ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Вертайтесь
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
Нате
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
Владислав Бронєвський
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
Нам Не Торкнутися -- з присмаком іспанських ритмів
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло

Микола Дудар
2026.02.27 10:43
***
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?

Борис Костиря
2026.02.27 10:26
Ранок
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.

Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня

Віктор Кучерук
2026.02.27 06:11
* * *
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...

Володимир Бойко
2026.02.27 00:26
Довколаполітичні думки
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї. Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди. Фальсифікації

Ігор Терен
2026.02.26 22:19
Меню гіркої правди
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.

***
А ми поперек горла глитаям

С М
2026.02.26 20:53
Марсіанський танцзал (T. Rex)
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах

Володимир Невесенко
2026.02.26 20:38
Туман
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.

Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь

Юрій Гундарів
2026.02.26 20:04
Пам‘яті Романа Кофмана
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…

До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз

Євген Федчук
2026.02.26 19:17
Чому у жінок довге волосся
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –

Сергій Губерначук
2026.02.26 17:52
Маленька замальовочка
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,

Юрій Гундарів
2026.02.26 12:22
Богиня у гніві
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту: «Що бачить читач, який натрапив на публікацію

Микола Дудар
2026.02.26 11:49
***
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Іронічні поезії

 Максималіст

Мабуть, час прийшов мені украсти
Шапку із чиєїсь голови. (Анатолій Криловець)

Як зваблювати - то королеву, як красти - то мільйон.(Відомий вислів)

Образ твору Красти шапку - то у Мономаха.
В гетьмана - звичайно, булаву.
(Менше красти - лишимо невдахам).
В Петербурга красти - то Неву.

Зваблювати - тільки королеву
Конкурсу краси, коротше, "Міс".
Здобувати - то всесвітню славу.
Це кажу вам я, максималіст.

Перстень в мене, як у Соломона -
І на ньому напис: «Все гаразд».
І скульптура, як в Пігмаліона –
Галатею вирізьблю на раз.

Папи я приміряю тіару.
І Буонапартова коня.
Федеріка Гарсіа гітару.
І Луї Каторза убрання́.

У Ікара я позичу крила.
У Геракла - мужність та могуть.
В Аполлона - і красу, і силу.
Я – максималіст. І в цьому суть.


16.07.2012

Епіграф: Анатолій Криловець "Антидержавницьке" (http://poezia.org/ua/id/33558/personnels, http://maysterni.com/publication.php?id=79792)


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст :


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-07-16 14:27:13
Переглядів сторінки твору 4118
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.251 / 5.5  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.809
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Портрети
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-16 14:38:00 ]
Чудовий вірш - твір підвищення самооцінки. Я, наприклад читав як про себе))) Жартую звісно ж. А чесно - то на правду твір заслуговує овацій - аншлаг невдах так точно забезпечений, тобто тих, кому бракує похвали. Кожен себе побачить, я якійсь мірі, в цьому творі. Дяку вам з порівняльність образів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-16 14:43:08 ]
Звичайно ж, вірш жартівливий, але, як кажуть у Львові - у кожному жарті є частка жарту.
Дякую, Романе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-16 14:39:10 ]
Чудовий вірш - твір підвищення самооцінки. Я, наприклад читав як про себе))) Жартую звісно ж. А чесно - то на правду твір заслуговує овацій - аншлаг невдах так точно забезпечений, тобто тих, кому бракує похвали. Кожен себе побачить, в якійсь мірі, в цьому творі. Дяку вам за порівняльність образів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-16 14:44:56 ]
А хіба так кажуть у Львові? Я гадав, що це крилата фраза Одеситів)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-16 14:57:28 ]
Можливо. :) Але я вперше почув її у Львові. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2012-07-16 16:13:51 ]
А я вперше почула в себе в Теплику :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-16 16:44:19 ]
Ага, так ось де народжуються крилаті фрази!) А то все - Одеса та одесити... Плагіатори нещасні ті одесити!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2012-07-16 15:50:24 ]
У Геракла силу позичаю,
У Ясона – золоте руно.
Я не пю ані води, ні чаю –
Тільки справжнє бочкове вино.

