ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.09.22 17:04
Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де сонце, в мох закутане, цвіте
і в кущиках багна парує терпко.

Ходім, я покажу, де спить сова,
те місце, де в дуплі здихає здобич,
де по воздвиженню хрестів повзе гадва,

Іван Потьомкін
2019.09.22 13:41
Не вір, що мудрість прибува з літами самотужки.
Себто тобі лишилось тільки жить і жить.
Не дочекаєшся, як думка не освячена здоровим глуздом,
Як знемогла вона під натиском спокус
Брать все собі – і не пізніш сьогодні.
Як діяти і говорить ти призвич

Микола Соболь
2019.09.22 12:52
Чи завтра зійде сонце?
Зійде!
Але для кого?
На сході – вирва,
Дороги на захід немає.
Життя хіба з мусу?
Швидше з полину гіркого.
День за днем

Ольга Паучек
2019.09.22 11:59
Свято літа минає,
Сивина покриває
Роззолочені сльози
В журавлиних краях,
Що розсипались світом
Дорогим заповітом
Найсолодшого дива
У дзвінких ручаях.

Ярослав Чорногуз
2019.09.22 11:47
Сиза мряка затисла мене,
І осінні дощі обмотали,
Розтоптали каштанів опали,
Навівають у душу сумне.

І не знаю, подітись куди?
(Так радів я, що спеки позбувся!)
А тепер в монотонному русі

Ніна Виноградська
2019.09.22 11:38
Про нас напишуть, як усе мине -
Сніги розтануть і осінні зливи
Заплачуть листопадом. А мене
Згадають люди, що була щаслива.

Злітала до небес, хоча негод
Вітрами нанесло, також тобою.
Та я з усіх небажаних пригод

Олександр Сушко
2019.09.22 11:02
Є роботящі телепні й пани,
Партійні бонзи й бевзі безідейні.
Не віриш владі? Отже, ти дурний.
А я люблю. Підлещуюсь до неї.

Скупив земельку в лохів Беня Кац,
Сусіди на війні умились кров'ю...
Яку б дурницю не утнув паяц -

Тетяна Левицька
2019.09.22 10:46
Межених* рік затихають оливкові води,
вітер зганяє у череду чорні  отари.
Із листопадом кружляють нудні хороводи
мавки, літавиці, феї, нечесані мари.
Сирість, асфальтова нічка, хоч виколи око,
ні ліхтаря, ані зірки допоки не видно.
Вигулькне привид

Володимир Бойко
2019.09.22 09:49
«І знову осінь» – скільки описали,
А осені по осені летять,
Як серії одного серіалу,
Що звично називається – життя.

Ігор Деркач
2019.09.22 07:18
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
а прошу у неї вечорами,
щоб уже не снилася мені.

Бо немає спокою у серці,
поки скута тугою душа.
І зневіра ріже без ножа,

Ігор Федів
2019.09.21 17:31
Гілля вітер хитає, хитає…
Хмара у небі лине, пливе…
Дощ дорогою ритм набиває,
І жура огортає мене.
Листя ховає траву у саду,
Узори багряної смальти,
Цією мозаїкою іду,
Кидаю до ніг діаманти.

Микола Соболь
2019.09.21 15:41
Червоний хрест на лінії вогню –
Чиясь остання на життя надія.
Та це війна. Пропалить ПТУР* броню…
Де русаки конвенція* не діє!

Машина дуже швидко догорить.
Метал не має почуття і болю.
Що вбивця відчуває у ту мить,

Ніна Виноградська
2019.09.21 15:32
Розсипається дощ, мов крізь сито, над лісом, полями,
Де узліссями синьо у світ поглядають терни.
Де смарагдове жито ще гріється в осені-мами,
Щоби стати зерном і колоссям вже після весни.

Потихеньку остудять дощі літо геть розпашіле,
Вже картопля в

Матвій Смірнов
2019.09.21 15:28
Я занадто щасливий, щоби справді бути поетом,
Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.

Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
Моя шкіра товста, мов

Сергій Губерначук
2019.09.21 14:23
Розчавлено лежала долі тінь
тебе святого…
і по ній ходили,
як по землі…
І лиш твоє: "Амінь!"
про існування Бога говорило…

24 березня 1989 р., Київ

Ігор Деркач
2019.09.21 11:56
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.

Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "Крізь роки і сузір'я" (2002)

 Зимовий етюд
Образ твору З гілки горобини
сніг -- торкнувши -- зрушу…
Ти – замерз у руки.
Я замерзла – в душу.

Вік любити -- годі,
вічність – не примушу…
Ти – згубив кохання.
Я втрачаю – душу.

