Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.12
23:33
Зимова соната лунає красиво,
Сніжинки легенькі пошиють серпанок.
Казкова новела лягає курсивом -
Краплинки надії прикрасять світанок.
Октави небесні співають блакиттю,
Стражденні рядочки запахли зимою.
Ласкаво засяють минулі століття,
Сніжинки легенькі пошиють серпанок.
Казкова новела лягає курсивом -
Краплинки надії прикрасять світанок.
Октави небесні співають блакиттю,
Стражденні рядочки запахли зимою.
Ласкаво засяють минулі століття,
2026.03.12
22:48
Себе, коханого, люби,
Люби шалено й емоційно.
Ти найдорожчий і безцінний
Серед безликої юрби.
Себе, коханого, люби,
Не припиняй ні на хвилину,
Нехай думки до себе линуть
Люби шалено й емоційно.
Ти найдорожчий і безцінний
Серед безликої юрби.
Себе, коханого, люби,
Не припиняй ні на хвилину,
Нехай думки до себе линуть
2026.03.12
17:24
У часи, як в Україні ще чумакували.
Ішли валки чумацькії по Дикому полю,
Випробовували часто мінливую долю,
Бо усякі небезпеки на них там чигали.
Хижаки та ще, не дай Бог, степові пожежі,
Від яких порятуватись було неможливо.
Чи то в балці налетить
Ішли валки чумацькії по Дикому полю,
Випробовували часто мінливую долю,
Бо усякі небезпеки на них там чигали.
Хижаки та ще, не дай Бог, степові пожежі,
Від яких порятуватись було неможливо.
Чи то в балці налетить
2026.03.12
17:01
І
Знищує совкове покоління
бог війни, але цупке коріння
пріє – не пани, і не раби,
а розтерте жорнами судьби
і не пересіяне насіння
під орала іншої доби.
Ера воєн вирушає далі,
Знищує совкове покоління
бог війни, але цупке коріння
пріє – не пани, і не раби,
а розтерте жорнами судьби
і не пересіяне насіння
під орала іншої доби.
Ера воєн вирушає далі,
2026.03.12
15:16
Я чув, що скоро весняна відлига
Розтопить лід прозоро-кришталевий...
І дійсно! Тануть вже баби зі снігу...
Та серед них немає королеви.
Усупереч весні у серці зимно.
Куди не подивлюсь - нема нікого.
О, руйнівна фантазіє нестримна!
Розтопить лід прозоро-кришталевий...
І дійсно! Тануть вже баби зі снігу...
Та серед них немає королеви.
Усупереч весні у серці зимно.
Куди не подивлюсь - нема нікого.
О, руйнівна фантазіє нестримна!
2026.03.12
11:36
Зло, не покаране належне за життя,
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
2026.03.12
11:08
Подорожній іде
невідомо куди, він продирається
крізь ніч. Його ніхто
не чекає. Його вічним посохом
стала самотність,
а вічним другом - покинутість.
До кого він постукає у двері?
До відчаю, зневіри?
невідомо куди, він продирається
крізь ніч. Його ніхто
не чекає. Його вічним посохом
стала самотність,
а вічним другом - покинутість.
До кого він постукає у двері?
До відчаю, зневіри?
2026.03.12
10:43
Його музика давала натхнення майже кожному композитору європейської традиції - від Моцарта до Шенберга. Навіть рок-музиканти світового рівня Кіт Емерсон та Інгві Мальмстін вважають його своїм вчителем.
Тарас Шевченко згадував Баха у повісті «Варнак».
Тарас Шевченко згадував Баха у повісті «Варнак».
2026.03.12
07:24
Тишком-нишком
Лізе мишка
До куточка,
Де шматочків
Кілька шкірки
Вже до нірки
Притягнула
Ця товстуля,
Лізе мишка
До куточка,
Де шматочків
Кілька шкірки
Вже до нірки
Притягнула
Ця товстуля,
2026.03.12
01:36
Вимкну світло і звуки, хай зникне поволі усе навкруги,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі призабуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі призабуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
2026.03.11
22:40
Дощ, що падав щоп’ятниці
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
2026.03.11
17:44
Будівничі готичної вежі
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
2026.03.11
15:49
Вони настільки маленькі,
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
2026.03.11
14:04
У моїм сні бабусині груші, сливи і вишні,
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
2026.03.11
12:15
був одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
2026.03.11
10:47
Як би я хотів відродити книжку,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
2026.02.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Марина Цвєтаєва (1892 - 1941) /
Вірші
1930 МАЯКОВСКОМУ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
1930 МАЯКОВСКОМУ
1
Чтобы край земной не вымер
Без отчаянных дядей,
Будь, младенец, Володимир:
Целым миром володей!