Викрадати – так саму Єлену,
Підкоряти і людей, і час,
Буду – я це знаю достеменно –
Вічним двигуном народних мас! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-16 16:51:22 ]
Так, цей вірш можна продовжувати до безмежності, але я вирішив не зловживати терпінням читачів. :)
Дякую, Лілю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-16 16:00:07 ]
Щось я, шановний Валерію, не чув такої "народної мудрості" - що гоже красти... ( Плебс таке, безумовно, прославляє, та й дуче собі злодійського обирає, а народ - ні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-16 16:47:39 ]
Невже не чули цього виразу, пане Володимире? Є ж такий жартівливий вираз, і він зовсім не про те, що гоже красти мільйони чи зваблювати королев, а про те якраз, про що і мій вірш - якщо чогось прагнеш, то прагни по максимуму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-16 20:48:27 ]
О, так справді краще, що ви виправили "народну мудрість" на "Жартівливий вираз"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-17 07:54:34 ]
Взагалі-то цей вираз краще звучить російською - і коротше, і звучніше, до того ж я переставив був місцями його частини.) Ну, всі ж його знають, ось тільки автор його невідомий.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-16 21:36:49 ]
Віталію, ти чуєш?
Красти - це погано. Краще - відняти. Зовсім, нмсдд, інші акценти.
Віднімають своє, а свого не крадуть. Своє треба відвойовувати і повертати.
Щоправда, можна щось чуже уявити своїм. І це також не не буде фактом крадіжки.
Ти торкнувся дуже болючої теми.
Ти думаєш, чому автор першоджерела обмовився чотирма рядками? Бо, нмсдд, щось відомо.
А ти прийшов такий розумний. Ги-ги-га-га.
Проблема складніша.
Вона у шапці. От, нмсдд,як.

Без ги-ги та га-га,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-17 08:49:27 ]
Чую, Гаррі, чую. :) Тільки я не Віталій. :)

Та чудово я зрозумів, про що написав Анатолій, а взяв його слова в епіграф лише як такі, що надихнули мене на цей вірш разом із загальновідомим жартом.

І не менш чудово знаю десять заповідей Божих, в т.ч. сьому, восьму та десяту, та стараюсь їх дотримуватись.

Але, сподіваюсь, мій іронічний вірш не спонукає нікого порушувати їх. Адже він - зовсім про інше, як і той славнозвісний жартівливий вираз. :)

Бо ж цінність шапки Мономаха, як і перстня Соломона чи інших речей загальновідомих особистостей - не у їх матеріальному виразі, це теж прекрасно всі розуміють. І у коді вірша я зовсім прозоро про це сказав.

Дякую за відгук, Гаррі, та небайдужість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-06-07 08:21:45 ]
Якась ностальгія (ні, не за шапкою, радше за днями минулими) завела мене до Вас на сторінку. Перечитав і вірш, і коментарі... Гарно розвинули тему. Дякую. "Максималіст" - чудовий. ...Хіба одненька плямка на Сонці - "БуонапарТОВА коня". Трохи якось не зовсім по-нашому.
Та то дрібниці. Найвищий бал Вам! Жаль, що шкала куценька...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-06-07 09:08:53 ]
Ого, то Ви аж тепер побачили цей вірш, Анатолію? )
Бачите, як мені колись сподобався Ваше "Антидержавницьке"! ) Сам я, чесно кажучи, не в захваті від свого вірша, щоразу, як він мені потрапляє на очі, намагаюсь його покращити, але потім покидаю цю безнадійну справу до наступного разу. ))) І чому мені захотілось написати саме "буонапартова", а не "бонапартового" - теж в толк не візьму. )
Але за найвищий бал - щиро вдячний!
Щодо шкали - то це історія, яка давно всім (і мені в т.ч.), як кажуть, у зубах нав'язла.) Про неї мені деколи згадують навіть на інших сайтах.) Можливо, вона єдина у своєму роді?))) І невже Ви її не чули?