ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2020.06.01 11:52
З Мавкою ніколи не прощаюсь,
бо ширяю з нею у віках.
У дугу зінуло, а не каюсь,
як її утішу, – ах-ах-ах!

Бо вона м'яка як та резина –
поки натягаєш, каже, – вйо!
А коли потягне чим по спині,

Сергій Губерначук
2020.06.01 10:59
Ґеніальний спосіб був і є –
книгою…
напиши її рукою
лівою –
не виходить!
піт цигкий на пучках
стане кригою –
надто холод розуму

Олександр Сушко
2020.06.01 10:53
Я побралася, мойри. А чи з тим...
- Ні. Та пізно,- не нарікай.
Не пізнаєш оази ніжності,
Зрада чорна - твоя ріка.

Від любові не буде користі,
І з твоєї до нас мольби.
Той, що поруч, - козак безсовісний,

Віктор Кучерук
2020.06.01 09:13
Дощ уперіщив і швидко калюжі
Стали глибокими – ого-го-го, –
Хочеться, хочеться, хочеться дуже,
Тільки не знаю, не знаю чого.
Мокрі дерева шурхочуть, як мітли, –
Тихо, задумливо і спроквола, –
Хочеться, хочеться, хочеться світла,
Тільки немає, н

Ігор Деркач
2020.06.01 08:02
Зелене й короноване мине,
хоча не діє поки-що вакцина.
Єдине обнадіює мене,
що вилікує рани Україна.

Відлунює небесний камертон
усі її духовні обертони
і гасне у етері моветон

Олександр Сушко
2020.06.01 06:43
Яка жінка не хоче аби її любили? Яка жінка, я вас питаю, шановне чоловіцтво, не потребує уваги та душевного спокою? Так нащо ви їх берете собі за дружин, а потім нещадно морально ґвалтуєте чи лупцюєте як лукавих кіз? « Випери шкарпетки!», «Звари їсти!»,

Микола Соболь
2020.06.01 04:49
Буря розхитує крони дерев,
Шелест здійнявся в зеленому листі
З неба краплинами срібне намисто
І громовиці звершається рев.

Чуєш там хтось мене зве за вікном?:
«Вийди до дуба я дам тобі сили,
Сльози мої щойно землю зросили

Ярослав Чорногуз
2020.05.31 23:25
Смарагдове сяйво, як полум`я ніжне,
Голубить воно, не пече.
Тону у вогні я оцім дивовижнім –
Смарагдових бранець очей.

ПРИСПІВ:
Смарагдові очі, смарагдові очі
Мене огорнули теплом.

Ін О
2020.05.31 21:52
ці сутінки, наче примарна стіна.
мій демоне ночі, ця темінь - антанта.
з плечей і верхів'їв спускають атланти
на плеса бруківки старі письменА.
усесвіте! бачиш, ці зорі крихкі
шляхи обирають в небесній неволі...
цей серпень печалі й тонких алегорі

Євген Федчук
2020.05.31 19:50
Колись земля ця називалась Диким полем
І звіра, й птаха тут водилося доволі,
І море риби у річках. Лише єдине –
У цьому краї не було тоді людини.
Бо бусурмани так степи ці сплюндрували,
Що всі, хто жив, в краї далекі повтікали
І назавжди лишили земл

Володимир Бойко
2020.05.31 19:12
Сенс життя полягає у пошуку оптимальної температури. Мало бути впевненим у собі, у тобі повинні бути впевнені й інші. Людина слова і людина діла – то різні, не пов'язані між собою особи. Люди не надто мудрі вважають інших занадто мудрими. Тво

Микола Соболь
2020.05.31 17:45
А сенс твоєї вищої освіти
Коли ти лізеш ближньому в кишеню,
Останніх мідяків поцупиш жменю
І будеш надбанню цьому радіти…

Чи пройдеш повз людину, що присіла
Раптово біля дерева у парку.
А що тобі? Ні холодно, ні жарко…

Тетяна Левицька
2020.05.31 17:28
Ніч кине зажуру за ґрати,
розправивши хмари вітряк.
Навчиш мене в небі літати
і марочний пити коньяк.

На біле руно алергія,
тополі солодкі меди.
Чи зболене серце зігріє,

Олександр Панін
2020.05.31 16:41
Потаємно казали - "Чаклунка",
Та вона безтуротна була,
Юна дівчина, перша красуня,
Незнайомця в село привела.

Від людей відрізнявся місцевих,
В обладунках з плащем на плечах,
Коливався у хлопця свинцевий

Олександр Сушко
2020.05.31 12:47
Маю і сьогодні план амбітний,
Музі шепочу на вушко: - Вйо-о-о!
Як не втішу кралю - буду бідний,
А утішу - буде ой-йой-йой!

Кожен день здаю тяжкий екзамен,
Залікам "на п'ять" утратив лік.
Той, хто звик ширяти небесами -

Галина Сливка
2020.05.31 10:47
Забриніли крапелисті струни
Межи ще не викошених трав,
Я ішла крізь голоси і луни -
Ти на другім березі чекав.

