Слушна пропозиція. Дякую.

Не всім може сподобатись середина вірша.

Наша влада полюбляє відмовчуватись.
Країною прокотилась хвиля фальсифікацій, а гаранта не чуть. Така от безвість. Є він, чи його нема?
Можливо, він народ України має за холопів. Не можу ні стверджувать, ні заперечувать.
І про Нібіру писалось-писалось, і пш-ш-ш-ш... Здулись і писаки, і академіки.
Аналогія чи ні? Мабуть, ні. Просто безвість :)
Або професорська кругова порука.

Про зиму.
Вже прідрікались і морози. А їх нема.
То будуть вони чи ні? І коли?
Чи ми дізнаємось про усе після 21-го грудня?

Дякую за відгук. Щасти :)

Розцінюю як аванс :)

Я бачив якийсь (чийсь) допис про оксюморон.
Десь біля Вашого твору. Це гарний знак :)

"ОКСИМОРОН, ОКСЮМОРОН, а, чол. Стилістичний засіб, коли свідомо поєднуються протилежні за змістом поняття, які разом дають нове уявлення. Основним принципом будови поетичної лексики [«Гофманової ночі» М. Бажана] стає зіставлення несумісних за смислом і стилістичним забарвленням слів: у метафорі (сандалі сатани), в оксюморонах (похмурий бенкетар, холодна заграва гарячого вина) (Радянське літературознавство, 4, 1969, 23)."
Я полюбляю оксіморони, але постає та ж сама проблема. Не всі про них чули. А якщо не чули, то чого ото пупа надривать?
Вигадаю, викладу. Пишатимусь :) Мовляв, мій.
А мені напишуть, що такого не існує і мої вірші позбавлені художньої краси (і таке вже бувало).

То чи не краще віршувать так, щоб не виникало питань?
А це не витримав :)

ЛЮ :)

Нема коли писать листа. Повідомляю тут: ми знайшлись. Днями зустрінемось :)
То місця моєї юности - Бортничі.
Дякую за все.

Зрозумів і тішуся!

Він учора був гіршим. Я не знав, куди пішла Осінь.
А вона нині, як з'ясувалось, в запої. Літо пішло у нього у серпні, а Осінь - почала входить після буряків, прибраних з фермерських і хазяйських нив, і останньої листви, яку вона пострушувала з дерев.
Зима зі свого ось-ось вийде - і почнуться сніго- та инші -пади, ожеледиця, хуртовини і т.д., і т.п.
Настінний відривний календар худне. Час іде...

Хотілось би, щоб крапку з голову завбільшки у цій історії нарешті було поставлено, і саме в потрібному місці.

Наразі я переймаюсь аналізом перспектив видобутку сланцевого газу на території України. Перші результати невтішні:

1. Лише одні геологічно-пошукові роботи за цією тематикою збагатять своєю отруйною хвилею місцеві та сусідні природні водоймища та джерела.
Кожна наступна свердловина(а це 2,5 - 3 тис. метрів углиб Землі) поширюватиме ареал їхнього впливу.
2. Експлуатація цих свердловин стане трагедією, у порівнянні з якою аральська здаватиметься мало не щастям. Це озеро зникло, залишивши у ґрунтах солі та гербициди. А наслідки видобутку сланцевих газів безумовно і набагато трагічніші та страшніші. Цю воду, про яку йшлось у першому пункті, + технологічну, не буде куди дівать. А її за інерцією вживатиме населення, свійська та дика худоба та птаство.

Може, надійшов час віршувать і про це?
http://argumentua.com/stati/slantsevyi-gaz-pokhoronit-ekologiyu-ukrainy

Бо "щось" таки відбулось.
Особливо, вчора та сьогодні.
Будинок, у якому я оселивсь, розташований на лісовій околиці. Сосни, берези, галяви та сніг. Власники собак виводять останніх, щоб ті вигулялись. А ті заходять у намети - і їх не видно. Намело снігу.
Дякую за візит.