ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.08.20 13:29
* * *
На білу кригу знову випав сніг.
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.

Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,

Тетяна Левицька
2026.08.20 12:53
Радників багато...
Радників багато —
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна

Ірина Вовк
2026.08.20 08:07
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 3)
Залізна «черепаха» «Коли фортуна зраджує царів, золото їхніх обладунків стає їхньою труною». Давньоримський афоризм часів Александрійської війни Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу

Віктор Кучерук
2026.08.20 07:04
* * *
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.

Тетяна Левицька
2026.08.19 21:33
То ти мене.
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.

Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила

Віктор Насипаний
2026.08.19 21:09
* * *
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.

Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток

С М
2026.08.19 21:00
Вершники грози (The Doors)
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози

Іван Потьомкін
2026.08.19 20:54
Cheer up, Ukraine!
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

хома дідим
2026.08.19 19:09
* 178 *
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім

М Менянин
2026.08.19 18:35
Націоналіст не нацист – есей
Націоналіст не нацист – есей 0 Українцям на часі. 1 Є країни з титульними націями. 2 Є в цих краях гості – етнічні діаспори. 3 Є націоналізм в них. 4 Є національна держава, що піклується за свій народ, спонукає до бажання бути тут, або поверн

Артур Курдіновський
2026.08.19 15:45
Поклич!
Поклич мене зажуреним сонетом -
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.

Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,

Ольга Садкова
2026.08.19 14:51
"Сусідський кіт зайшов до хати..."
Сусідський кіт зайшов до хати,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...

Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?

Борис Костиря
2026.08.19 13:55
Пристрасть
Яка палка гармонія і дикість
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.

Такий коханець гарний і потужний

Ірина Вовк
2026.08.19 10:38
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 2)
Дарунок Середземного моря «Помста – це напій, який найкраще смакує, коли він зачерпнутий з глибин моря». Афоризм Стародавнього Єгипту …Центуріон піднімає руку, даючи знак своїм людям оточити сходи. Позаду нього чути шум прибою Егейського мор

Віктор Кучерук
2026.08.19 07:54
* * *
Наближається вже осінь,
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.

хома дідим
2026.08.18 20:06
* 177 *
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віктор Цимбалюк (1971) / Вірші

 Один з нас

...Такий славний кінець того, хто слідує мудрості:
стати Богом...

Гермес Трисмегист

Образ твору ...Він жив так, ніби Звір, він хотів "володіти" і "мати":
Кабінетний престиж, купа грошей і безліч жінок...
І, здавалось, ніщо не могло його переламати -
Ні неправедний бій, ні дармове застільне вино...

...Але ні, все ж було... Щось таке, непомітне, як миша...
Що згризало його, коли він залишався один...
І тоді у душі, десь глибоко, стискалася тиша,
Бо Душа все ж була, все ж надіялась, як не крути...

...Але він не здавався, вставав, і, голившись поспішно,
Бив копитами грунт, ніби вперше загнузданий кінь...
І одна лиш Вона, та, якій було зовсім не смішно,
Огортала його, ніби Ангел, в невидиму тінь...

...Так минали роки, він знаходив, і знайдене тратив,
У "стараннях" своїх непомітно дійшовши межі...
Ублажаючи тіло, відтак Душу мало не втратив,
І настав Судний День, у якому схрестились ножі...

...І була то не битва, не герць, і була то не січа!..
Він себе молотив і живого, навспак вивертав...
І уперше тоді усміхнулась впокоєна Вічність:
"Ось іще один з нас, що Дорогу додому питав..."

...І череп'ям пустим розлетілись розірвані пута,
І коліно його дотяглось до сирої землі ...
І уперше в житті захотілось не "мати", а "бути",
І, зіллявшись з промінням, зійти у безмежній імлі...

...Взявши в руки перо, він писав: і було йому сорок...
Навкруги, ніби корба, гудів заклопотаний світ...
А віршована в'язь все петляла, долаючи морок,
Обвиваючи Дуб, під яким задрімав неофіт...

...Він тепер віщий волхв, він вже знає, до чого тут "фіта"...
У молитвах його до Всевишнього Рода Любов...
А над Храмом святим знову Сонце усміхнене світить,
Лиш Вона знов, як тінь, бо тепер він живе, так, як Бог...

Кумпала Вір, 17.08.2010 року,
м. Хмельницький





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-08-17 15:42:25
Переглядів сторінки твору 8545
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.896 / 5.5  (4.731 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 4.687 / 5.5  (4.518 / 5.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Портрети
Автор востаннє на сайті 2012.12.31 15:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Заруба (М.К./Л.П.) [ 2010-08-17 21:51:24 ]
Що зверху, те і знизу. Важко бути богом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-18 11:03:46 ]
Дуже сподобалось, але остання строфа, як на мене, трохи витискає у дещо вужчу для читача область .