Цілували швидкоплинну воду
Срібнодзвінні краплі дощові,
Я в стрімкій ріці шукала броду -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Тарас Бездомний
2020.01.18

Янка Кара
2020.01.05

Сергій Зубець
2020.01.01

Ірина Ваврик
2019.12.29

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Владимир Лесник
2019.10.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Герасим'юк (1956) / Інша поезія

 ПСИ ЮРІЯ ЗМІЄБОРЦЯ
Ми закопувались доти,
доки нас не спинили джерела.
А потім прийшли дерева
і стали над нами.

А потім прийшли пси
і вили над нами.

А потім принесли дівчину
і в неї була одна рука.

І ми зимували так,
як зимують вода і вогонь.

А потім ти сказала: “Христос
воскрес!”,
наша однорука весно.
Нарешті ми втекли,
але не могли зупинитися і жити далі —
ми піднімалися крутою горою
все вище і вище —

ми наближалися, підходили впритул
до хмар важких і темних,
які, може, і врятували вас,
але вкоротили дам Великдень
і тепер не дають зупинитися —
притягують нас, давлять, затягуючи
у круті вири темних вихорів.

Ми пройшли крізь них,
і гейби окинувши з плечей храмові плити,
легко вийшли на самий верх,
і тільки тоді збагнули:

на землі була ніч.
Лише вершина гори,
ще мертва після зими,

стриміла над чорною лядою хмар,
що наглухо закрила той кривавий погріб,
звідки ми ледве втекли,
і тепер сидимо на вершині гори,
облиті різким місячним світлом.
Воно тільки тут — з нами й над нами.
Ми поскидали скривавлену одіж
і закопали її під ногами у хмарах.

Ми сиділи в такому світлі,
що не відчували холоду і болю,
навіть наготи своєї не помічали.
Ми бачили тільки верхи
сходжених з дитинства гір —
вони вирвалися, як і наша вершина,
із безмежного клубочища хмар,
і на кожному верху,
облитому щоразу різкішим сяйвом,
сиділи якісь люди.

Ми не знали, хто воїни і звідки,
ми не знали, коли вони…

Ми не знали, живі вони чи мертві,
але яке це має значення,
адже і їм довелось
проломити своїми головами
ці хмари!

Ми розгледіли кожну ватагу втікачів
і забули всі слова.

Навіть плач і крик.

І тоді в нас у ногах
прошмигнули вовки.

Вони не підважували хмари, як ми,
а легко випірнули з них
і вмить оббігши нашу вершину,
замотавши в сліпучий клубок
наше місячне мовчання,
знову пірнули в густе хмаровище
і так само легко виринули
на сусідньому верху,
так само обмотуючи інших утеклих.

Ми проводжали їх
одним хижим поглядом
на кожну вершину,
уперше уздрівши, які ми голі
і які ми нерухомі
без оцих вовків,
крім яких нам нічого вже в світі не треба,
бо вони прив'язали нас один до одного,
обмотали всі ватаги,
переснували вас під своїм місяцем,
пірнаючи і виринаючи
у хмаровищі юдолі земної.

І ми притулилися плечима один до одного,
міцно, як люди, які вже знають,
що буде весна і буде трава,
і потому за це
знов доведеться зимувати в землі,
і за це тепер
назавше тулимось один до одного,
і це буде,
і цього не може не бути,
бо в ногах
знов прошмигнули вовки —
вірні пси Георгія.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Вероніка Новікова 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Сергій Татчин 5 Майстер-клас / Майстер-клас


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-01-31 15:28:32
Переглядів сторінки твору 7156
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.095 / 5.46  (4.879 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 5.303 / 5.69  (5.048 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.06.28 21:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-02 14:57:27 ]
Щодо цього твору вельмишановного Василя Герасим'юка, автора нашого найвищого рівня (R), то хочу зауважити, що в "Поетичних Майстернях" існує насторожене відношення до поезії в прозі, до білих віршів, до тілесно не римованих текстів.
Настороження тому, що, фізично римуючи текст, автор не може проводити чисто власного бачення, йому доводиться "входити в консенсус" з Вищою природою справ, з Вищою реальністю, що проявляється ніби у випадково вдало знайдених римах, метриці, ході, "зачісці" вірша. Автор дуже високого рівня, і це завжди стосується прози, відходячи від римування, гармонійного темперування тексту, відходить і від "руки на Евангелії, Корані, Біблії"... Тому такі твори ми вважаємо не до кінця поетичними. Якщо хочете, то "Майстерні" займаються тією частиною Поезії, де є строга відповідність чітким живим ритмам Життя. Удари сердця, рух крові, подиху, живий рух тіл, рух планет, проміння, визрівання плодів, квітів, буяння Природи - тут жодного хаосу, і перебудовування цих гармонійних ритмів вважаємо загрозою Живому, загрозою, як читачу, так і самому автору.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-06 10:14:49 ]
Рими і ритми - це дві одиниці, які завжди поруч, але не завжди разом. Рима не може існувати окремо від ритму. А от ритм - абсолютно може. Отже, трохи не зрозуміло, про які ритми життя йдеться (віршіше зрозуміло тільки в загальному аспекті). Але якщо звернутись до поезії безпосередньо, то: "За одиницю ритму у віршуванні править віршовий рядок, виділений паузою... підсилений клаузулою (клаузула - кінцівка віршового рядка, починаючи, з останнього наголошеного складу) або римою" - це теорія вірша. Отже, ритм і справді є головним у вірші... але не рима. Бо закінчення віршового рядка часто бувають і не співзвучними (тобто не римованими). То ж чи варто збіднювати поезію, свідомо ігноруючи верлібри та білі вірші?.. А якщо у людини серце б"ється не в римі ямбу чи анапеста, а в ритмі білого вірша? Іти проти волі власного серця і штучно заримомувати - то вже літературний злочин, як на мене. А може це моя строга суб"єктивність.

