Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.31
01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку.
Носієві традиційних цінностей знесло дах.
Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо.
Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою.
Найлегше у підвищенні тис
2026.03.30
14:11
І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
2026.03.30
13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зерні,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зерні,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
2026.03.30
11:52
Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад
2026.03.30
06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
2026.03.29
21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
2026.03.29
20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч
2026.03.29
18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.
За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.
За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,
2026.03.29
18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а
2026.03.29
14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.
2026.03.29
13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.
Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.
Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха
2026.03.29
12:58
Якось незрозуміло…
Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі…
Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста.
Оточують його
2026.03.29
10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять
2026.03.29
09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод
2026.03.29
08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2026.03.29
07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
1.
друже
небайдужий
хочу
неба
й дуже
небо
у тобі
та рядки
в трубі
а на ній
бігме
хор
ні бе
ні ме
2.
брате
вітрогінний
дай словам
коріння
і ціни
не вішай
бо не тушка
з вірша
кожне
слово
знає
де йому
лягати
у кого
стріляти
по кому
вмирати
і у нім
дрімає
сила
дух
і свято
простір
інкубатор
кардіонабату
нічого
ліпити
із повітря
Бога
смішками
прибиті
до ікони
роги
3.
не тобі
читати
світло
на повіках
не твої
палати
серце
чоловіка
чорторий-потоки
пінка з каламуті
що воно
за око
просто
нерва
жмутик
4.
просто
буря
в склянці
але
склянка
море
бобуніння
в танці
вакуум
прозорий
це
не небо
жодне
й висота глибинна
це
раз плюнь
безодня
голод баговиння
5.
не складай
у кошик
все
що попадеться
бо
вірші
не гроші
мають
запах
серця
це вони
спроможні
душу
осідлати
втнути
наче ножні
вправніше
від мату
це вони
у воду
дивляться
і бачать
що за чим
приходить
чим
воно
заплаче
в них
сміється доля
там
вона готує
сльози
з дрібки солі
з моря
алілуя
6.
маю дрібку
солі
у рядках
розчинну
хилу силу
волі
на життя
хвилину
маю що
сказати
все
про
що немаю
у моїх
палатах
запах
ліків
й раю
ти зайди
не бійся
тиша
вже воскресла
і її
не бісить
як тебе занесло
ось рядок
погрійся
я
душі підкину
наче бузька
стрісі
рані
батьківщину
а горить
і зимно
значить
сил замало
у халатних римах
щоби
серце
стало
а
як серце
стане
то й слова
розтануть
в омі-океані
молоці
нірвани
3 Травня, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця XXXVII, жартiвливозанослива
1.друже
небайдужий
хочу
неба
й дуже
небо
у тобі
та рядки
в трубі
а на ній
бігме
хор
ні бе
ні ме
2.
брате
вітрогінний
дай словам
коріння
і ціни
не вішай
бо не тушка
з вірша
кожне
слово
знає
де йому
лягати
у кого
стріляти
по кому
вмирати
і у нім
дрімає
сила
дух
і свято
простір
інкубатор
кардіонабату
нічого
ліпити
із повітря
Бога
смішками
прибиті
до ікони
роги
3.
не тобі
читати
світло
на повіках
не твої
палати
серце
чоловіка
чорторий-потоки
пінка з каламуті
що воно
за око
просто
нерва
жмутик
4.
просто
буря
в склянці
але
склянка
море
бобуніння
в танці
вакуум
прозорий
це
не небо
жодне
й висота глибинна
це
раз плюнь
безодня
голод баговиння
5.
не складай
у кошик
все
що попадеться
бо
вірші
не гроші
мають
запах
серця
це вони
спроможні
душу
осідлати
втнути
наче ножні
вправніше
від мату
це вони
у воду
дивляться
і бачать
що за чим
приходить
чим
воно
заплаче
в них
сміється доля
там
вона готує
сльози
з дрібки солі
з моря
алілуя
6.
маю дрібку
солі
у рядках
розчинну
хилу силу
волі
на життя
хвилину
маю що
сказати
все
про
що немаю
у моїх
палатах
запах
ліків
й раю
ти зайди
не бійся
тиша
вже воскресла
і її
не бісить
як тебе занесло
ось рядок
погрійся
я
душі підкину
наче бузька
стрісі
рані
батьківщину
а горить
і зимно
значить
сил замало
у халатних римах
щоби
серце
стало
а
як серце
стане
то й слова
розтануть
в омі-океані
молоці
нірвани
3 Травня, 2013
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