2
Литературная - не в ней
Суть, а вот - кровь пролейте!
Выходит каждые семь дней.
Ушедший - раз в столетье
Приходит. Сбит передовой
Боец. Каких, столица,
Еще тебе вестей, какой
Еще - передовицы?
Ведь это, милые, у нас,
Черновец - милюковцу:
"Владимир Маяковский? Да-с.
Бас, говорят, и в кофте
Ходил"...
Эх кровь-твоя-кровца!
Как с новью примириться,
Раз первого ее бойца
Кровь - на второй странице
(Известий.)
3
"В гробу, в обыкновенном тем-
ном костюме, в устойчивых, гру-
бых ботинках, подбитых желе-
зом, лежит величайший поэт
революции".
("Однодневная газета",
24 апреля 1930 г.)
В сапогах, подкованных железом,
В сапогах, в которых гору брал -
Никаким обходом ни объездом
Не доставшийся бы перевал -
Израсходованных до сиянья
За двадцатилетний перегон.
Гору пролетарского Синая,
На котором праводатель - он.
В сапогах - двустопная жилплощадь,
Чтоб не вмешивался жилотдел -
В сапогах, в которых, понаморщась,
Гору нес - и брал - и клял - и пел -
В сапогах и до и без отказу
По невспаханностям Сентября,
В сапогах - почти что водолаза:
Пехотинца, чище ж говоря:
В сапогах великого похода,
На донбассовских, небось, гвоздях.
Гору горя своего народа
Стапятидесяти (Госиздат)
Миллионного ... - В котором роде
Своего, когда который год:
"Ничего-де своего в заводе!"
Всех народов горя гору - вот.
Так вот в этих - про его Рольс-Ройсы
Говорок еще не приутих -
Мертвый пионерам крикнул: Стройся!
В сапогах - свидетельствующих.
4
Любовная лодка разбилась о быт
И полушки не поставишь
На такого главаря.
Лодка-то твоя, товарищ,
Из какого словаря?
В лодке, да еще в любовной
Запрокинуться - скандал!
Разин - чем тебе не ровня? -
Лучше с бытом совладал.
Эко новшество - лекарство
Хлещущее, что твой кран!
Парень, не по-пролетарски
Действуешь - а что твой пан!
Стоило ж в богов и в матку
Нас, чтоб - кровь, а не рассвет! -
Класса белую подкладку
Выворотить напослед.
Вроде юнкера, на Тоске
Выстрелившего - с тоски!
Парень! не по-маяковски
Действуешь: по-шаховски.
Фуражечку б на бровишки
И - прощай, моя джаным!
Правнуком своим проживши,
Кончил - прадедом своим.
То-то же, как на поверку
Выйдем - стыд тебя заест:
Совето-российский Вертер.
Дворяно-российский жест.
Только раньше - в околодок,
Нынче ж...
- Враг ты мой родной!
Никаких любовных лодок
Новых - нету под луной.
5
Выстрел - в самую душу,
Как только что по врагам.
Богоборцем разрушен
Сегодня последний храм.
Еще раз не осекся,
И, в точку попав - усоп.
Было стало быть сердце,
Коль выстрелу следом - стоп.
(Зарубежье, встречаясь:
"Ну, казус! Каков фугас!
Значит - тоже сердца есть?
И с той же, что и у нас?")
Выстрел - в самую точку,
Как в ярмарочную цель.
(Часто - левую мочку
Отбривши - с женой в постель.)
Молодец! Не прошибся!
А женщины ради - что ж!
И Елену паршивкой
- Подумавши - назовешь.
Лишь одним, зато знатно,
Нас лефовец удивил:
Только вправо и знавший
Палить-то, а тут - словил.
Кабы в правую - свёрк бы
Ланцетик - и здрав ваш шеф.
