Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.10
23:06
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.
Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.
Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син
2026.11.10
23:00
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.
На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.
На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –
2026.11.10
21:23
Онкодиспансер. Первинний огляд лікаря.
Пацієнт - чоловік років 45-50.
Підозра на рак легень.
- Палите?
- Палю.
- Як довго?
- З 4го класу. Може з 5го.
- З якого конкретно року?
- Я не помню.
- В школу ви в якому році пішли?
- (кашляє) Точно не п
2026.11.10
21:06
Летять і минають літа суєти,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.
Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.
Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,
2026.11.10
20:26
Не знадобиться відпускати
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.
2026.11.10
20:17
Перед тим, як назавжди покинуть
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.
Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.
Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,
2026.11.10
18:06
«Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
2026.11.10
12:22
А наш взірець – Сцевола Муцій,
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.
***
А де-не-де є мода вічна
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.
***
А де-не-де є мода вічна
2026.11.10
07:14
Радію вранішньому світлу,
Що тихо ллється через скло, -
Радію сонцю, що розквітло,
Землі даруючи тепло.
Вдихаю чисту прохолоду
І свіжість ранньої пори, -
І відчуваю ту свободу,
Яку мені несуть вітри.
Що тихо ллється через скло, -
Радію сонцю, що розквітло,
Землі даруючи тепло.
Вдихаю чисту прохолоду
І свіжість ранньої пори, -
І відчуваю ту свободу,
Яку мені несуть вітри.
2026.11.09
23:45
отакої, буркоче собі під сиві вуса достопамятний улюблений протагоніст, відомий за попередніми епізодами, шкандибаючи додому через дитячий майданчик, де пісочниця зі собачим лайном, отакої · у манері одиноких під старість усіма забутих уперто не вмираючих
2026.11.09
16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
2026.11.09
15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
2026.11.09
14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
2026.11.09
12:39
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.11.09
11:24
А вже листопад із сумними вітрами,
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
2026.11.09
09:29
Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
1.
друже
небайдужий
хочу
неба
й дуже
небо
у тобі
та рядки
в трубі
а на ній
бігме
хор
ні бе
ні ме
2.
брате
вітрогінний
дай словам
коріння
і ціни
не вішай
бо не тушка
з вірша
кожне
слово
знає
де йому
лягати
у кого
стріляти
по кому
вмирати
і у нім
дрімає
сила
дух
і свято
простір
інкубатор
кардіонабату
нічого
ліпити
із повітря
Бога
смішками
прибиті
до ікони
роги
3.
не тобі
читати
світло
на повіках
не твої
палати
серце
чоловіка
чорторий-потоки
пінка з каламуті
що воно
за око
просто
нерва
жмутик
4.
просто
буря
в склянці
але
склянка
море
бобуніння
в танці
вакуум
прозорий
це
не небо
жодне
й висота глибинна
це
раз плюнь
безодня
голод баговиння
5.
не складай
у кошик
все
що попадеться
бо
вірші
не гроші
мають
запах
серця
це вони
спроможні
душу
осідлати
втнути
наче ножні
вправніше
від мату
це вони
у воду
дивляться
і бачать
що за чим
приходить
чим
воно
заплаче
в них
сміється доля
там
вона готує
сльози
з дрібки солі
з моря
алілуя
6.
маю дрібку
солі
у рядках
розчинну
хилу силу
волі
на життя
хвилину
маю що
сказати
все
про
що немаю
у моїх
палатах
запах
ліків
й раю
ти зайди
не бійся
тиша
вже воскресла
і її
не бісить
як тебе занесло
ось рядок
погрійся
я
душі підкину
наче бузька
стрісі
рані
батьківщину
а горить
і зимно
значить
сил замало
у халатних римах
щоби
серце
стало
а
як серце
стане
то й слова
розтануть
в омі-океані
молоці
нірвани
3 Травня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
1.друже
небайдужий
хочу
неба
й дуже
небо
у тобі
та рядки
в трубі
а на ній
бігме
хор
ні бе
ні ме
2.
брате
вітрогінний
дай словам
коріння
і ціни
не вішай
бо не тушка
з вірша
кожне
слово
знає
де йому
лягати
у кого
стріляти
по кому
вмирати
і у нім
дрімає
сила
дух
і свято
простір
інкубатор
кардіонабату
нічого
ліпити
із повітря
Бога
смішками
прибиті
до ікони
роги
3.
не тобі
читати
світло
на повіках
не твої
палати
серце
чоловіка
чорторий-потоки
пінка з каламуті
що воно
за око
просто
нерва
жмутик
4.
просто
буря
в склянці
але
склянка
море
бобуніння
в танці
вакуум
прозорий
це
не небо
жодне
й висота глибинна
це
раз плюнь
безодня
голод баговиння
5.
не складай
у кошик
все
що попадеться
бо
вірші
не гроші
мають
запах
серця
це вони
спроможні
душу
осідлати
втнути
наче ножні
вправніше
від мату
це вони
у воду
дивляться
і бачать
що за чим
приходить
чим
воно
заплаче
в них
сміється доля
там
вона готує
сльози
з дрібки солі
з моря
алілуя
6.
маю дрібку
солі
у рядках
розчинну
хилу силу
волі
на життя
хвилину
маю що
сказати
все
про
що немаю
у моїх
палатах
запах
ліків
й раю
ти зайди
не бійся
тиша
вже воскресла
і її
не бісить
як тебе занесло
ось рядок
погрійся
я
душі підкину
наче бузька
стрісі
рані
батьківщину
а горить
і зимно
значить
сил замало
у халатних римах
щоби
серце
стало
а
як серце
стане
то й слова
розтануть
в омі-океані
молоці
нірвани
3 Травня, 2013
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
