ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Ольга Садкова
2026.07.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Герасим'юк (1956) / Інша поезія

 ПСИ ЮРІЯ ЗМІЄБОРЦЯ
Ми закопувались доти,
доки нас не спинили джерела.
А потім прийшли дерева
і стали над нами.

А потім прийшли пси
і вили над нами.

А потім принесли дівчину
і в неї була одна рука.

І ми зимували так,
як зимують вода і вогонь.

А потім ти сказала: “Христос
воскрес!”,
наша однорука весно.
Нарешті ми втекли,
але не могли зупинитися і жити далі —
ми піднімалися крутою горою
все вище і вище —

ми наближалися, підходили впритул
до хмар важких і темних,
які, може, і врятували вас,
але вкоротили дам Великдень
і тепер не дають зупинитися —
притягують нас, давлять, затягуючи
у круті вири темних вихорів.

Ми пройшли крізь них,
і гейби окинувши з плечей храмові плити,
легко вийшли на самий верх,
і тільки тоді збагнули:

на землі була ніч.
Лише вершина гори,
ще мертва після зими,

стриміла над чорною лядою хмар,
що наглухо закрила той кривавий погріб,
звідки ми ледве втекли,
і тепер сидимо на вершині гори,
облиті різким місячним світлом.
Воно тільки тут — з нами й над нами.
Ми поскидали скривавлену одіж
і закопали її під ногами у хмарах.

Ми сиділи в такому світлі,
що не відчували холоду і болю,
навіть наготи своєї не помічали.
Ми бачили тільки верхи
сходжених з дитинства гір —
вони вирвалися, як і наша вершина,
із безмежного клубочища хмар,
і на кожному верху,
облитому щоразу різкішим сяйвом,
сиділи якісь люди.

Ми не знали, хто воїни і звідки,
ми не знали, коли вони…

Ми не знали, живі вони чи мертві,
але яке це має значення,
адже і їм довелось
проломити своїми головами
ці хмари!

Ми розгледіли кожну ватагу втікачів
і забули всі слова.

Навіть плач і крик.

І тоді в нас у ногах
прошмигнули вовки.

Вони не підважували хмари, як ми,
а легко випірнули з них
і вмить оббігши нашу вершину,
замотавши в сліпучий клубок
наше місячне мовчання,
знову пірнули в густе хмаровище
і так само легко виринули
на сусідньому верху,
так само обмотуючи інших утеклих.

Ми проводжали їх
одним хижим поглядом
на кожну вершину,
уперше уздрівши, які ми голі
і які ми нерухомі
без оцих вовків,
крім яких нам нічого вже в світі не треба,
бо вони прив'язали нас один до одного,
обмотали всі ватаги,
переснували вас під своїм місяцем,
пірнаючи і виринаючи
у хмаровищі юдолі земної.

І ми притулилися плечима один до одного,
міцно, як люди, які вже знають,
що буде весна і буде трава,
і потому за це
знов доведеться зимувати в землі,
і за це тепер
назавше тулимось один до одного,
і це буде,
і цього не може не бути,
бо в ногах
знов прошмигнули вовки —
вірні пси Георгія.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Вероніка Новікова 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Сергій Татчин 5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-01-31 15:28:32
Переглядів сторінки твору 12161
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.095 / 5.46  (4.879 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 5.303 / 5.69  (5.048 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.06.28 21:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-02 14:57:27 ]
Щодо цього твору вельмишановного Василя Герасим'юка, автора нашого найвищого рівня (R), то хочу зауважити, що в "Поетичних Майстернях" існує насторожене відношення до поезії в прозі, до білих віршів, до тілесно не римованих текстів.
Настороження тому, що, фізично римуючи текст, автор не може проводити чисто власного бачення, йому доводиться "входити в консенсус" з Вищою природою справ, з Вищою реальністю, що проявляється ніби у випадково вдало знайдених римах, метриці, ході, "зачісці" вірша. Автор дуже високого рівня, і це завжди стосується прози, відходячи від римування, гармонійного темперування тексту, відходить і від "руки на Евангелії, Корані, Біблії"... Тому такі твори ми вважаємо не до кінця поетичними. Якщо хочете, то "Майстерні" займаються тією частиною Поезії, де є строга відповідність чітким живим ритмам Життя. Удари сердця, рух крові, подиху, живий рух тіл, рух планет, проміння, визрівання плодів, квітів, буяння Природи - тут жодного хаосу, і перебудовування цих гармонійних ритмів вважаємо загрозою Живому, загрозою, як читачу, так і самому автору.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-06 10:14:49 ]
Рими і ритми - це дві одиниці, які завжди поруч, але не завжди разом. Рима не може існувати окремо від ритму. А от ритм - абсолютно може. Отже, трохи не зрозуміло, про які ритми життя йдеться (віршіше зрозуміло тільки в загальному аспекті). Але якщо звернутись до поезії безпосередньо, то: "За одиницю ритму у віршуванні править віршовий рядок, виділений паузою... підсилений клаузулою (клаузула - кінцівка віршового рядка, починаючи, з останнього наголошеного складу) або римою" - це теорія вірша. Отже, ритм і справді є головним у вірші... але не рима. Бо закінчення віршового рядка часто бувають і не співзвучними (тобто не римованими). То ж чи варто збіднювати поезію, свідомо ігноруючи верлібри та білі вірші?.. А якщо у людини серце б"ється не в римі ямбу чи анапеста, а в ритмі білого вірша? Іти проти волі власного серця і штучно заримомувати - то вже літературний злочин, як на мене. А може це моя строга суб"єктивність.

