ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2019.05.19 08:52
             І
Уже й не знаю, із якого краю
дарується оказія така –
явитися на Банковій гультяю
на інаугурацію Сушка.

Даруйте, але я не уявляю
подію дня без мого п’ятака,

Віктор Кучерук
2019.05.19 08:34
Вчепився дощ у сіру хмару
І поночіло на землі,
І грім протяжливо ударив,
Вслід сяйву блискавки в імлі.
Води нестримної краплини,
В одне єднаючи тіла, -
Мутили бачену картину
За тьмяним світлом шпарки скла...

Ванда Савранська
2019.05.19 08:21
Бузок, ви скажете, не диво,
Та поєднання – дивина:
Гранітні скелі,
Рось грайлива,
Бузок,
кохання
і весна…

Ванда Савранська
2019.05.19 08:14
В запашну весну занурююсь
поволі я,
В аромати трав, нарцисів
і бузку.
Ось і сакури розквітли,
і магнолія –
І містечко прийняло
красу таку!

Тетяна Левицька
2019.05.19 07:57
Життя складається з осколків вітражів.
Іду по них на пальцях обережно.
Якби ж то я змогла, і ти також зумів
перевернути світ мого безмежжя.

Іти вперед, не озираючись назад,
де залишилися румовищ вежі,
і дикий виноград, і безпритульний сад,

Микола Дудар
2019.05.18 19:56
Пекельний дощ вже кілька діб...
Хмаринний гнів - буденна святість
А на печі сторічний дід
Щасливий що у своїй хаті…
І не біда, на самоті
Плететься краще павутиння
Ще невідомо хто спотів
Чи він, чи сховане у скрині…

Надія Тарасюк
2019.05.18 19:51
Химерний автобус на віддалі зонтика.
Автобус…
Химерний…
У сонця на тлі.
Де тихим таким, ледь схвильованим дотиком
Сміялась тут я, і цілунок твій тлів…
Химерний автобус без кінця
І без простору,

Ярослав Чорногуз
2019.05.18 15:33
А небо знов таке сумне,
Укрите сірою габою.
І огортає враз мене
Вселенська туга – за тобою.

Вистрілює Амура лук,
Стріла у серці, у моєму.
Кривавлять рану сто розлук

Світлана Майя Залізняк
2019.05.18 14:43
Трохи правди в оман заміс
не завадить,
але ж не хоче...
Друг чи недруг мені приніс
опаперене проти ночі.

...вихваляли...
казали: ню...

Вероніка Новікова
2019.05.18 11:31
І хотіла би все сказати, але мовчу.
Ця весна, ти зважай, не кожному по плечу.
Де спадає з очей не морок, але ріка,
Там моя у твою впадає, як рід, рука.

Я сказала би: будь до мене, опісля теж.
Всі, хто мають піти — підуть. Але ти поклич.
Десь у мар

Олександр Сушко
2019.05.18 11:13
В душі любові сяє чистий промінь
Веселкою в квітучому саду.
Гармонія та лад живуть у домі,
Хоча писалось інше на роду.

Лихої долі вилито причастя,
За спиною ніхто вже не кляне.
Вгніздилася у серці пташка щастя

Любов Бенедишин
2019.05.18 09:28
Усміхаюсь, а серце плаче,
вечори – в самоті й журбі.
Я кохаю тебе.
Це значить –
я бажаю добра тобі.
Тож, відрадо моя травнева,
слів не треба і стріч не треба.
І даремні мої печалі,

Тетяна Левицька
2019.05.18 06:59
Будь зі мною, коханий,
Зачаровуй мене,
Хай блаженство відрадне
Щастя не омине!

Затріпоче метелик
У душі золотій,
Теплі ковдри постелить

Віктор Кучерук
2019.05.18 05:05
Коли пощерблена лопата
В куток тікає від руки, -
Ловлю очима пелехаті,
Понад городами, хмарки.
Мандрую подумки за ними,
До мрій причетними, туди,
Де з давніх пір рояться рими
І втоми губляться сліди.

Вячеслав Семенко
2019.05.17 23:36
Вечір, перегнавши час,
увірвався набуянив,
з диким воєм перебіг
поміж стін.
І завчасну чорну тінь
гонить низько над полями...
Передмістя вже стріча
громобій.

Іван Потьомкін
2019.05.17 22:28
Не нарікаю на свій народ український. Знаю, як Господь Бог покарав Мойсея, коли той наваживсь сказати про братів по крові, немовби нінащо вони не годні. Як серафим підлетів до Ісаї з палаючим смолоскипом, коли пророк у розпачі насміливсь: «Нечистий я і с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Євген Чорний
2019.04.01

Ярослав Куцела
2019.03.17

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Катерина Гуменюк
2018.11.29

Катерина Теліга
2018.11.22

Аліна Волошина
2018.10.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Герасим'юк (1956) / Інша поезія

 ПСИ ЮРІЯ ЗМІЄБОРЦЯ
Ми закопувались доти,
доки нас не спинили джерела.
А потім прийшли дерева
і стали над нами.

