ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
* * *
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Іронічні поезії

 Максималіст

Мабуть, час прийшов мені украсти
Шапку із чиєїсь голови. (Анатолій Криловець)

Як зваблювати - то королеву, як красти - то мільйон.(Відомий вислів)

Образ твору Красти шапку - то у Мономаха.
В гетьмана - звичайно, булаву.
(Менше красти - лишимо невдахам).
В Петербурга красти - то Неву.

Зваблювати - тільки королеву
Конкурсу краси, коротше, "Міс".
Здобувати - то всесвітню славу.
Це кажу вам я, максималіст.

Перстень в мене, як у Соломона -
І на ньому напис: «Все гаразд».
І скульптура, як в Пігмаліона –
Галатею вирізьблю на раз.

Папи я приміряю тіару.
І Буонапартова коня.
Федеріка Гарсіа гітару.
І Луї Каторза убрання́.

У Ікара я позичу крила.
У Геракла - мужність та могуть.
В Аполлона - і красу, і силу.
Я – максималіст. І в цьому суть.


16.07.2012

Епіграф: Анатолій Криловець "Антидержавницьке" (http://poezia.org/ua/id/33558/personnels, http://maysterni.com/publication.php?id=79792)


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст :


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-07-16 14:27:13
Переглядів сторінки твору 3554
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.251 / 5.5  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.809
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Портрети
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-16 14:38:00 ]
Чудовий вірш - твір підвищення самооцінки. Я, наприклад читав як про себе))) Жартую звісно ж. А чесно - то на правду твір заслуговує овацій - аншлаг невдах так точно забезпечений, тобто тих, кому бракує похвали. Кожен себе побачить, я якійсь мірі, в цьому творі. Дяку вам з порівняльність образів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-16 14:43:08 ]
Звичайно ж, вірш жартівливий, але, як кажуть у Львові - у кожному жарті є частка жарту.
Дякую, Романе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-16 14:39:10 ]
Чудовий вірш - твір підвищення самооцінки. Я, наприклад читав як про себе))) Жартую звісно ж. А чесно - то на правду твір заслуговує овацій - аншлаг невдах так точно забезпечений, тобто тих, кому бракує похвали. Кожен себе побачить, в якійсь мірі, в цьому творі. Дяку вам за порівняльність образів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-16 14:44:56 ]
А хіба так кажуть у Львові? Я гадав, що це крилата фраза Одеситів)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-16 14:57:28 ]
Можливо. :) Але я вперше почув її у Львові. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2012-07-16 16:13:51 ]
А я вперше почула в себе в Теплику :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-16 16:44:19 ]
Ага, так ось де народжуються крилаті фрази!) А то все - Одеса та одесити... Плагіатори нещасні ті одесити!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2012-07-16 15:50:24 ]
У Геракла силу позичаю,
У Ясона – золоте руно.
Я не пю ані води, ні чаю –
Тільки справжнє бочкове вино.

Викрадати – так саму Єлену,
Підкоряти і людей, і час,
Буду – я це знаю достеменно –
Вічним двигуном народних мас! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-16 16:51:22 ]
Так, цей вірш можна продовжувати до безмежності, але я вирішив не зловживати терпінням читачів. :)
Дякую, Лілю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-16 16:00:07 ]
Щось я, шановний Валерію, не чув такої "народної мудрості" - що гоже красти... ( Плебс таке, безумовно, прославляє, та й дуче собі злодійського обирає, а народ - ні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-16 16:47:39 ]
Невже не чули цього виразу, пане Володимире? Є ж такий жартівливий вираз, і він зовсім не про те, що гоже красти мільйони чи зваблювати королев, а про те якраз, про що і мій вірш - якщо чогось прагнеш, то прагни по максимуму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-07-16 20:48:27 ]
О, так справді краще, що ви виправили "народну мудрість" на "Жартівливий вираз"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-17 07:54:34 ]
Взагалі-то цей вираз краще звучить російською - і коротше, і звучніше, до того ж я переставив був місцями його частини.) Ну, всі ж його знають, ось тільки автор його невідомий.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-07-16 21:36:49 ]
Віталію, ти чуєш?
Красти - це погано. Краще - відняти. Зовсім, нмсдд, інші акценти.
Віднімають своє, а свого не крадуть. Своє треба відвойовувати і повертати.
Щоправда, можна щось чуже уявити своїм. І це також не не буде фактом крадіжки.
Ти торкнувся дуже болючої теми.
Ти думаєш, чому автор першоджерела обмовився чотирма рядками? Бо, нмсдд, щось відомо.
А ти прийшов такий розумний. Ги-ги-га-га.
Проблема складніша.
Вона у шапці. От, нмсдд,як.

Без ги-ги та га-га,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-17 08:49:27 ]
Чую, Гаррі, чую. :) Тільки я не Віталій. :)

Та чудово я зрозумів, про що написав Анатолій, а взяв його слова в епіграф лише як такі, що надихнули мене на цей вірш разом із загальновідомим жартом.

І не менш чудово знаю десять заповідей Божих, в т.ч. сьому, восьму та десяту, та стараюсь їх дотримуватись.

Але, сподіваюсь, мій іронічний вірш не спонукає нікого порушувати їх. Адже він - зовсім про інше, як і той славнозвісний жартівливий вираз. :)

Бо ж цінність шапки Мономаха, як і перстня Соломона чи інших речей загальновідомих особистостей - не у їх матеріальному виразі, це теж прекрасно всі розуміють. І у коді вірша я зовсім прозоро про це сказав.

Дякую за відгук, Гаррі, та небайдужість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-06-07 08:21:45 ]
Якась ностальгія (ні, не за шапкою, радше за днями минулими) завела мене до Вас на сторінку. Перечитав і вірш, і коментарі... Гарно розвинули тему. Дякую. "Максималіст" - чудовий. ...Хіба одненька плямка на Сонці - "БуонапарТОВА коня". Трохи якось не зовсім по-нашому.
Та то дрібниці. Найвищий бал Вам! Жаль, що шкала куценька...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-06-07 09:08:53 ]
Ого, то Ви аж тепер побачили цей вірш, Анатолію? )
Бачите, як мені колись сподобався Ваше "Антидержавницьке"! ) Сам я, чесно кажучи, не в захваті від свого вірша, щоразу, як він мені потрапляє на очі, намагаюсь його покращити, але потім покидаю цю безнадійну справу до наступного разу. ))) І чому мені захотілось написати саме "буонапартова", а не "бонапартового" - теж в толк не візьму. )
Але за найвищий бал - щиро вдячний!
Щодо шкали - то це історія, яка давно всім (і мені в т.ч.), як кажуть, у зубах нав'язла.) Про неї мені деколи згадують навіть на інших сайтах.) Можливо, вона єдина у своєму роді?))) І невже Ви її не чули?