки твору 7989
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.896 / 5.5  (4.731 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 4.687 / 5.5  (4.518 / 5.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Портрети
Автор востаннє на сайті 2012.12.31 15:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Заруба (М.К./Л.П.) [ 2010-08-17 21:51:24 ]
Що зверху, те і знизу. Важко бути богом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-18 11:03:46 ]
Дуже сподобалось, але остання строфа, як на мене, трохи витискає у дещо вужчу для читача область .

Вважаю, якби без неї, і з заміною "неофіт" на щось інше, то цілком вписувалось би до розділу "український шансон", а так - безумовно, Духовна поезія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-18 14:35:28 ]
"Святий є Бог - Отець Всесвіту. Свят Бог, Чия Воля виконується Його власними силами. Свят Бог, Який бажає бути відомим і який відомий тим, хто належить Йому. Свят єси. Хто Словом створив усе суще. Свят єси, чий образ відображає уся Природа. Свят єси, Якого не сотворила Природа. Свят єси, сильніший над усіляких сил. Свят єси, величніший над усіляких величностей. Свят єси, вищий над усіляких похвал. Прийми ж чисту словесну требу непорочної душі і серця, що здіймається до тебе, о невимовний, о, неописуваний. Той, якого одна тільки тиша може назвати.
Молю тебе, ні за яких негараздів не дозволь мені звернути зі шляху істинного, дай мені Знання нашої сутності, дай мені силу, просвіти милістю Твоєю тих, хто суть у невігластві, братів мого племені, дітей твоїх. Я вірю у тебе і свідчу про Тебе, я іду до життя і Світла. О, Отче, благословен будь; людина, що належить Тобі, бажає розділити твою святість, бо Ти дав їй на це повну владу."

Поймандр Гермеса Тричівеличного

...Як давно це було написано... І як же необхідно це зараз!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-18 15:21:53 ]
...Дякую, Володимире! Про "неофіта" спробую пояснити. Як ви знаєте, неофіт, іншими словами - це новопосвячений, новонавернений, тобто, "той, хто хоче отримати нову інформацію". У даному випадку цей неофіт має "проснутися" бо "задрімав", і "згадати". Тобто, автор говорить про людину в онтологічному контексті, завдання якої - зростати духовно. Ну, а Дуб - це Дерево Життя. (Згадайте "В катакомбах" Лесі Українки. Герой хотів бути вищим, а його намагалися загнати в канон. Тому і неофіт.)
Тепер про останню строфу. "Фіта"(самоусвідомлення) і "зело"(незвідане)- дев`ять і шість - дві букви кирилиці, які показують напрям руху цього духовного зростання: від незвіданного (6) до самоусвідомлення (9). Символічно: шість переходить у дев`ять. Волхви відали і вміли користуватися цією буквально-конкретною наукою. Тому і "фіта"...
От, наприклад, є такий вираз: "віддячити сторицею" Ви ніколи не задумувалися над тим, що це означає "буквально"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-19 10:46:54 ]
Тримайте моє щире 5,5! Нещодавно я пробувала про можливість подібного поговорити в прозі. На відміну від мене, у Вас це вийшло і дуже гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-19 17:48:44 ]
...Дякую, Тетянко! Завше радий Вас бачити на своїй сторінці. Про прозу: а у якому саме творі Ви пробували говорити про подібне?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 10:19:02 ]
http://maysterni.com/publication.php?id=44220
але мова не про твір, почитайте коментарі, якщо вистачить терпіння)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 09:45:28 ]
Хай хоч в творчості, хай хоч в одному вірші, але настає хвилина перемоги свідомості над інстинктами. А нащадок його ким став?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 10:21:03 ]
Саш, творчості без життя не буває.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 09:53:38 ]
Зрештою усі ми люди зі своїми недоліками та перевагами... Просльозилася, пане Вікторе. Вдячна. Патара.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 18:50:45 ]
Дуже цікава філософія у цього "одного з нас".
Головне, що "Вона" упродовж вірша таки присутня.
Я би подумав над:
"Навкруги, ніби корба, гудів заклопотаний світ..." - зазвичай "корба" "рипить"
чи ще якось...

З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:18:48 ]
До Олександра К. Я б дуже хотів, щоб його нащадок став Людиною...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:20:13 ]
..."Творчості без життя не буває" - золоті слова, Тетянко... Дякую за відчуття і розуміння...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:21:24 ]
...Патаро, дякую... Хай це будуть сльози радості: "Він" вже покаявся...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:25:54 ]
...Привіт, Юрцю! Дякую за візит... Як воно там, у Гамериці, не набридло ще?.. Про корбу: а от, якщо її не втримати і відпустити?.. Ніколи не мав такого досвіду? А вона ще й по лобі може дати... Уявляю, яких зусиль докладає Творець, щоб вона "рипіла", а не "гуділа"...

З повагою,
В.Ц.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:26:33 ]
...І, ще: дякую, що помітили ЇЇ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:55:09 ]
І Уайльд хотів, щоб нащадок Зоряного хлопчика був людиною, а він став тираном. А скільки в реальному житті було цих Гермесів - римський імперіатор і один російський олігарх. Мабуть все. Призивати до сумління їх всерівно, що горохом танки пробувати підбивати. Може в майбутньому щось зміниться.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 13:42:37 ]
...Сашо, а при чому тут вони? Починаємо з себе.. І не в майбутньому, а тут і зараз...