А потім прийшли пси
і вили над нами.

А потім принесли дівчину
і в неї була одна рука.

І ми зимували так,
як зимують вода і вогонь.

А потім ти сказала: “Христос
воскрес!”,
наша однорука весно.
Нарешті ми втекли,
але не могли зупинитися і жити далі —
ми піднімалися крутою горою
все вище і вище —

ми наближалися, підходили впритул
до хмар важких і темних,
які, може, і врятували вас,
але вкоротили дам Великдень
і тепер не дають зупинитися —
притягують нас, давлять, затягуючи
у круті вири темних вихорів.

Ми пройшли крізь них,
і гейби окинувши з плечей храмові плити,
легко вийшли на самий верх,
і тільки тоді збагнули:

на землі була ніч.
Лише вершина гори,
ще мертва після зими,

стриміла над чорною лядою хмар,
що наглухо закрила той кривавий погріб,
звідки ми ледве втекли,
і тепер сидимо на вершині гори,
облиті різким місячним світлом.
Воно тільки тут — з нами й над нами.
Ми поскидали скривавлену одіж
і закопали її під ногами у хмарах.

Ми сиділи в такому світлі,
що не відчували холоду і болю,
навіть наготи своєї не помічали.
Ми бачили тільки верхи
сходжених з дитинства гір —
вони вирвалися, як і наша вершина,
із безмежного клубочища хмар,
і на кожному верху,
облитому щоразу різкішим сяйвом,
сиділи якісь люди.

Ми не знали, хто воїни і звідки,
ми не знали, коли вони…

Ми не знали, живі вони чи мертві,
але яке це має значення,
адже і їм довелось
проломити своїми головами
ці хмари!

Ми розгледіли кожну ватагу втікачів
і забули всі слова.

Навіть плач і крик.

І тоді в нас у ногах
прошмигнули вовки.

Вони не підважували хмари, як ми,
а легко випірнули з них
і вмить оббігши нашу вершину,
замотавши в сліпучий клубок
наше місячне мовчання,
знову пірнули в густе хмаровище
і так само легко виринули
на сусідньому верху,
так само обмотуючи інших утеклих.

Ми проводжали їх
одним хижим поглядом
на кожну вершину,
уперше уздрівши, які ми голі
і які ми нерухомі
без оцих вовків,
крім яких нам нічого вже в світі не треба,
бо вони прив'язали нас один до одного,
обмотали всі ватаги,
переснували вас під своїм місяцем,
пірнаючи і виринаючи
у хмаровищі юдолі земної.

І ми притулилися плечима один до одного,
міцно, як люди, які вже знають,
що буде весна і буде трава,
і потому за це
знов доведеться зимувати в землі,
і за це тепер
назавше тулимось один до одного,
і це буде,
і цього не може не бути,
бо в ногах
знов прошмигнули вовки —
вірні пси Георгія.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Вероніка Новікова 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Сергій Татчин 5 Майстер-клас / Майстер-клас


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-01-31 15:28:32
Переглядів сторінки твору 6548
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.095 / 5.46  (4.879 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 5.303 / 5.69  (5.048 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.06.28 21:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-02 14:57:27 ]
Щодо цього твору вельмишановного Василя Герасим'юка, автора нашого найвищого рівня (R), то хочу зауважити, що в "Поетичних Майстернях" існує насторожене відношення до поезії в прозі, до білих віршів, до тілесно не римованих текстів.
Настороження тому, що, фізично римуючи текст, автор не може проводити чисто власного бачення, йому доводиться "входити в консенсус" з Вищою природою справ, з Вищою реальністю, що проявляється ніби у випадково вдало знайдених римах, метриці, ході, "зачісці" вірша. Автор дуже високого рівня, і це завжди стосується прози, відходячи від римування, гармонійного темперування тексту, відходить і від "руки на Евангелії, Корані, Біблії"... Тому такі твори ми вважаємо не до кінця поетичними. Якщо хочете, то "Майстерні" займаються тією частиною Поезії, де є строга відповідність чітким живим ритмам Життя. Удари сердця, рух крові, подиху, живий рух тіл, рух планет, проміння, визрівання плодів, квітів, буяння Природи - тут жодного хаосу, і перебудовування цих гармонійних ритмів вважаємо загрозою Живому, загрозою, як читачу, так і самому автору.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-06 10:14:49 ]
Рими і ритми - це дві одиниці, які завжди поруч, але не завжди разом. Рима не може існувати окремо від ритму. А от ритм - абсолютно може. Отже, трохи не зрозуміло, про які ритми життя йдеться (віршіше зрозуміло тільки в загальному аспекті). Але якщо звернутись до поезії безпосередньо, то: "За одиницю ритму у віршуванні править віршовий рядок, виділений паузою... підсилений клаузулою (клаузула - кінцівка віршового рядка, починаючи, з останнього наголошеного складу) або римою" - це теорія вірша. Отже, ритм і справді є головним у вірші... але не рима. Бо закінчення віршового рядка часто бувають і не співзвучними (тобто не римованими). То ж чи варто збіднювати поезію, свідомо ігноруючи верлібри та білі вірші?.. А якщо у людини серце б"ється не в римі ямбу чи анапеста, а в ритмі білого вірша? Іти проти волі власного серця і штучно заримомувати - то вже літературний злочин, як на мене. А може це моя строга суб"єктивність.