Вважаю, якби без неї, і з заміною "неофіт" на щось інше, то цілком вписувалось би до розділу "український шансон", а так - безумовно, Духовна поезія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-18 14:35:28 ]
"Святий є Бог - Отець Всесвіту. Свят Бог, Чия Воля виконується Його власними силами. Свят Бог, Який бажає бути відомим і який відомий тим, хто належить Йому. Свят єси. Хто Словом створив усе суще. Свят єси, чий образ відображає уся Природа. Свят єси, Якого не сотворила Природа. Свят єси, сильніший над усіляких сил. Свят єси, величніший над усіляких величностей. Свят єси, вищий над усіляких похвал. Прийми ж чисту словесну требу непорочної душі і серця, що здіймається до тебе, о невимовний, о, неописуваний. Той, якого одна тільки тиша може назвати.
Молю тебе, ні за яких негараздів не дозволь мені звернути зі шляху істинного, дай мені Знання нашої сутності, дай мені силу, просвіти милістю Твоєю тих, хто суть у невігластві, братів мого племені, дітей твоїх. Я вірю у тебе і свідчу про Тебе, я іду до життя і Світла. О, Отче, благословен будь; людина, що належить Тобі, бажає розділити твою святість, бо Ти дав їй на це повну владу."

Поймандр Гермеса Тричівеличного

...Як давно це було написано... І як же необхідно це зараз!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-18 15:21:53 ]
...Дякую, Володимире! Про "неофіта" спробую пояснити. Як ви знаєте, неофіт, іншими словами - це новопосвячений, новонавернений, тобто, "той, хто хоче отримати нову інформацію". У даному випадку цей неофіт має "проснутися" бо "задрімав", і "згадати". Тобто, автор говорить про людину в онтологічному контексті, завдання якої - зростати духовно. Ну, а Дуб - це Дерево Життя. (Згадайте "В катакомбах" Лесі Українки. Герой хотів бути вищим, а його намагалися загнати в канон. Тому і неофіт.)
Тепер про останню строфу. "Фіта"(самоусвідомлення) і "зело"(незвідане)- дев`ять і шість - дві букви кирилиці, які показують напрям руху цього духовного зростання: від незвіданного (6) до самоусвідомлення (9). Символічно: шість переходить у дев`ять. Волхви відали і вміли користуватися цією буквально-конкретною наукою. Тому і "фіта"...
От, наприклад, є такий вираз: "віддячити сторицею" Ви ніколи не задумувалися над тим, що це означає "буквально"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-19 10:46:54 ]
Тримайте моє щире 5,5! Нещодавно я пробувала про можливість подібного поговорити в прозі. На відміну від мене, у Вас це вийшло і дуже гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-19 17:48:44 ]
...Дякую, Тетянко! Завше радий Вас бачити на своїй сторінці. Про прозу: а у якому саме творі Ви пробували говорити про подібне?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 10:19:02 ]
http://maysterni.com/publication.php?id=44220
але мова не про твір, почитайте коментарі, якщо вистачить терпіння)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 09:45:28 ]
Хай хоч в творчості, хай хоч в одному вірші, але настає хвилина перемоги свідомості над інстинктами. А нащадок його ким став?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 10:21:03 ]
Саш, творчості без життя не буває.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 09:53:38 ]
Зрештою усі ми люди зі своїми недоліками та перевагами... Просльозилася, пане Вікторе. Вдячна. Патара.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 18:50:45 ]
Дуже цікава філософія у цього "одного з нас".
Головне, що "Вона" упродовж вірша таки присутня.
Я би подумав над:
"Навкруги, ніби корба, гудів заклопотаний світ..." - зазвичай "корба" "рипить"
чи ще якось...

З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:18:48 ]
До Олександра К. Я б дуже хотів, щоб його нащадок став Людиною...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:20:13 ]
..."Творчості без життя не буває" - золоті слова, Тетянко... Дякую за відчуття і розуміння...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:21:24 ]
...Патаро, дякую... Хай це будуть сльози радості: "Він" вже покаявся...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:25:54 ]
...Привіт, Юрцю! Дякую за візит... Як воно там, у Гамериці, не набридло ще?.. Про корбу: а от, якщо її не втримати і відпустити?.. Ніколи не мав такого досвіду? А вона ще й по лобі може дати... Уявляю, яких зусиль докладає Творець, щоб вона "рипіла", а не "гуділа"...

З повагою,
В.Ц.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:26:33 ]
...І, ще: дякую, що помітили ЇЇ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 12:55:09 ]
І Уайльд хотів, щоб нащадок Зоряного хлопчика був людиною, а він став тираном. А скільки в реальному житті було цих Гермесів - римський імперіатор і один російський олігарх. Мабуть все. Призивати до сумління їх всерівно, що горохом танки пробувати підбивати. Може в майбутньому щось зміниться.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 13:42:37 ]
...Сашо, а при чому тут вони? Починаємо з себе.. І не в майбутньому, а тут і зараз...