А щодо правил "Поетичних майстерень" - то вже інша річ. Потрібно поважати думку шановних людей. Але ж заборонений плід - солодкий... Про це свідчить свідоме розміщення верлібру пана Герасим"юка на шпальтах "Майстерень" (правда, із заниженим поцінуванням, - це мабуть щоб не було повадно іншим друкувати подібне. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-12 16:58:08 ]
Шановна Тетяно, я на вашому боці у всьому, окрім биття серця в ритмі білого вірша... Як на мене, є речі незалежні від нас і ми на них не маємо творчого впливу - це стосовно сердець і ... впертих "Майстерень"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-14 10:39:47 ]
Пане Майстре, і я з вами абсолютно згодна, і абсолютно на вашому боці. Тільки щось цей бік чи не закам"янистий?.. То ж і я кажу - не існує стороннього впливу на серце, якщо людині хочеться писати білі вірші, то що - потім свідомо заримовувати для впертих "Майстерень"?
І останнє: правила є правила - скеля залишиться скелею, а Майстер буде Майстром... ми ж за стабільність держави, чи не так?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-27 17:11:13 ]
Шановна Тетяно, я порадив головному редактору не оцінювати від "Майстерень" ті вірші, які вонив важають "підозрілими". А приймати їх, як даність, як реальність. В серйозних авторів і без того достатньо матеріалу для оцінювання.
Отож за стабільність, творчі радості і відсутність поетичного кровопролиття.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-12 19:04:19 ]
Пане Майстре, розкрийте таємницю - і як відреагував головний редактор на таку пораду (О! солодкий овоч мого серця:)) Ви - іще живі?????

Кровопролиття... Боже, які жахливі речі ви кажете - хіба ж здатне тендітне створіння на такі жорстокості???? А! зрозуміла - то ви співчуваєте усім скривдженим. Насваріть отого суворого стража, щоб не було йому більше радості кривдити...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-17 23:28:43 ]
Знаєте, о п'янка та містерійна пані Тетяно, кровопролиття таки річ неминуча, бо, відчуваю, зіштовхнулися не погляди, а світоглядні континенти. Редакція мені швидше нагадує хунту, що послала подалі весь марксистський демократичний соціалізм з демократією вкупі. Що ж побачимо.
Щодо вашої тендітності, то вона настільки матеріальна, що аж страшно, а знаєте чому страшно? Бо остання лінія захисту у тендітних дуже висунута вперед, і адекватна відповідь відбувається раніше, аніж ти усвідомлюєш про свій випадковий напад...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-20 14:14:12 ]

Пане Майстре, те, що відбувається на даний момент на сайті - це картина з усіма відомими (фінал просто відомий). Насправді лінії більше немає. Може це і дивно звучить - але редакція в такому захопленні від власних діянь, що... залишилось тільки нерозуміння, несприйняття і тотальна пустеля. То ж більше хочеться пожаліти, аніж пускати кров. Хіба добивають тих, хто знаходиться у безвиході. Ні. Лишається чекати, що той, хто сам себе загнав до п"ятого куту, знайде дорогу. А той вірш, біля якого нам так гарно з вами спілкуватись, він є досить знаковим (і моїм улюбленим). То ж я вам дякую за теплі і гарні розмови біля теплого вірша, біля гарних слів, що граничать із матеріальною тендітністю...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 16:02:52 ]
прекрасний вірш. дійсно не текст, а саме вірш. вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 16:13:03 ]
Цікаво, Володю, чи не змінилися за 3 роки Ваші погляди, тобто сприйняття верлібрів і біліх віршів?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 16:23:28 ]
Погляди не змінилися - хоча між прозовою "поетичністю" і правдивими поетичними рядками різниця може бути малопомітною простому читачеві, але вона є, - поезія не перетинається з прозою.
Поезія є поезією, а проза - прозою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 16:42:59 ]
Тобто, все, що без рими - то э проза, так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 17:02:27 ]

Рими бувають різними, - поезія це не тільки упорядкованість "містерійною" "межею" звичної рими, це і упорядковані логічні межі, а ще і обов'язкова упорядкованість ритміки... Межі обов'язкові і ритміка обов'язкова...

Але для таких досліджень краще зупинятися на інших сторінках.
Наприклад на цій http://maysterni.com/publication.php?id=844


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 16:35:15 ]
у справжньої поезії не буває поганих форм (c)