А щодо правил "Поетичних майстерень" - то вже інша річ. Потрібно поважати думку шановних людей. Але ж заборонений плід - солодкий... Про це свідчить свідоме розміщення верлібру пана Герасим"юка на шпальтах "Майстерень" (правда, із заниженим поцінуванням, - це мабуть щоб не було повадно іншим друкувати подібне. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-12 16:58:08 ]
Шановна Тетяно, я на вашому боці у всьому, окрім биття серця в ритмі білого вірша... Як на мене, є речі незалежні від нас і ми на них не маємо творчого впливу - це стосовно сердець і ... впертих "Майстерень"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-14 10:39:47 ]
Пане Майстре, і я з вами абсолютно згодна, і абсолютно на вашому боці. Тільки щось цей бік чи не закам"янистий?.. То ж і я кажу - не існує стороннього впливу на серце, якщо людині хочеться писати білі вірші, то що - потім свідомо заримовувати для впертих "Майстерень"?
І останнє: правила є правила - скеля залишиться скелею, а Майстер буде Майстром... ми ж за стабільність держави, чи не так?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-27 17:11:13 ]
Шановна Тетяно, я порадив головному редактору не оцінювати від "Майстерень" ті вірші, які вонив важають "підозрілими". А приймати їх, як даність, як реальність. В серйозних авторів і без того достатньо матеріалу для оцінювання.
Отож за стабільність, творчі радості і відсутність поетичного кровопролиття.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-12 19:04:19 ]
Пане Майстре, розкрийте таємницю - і як відреагував головний редактор на таку пораду (О! солодкий овоч мого серця:)) Ви - іще живі?????

Кровопролиття... Боже, які жахливі речі ви кажете - хіба ж здатне тендітне створіння на такі жорстокості???? А! зрозуміла - то ви співчуваєте усім скривдженим. Насваріть отого суворого стража, щоб не було йому більше радості кривдити...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-17 23:28:43 ]
Знаєте, о п'янка та містерійна пані Тетяно, кровопролиття таки річ неминуча, бо, відчуваю, зіштовхнулися не погляди, а світоглядні континенти. Редакція мені швидше нагадує хунту, що послала подалі весь марксистський демократичний соціалізм з демократією вкупі. Що ж побачимо.
Щодо вашої тендітності, то вона настільки матеріальна, що аж страшно, а знаєте чому страшно? Бо остання лінія захисту у тендітних дуже висунута вперед, і адекватна відповідь відбувається раніше, аніж ти усвідомлюєш про свій випадковий напад...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-20 14:14:12 ]

Пане Майстре, те, що відбувається на даний момент на сайті - це картина з усіма відомими (фінал просто відомий). Насправді лінії більше немає. Може це і дивно звучить - але редакція в такому захопленні від власних діянь, що... залишилось тільки нерозуміння, несприйняття і тотальна пустеля. То ж більше хочеться пожаліти, аніж пускати кров. Хіба добивають тих, хто знаходиться у безвиході. Ні. Лишається чекати, що той, хто сам себе загнав до п"ятого куту, знайде дорогу. А той вірш, біля якого нам так гарно з вами спілкуватись, він є досить знаковим (і моїм улюбленим). То ж я вам дякую за теплі і гарні розмови біля теплого вірша, біля гарних слів, що граничать із матеріальною тендітністю...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 16:02:52 ]
прекрасний вірш. дійсно не текст, а саме вірш. вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 16:13:03 ]
Цікаво, Володю, чи не змінилися за 3 роки Ваші погляди, тобто сприйняття верлібрів і біліх віршів?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 16:23:28 ]
Погляди не змінилися - хоча між прозовою "поетичністю" і правдивими поетичними рядками різниця може бути малопомітною простому читачеві, але вона є, - поезія не перетинається з прозою.
Поезія є поезією, а проза - прозою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 16:42:59 ]
Тобто, все, що без рими - то э проза, так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 17:02:27 ]

Рими бувають різними, - поезія це не тільки упорядкованість "містерійною" "межею" звичної рими, це і упорядковані логічні межі, а ще і обов'язкова упорядкованість ритміки... Межі обов'язкові і ритміка обов'язкова...

Але для таких досліджень краще зупинятися на інших сторінках.
Наприклад на цій http://maysterni.com/publication.php?id=844


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 16:35:15 ]
у справжньої поезії не буває поганих форм (c)