ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.02.28 09:35
ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Дмитро Коцюбайло
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко

Віктор Кучерук
2026.02.28 06:13
* * *
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Вертайтесь
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
Нате
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
Владислав Бронєвський
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
Нам Не Торкнутися -- з присмаком іспанських ритмів
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло

Микола Дудар
2026.02.27 10:43
***
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?

Борис Костиря
2026.02.27 10:26
Ранок
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.

Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня

Віктор Кучерук
2026.02.27 06:11
* * *
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...

Володимир Бойко
2026.02.27 00:26
Довколаполітичні думки
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї. Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди. Фальсифікації

Ігор Терен
2026.02.26 22:19
Меню гіркої правди
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.

***
А ми поперек горла глитаям

С М
2026.02.26 20:53
Марсіанський танцзал (T. Rex)
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах

Володимир Невесенко
2026.02.26 20:38
Туман
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.

Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь

Юрій Гундарів
2026.02.26 20:04
Пам‘яті Романа Кофмана
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…

До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз

Євген Федчук
2026.02.26 19:17
Чому у жінок довге волосся
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –

Сергій Губерначук
2026.02.26 17:52
Маленька замальовочка
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 ***
Скільки часу он-лайн,
Щоб мовчати, мовчати, мовчати?..
Переводяться в ніч
Нетривкі, мерехтливі мости.
Там десь сон і туман,
І вогненні завіси на чатах,
І до неба ключі,
Та до тебе ніяк не прийти.
А ти знаєш, слова
Забуваються так непомітно…
Сто парсеків мовчань,
Коли світ — тільки відстань без меж.
Де, надіє, твій шлях?
Полохка стебелиночко світла,
Ти ростеш?




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-12-07 09:51:37
Переглядів сторінки твору 6564
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.606 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.696
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Іллюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-07 10:09:45 ]
Олю, це справді щось! Таке хистке... ось воно, те красномовне незавершення, до якого я тебе схиляла у "В таку погоду..." Прекрасні образи! "Сто парсеків мовчань...", окремо "вогненні завіси на чатах" - там присутня глибина різночитання, яку я так люблю і ціную в поезії!.. Безперечно, ця річ - одна із твоїх найкращих. успіхів і натхнення!..
З повагою, Лариса. :-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 10:28:58 ]
Дякую, Ларисо! Бачиш, я ще раз переконалася, що не розуміюся в віршах - цей мені видався надто нудним, але я написала його як вправу - настрій в образи. Парсеки - міжзоряна відстань, мости-з'єднання в просторі - ось і вся лірика...
В мене є багато віршів, які я, напевне, ніколи не зважуся опублікувати, але вони мені дуже зігрівають душу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-12-07 10:14:37 ]
Звісно, що росте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 10:29:55 ]
дай Боже рости! Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-12-07 11:09:18 ]
Погоджуюсь з Ларисою. Вона все сказала. Залишилось доповнити оцнкою - 5,5


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 10:31:39 ]
та то вона мене надто любить... ;))
дякую Вам щиро! Бачу, що треба працювати над віршами - і щось, може, вдасться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-07 12:10:13 ]
Чудово, Олю! "Сто парсеків мовчань" -особливо вдало.
Якось дуже душевно і галактично... водночас. Дуже сподобалось! Але в мене особисто ще би просився один рядок - "Так, росту", або "Я росту". І можливо ще двічі підряд. Файно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 10:35:22 ]
Дякую за гарну підказку! вона в мені відбилася як тема для нового вірша. а цей, можливо, варто залишити без відповіді, бо він - тільки надія, і все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Ріхтер (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-07 14:12:25 ]
Дуже сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 10:36:06 ]
дякую, Таню! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-12-07 17:37:34 ]
цей вірш так актуальний мені сьогодні, що аж не можу!!!

що сказати?
дякую, напевно:):)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 10:38:23 ]
ех, сестро по нещастю... в мене те саме – так би мовити, малюнок з натури... Дякую тобі за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-12-08 19:43:00 ]
тепер би хепі-енду...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
к т (Л.П./М.К.) [ 2010-12-07 18:16:29 ]
гарно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-12-08 10:39:31 ]
щиро рада Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-12-18 16:29:02 ]
оце сиджу на роботі і починаю на пам’ять вчити цей вірш.
ну такий же він уже мені рідний!))))
все до нього повертаюся і повертаюся...
хм... запала


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-12-19 16:42:55 ]
велике вам людське спасибі, Марино, за ці слова.
(хоч які б ми не були стійкі, але відповідати самій собі на питання "навіщо я пишу" - завжди дуже важко... а я зараз ще й грипом хворію... то ви мене відігріли))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-12-19 23:32:48 ]
який грип, Олю!!!)
миттю кидайте це діло! поезія вам більше до лиця...
мені навіть важко повірити в те, що ви пишете нещодавно, наскільки цей вірш мені досконалий...
чекаю на продовження:))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-12-21 14:26:14 ]
я колись в юності трохи бавилася віршами, а потім дуже довго нічого не писала. тепер вже взялася серйозніше і... мрію про прозу. :)))
дякую, Марино, за підтримку! - особливо рада чути це від тебе, бо мені твої вірші теж рідні.
/давай на "ти"?/