Білий сон алеї
сміхом слів порушу…
Ти – ховаєш очі.
Я ховаю – душу.

Виправдань холодних
слухати не мушу…
Ти – рятуєш совість.
Я рятую – душу.

2002(2012)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-01-16 22:03:35
Переглядів сторінки твору 5711
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.157 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.231 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.787
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.09.21 17:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 14:16:25 ]
Якщо автор не відчуває потреби змінити, то, звичайно, хай лишається. Вірш ніжний, сніжний. Буває так, що ріст вимагає змін, буває, що автор дивиться на твір і йому жаль гармонії. А наголоси такі:комусь звично, а я таких не чую)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 17:19:33 ]
Таки жаль... трохи...
А я постійно чую: прОшу тебе, прОшу дуже.
До речі у словнику, що тут на ПМ - теж такий наголос. Тож залишу це слово в спокої.
А в "струшУ" - справді, наголос на другому складі.
Вирішила: поки що хай залишається так як є.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-20 08:30:37 ]
Все-таки відчула потребу змінити. Позбулася "прОшу", виправила "струшУ"... Глянь свіжим оком, Світлано. Чи стало краще? Чи ще гірше? Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 17:32:38 ]
Ні, прОшу в значенні будь ласка. І лише так. А так
прошУ наголос, це кажуть два філологи. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 17:38:19 ]
У цьому словнику - від слова "просити".
Втім, я не сперечаюся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 17:47:29 ]
Любове, саме тому тут має бути- прошУ. Тут не в значенні відповіді - будь ласка. ПросИти прошУ.
Тут саме прошУ має бути в тексті. Даруйте, що довго пояснюю. Ніби все. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 18:35:22 ]
Я просто завжди чомусь вважала, що просити - це лише в когось щось випрошувати. А коли просять вибачення, то це - перепрошувати. Ні?
Та нічого - то до мене довго доходить.
Дякую, Світлано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 18:14:35 ]
Справді, прОшу означає будь ласка. А тут, у цьому ЧУДОВОМУ вірші, значення саме прошУ. Шкода, трохи псує... Зі стрУшу ще можна миритися, але тут інше значення.
Дуже точно психологічно передана різниця між коханням чоловіка й жінки. Якби ж вони (чоловіки) це хоч на два відсотки розуміли! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 18:42:20 ]
От тобі й на! А я навпаки думала, що з "прОшу" - ще якось можна миритися... Халепа... Певно, така вже доля цього вірша - залишатися зі своїми вадами...
Та є й плюс - Ви теж відчули отой "психологічний момент". Дуже втішена цим. Щиро дякую за відгук, пані Світлано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-20 08:33:18 ]
Виправила трохи ситуацію. Гляньте й Ви, Світлано, свіжим оком. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 18:54:19 ]
І мені вірш подобається прозорістю. Сніжинка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-17 19:13:19 ]
тАну, мов сніжинка, від теплих слів... Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-18 20:11:41 ]
Ой, Любо!
І відсутній заключний наголос,
як як отой ключовий кадр у фільмі...
І відкритий фінал (нон-фініто)...
Як це мені подобається!!! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-19 19:20:48 ]
Зі святом Богоявлення Господнього!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-20 08:27:39 ]
Приємно, що сподобалось. Дякую за порівняння з фільмом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-01-20 14:10:20 ]
Було прохання глянути вірш про горобину.
Мені сипучий не краще. Асоціація не зі снігом.
А якщо: З гілки горобини сніг лапатий зрушу. Рима лишається гарна: зрушу-душу. Авторка тексту так і хотіла: чіткої тут рими.
Рядок не заважає, пробігаєш по ньому і головне далі - жінка, чоловік.
Вік любити мало.
А якщо: любиш до світання. Світання-кохання. Стрічі на ніч подеколи малюються. Але, якщо ця рима зайва, то хай лишається "мало".)щасти! ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-20 17:38:53 ]
Дякую, Світлано... Дійсно, авторка хотіла чіткої рими. Мені подобається "зрушу-душу". Хоча "струшУ" - візуально чіткіше... Гм... Буду ще думати.
"Світання" не хочу. "Мало" мене теж мало влаштовує... Але, здається, тут я вже знаю як можна трішки покращити ситуацію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2012-01-20 17:44:51 ]
Ситуація покращиться обов"язково і саме тоді, коли й не чекаєш. Вірю! А вірш і так гарний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-20 17:48:54 ]
Здебільшого, так воно й буває - коли вже не чекаєш... Дякую на доброму слові. І за віру.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-21 08:29:33 ]
З гілки горобини
сніг -- торкнувши -- зрушу...

Ще раз дякую!!!