Выстрел в левую створку:
Ну в самый-те Центропев!
6
Зерна огненного цвета
Брошу на ладонь,
Чтоб предстал он в бездне света
Красный как огонь.
Советским вельможей,
При полном Синоде...
- Здорово, Сережа!
- Здорово, Володя!
Умаялся? - Малость.
- По общим? - По личным.
- Стрелялось? - Привычно.
- Горелось? - Отлично.
- Так стало быть пожил?
- Пасс в некотором роде.
...Негоже, Сережа!
...Негоже, Володя!
А помнишь, как матом
Во весь свой эстрадный
Басище - меня-то
Обкладывал? - Ладно
Уж... - Вот-те и шлюпка
Любовная лодка!
Ужель из-за юбки?
- Хужей из-за водки.
Опухшая рожа.
С тех пор и на взводе?
Негоже, Сережа.
- Негоже, Володя.
А впрочем - не бритва -
Сработано чисто.
Так стало быть бита
Картишка? - Сочится.
- Приложь подорожник.
- Хорош и коллодий.
Приложим, Сережа?
- Приложим, Володя.
А что на Рассее -
На матушке? - То есть
Где? - В Эсэсэсере
Что нового? - Строят.
Родители - родят,
Вредители - точут,
Издатели --водят,
Писатели -- строчут.
Мост новый заложен,
Да смыт половодьем.
Все то же, Сережа!
- Все то же, Володя.
А певчая стая?
- Народ, знаешь, тертый!
Нам лавры сплетая,
У нас как у мертвых
Прут. Старую Росту
Да завтрашним лаком.
Да не обойдешься
С одним Пастернаком.
Хошь, руку приложим
На ихнем безводье?
Приложим, Сережа?
- Приложим, Володя!
Еще тебе кланяется...
- А что добрый
Наш Льсан Алексаныч?
- Вон - ангелом! - Федор
Кузьмич?-На канале:
По красные щеки
Пошел. - Гумилев Николай?
- На Востоке.
(В кровавой рогоже,
На полной подводе...)
- Все то же, Сережа.
- Все то же, Володя.
А коли все то же,
Володя, мил-друг мой -
Вновь руки наложим,
Володя, хоть рук - и -
Нет.
- Хотя и нету,
Сережа, мил-брат мой,
Под царство и это
Подложим гранату!
И на раствороженном
Нами Восходе -
Заложим, Сережа!
- Заложим, Володя!
7
Много храмов разрушил,
А этот - ценней всего.
Упокой, Господи, душу усопшего врага твоего.
Савойя, август 1930
Чтобы край земной не вымер
Без отчаянных дядей,
Будь, младенец, Володимир:
Целым миром володей!
2
Литературная - не в ней
Суть, а вот - кровь пролейте!
Выходит каждые семь дней.
Ушедший - раз в столетье
Приходит. Сбит передовой
Боец. Каких, столица,
Еще тебе вестей, какой
Еще - передовицы?
Ведь это, милые, у нас,
Черновец - милюковцу:
"Владимир Маяковский? Да-с.
Бас, говорят, и в кофте
Ходил"...
Как с новью примириться,
Раз первого ее бойца
Кровь - на второй странице
(Известий.)
3
В сапогах, подкованных железом,
В сапогах, в которых гору брал -
Никаким обходом ни объездом
Не доставшийся бы перевал -
Израсходованных до сиянья
За двадцатилетний перегон.
Гору пролетарского Синая,
На котором праводатель - он.
В сапогах - двустопная жилплощадь,
Чтоб не вмешивался жилотдел -
В сапогах, в которых, понаморщась,
Гору нес - и брал - и клял - и пел -
В сапогах и до и без отказу
По невспаханностям Сентября,
В сапогах - почти что водолаза:
Пехотинца, чище ж говоря:
В сапогах великого похода,
На донбассовских, небось, гвоздях.
Гору горя своего народа
Стапятидесяти (Госиздат)
Миллионного ... - В котором роде
Своего, когда который год:
"Ничего-де своего в заводе!"
Всех народов горя гору - вот.
Так вот в этих - про его Рольс-Ройсы
Говорок еще не приутих -
Мертвый пионерам крикнул: Стройся!
В сапогах - свидетельствующих.
4
И полушки не поставишь
На такого главаря.