А щодо правил "Поетичних майстерень" - то вже інша річ. Потрібно поважати думку шановних людей. Але ж заборонений плід - солодкий... Про це свідчить свідоме розміщення верлібру пана Герасим"юка на шпальтах "Майстерень" (правда, із заниженим поцінуванням, - це мабуть щоб не було повадно іншим друкувати подібне. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-12 16:58:08 ]
Шановна Тетяно, я на вашому боці у всьому, окрім биття серця в ритмі білого вірша... Як на мене, є речі незалежні від нас і ми на них не маємо творчого впливу - це стосовно сердець і ... впертих "Майстерень"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-14 10:39:47 ]
Пане Майстре, і я з вами абсолютно згодна, і абсолютно на вашому боці. Тільки щось цей бік чи не закам"янистий?.. То ж і я кажу - не існує стороннього впливу на серце, якщо людині хочеться писати білі вірші, то що - потім свідомо заримовувати для впертих "Майстерень"?
І останнє: правила є правила - скеля залишиться скелею, а Майстер буде Майстром... ми ж за стабільність держави, чи не так?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-27 17:11:13 ]
Шановна Тетяно, я порадив головному редактору не оцінювати від "Майстерень" ті вірші, які вонив важають "підозрілими". А приймати їх, як даність, як реальність. В серйозних авторів і без того достатньо матеріалу для оцінювання.
Отож за стабільність, творчі радості і відсутність поетичного кровопролиття.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-12 19:04:19 ]
Пане Майстре, розкрийте таємницю - і як відреагував головний редактор на таку пораду (О! солодкий овоч мого серця:)) Ви - іще живі?????

Кровопролиття... Боже, які жахливі речі ви кажете - хіба ж здатне тендітне створіння на такі жорстокості???? А! зрозуміла - то ви співчуваєте усім скривдженим. Насваріть отого суворого стража, щоб не було йому більше радості кривдити...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-17 23:28:43 ]
Знаєте, о п'янка та містерійна пані Тетяно, кровопролиття таки річ неминуча, бо, відчуваю, зіштовхнулися не погляди, а світоглядні континенти. Редакція мені швидше нагадує хунту, що послала подалі весь марксистський демократичний соціалізм з демократією вкупі. Що ж побачимо.
Щодо вашої тендітності, то вона настільки матеріальна, що аж страшно, а знаєте чому страшно? Бо остання лінія захисту у тендітних дуже висунута вперед, і адекватна відповідь відбувається раніше, аніж ти усвідомлюєш про свій випадковий напад...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-20 14:14:12 ]

Пане Майстре, те, що відбувається на даний момент на сайті - це картина з усіма відомими (фінал просто відомий). Насправді лінії більше немає. Може це і дивно звучить - але редакція в такому захопленні від власних діянь, що... залишилось тільки нерозуміння, несприйняття і тотальна пустеля. То ж більше хочеться пожаліти, аніж пускати кров. Хіба добивають тих, хто знаходиться у безвиході. Ні. Лишається чекати, що той, хто сам себе загнав до п"ятого куту, знайде дорогу. А той вірш, біля якого нам так гарно з вами спілкуватись, він є досить знаковим (і моїм улюбленим). То ж я вам дякую за теплі і гарні розмови біля теплого вірша, біля гарних слів, що граничать із матеріальною тендітністю...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 16:02:52 ]
прекрасний вірш. дійсно не текст, а саме вірш. вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 16:13:03 ]
Цікаво, Володю, чи не змінилися за 3 роки Ваші погляди, тобто сприйняття верлібрів і біліх віршів?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 16:23:28 ]
Погляди не змінилися - хоча між прозовою "поетичністю" і правдивими поетичними рядками різниця може бути малопомітною простому читачеві, але вона є, - поезія не перетинається з прозою.
Поезія є поезією, а проза - прозою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 16:42:59 ]
Тобто, все, що без рими - то э проза, так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 17:02:27 ]

Рими бувають різними, - поезія це не тільки упорядкованість "містерійною" "межею" звичної рими, це і упорядковані логічні межі, а ще і обов'язкова упорядкованість ритміки... Межі обов'язкові і ритміка обов'язкова...

Але для таких досліджень краще зупинятися на інших сторінках.
Наприклад на цій http://maysterni.com/publication.php?id=844


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 16:35:15 ]
у справжньої поезії не буває поганих форм (c)