ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Омара Хайяма
Омар Хайям Рубайят (1)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Омар Хайям Рубайят (1)
* * *
Риба качку спитала: "Де ділась вода,
Що текла вчора тут, хто її спогляда?"
Відказала їй качка: "Коли нас піджарять,
Дасть на все це нам відповідь сковорода."
* * *
Сект багато в ісламі, але із усіх
Найжаданіша секта любовних утіх.
Ти -- мій бог! Подаруй мені раю блаженство:
З богом злитись в екстазі любовнім -- не гріх!
* * *
Про смисл життя як думать доведеться,
До двох простеньких правил все зведеться:
Ти краще голодуй, ніж що прийдеться їж,
І краще будь один, ніж разом з ким прийдеться.
* * *
Шейх блудницю соромив: "Грішиш ти і п'єш,
І зустрічним всім тіло своє продаєш!" --
"Я, -- сказала блудниця, -- і справді така;
Чи ж ти сам той, за кого себе видаєш?"
* * *
Я спитав в наймудрішого: "Що ти добув
З манускриптів своїх?" -- Наймудріший зітхнув:
"Той щасливий лишень, хто в обіймах красуні
Уночі про всі істини книжні забув."
* * *
Краще жить у нужді і голодному буть,
Ніж тавро ненависне лакузи здобуть;
Краще гризти сухар, аніж звабитись пловом
На столі можновладця й про гідність забуть.
* * *
Я проводив у роздумах ночі і дні
Про життя, про устої небесні й земні --
Й знаю твердо тепер, що нічого не знаю:
Це остання із тайн, що відкрилась мені.
* * *
Пізнання зробивши своїм ремеслом,
З добром я знайомий, знайомий зі злом.
Всі вузли, й найтугіші, я врешті розплутав, --
Крім смерті, що скріплена мертвим вузлом.
* * *
Наймудрішим тебе всі вважають? -- Ну й що?
Чути правду з твоїх уст бажають? -- Ну й що?
До ста років дожить хочеш? -- Що ж, допускаю:
І до більше, мабуть, доживають. -- Ну й що?
* * *
Дзбан з вином, щоб жагу втамувать, я відкрив.
"Був я шахом, -- зітхаючи, дзбан говорив. --
Став я прахом. Гончар мене викликав з праху,
Щоб зробити потіхою для гультяїв.
Риба качку спитала: "Де ділась вода,
Що текла вчора тут, хто її спогляда?"
Відказала їй качка: "Коли нас піджарять,
Дасть на все це нам відповідь сковорода."
* * *
Сект багато в ісламі, але із усіх
Найжаданіша секта любовних утіх.
Ти -- мій бог! Подаруй мені раю блаженство:
З богом злитись в екстазі любовнім -- не гріх!
* * *
Про смисл життя як думать доведеться,
До двох простеньких правил все зведеться:
Ти краще голодуй, ніж що прийдеться їж,
І краще будь один, ніж разом з ким прийдеться.
* * *
Шейх блудницю соромив: "Грішиш ти і п'єш,
І зустрічним всім тіло своє продаєш!" --
"Я, -- сказала блудниця, -- і справді така;
Чи ж ти сам той, за кого себе видаєш?"
* * *
Я спитав в наймудрішого: "Що ти добув
З манускриптів своїх?" -- Наймудріший зітхнув:
"Той щасливий лишень, хто в обіймах красуні
Уночі про всі істини книжні забув."
* * *
Краще жить у нужді і голодному буть,
Ніж тавро ненависне лакузи здобуть;
Краще гризти сухар, аніж звабитись пловом
На столі можновладця й про гідність забуть.
* * *
Я проводив у роздумах ночі і дні
Про життя, про устої небесні й земні --
Й знаю твердо тепер, що нічого не знаю:
Це остання із тайн, що відкрилась мені.
* * *
Пізнання зробивши своїм ремеслом,
З добром я знайомий, знайомий зі злом.
Всі вузли, й найтугіші, я врешті розплутав, --
Крім смерті, що скріплена мертвим вузлом.
* * *
Наймудрішим тебе всі вважають? -- Ну й що?
Чути правду з твоїх уст бажають? -- Ну й що?
До ста років дожить хочеш? -- Що ж, допускаю:
І до більше, мабуть, доживають. -- Ну й що?
* * *
Дзбан з вином, щоб жагу втамувать, я відкрив.
"Був я шахом, -- зітхаючи, дзбан говорив. --
Став я прахом. Гончар мене викликав з праху,
Щоб зробити потіхою для гультяїв.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію