ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші

 Коли доступнi висi
sea and sky Коли доступні висі, то сира земля –
клепсидра – скрапує у нікуди з нікуди.
Геть чисто зношеного подиху вахляр
складається вітрилами в завмерлих грудях.

Стихає наболіле – потойбічний штиль,
одноголосність вироку звучить зичливо
для дрейфу ледь прозорого при ломці хвиль,
у ясному човні, при повному відпливі.

У непримхливому похитуванні зір,
при перших криках і останніх тремах тіла
душа світліє, бо втрачає на вазі...
Сніжинки падають. Подвір’я неба – біле.

26 Жовтня 2011




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-26 16:20:01
Переглядів сторінки твору 4559
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.044 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.060 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2024.03.29 20:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 16:39:05 ]
Знову позитивно відгукатимусь.
А як інакше? Я спостерігаю поступ у напрямку високого мистецтва, яке будується не за рахунок відштовхування від старого, бо проштовується щось нове - наприклад, нові поетичні якщо не образи, то разом з ними якісь технології впливу на мозок малодосвідченого читача. Все несподіване (гарне чи ні) за рахунок несподіваності вражає, якщо не шокує.
Я спостерігаю низку нових поетичних образів. Я можу помилятись, якщо ти їх вже використовував у віршах більш давньої доби своєї творчості. Але нехай. Нові поетичні образи я сприймаю саме такими. Тому мене цікавили і цікавлять твої вірші.
З повагою і без дешевої улесливості,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-26 17:21:13 ]
"О, друг мой, Аркадий Николаевич,– ответил Базаров.– Об одном прошу: не говори красиво" (с) :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 18:12:17 ]
Спасибі, Гаррі.
Я, як і всі - вчуся. Такий собі процес нащупування кордонів слова.
Завжди,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 16:55:00 ]
Про вахляр - дужжже сподобалось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 18:13:14 ]
Дякую, Наталю.
Приємно що це діалектичне слово - зрозуміле.
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 18:30:14 ]
та є воно в словниках. хоч, можливо, і сприймається полонізмом. Сам колись думав кудись його "увікнути")
Гарний вірш, в цілому, Юрію!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 18:50:50 ]
Мені воно якось асоціативно лягає поряд з іменниками зі закінченнями на "...яр"/"...ар".
Дякую,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-10-26 17:03:44 ]
Так, Юро, так, коли доступні висі, то пишеш ти чудово:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 18:14:06 ]
Спасибі, що завжди заглядаєш на мої терени, Володю.
Моцно,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-10-26 17:11:09 ]
про час, коли людину полишає душа, бо що таке тіло?
дуже сподобалося про ломку хвиль! супер образність Вашого вірша, ЛЮ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 18:15:46 ]
Ломка хвиль - процес природній.
Дякую, Маріанно,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-26 17:32:27 ]
Мені сподобалось два місця: про душу, яка світліє, бо втрачає на вазі (але в мене стійкий спогад, що я саме цей образ вже бачила у тебе раніше) і "Подвір’я неба – біле" - це справді ясний, прозорий образ, за яким мислячий читач може додати багато.

Інше здалося якимсь злегка вимученим, ніби ти за навороченістю намагався приховати щось. Але це моє суб"єктивна точка зору - аналогічно точки зору Г.С.

Тепер питання. "Коли" вимагає "то". Без нього втрачається зміст. Тому є два варіанти. Або:
"Коли доступні висі, то сира земля",
або після "з нікуди" ставити кому і "геть" з малої.
І якщо земля - клепсидра, то її варто з обох боків виділити тире.

"ломка хвиль" - пан розуміється на ломках? :)

"при перших зойках і останніх тремах тіла" - це про народження і смерть? якщо так, то при народженні кричать, а не зойкають.

І нарешті, чим тобі "сніжинки" не вгодили? Нащо замість них ліпити таке важке слово "сніжнини"?
Усьо :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 18:23:19 ]
Сонце,
Я все врахував - у твоїх словах витає ясність.
Ти мене ощасливила нині - не лише я цікавлюся творчістю
цікавих мені людей - але й мене - уважно читаєш ти - це суперово.
Уклінно і з вдячністю,
ЛЮ
ПСи Про ломку знаю лише у контексті - "стереотипності"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 20:22:43 ]
от що мені завжди подобалось у твоїх віршах, Юрчику - це майстерні рими!
а от при читанні рядочечка "клепсидра – скрапує у нікудИ з нікуди", хочеться - "в нікУди із нікуди", через звичний наголос, певно.

з теплом,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 21:36:28 ]
Дякую, Нікусь.
Мені чомусь здалося що і твій і мій варіанти приємливі:
***
нікУди - нема куди
нІкуди - ні в яке місце, ні в якому напрямку
***
у нІкуди з нікУди
у <ні яке місце> з <(первинного)нема куди>...
***
Мушу це ще перетравити...
Ніжно,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 21:46:14 ]
видно, я хибно прочитала: не до кінця ще зрозуміла ритм. завтра перечитаю на свіжу голову, і, думаю, все роз*ясницця :)

доброї ночі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 22:01:46 ]
(співає) Ой ходить сон, коло вікон... А дрімота.... коло плота...
Погожих снів, Нікусь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 21:01:16 ]
Світленький вірш, Юрію.
Певно з білого неба... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 21:41:15 ]
Еге ж, Василю
З тої самої перини...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-26 21:55:14 ]
клепсидрою міряю день,
коли не доступні висі:
нікуди, ніяк, ніде -
delete от відчаю тисну...

:)...дрейфуймо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 22:00:12 ]
:)
Точно, Людмилочко.
І дрейфуємо і кайфуємо - коли вже несе - то треба спокійно сидіти і спостерігати.
Так близько,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-10-26 22:24:13 ]
тисну руку і обіймаю, Юрцю. ..сьогодні облетіла акація... так дивно було спостерігати - такий собі дрейф у круговерті часу... своєрідний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-26 22:52:06 ]
У цій акації - я облечу віршем...
:)