Хотілось би, щоб написане збулось, та мені відомі непоодинокі і систематичні випадки, коли люди залишають життя, наказуючи нащадкам жити - і від цього природного вчинку чи явища мало що змінюється. Наприклад, учора тією ж самою бруківкою човгав мій дідусь або кудись поспішав батько, а сьогодні я опановую ці темпи руху. Мене супроводжують майже ті ж самі берези, клени, трави та небеса. Ті ж самі магазини з тими ж чи новими товарами. Той самий Дніпро. Практично те ж саме. Нічого не змінюється - пиши чи не пиши.
Модератору за вірш велика подяка.

Такі вірші владі завжди були "поперек горла"... Сильно!

Думаю, що поети такі вірші пишуть недаремно - це дає свої результати, у далеких 60-х, наприклад, подібні твори сприяли пробудженню мислячої, патріотичної молоді. Через це влада боялася поетів і переслідувала їх. Зараз трохи інші часи - вірші вже мало хто читає, і вони не мають такої сили, але й влада не звертає уваги на митців.
У тому, що нічого не змінюється - вини поетів нема.
Сторінка Миколи Холодного підтримується не модератором, а прихильниками його творчості.

Так. Але факт вбивства Холодного не доведений, бо ніхто цим не займався. Навіть якщо і мало місце вбивство, то його мотиви теж можуть бути різними. Але очевидно, що крім влади цей дідусь нікому не заважав. А влада у нас лишається старою - нащадки колишніх комуністів. Через це деякі люди, що зазнали переслідувань у радянські часи і зуміли вижити, пройшовши табори і спецпсихушки, загинули "за нез'ясованих обставин" в часи "незалежної" України.