ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачом було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди. І довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим, опинившись непрошеним гостем
сонних дерев, що у воду зайшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні твори

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тамара Шкіндер
2019.11.17 09:28
Коли самотністю прилине ніч
Під злато-блиском темної вуалі,
Далекий спомин доторкнеться пліч
І перлами розсипле на скрижалі

Ось ті хвилини-зерна збіглих літ.
Не сіються - густе занадто сито.
Милує око мальв рожевий цвіт

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарію словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -

Микола Соболь
2019.11.17 06:55
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,

Олена Побийголод
2019.11.16 21:47
Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:

Серго Сокольник
2019.11.16 21:42
сучасне еротично-драматичне оповідання*** Ти вже не так часто, як колись, приходиш у мої сни... Я все рідше роздивляюсь у комп’ютері твої фото... Десь у коробці досі лежать напівзношені, колись подаровані мені тобою в нашу останню зустріч туфлі, що д

Олександр Сушко
2019.11.16 19:25
Дорогі друзі!
Запрошую Вас на мій спільний з поетом Олександром Обрієм творчий вечір у Національному музеї літератури в м. Києві. Захід відбудеться 30 листопада. Початок о 16-00. Ведуча - Нобелівський лауреат у галузі літератури за 2018 рік Ольга Токарч

Галина Михайлик
2019.11.16 18:44
Відома біблійна притча про таланти і про прямий обов'язок наділених ними їх розвивати, спонукає мене поділитись власним досвідом пошуку щастя і віднайдення його у моїй творчій діяльності. Музика, поезія, прикладне мистецтво – ось три складові мого коду,

Олег Вишень
2019.11.16 17:37
Чуттєвий світ безкраїй, неосяжний.
Світ розуму надповнений хімер.

Тиран, що так боїться смерті,
Палач, що смерті той жада,-
Мій розум, що не хоче вмерти,
І звільнення бажаюча душа.

Микола Дудар
2019.11.16 17:32
Зголошуютесь на пізнє визнання
У партитурі вільних місць доволі...
І досить продиратись навмання
Учора ви дожерли свій
Пуд солі…

І випрямтесь… Полиште той тягар
Оте ярмо, де неуч ви у справі, - нікудишній

Володимир Бойко
2019.11.16 16:47
Алкоголіки в селищі Димері
Опинилися в іншому вимірі.
Напросилася п'янь
До інопланетян
І скінчилось пияцтво у Димері.

Землевласники під Кобеляками
Подорожніх цькували собаками.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03

Владимир Лесник
2019.10.31

Ірина Осінь
2019.09.28

Наталія Шандра
2019.09.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "Вік Ангела" (2004)

 Плутанина?
Образ твору Караюся
поправкою суттєвою,
якій життям
завдячує
цей світ.
Сам Бог
тобі призначив
бути з Євою.
А я не Єва.
Я - твоя Ліліт.

Впереміш:
і насіяне, й навіяне.
Зі мною -
а не з кимось! -
безліч зим
щасливий
чийсь Адам...
І невтямки йому,
що тужить десь
його Ліліт
за ним.

2004(2011)




Найвища оцінка Софія Кримовська 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Тамара Шевченко 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-03 19:53:12
Переглядів сторінки твору 5222
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.572 / 5.75  (5.156 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.231 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.822
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.11.17 17:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 22:14:36 ]
Тема вічна, як світ )

Любо, я тут Ваші рядки перебудувала по 4, і вийшло, що однієї рими немає

Караюся поправкою суттєвою,
якій життям завдячує цей світ.
Сам Бог тобі призначив бути з Євою.
А я не Єва.Я - твоя Ліліт.

Впереміш:і насіяне, й навіяне.
Зі мною - а не з кимось! - безліч зим
щасливий чийсь Адам...І невтямки йому,
що плаче десь його Ліліт за ним.

отут - "навіяне - йому".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 22:16:36 ]
забула додати: образ твору - дуже вдалий )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 23:30:42 ]
"навіяне - невтямки йому" - помріємо, Мріє, що може трапитися, коли перейдемо межу точних рим? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 23:34:24 ]
P тобою - все, що завгодно )
бач, тут усі рими точні, крім цієї, яку я навіть неточною не можу назвати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 00:14:24 ]
Ну давай все-таки її якось назвемо :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 00:21:47 ]
ти хочеш придумати варіанти? /думає варіанти/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 22:14:56 ]
Чи не від конкретного "Адама" залежить, ким жінці бути: Євою чи Ліліт? :)) Дуже жіночна поезія, Любо. Тільки видається мені, що Ліліт - не та, хто плакатиме.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2011-02-03 23:24:01 ]
Любонько, умієте зачіпити поетичним словом!
Я не філолог і оцінюю вірші тільки за емоційним станом душі. Дуже сподобалось!!! Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 09:46:44 ]
"Навіяне" - "невтямки йому" ... Справді, можна й точніше. Це, мабуть, видно й без "перебудови". Дякую, Мріє, за увагу і уважність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 09:50:51 ]
Дякую, Світлано, Ви мене остаточно переконали - "плаче" зовсім не те слово. Зміню таки на "тужить"(воно не таке радикальне), бог з ним, із тим збігом приголосних. З Вашого запитання бачу, що Ви "зазирнули в корінь". Так!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 09:52:21 ]
Дякую, Тетянко!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-04 10:05:30 ]
Адель, дякую за роздуми. Перш ніж дати певне роз'яснення, повернусь до одного свого поетичного "Резюме":
Життя одвічного загадка -
щомиті - енну кількість літ -
все починається спочатку:
земля і небо, світло й світ.

І - плодоносити деревам,
і знову - гніватись богам...
Навіки кожна жінка - Єва,
і кожен чоловік - Адам.

Звісно тут багато з чим можна посперечатися, та якщо взяти це за основу, і додати Ліліт... то, мабуть, кожна жінка для когось - Єва, а для когось - Ліліт. Справді, можна заплутатись. Але в моєї ЛГ так. По суті як і у Вас - і Єва, і Ліліт в одній особі (але - для різних Адамів).
Н-да... оце "нагородила"... цікаво, що б сказав психоаналітик? До речі, дуже приємно, що Ваш чоловік цікавиться поезією. Мій не настільки (може, це й добре).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 23:55:09 ]
Та ні, Любочко, нічого Ви не нагородили. Навпаки. Хід думок Ваших дуже чіткий і ясний, як на мене,якщо мені не треба до психоаналітика, звичайно.:))) Дякую, що поділилися ними.
Віршами мій чоловік не те щоб дуже цікавився, але інколи складає мені компанію, коли я "зависаю" на ПМ.:)
До речі, Ваші вірші йому подобаються.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2011-02-04 15:23:49 ]
Ані секунди не тужить! І Ви не схожі на Ліліт...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-07 10:42:08 ]
Дякую, пане Михайле, за комплімент.