ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Шепче молитвами
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Любов доктора Фрейда
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
І знову бузок
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
* * *
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 З вирію
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-03-28 20:57:00
Переглядів сторінки твору 6212
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.950 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:27:03 ]
а в нас така сніжниця! вчора. напевне, вже буде тепліти. Дякую, Яно :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина ШушнякФедоришин (М.К./М.К.) [ 2012-03-28 22:25:45 ]
Стискають серце такі задушевні рядочки...
Може то валеріаночки собі дьорнути?!:)
Але ні, щойно почитала про білявку П.Бачії і наслідки :)

Гарно, Олю!
Залюбки читаю Ваші твори!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:30:05 ]
то зараз пройде :)) я вчора теж, дописавши вірш, думала – не засну. Але спала як вбита :))
Щиро дякую за пітримку, пані Ірино!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-03-28 22:30:17 ]
Тремко і щемливо!
І чомусь згадалося, що не завжди батьківщина скитальців своїх приймає, як рідних.
Сильно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:32:17 ]
ох, пане Іване, ще одна болюча сторінка з нашої історії.
Поменше б таких батьківщин.
Дякую вам :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Кисіль (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-28 22:35:57 ]
Останній акорд нагадує, що, як в тій пісні, "душа ще жива".
і ото воно якось дуже правильна емоція...

З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:48:28 ]
Дякую, Наталю…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:39:01 ]
Сильний вірш, сильні емоції... І знову Оля - якась нова! Період життя, певно, такий - коли пишеться їй отаке гармонійне. То добре. Гармонія душі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 22:51:12 ]
щиро дякую, пані Ларисо! у дорозі всяке буває :))
/крутить головою, щоб розгледіти наступний дорожний вказівник :)) /


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-03-28 23:21:45 ]
все сказали до мене. спізнився...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 10:54:09 ]
:)) тут неможливо спізнитися, завжди вам дуже рада. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 00:02:48 ]
навіть не впізнав що те Оля Лахоцька таке створила

*трохи збитий з пантелику*

а..

ну то яка вам іпостась ближче до самого серця, Олю?

та, з якою ви знаходите неймовірні
сполучення змістів
чи та, з якою просто і все собі
так сумується якось

прозоро

?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 11:01:27 ]
о… /трохи ніяковіє/
ви так уважно ставитесь до людей…
я думаю, що перша, Сонце-Місяцю,
але в моменти, коли відчуваєш, що попереду ще сотні років і взагалі нікуди неможливо прийти, бо кожна теперішня іпостась - всього лиш перевал, так хочеться взяти з собою все, що бачиш навколо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-03-29 08:58:37 ]
Мурашки пробігли від таких асоціацій... Пригадались і друзі, і ті що вже не з нами, і просто мудрі та витривалі птахи. Браво, Олю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 11:02:42 ]
уклін, Уляно, дякую вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2012-03-29 11:14:38 ]
Як друг обмовиться, ти пропусти повз вуха.
Адже на світі так: де радість, там і скрута.

Провина доброго тяжкою не буває,
Од ласки першої забудеться наруга.

Чи сто хороших діл одне недобре згасить?
Хто терня знищує, той солов'їв не слуха.

Якщо він сердиться, перепросить не бійся:
Не випада шукать щодня нового друга.
Це переклад Павла Мисика одного східного поета. Десь воно мені перекликається, Олю з Вашим, бо що є важливіше за друзів -сім"я! Ось А учениці моєї иами кілька літ поспіль отримують від третього до першого місця у конкурсі Павла Мисика. Але, головне , звичайно: я тебе оспіваю,
мов казку, світаючи, вимрію,
дотягнуся до тебе
обмоклим лелечим ключем...Дуже сподобалося. Скитальців -ріже вухо, але то на Ваш розсуд.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 11:26:07 ]
я все думаю, Юлю, – чому у всім відомій книзі кількість прощень брату описувалася якимсь конкретним числом, нехай навіть і дуже великим? І чим більше думаю, тим більше починаю боятися людей… :)))
Дякую за чудові вірші. А де працює твоя мама? Я вчора, до речі, зовсім випадково дізналася, що любимі мною Дяченки довгий час жили в сусідньому зі мною домі… світ тісний… :)
Скитальці - мені дуже до душі, бо блукати і скитатися - тут такі відтінки тонкі, не хотілося б їх втрачати. Мені якось одна людина доводила, що раз якогось слова нема у словнику - значить, нема і в мові :)) це все одно що океан виміряти цистернами :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2012-03-29 11:48:37 ]
Не бійся їх , Олю, бо коли ми робимо якісь погані вчинки, то засуджуємо скоріше себе. Святою не будеш, то точно, але вдосконалиння не завадить. Мама моя Відмінник Народної Освіти. Керівник методичного о"єднання, звичайний учитель ураїнської мови і літератури. Працює в Покровському ліцеї Дніпропетровської області - Гамій Олександра Миколаївна , учитель, що має 50 років стажу і живе дітьми, школою дихає. Ії фото можна зустріти в неті. Вона мені найкраща. Сподіваюся, моє одкровення не спричинить лихого, бо в неї хворе серце. Так любить свою роботу, що навчила говорити і писати, навіть вірмена. Лиш не доньку, та донька сама шишок набила.) :) То багацько написала, але, як не будеш розповідати пр о себе, то й люди туманом ходитимуть.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-29 11:53:03 ]
свободолюбива донька! (думала написати волелюбна, але, гм… це точніше :)) любов до свободи виховати найважче…
Дякую, Юль!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2012-03-29 11:57:17 ]
Так, свобода для мене, як вода, та сім"я вже дано своя. А я таки бриклива була.:) Така і лишилася. Видали, коли заважає сприйняттю вірша.


1   2   3   Переглянути все