ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Просто лірика

 Мій реквієм
Образ твору Це закінчилось літо,
Це просто закінчилось літо.
Лине сум неозорий -
Безкраї рівнини зими -
Я зів'ялий і хворий,
Тобою покинутий, з вітром
Заверну павутинням
У ближні краї сивини.

Все минуло скоріше,
Ніж я сподівався, - раніше,
Як гадалось в дитинстві
І снилось в обіймах твоїх, -
У цвітінні запізнім,
Мов у ненаписані вірші,
Йду у хвилі бентежній,
Губами припалій до ніг.

Добрий келих допитий.
І більше сюди не налити.
До пейзажів картини
Не втиснути інший мотив,
Крім, хіба що, руїни,
І раму плющем оповити,
І щодня омивати
Застудженим львівським дощем.

Де у зоряних війнах
З тобою змагався в любові,
Де вдалося не більше,
Як слів посадити рої, -
Ти на лобному місці
Свій хрестик постав і тепліше
Опиши в мемуарах,
Чим тішили серце бої.

Так закінчилось літо -
І пусто, і вікна побито,
І скидаючи погляд,
Згасає в бруківці Едем,
І маленька красуня
Визбирує скельця, і пам'ять
Ще римує півсвіту
З букетом її
Хризантем.

2003

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Мирослава Меленчук 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-12-12 23:59:34
Переглядів сторінки твору 6643
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.357 / 5.83  (5.210 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 5.047 / 5.5  (5.224 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Епітафії
Автор востаннє на сайті 2026.11.18 13:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Пиріг (М.К./М.К.) [ 2006-12-13 00:18:29 ]
Який гарний вірш, п. Володимире!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-13 00:26:10 ]
А я чомусь вбачаю у цім вірші - спокій.
Не знаю чому. Але ніби, як вже минулось то і спокійно стало.
Смерть - це теж доречі спокій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рибар (М.К./М.К.) [ 2006-12-13 00:36:58 ]
За дверима літа починаєш глибше розуміти багато речей.
Гарна поезія виправдовує найважчі втрати.
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-12-13 06:41:48 ]
З літом, чи тим, що так його нагадувало, інколи доводиться прощатися із таким сумом на обличчі, і не тільки :(
Спершу трохи розпачу, а потім, ви праві, спокійно.
Як на мене, деякі проблеми милозвучності ще тяжіють, та сподіваюсь, сам характер твору їх злегка компенсує. :)
Дякую за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2006-12-13 12:23:49 ]
Дуже свіжа та нетривіальна метафора - прощання з літом-молодістю. Третя і остання строфи зачіпають, передусім, бездоганною римою. Ставлю шість з половиною.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Захар Мозок (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-15 18:07:17 ]
висловлені у вірші думки настільки співзвучні моїм, що просто дивуюсь. та наскільки ж майстерніше висловлені. схиляюсь в захопленні. в кожному рядку вічувається глибока філософія, витончено вписана у форму віршованого слова.
пані Мирославо, при всій повазі до Вас, мушу зазначити, що Ваші зауваження є необґрунтованими. звичайно, можна про кожний рядок сказати "кульгавить", "спотикається", "кусається", але то лише суб'єктивні враження, з яких, на жаль, нічого не випливає. і зрозуміло, що малося на увазі "посадити рої слів".
з повагою, Захар


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-12-15 19:48:03 ]
Дякую, колеги за увиразнення мого бачення, -
думаю, що в тій, чи іншій мірі кожен правий.
Звичайно, i долiки, i недолiки, присутні, як у кожного автора. А до майстерності древніх, наприклад, архітекторів-будівельників, котрі спеціально залишали щось "недо", мені ще далеко :)
- Але деякі речі, Мирославо, ніби я і не дуже намагався "зачісувати" - "мов у ненаписані вірші" - тут я теж спотикаюся, і з різних причин - (але коли за життя вже не спотикаєшся, то, напевно, вже літаєш в ефірі іншого буття) :)
- щодо "роїв", то якби вибудувати речення іншим чином - наприклад, "посадити рої слів" - то з "рої" все нормально. Тому, "слів посадити рої" - як спроба поміняти слова місцями, без зміни змісту і відмінків у "посадити рої слів" :)

З глибин далекого закордоння, щиро
вдячний за стереоскопію бачень :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-12-16 13:45:54 ]
Захаре, дуже зворушена спробою прослідкувати мої думки щодо даного твору пана Володимира. Маю зауважити, що співзвучність Ваших відчуттів і відчуттів ліричного героя ще не дає права говорити про неправильність і необгрунтованість моїх зауважень. Ніхто не забороняє тут висловлювати свою думку. Якщо я чогось не розумію, то, вважаю, вчиняю правильно, говорячи про свої труднощі при прочитанні і сприйнятті образу в цілому. Ми ж пишемо не лише для тих, кому наші думки будуть співзвучні.
Володимире,напрошується запитання: що краще насамперед у відточенні майстерності - закривати очі на недовершеність технічну, але писати серцем, чи доопрацювати техніку із дотриманням сердечних поривів? Невже складно скомпонувати в сторону бездоганності?
Дякую за урок української мови. Я дещо заплуталась. Наприклад, посадити кущів більше, ніж дерев. Відміняю "дерева" і "рої":
Н. дерева рої
Р. дерев роїв
Д. деревам роям
З. дерева рої
О. деревами роями
М. деревах роях
Посадити (кого? що?), тобто знахідний відмінок буде рої. Але посадити більше, ніж слів (кого? чого?), тобто родовий відмінок - роїв. Я саме так керувалася. Даруйте. Давно не долучалася до граматики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-22 12:14:30 ]
Гарно і то дуже!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-20 17:58:04 ]
Геніально, Володимире.
"...і пам"ять ще римує півсвіту з букетом її хризантем". Пречудесно передане пригасанння-жевріння жаги, любові, ностальгії... Чуттєво, пастельно. Бракне слів. Дякую.
Скалки літа на льодяній долівці у світлиці Снігової Королеви - Поезії. А руки...очі читача зберуть їх у калейдоскоп. Щиро- прещиро. Я. Майя. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2009-12-20 20:46:23 ]
"Геніально" - це надмірно. :)
А ось за жіночу щирість дуже вам, Майє, вдячний - це найцінніше у нашому чоловічому бутті!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-20 21:09:36 ]
Егеж...щирість.....релікт такий собі...літеплий. Подеколи майже невагомий. З ним немає мороки, якщо байдуже, що подумають ті, в кого немає місця для такої дивини. Але я лишаю криївку для "реліктів". І знаю чимало ближніх з такою "торбинкою". :)
:)