Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
2026.04.20
20:16
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
2026.04.20
17:51
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
2026.04.20
17:42
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2026.04.20
17:30
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
2026.04.20
15:08
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
2026.04.20
10:33
Олександр Чуркін (1903-1971)
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
2026.04.20
09:27
Сум…
Зупинилося серце чарівної жінки, знакової телеведучої, кінознавиці.
Саме вона у вересні 1995 року першою оголосила: «Вітаємо вас! В ефірі — "Студія 1+1!».
Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченк
2026.04.19
23:17
Насипана Юрку могила*
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
2026.04.19
22:59
Вона умовчує тайноти -
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
2026.04.19
21:41
Мій друг питав мене
Де він бував
Куди потрапив?
Я казав, його звільнили
Ділитися зі світом жартами
Так, ніби він створив ореол
Я чув, як його радість плине
Де він бував
Куди потрапив?
Я казав, його звільнили
Ділитися зі світом жартами
Так, ніби він створив ореол
Я чув, як його радість плине
2026.04.19
21:32
Нескінченні, тривалі дощі
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
2026.04.19
18:56
Сакура біла розквітла!
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
2026.04.19
17:21
Вона завітала під час вересневих дощів,
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
2026.04.19
17:19
Над рікою туман висить.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
1.
друже
небайдужий
хочу
неба
й дуже
небо
у тобі
та рядки
в трубі
а на ній
бігме
хор
ні бе
ні ме
2.
брате
вітрогінний
дай словам
коріння
і ціни
не вішай
бо не тушка
з вірша
кожне
слово
знає
де йому
лягати
у кого
стріляти
по кому
вмирати
і у нім
дрімає
сила
дух
і свято
простір
інкубатор
кардіонабату
нічого
ліпити
із повітря
Бога
смішками
прибиті
до ікони
роги
3.
не тобі
читати
світло
на повіках
не твої
палати
серце
чоловіка
чорторий-потоки
пінка з каламуті
що воно
за око
просто
нерва
жмутик
4.
просто
буря
в склянці
але
склянка
море
бобуніння
в танці
вакуум
прозорий
це
не небо
жодне
й висота глибинна
це
раз плюнь
безодня
голод баговиння
5.
не складай
у кошик
все
що попадеться
бо
вірші
не гроші
мають
запах
серця
це вони
спроможні
душу
осідлати
втнути
наче ножні
вправніше
від мату
це вони
у воду
дивляться
і бачать
що за чим
приходить
чим
воно
заплаче
в них
сміється доля
там
вона готує
сльози
з дрібки солі
з моря
алілуя
6.
маю дрібку
солі
у рядках
розчинну
хилу силу
волі
на життя
хвилину
маю що
сказати
все
про
що немаю
у моїх
палатах
запах
ліків
й раю
ти зайди
не бійся
тиша
вже воскресла
і її
не бісить
як тебе занесло
ось рядок
погрійся
я
душі підкину
наче бузька
стрісі
рані
батьківщину
а горить
і зимно
значить
сил замало
у халатних римах
щоби
серце
стало
а
як серце
стане
то й слова
розтануть
в омі-океані
молоці
нірвани
3 Травня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
1.друже
небайдужий
хочу
неба
й дуже
небо
у тобі
та рядки
в трубі
а на ній
бігме
хор
ні бе
ні ме
2.
брате
вітрогінний
дай словам
коріння
і ціни
не вішай
бо не тушка
з вірша
кожне
слово
знає
де йому
лягати
у кого
стріляти
по кому
вмирати
і у нім
дрімає
сила
дух
і свято
простір
інкубатор
кардіонабату
нічого
ліпити
із повітря
Бога
смішками
прибиті
до ікони
роги
3.
не тобі
читати
світло
на повіках
не твої
палати
серце
чоловіка
чорторий-потоки
пінка з каламуті
що воно
за око
просто
нерва
жмутик
4.
просто
буря
в склянці
але
склянка
море
бобуніння
в танці
вакуум
прозорий
це
не небо
жодне
й висота глибинна
це
раз плюнь
безодня
голод баговиння
5.
не складай
у кошик
все
що попадеться
бо
вірші
не гроші
мають
запах
серця
це вони
спроможні
душу
осідлати
втнути
наче ножні
вправніше
від мату
це вони
у воду
дивляться
і бачать
що за чим
приходить
чим
воно
заплаче
в них
сміється доля
там
вона готує
сльози
з дрібки солі
з моря
алілуя
6.
маю дрібку
солі
у рядках
розчинну
хилу силу
волі
на життя
хвилину
маю що
сказати
все
про
що немаю
у моїх
палатах
запах
ліків
й раю
ти зайди
не бійся
тиша
вже воскресла
і її
не бісить
як тебе занесло
ось рядок
погрійся
я
душі підкину
наче бузька
стрісі
рані
батьківщину
а горить
і зимно
значить
сил замало
у халатних римах
щоби
серце
стало
а
як серце
стане
то й слова
розтануть
в омі-океані
молоці
нірвани
3 Травня, 2013
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
