ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Дума Козак
2020.09.26 19:05
Троянди зачекалися на тебе
у кришталевій вазі на столі
і з вишини в Інгул упало небо,
а ранками уже бракує слів…

Нагадує про тебе, моя мила,
мартіні келих, лишений цукат,
вчорашній запах, люба, твого тіла,

Шон Маклех
2020.09.26 15:44
Віра моя
Схована в чорній кам’яній скрині,
Що лежить серед кинутого ірландського дому,
Що стоїть на пустищі,
Де колись цвіли квіти – рожеві і запашні.
Дому, в якому ховались повстанці
І грілись біля печі мурованої.

Ярослав Чорногуз
2020.09.26 15:13
Жила у Римі дівчина Тарпея,
Що мріяла прославитися чимсь.
І злота блиск – це щось було для неї –
Дурне дівчисько – краще не дивись.

Даремно пестиш ним уяву хвору,
І мрієш ти про нього кожну мить.
Воно блищить лише тобі на горе…

Ігор Федів
2020.09.26 13:31
Хрести… Беруть хрести на свої плечі люди.
Бажають, аби ноша легшою була,
Аби її не змінювала доля дуже,
А ще дорогою по рівному вела.

Вони воліють, оминаючи підйоми,
Омріяну займати нішу у житті.
Кому потрібні болі і судоми,

Дума Козак
2020.09.26 11:22
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і глибиною погляду зіниць
твоїх очей, наповнених коханням.

Чим пахне день, що з ночі постає
на обрії ранковою зорею?
Пташиним співом, що єство своє

Ігор Шоха
2020.09.26 10:38
Чи ризи одягаємо, чи рясу,
однакова картина житія,
в якому пізнаю себе і я...
..............................................
Долаючи нові космічні траси,.
у безмірі енергії і маси
пливе terra incognita моя.

Тетяна Левицька
2020.09.26 10:27
Там болить а там пече -
подруга жаліється:
то викручує плече,
то щемить голівонька.
Ноги ватні, хоч не встань,
і не йди нікуди.

- То чому ж про тебе, Мань,

Сергій Губерначук
2020.09.26 09:57
Коли ти вказуєш іти на північ –
я вже на півдні попри все!
Коли вже й захід мружиш сонним оком –
я свій світанок маю тут, на сході!
Коли твій силует аж десь на пляжі
з піску стримить обвугленим плечем –
я ще не твій, але вже мчу крізь щем…

Юрій Сидорів
2020.09.26 08:54
Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада - за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними
Прослався, могутня країно.
Сумує земля за колгоспами,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:46
Доспілі яблука в саду,
Зриває з віт моя онука.
У вересневому меду
Слова загусли без принуки.

Мовчать, затаєні в душі,
Від цих небес, від щастя світу.
Ступаю прямо в спориші,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:38
А ми ще вірим дотепер
В неукраїнського Ісуса.
І забуваєм, хто помер
За Україну саме. Стуса.

Простого хлопця, Василя,
Що виріс поряд, в Україні,
Якому рідна ця земля

Іван Потьомкін
2020.09.25 15:20
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам’ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні, –
Де слово – подув, а не смисл,
Теж тільки пам’ять.

Ігор Деркач
2020.09.25 10:05
Чоловіку мало мати все,
що не заборонено мораллю,
і якщо наліво понесе,
то не оминає файну кралю.

Час не розчиняє почуття
у пучині моря-океану,
і якщо ми любимо життя,

Сергій Губерначук
2020.09.25 09:19
Знов з-під подушки білої в чорну шухляду
замикаю листа, мов приховую зраду.
Сонні руки, прохоплені сонячним ранком,
тремчучи, замітають сліди поза ґанком.

Очі, жмурячись, плачуть від згадки самої,
хто підійде надвечір погратися мною,
хто в листах

Микола Соболь
2020.09.25 05:54
О, ноче, не спіши будити ранок.
Яка чудова світанкова мить.
У губи поцілую наостанок…
Пора іти. Нехай кохана спить.

Що є любов? – велика таємниця.
Ніхто не зміг довідатись глибин,
чому нас манить чарівна жар-птиця?,

Дума Козак
2020.09.24 19:22
Цілує вітер посмішку твою
і промінцями сонце пестить губи.
Я осторонь закохано стою,
любуючись тобою, моя люба.

Ти – ніби келих гарного вина,
в очах іскряться бісики у тебе.
Моя кохана, квітко чарівна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Нікітіна Вікторія
2020.09.18

Ріша Бо
2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин
2020.09.04

Лідія Скрипка
2020.09.01

Лариса Маковей
2020.08.01

М Менянин
2020.07.28

Таня Тарасюк
2020.06.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Студень
Образ твору Гайворони знахабнілі
доклювали студень,
Студінь у кошлатім зіллі
пряні драглі студить.

Підмела пил за собою
хуга-перукарка,
Під легкою органзою
небесам не парко.

Таємнича зірка марить
місяченьком-ралом:
Як орав купчисті хмари -
підморгнув зухвало.

На деревах іній вчасно
сухозлотить віти.
Кришталево і прекрасно...
Ніде правди діти.

2010 р.

---------------------
*Студень - стара назва грудня

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-02 17:48:10
Переглядів сторінки твору 3005
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.670 / 5.5  (5.174 / 5.78)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (5.266 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.702
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.09.26 10:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 21:01:45 ]
Про органзу - гарно, органічно сказано...
"Кришталево та прекрасно...
Ніде правди діти".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 21:18:27 ]
Дякую, Любочко!
Ніде правди діти.
Щось цього року такої зимової картини я не бачила.:)
Зима не схожа на зиму, кришталевого та прекрасного не вистачає.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-02-02 22:12:33 ]
Погоджуюся з вами, пані Тетяно, що "кришталево та прекрасно" описали мить зимової краси.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 22:14:41 ]
Дякую, Василю, за Ваш світлий відгук :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 23:08:42 ]
Дуже і дуже гарно!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2011-02-02 23:51:38 ]
Дякую, Адель, мені приємно це чути від Вас!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 09:43:41 ]
..Кішка Блакитна інтуїтивно осмислює прочитаний текст у площині візуальній і вельми спрощує...
Мені сподобалось поетичне шитво. Хоча.. звукову організацію можна удосконалювати..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2011-02-03 09:49:56 ]
Дякую, Анатолію! Згодна, що треба ще попрацювати над збігами приголосних.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 17:57:17 ]
В мені вирували дві сили.
Одна була проти рими "студень - студить". Вона її порівнювала з "масло маслить", "сльоза сльозить" etc. "Вчасно - прекрасно" підливала масла у вогонь.
Але обом були до вподоби творчі образи - саме та важлива одиниця, яка є визначним чинником у художньо-поетичному творі.
Мені здається, що у збірці, яку Ви коли-небудь надрукуєте, цей вірш мене захопить настільки, що я придбаю відразу два примірника.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 21:57:39 ]
Дякую, Гаррі! Як надрукую збірку, обіцяю Вам подарувати два примірники :о)