Лодка-то твоя, товарищ,
Из какого словаря?
В лодке, да еще в любовной
Запрокинуться - скандал!
Разин - чем тебе не ровня? -
Лучше с бытом совладал.
Эко новшество - лекарство
Хлещущее, что твой кран!
Парень, не по-пролетарски
Действуешь - а что твой пан!
Стоило ж в богов и в матку
Нас, чтоб - кровь, а не рассвет! -
Класса белую подкладку
Выворотить напослед.
Вроде юнкера, на Тоске
Выстрелившего - с тоски!
Парень! не по-маяковски
Действуешь: по-шаховски.
Фуражечку б на бровишки
И - прощай, моя джаным!
Правнуком своим проживши,
Кончил - прадедом своим.
То-то же, как на поверку
Выйдем - стыд тебя заест:
Совето-российский Вертер.
Дворяно-российский жест.
Только раньше - в околодок,
Нынче ж...
Никаких любовных лодок
Новых - нету под луной.
5
Выстрел - в самую душу,
Как только что по врагам.
Богоборцем разрушен
Сегодня последний храм.
Еще раз не осекся,
И, в точку попав - усоп.
Было стало быть сердце,
Коль выстрелу следом - стоп.
(Зарубежье, встречаясь:
"Ну, казус! Каков фугас!
Значит - тоже сердца есть?
И с той же, что и у нас?")
Выстрел - в самую точку,
Как в ярмарочную цель.
(Часто - левую мочку
Отбривши - с женой в постель.)
Молодец! Не прошибся!
А женщины ради - что ж!
И Елену паршивкой
- Подумавши - назовешь.
Лишь одним, зато знатно,
Нас лефовец удивил:
Только вправо и знавший
Палить-то, а тут - словил.
Кабы в правую - свёрк бы
Ланцетик - и здрав ваш шеф.
Выстрел в левую створку:
Ну в самый-те Центропев!
6
Советским вельможей,
При полном Синоде...
- Здорово, Сережа!
- Здорово, Володя!
Умаялся? - Малость.
- По общим? - По личным.
- Стрелялось? - Привычно.
- Горелось? - Отлично.
- Так стало быть пожил?
- Пасс в некотором роде.
...Негоже, Сережа!
...Негоже, Володя!
А помнишь, как матом
Во весь свой эстрадный
Басище - меня-то
Обкладывал? - Ладно
Уж... - Вот-те и шлюпка
Любовная лодка!
Ужель из-за юбки?
- Хужей из-за водки.
Опухшая рожа.
С тех пор и на взводе?
Негоже, Сережа.
- Негоже, Володя.
А впрочем - не бритва -
Сработано чисто.
Так стало быть бита
Картишка? - Сочится.
- Приложь подорожник.
- Хорош и коллодий.
Приложим, Сережа?
- Приложим, Володя.
А что на Рассее -
На матушке? - То есть
Где? - В Эсэсэсере
Что нового? - Строят.
Родители - родят,
Вредители - точут,
Издатели --водят,
Писатели -- строчут.
Мост новый заложен,
Да смыт половодьем.
Все то же, Сережа!
- Все то же, Володя.
А певчая стая?
- Народ, знаешь, тертый!
Нам лавры сплетая,
У нас как у мертвых
Прут. Старую Росту
Да завтрашним лаком.
Да не обойдешься
С одним Пастернаком.
Хошь, руку приложим
На ихнем безводье?
Приложим, Сережа?
- Приложим, Володя!
Еще тебе кланяется...
- А что добрый
Наш Льсан Алексаныч?
- Вон - ангелом! - Федор
Кузьмич?-На канале:
По красные щеки
Пошел. - Гумилев Николай?
- На Востоке.
(В кровавой рогоже,
На полной подводе...)
- Все то же, Сережа.
- Все то же, Володя.
А коли все то же,
Володя, мил-друг мой -
Вновь руки наложим,
Володя, хоть рук - и -
Нет.
Сережа, мил-брат мой,
Под царство и это
Подложим гранату!
И на раствороженном
Нами Восходе -
Заложим, Сережа!
- Заложим, Володя!
7
Много храмов разрушил,
А этот - ценней всего.
Упокой, Господи, душу усопшего врага твоего.
Савойя, август 1930
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
