ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / Життя-міраж

 Пам'ятник коханню

Сталося так, що 14 жовтня 2010 р., у свято Покрови, я була присутня на спільній молитві кількох сотень людей біля унікального капличного комплексу в селі Озерна, що на Тернопільщині.
Відзначали десяту річницю його спорудження. Історія, яку мені розповіли місцеві мешканці, була зворушливою настільки, що невдовзі був написаний цей вірш.

...
перейти до тексту твору




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-23 18:08:51
Переглядів сторінки твору 6932
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.016 / 5.5  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 18:22:15 ]
Зворушлива історія і викладена Вами добре. Дякую, Валентино.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 18:32:07 ]
Дякую Вам! Шкода, та іноді трагедії руйнують людські долі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 21:32:15 ]
трагедія, що подарувала світові Любов...

о!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 21:49:31 ]
Так, Домініку! До Озерної завжди приїздять весільні кортежі з усієї Тернопільщини і не тільки. Пам'яті загиблих наречених вклоняються молодята, це вже стало традицією. А з фото їм посміхається вічно юна Наталя...
Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-04-23 21:57:17 ]
Болюча історія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:37:45 ]
Особливо для батьків...
Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-23 22:02:15 ]
О, знову сюжетна штучка! Життя так інколи долі закручує, що й не придумаєш сам.

1.Для кОтрих сьогодення стало свідком. - цілий рядок якись натягнутий з різних причин: свідками можемо бути МИ сьогодні, а не саме сьогодення - воно лише кімната, де ми стаємо свідками, наголос у слові "кОтрих".
2.ЩоБ В ЗЛагоді - затискається мова -
Аби у мирі? - варіант
3. Та В Переддень - у переддень?
4.Вночі, мов злодіЙ, ВКРаВСя СТРумінь газу. - тут теж можна полегшити вимову
Вночі закрався злодій - струмінь газу.
5.Дві птахи, білі - кома зайва
6.Чому так сталось – нам хіба судити -
Так сталося. Чому - не нам судити (звучання стає просторішим)
7.А верби шепчуть листям - Шепочуть верби листям (вживання скорочених форм, як от ШЕПЧУТЬ, (шепочуть), сталось (сталося) - більш характерне для російської мови (случилось, шепчут).
Ото і все, ніби.
Доброї ночі!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:36:02 ]
Дуже вдячна Вам, Ярославе, що не шкодуєте часу на вдумливе ознайомлення з результатами моїх "мук творчості" та поради щодо їх вдосконалення.
Завдяки Вашим корективам, вірш стане досконалішим.
Добраніч!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:11:38 ]
Озернянські Ромео і Джульєта... навіки разом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:36:46 ]
"Так хотів Бог..."
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 22:54:30 ]
Один із пагінців мого родового коріння саме із Озерної на Тернопільщині...
Дякую вам за розповідь про тремку і щемливу історію кохання. Бачила цей комплекс, але не знала що він символізує.

А верби шепчуть листям про кохання...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 23:05:26 ]
Дякую, Ксеніє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 23:14:17 ]
О! Ну то маєте знати п. Богдана Калушка, його кафе "Зупинка" навпроти . Це кафе він започаткував для того щоб заробити коштів на побудову комплекса. Відтоді і до сьогодні це дуже популярне серед водіїв і ескурсантів місце.
Через 9 років він похоронив і молоду дружину...
Тепер, на скільки знаю, він великий меценат і жертводавець.
... У ті часи, незнайомий перехожий затримав мене посеред вулиці Мукачево із запитанням: "Ви не знаєте, випадково митця, щоб зробив скульптуру Божої Матері ..." Я озирнувся по боках чи це дійсно до мене звертаються незнайомець...
Насправді у мене товариш, молодий початківець щось ліпив із глини ніяк не схоже на скульптуру. Та я його і відвів до нього бо тоді іншого й не знав.
Це був Петро Матл. Автор всіх скульптур у Джублику. Зараз він всесвітньо відомий скульптор, зокрема на релігіну тему...
Дійсно цікава історія цього комплексу, та й цієї людини ...
Прошу вибачити за флуд...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-23 23:20:11 ]
Ні, я нікого не знаю в Озерній. Ця родова гілочка відламана, на жаль.
У кожного своя історія болю... Дякую за розповідь.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 23:41:34 ]
Тут мабуть незрозуміло, що цей незнайомець і був п. Богдан Калушко, а центральну майже триметрову статую цього комлпексу із дуже дорогого мармуру він замовив у молодого тоді початківця - Петра Матла. Він і досі не знає чому він так поступив, хоча до того з пів року шукав по Україні і за кордоном митця, кому мав доручити цю роботу...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-23 23:12:54 ]
"...Питався тато донечку, бувало,
Де хоче мати хатоньку-світлицю,
Але вона на те відповідала:
«Ти краще побудуй мені каплицю…»"

Ніби передчувала...

"...Дві птахи білі, як весільні квіти,
Несли до неба душі їх на крилах..."

Просто ще і ще перечитую...

Валюшо, спасибі за таку поезію. Вона очищає...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-24 07:02:29 ]
Розповідають, у день похорону і справді дві білі пташки кружляли над домовинами, аж поки їх не вкрило землею... Тяжка історія. Треба цінувати кожну мить життя, бо не знаємо, яка стане останньою...
Дякую, Лесю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-23 23:30:28 ]
Зворушлива історія... І розповідь - майстерна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-24 07:04:09 ]
Дякую, Галинко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-24 07:39:41 ]
Я стільки разів проїжджала повз капличку...тепер без сліз не зможу...

http://visnyk.lutsk.ua/2011/04/20/11731/ - тут можна прочитати про Загадку Озернянської каплички більше.

дякую вам, Валентино, за розворушення душі)