ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2020.07.15 22:50
***
І палка в колесах…
І настрій не настрій…
І змулені плеса…
І човник не справжній…
І знову впіймася…
І голод не тітка…
І дощ обізвався…
І зірвана квітка…

Євген Федчук
2020.07.15 19:34
Легенда про грушу
Коли з сестрою ми були малі,
В село сусіднє часто зазирали.
У ньому ми раніше проживали.
Тепер жили в великому селі,
А це на той час майже опустіло,
Зосталося всього лиш кілька хат.
Та нас чомусь весь час тягло назад,
Туди, де ми зовсім малі ходили

Микола Соболь
2020.07.15 16:54
З покращенням
Усюди чути ахи-охи
Не "слуг народу", навпаки...
Ну, що наобирали лохи?
Прийшли до влади довбаки.

Сміливо розмежують землі
Райони знищать і міста...
Плювати на країну Зелі

Дума Козак
2020.07.15 11:44
Березань
Де води рік Дніпра і Бугу
та моря чиста бірюза
через віки пливе фелюга –
містичний острів Березань.

Ще Борисфеном називали
той клаптик суші в давнину.
Через шторми в десяток балів

Петро Скоропис
2020.07.15 11:12
З Іосіфа Бродського. Серпень
Невеличкі міста, де вам не почути правду.
Ба, і нащо вона вам, адже – давно й дотла.
В’яз у вікні шумує, підтакуючи ландшафту,
знайомому хіба потягу. Відкись гуде бджола.

Вірний собі в кар’єрі на перепутті, витязь
сам тепер світлофор; плюс, по ку

Тетяна Левицька
2020.07.15 10:27
Відсторонений
Мій примхливий, для тебе не шкода нічого,
тільки, гідність мою не топчи чобітком.
Я колись облечу, темна осінь за рогом
точить гостру косу, косить лист за листком.

Пив зіниці-абсент, губ нектар терпкуватий,
і на рунах містичних вночі ворожив.
А ме

Анастасія Поліщук
2020.07.15 08:00
Дощі (етюд)
Цую - сезон дощів у Японії (з кінця травня і до середини липня, принаймні в Токіо)

Цую* ще тут. Безперестанку мряка.
І вітер хижо пелехатить хмари.
Так сіро, млосно, стишено і м’яко.
Найкращий час для запашної кави.
Пішли на ґанок? Дихати дощами
І

Сергій Губерначук
2020.07.15 07:53
Нісенітниця
Піч холодні млинці пече.
Сонце на схід заходить.
Річка з долу навзгір тече.
Мертве живе народить.

Нісенітниця, та й усе!
А назирни пильніше –
і прочитай: "Такі есе –

Віктор Кучерук
2020.07.15 06:29
* * *
Розляглася безкрая
Понад шанцями ніч, –
Кулі наче співають
У пітьмі навсібіч.
Гримнув гучно, мов бубон,
Край траншеї снаряд
І наповнює груди
Швидко вибуху чад.

Олександр Сушко
2020.07.15 01:46
Дорогі мої друзі!
Нарешті отримав змогу презентувати Вам нову книжку "Скарбничка усмішок Тут є і проза, і гуморески, і навіть більше: те, що називають ВИСОКОЮ ПОЕЗІЄЮ. Дехто скаже: "Пхе! Все, що крапає з пера Олександра Сушка - версифікація та графоманія». Чорта з два

Володимир Бойко
2020.07.15 00:44
Стрибунець
Чи ти бач, а чи не бач –
Я стрибаючий стрибач.
Вище себе я стрибну,
Вище неба зазирну.

Я легкий, немов пір'їнка,
Застрибну я на хмаринку,
А коли навшпиньки стану,

Серго Сокольник
2020.07.14 22:50
Квазізірковоздобне
андеграунд**

Мов хлібчик із маслом... Зі здоби богиню
Зліпили Боги, до екстрімуму ласі.
Здавалось, про тебе повік, до загину,
Писати творіння я матиму настрій...
Не хлібчик ти, "бутер", що маслом на горе
Упав, і чужею дожертий свинею.

Євген Федчук
2020.07.14 19:42
Легенда про вишню
Прийшов якось до бабуся я погостювати,
А вона в садочку вишні в цеберко зриває.
Взявся я тоді хутенько їй допомагати,
Бо вже лазити на вишні гарний досвід маю.
Доки вона ходить знизу, ягід там не густо,
Я заліз по віттям вгору та відерце повню.
Доп

Ігор Деркач
2020.07.14 15:50
Не звідане на досвіді
Проминає усе, що було і не буде
на чиємусь віку, на останній межі...
а найбільша печаль, що поховані люди
не залишать напам’ять свої міражі.

Що не знає ніхто, чим багата людина,
поки лямку свою дотягне до кінця...
Ну і що, якщо дуже любив Ук

Ірина Саковець
2020.07.14 15:26
***
Знайти себе - і знову загубити
межи ночами й днями, навмання
блукаючи у срібній тиші літа,
де вирізьблені наші імена,
де смертний гріх - лише заговорити,
проміння перше ніжиться на склі.
Не клич мене: до тебе тільки вітер
озветься голосами поколінь

Нінель Новікова
2020.07.14 15:19
Прогулянка у карантині
Вам не здолати нас, тяжкі часи,
Бо ми у добровільному полоні
Кохання і цвітіння, і краси,
У таїні і магії гармоній.

А ця весна – комусь вона страшна –
Коронавірусу жахливе лихо…
Та я іду з тобою, не одна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17

Август Ина
2020.06.13

Лада Квіткова
2020.06.07

Микола Байдюк
2020.06.06

Олександр Ку
2020.05.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич / Вірші / Просто лірика

 Мій реквієм
Образ твору Це закінчилось літо,
це просто закінчилось літо.
І не сум неозорий -
Безкраї рівнини зими,
Я зів'ялий і хворий,
Тобою покинутий, з вітром
Заверну павутинням
У ближні краї сивини.

Все минуло скоріше,
Ніж я сподівався, - раніше,
Як гадалось в дитинстві
І снилось в обіймах твоїх, -
У цвітінні запізнім,
Мов у ненаписані вірші,
Йду у хвилі бентежній,
Губами припалій до ніг.

Добрий келих допитий.
І більше сюди не налити.
До пейзажу картини
Не втиснути інший мотив,
Крім, хіба що, руїни,
І раму плющем оповити,
І щодня омивати
Застудженим львівським дощем.

Де у зоряних війнах
З тобою змагався в любові,
Де вдалося не більше,
Як слів посадити рої, -
Ти на лобному місці
Свій хрестик постав і тепліше
Опиши в мемуарах,
Чим тішили серце бої.

Так закінчилось літо -
І пусто, і вікна побито,
І, скидаючи погляд,
Зникає в бруківці Едем,
І маленька красуня
Визбирує скельця, і пам'ять,
Ще римує півсвіту
З букетом її
Хризантем.

2003

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Мирослава Меленчук 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання
• Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2006-12-12 23:59:34
Переглядів сторінки твору 3347
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.377 / 5.83  (5.161 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 5.065 / 5.5  (5.160 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Епітафії
Автор востаннє на сайті 2020.07.13 19:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Пиріг (М.К./М.К.) [ 2006-12-13 00:18:29 ]
Який гарний вірш, п. Володимире!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-13 00:26:10 ]
А я чомусь вбачаю у цім вірші - спокій.
Не знаю чому. Але ніби, як вже минулось то і спокійно стало.
Смерть - це теж доречі спокій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рибар (М.К./М.К.) [ 2006-12-13 00:36:58 ]
За дверима літа починаєш глибше розуміти багато речей.
Гарна поезія виправдовує найважчі втрати.
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-12-13 06:41:48 ]
З літом, чи тим, що так його нагадувало, інколи доводиться прощатися із таким сумом на обличчі, і не тільки :(
Спершу трохи розпачу, а потім, ви праві, спокійно.
Як на мене, деякі проблеми милозвучності ще тяжіють, та сподіваюсь, сам характер твору їх злегка компенсує. :)
Дякую за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-12-13 12:23:49 ]
Дуже свіжа та нетривіальна метафора - прощання з літом-молодістю. Третя і остання строфи зачіпають, передусім, бездоганною римою. Ставлю шість з половиною.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Захар Мозок (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-15 18:07:17 ]
висловлені у вірші думки настільки співзвучні моїм, що просто дивуюсь. та наскільки ж майстерніше висловлені. схиляюсь в захопленні. в кожному рядку вічувається глибока філософія, витончено вписана у форму віршованого слова.
пані Мирославо, при всій повазі до Вас, мушу зазначити, що Ваші зауваження є необґрунтованими. звичайно, можна про кожний рядок сказати "кульгавить", "спотикається", "кусається", але то лише суб'єктивні враження, з яких, на жаль, нічого не випливає. і зрозуміло, що малося на увазі "посадити рої слів".
з повагою, Захар


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-12-15 19:48:03 ]
Дякую, колеги за увиразнення мого бачення, -
думаю, що в тій, чи іншій мірі кожен правий.
Звичайно, i долiки, i недолiки, присутні, як у кожного автора. А до майстерності древніх, наприклад, архітекторів-будівельників, котрі спеціально залишали щось "недо", мені ще далеко :)
- Але деякі речі, Мирославо, ніби я і не дуже намагався "зачісувати" - "мов у ненаписані вірші" - тут я теж спотикаюся, і з різних причин - (але коли за життя вже не спотикаєшся, то, напевно, вже літаєш в ефірі іншого буття) :)
- щодо "роїв", то якби вибудувати речення іншим чином - наприклад, "посадити рої слів" - то з "рої" все нормально. Тому, "слів посадити рої" - як спроба поміняти слова місцями, без зміни змісту і відмінків у "посадити рої слів" :)

З глибин далекого закордоння, щиро
вдячний за стереоскопію бачень :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-12-16 13:45:54 ]
Захаре, дуже зворушена спробою прослідкувати мої думки щодо даного твору пана Володимира. Маю зауважити, що співзвучність Ваших відчуттів і відчуттів ліричного героя ще не дає права говорити про неправильність і необгрунтованість моїх зауважень. Ніхто не забороняє тут висловлювати свою думку. Якщо я чогось не розумію, то, вважаю, вчиняю правильно, говорячи про свої труднощі при прочитанні і сприйнятті образу в цілому. Ми ж пишемо не лише для тих, кому наші думки будуть співзвучні.
Володимире,напрошується запитання: що краще насамперед у відточенні майстерності - закривати очі на недовершеність технічну, але писати серцем, чи доопрацювати техніку із дотриманням сердечних поривів? Невже складно скомпонувати в сторону бездоганності?
Дякую за урок української мови. Я дещо заплуталась. Наприклад, посадити кущів більше, ніж дерев. Відміняю "дерева" і "рої":
Н. дерева рої
Р. дерев роїв
Д. деревам роям
З. дерева рої
О. деревами роями
М. деревах роях
Посадити (кого? що?), тобто знахідний відмінок буде рої. Але посадити більше, ніж слів (кого? чого?), тобто родовий відмінок - роїв. Я саме так керувалася. Даруйте. Давно не долучалася до граматики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-22 12:14:30 ]
Гарно і то дуже!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-20 17:58:04 ]
Геніально, Володимире.
"...і пам"ять ще римує півсвіту з букетом її хризантем". Пречудесно передане пригасанння-жевріння жаги, любові, ностальгії... Чуттєво, пастельно. Бракне слів. Дякую.
Скалки літа на льодяній долівці у світлиці Снігової Королеви - Поезії. А руки...очі читача зберуть їх у калейдоскоп. Щиро- прещиро. Я. Майя. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-20 20:46:23 ]
"Геніально" - це надмірно. :)
А ось за жіночу щирість дуже вам, Майє, вдячний - це найцінніше у нашому чоловічому бутті!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-20 21:09:36 ]
Егеж...щирість.....релікт такий собі...літеплий. Подеколи майже невагомий. З ним немає мороки, якщо байдуже, що подумають ті, в кого немає місця для такої дивини. Але я лишаю криївку для "реліктів". І знаю чимало ближніх з такою "торбинкою". :)
:)