ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Варра Тор /
Вірші
Танок в тенетах інтернету :) Вінчання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Танок в тенетах інтернету :) Вінчання
І
Тор Варра:
О Ірино Пиріг, щебетушко,
Будеш нам на вінчанні за дружку?
У Михайла попрошу услуги
Залишатись назавше нам другом.
Ірина Пиріг:
Хай не буде коханню загроз,
Хай ніколи не гаснуть каміни,
І в найбільший тріскучий мороз
Грійтесь вкупі, неначе пінгвіни.
Михайло Карповий:
Як розчулено плачеться скрипка,
Зворушили, насправді, до сльоз,
Хай довіку минає вас трипер,
І не знатиме хламідіоз.
ІІ
Що дитячі тісні мерседеси!
Ми на Роммеля їдем пантері!
Й сторона моя на бетеері.
Не кажу водієві адреси,
За штурвалом сидить Ервін Роммель,
Грає блискавкою перед огромом,
Я очей не відводжу з принцеси,
Що летить в колісниці Орфея,
У прозорому пристрасна фея,
Комсомолка, спортсмен, поетеса,
В рученятах букетик лілейний
Мені жар обіцяє шалений.
Ми постали у божовій хатці,
Нас вінча бог мистецтв Аполон,
Свічки сяють від наших долонь,
Від них Роммель прикурює хвацько.
Вдарив струни натхнений Орфей,
Нас вінча всіх митців Корифей,
Роммель пирхнув на храм весь зненацька,
А священник веде собі службу,
Ой чи скоро нарешті одружить?
І очей нас вітає багацько,
Спільне сяйво нести крізь роки,
Спільно сяять рука до ноги.
І продовжує пан Аполон,
Ервін Роммель дає нам обручки,
Із гранат повиривані вушка.
Ми кільцюєм себе у полон,
Ми даємо обручки друг другу,
І міняємось ними удруге,
І утретє, щоб сповнить закон.
В Тебе перстень засяяв мій сонцем,
Здивувався Орфей, чи не сон це?
І заплакали лики ікон.
Мені править Твій перстень за місяць,
Ой чи скоро підемо вже звідси?
Аполон вже береться за чашу,
Ервін Роммель відлив в неї з баку
Найпалкішу на світі солярку.
Вплів Орфей туди щирість ромашки,
Влив кохання палкого малину,
І додав реалізму полину,
Термоядерна піниться бражка,
Я не хочу від зілля труїтись,
Та без нього мені не женитись,
І ковточок роблю, як не важко,
І удруге ковтаю за Тебе,
І утретє за землю і небо.
І нарешті єднаються руки,
Аполон їх вкрива епітрахилем,
Залишаючи нас поза страхами,
На орбіту виводячи прудко,
Аналой робить з нас чемпіонів,
Ой чи скоро підем з стадіону?
Під сирени, мобілки і дудки
Завершається ця таїна,
Ми стаємо істота одна,
І я тішусь з приємної думки,
Битий дамою бравий валет,
Про майбутнього нашого злет.
Тор Варра:
О Ірино Пиріг, щебетушко,
Будеш нам на вінчанні за дружку?
У Михайла попрошу услуги
Залишатись назавше нам другом.
Ірина Пиріг:
Хай не буде коханню загроз,
Хай ніколи не гаснуть каміни,
І в найбільший тріскучий мороз
Грійтесь вкупі, неначе пінгвіни.
Михайло Карповий:
Як розчулено плачеться скрипка,
Зворушили, насправді, до сльоз,
Хай довіку минає вас трипер,
І не знатиме хламідіоз.
ІІ
Що дитячі тісні мерседеси!
Ми на Роммеля їдем пантері!
Й сторона моя на бетеері.
Не кажу водієві адреси,
За штурвалом сидить Ервін Роммель,
Грає блискавкою перед огромом,
Я очей не відводжу з принцеси,
Що летить в колісниці Орфея,
У прозорому пристрасна фея,
Комсомолка, спортсмен, поетеса,
В рученятах букетик лілейний
Мені жар обіцяє шалений.
Ми постали у божовій хатці,
Нас вінча бог мистецтв Аполон,
Свічки сяють від наших долонь,
Від них Роммель прикурює хвацько.
Вдарив струни натхнений Орфей,
Нас вінча всіх митців Корифей,
Роммель пирхнув на храм весь зненацька,
А священник веде собі службу,
Ой чи скоро нарешті одружить?
І очей нас вітає багацько,
Спільне сяйво нести крізь роки,
Спільно сяять рука до ноги.
І продовжує пан Аполон,
Ервін Роммель дає нам обручки,
Із гранат повиривані вушка.
Ми кільцюєм себе у полон,
Ми даємо обручки друг другу,
І міняємось ними удруге,
І утретє, щоб сповнить закон.
В Тебе перстень засяяв мій сонцем,
Здивувався Орфей, чи не сон це?
І заплакали лики ікон.
Мені править Твій перстень за місяць,
Ой чи скоро підемо вже звідси?
Аполон вже береться за чашу,
Ервін Роммель відлив в неї з баку
Найпалкішу на світі солярку.
Вплів Орфей туди щирість ромашки,
Влив кохання палкого малину,
І додав реалізму полину,
Термоядерна піниться бражка,
Я не хочу від зілля труїтись,
Та без нього мені не женитись,
І ковточок роблю, як не важко,
І удруге ковтаю за Тебе,
І утретє за землю і небо.
І нарешті єднаються руки,
Аполон їх вкрива епітрахилем,
Залишаючи нас поза страхами,
На орбіту виводячи прудко,
Аналой робить з нас чемпіонів,
Ой чи скоро підем з стадіону?
Під сирени, мобілки і дудки
Завершається ця таїна,
Ми стаємо істота одна,
І я тішусь з приємної думки,
Битий дамою бравий валет,
Про майбутнього нашого злет.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Танок в тенетах інтернету :) Весілля. День 1"
• Перейти на сторінку •
"Танок в тенетах інтернету :) Сватання"
• Перейти на сторінку •
"Танок в тенетах інтернету :) Сватання"
Про публікацію