ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2018.08.18
00:00
якби не стало цілого світу
лиш тільки бачити & дивитись
лише би жити всіма очима
вартових на хімічнім її весіллі
враже де ми були як часи спинились
чи нас осяяла вища ницість
аби лиш чутися її дітьми
лиш тільки бачити & дивитись
лише би жити всіма очима
вартових на хімічнім її весіллі
враже де ми були як часи спинились
чи нас осяяла вища ницість
аби лиш чутися її дітьми
2018.08.17
23:57
Прагну душею пустелі. Бо вже para bellum
З осені смутком, коли надійдуть холоди.
...десь потаємних оаз невичерпні джерела
Так зачекались... Мерщій я полину туди
Мрією, щоб тамувати до творчості спрагу...
(Серед пустелі оази- безцінні дари...)
...а
З осені смутком, коли надійдуть холоди.
...десь потаємних оаз невичерпні джерела
Так зачекались... Мерщій я полину туди
Мрією, щоб тамувати до творчості спрагу...
(Серед пустелі оази- безцінні дари...)
...а
2018.08.17
22:16
У мене є один секрет на двох,
та я його нікому не розкажу,
інакше буде, – ах! А то і, – ох!
Хоча і не замурзався у сажу.
Є і сюжет один із багатьох,
якими я нікого не принаджу,
хоча один стараюсь за сімох
та я його нікому не розкажу,
інакше буде, – ах! А то і, – ох!
Хоча і не замурзався у сажу.
Є і сюжет один із багатьох,
якими я нікого не принаджу,
хоча один стараюсь за сімох
2018.08.17
21:51
Чекатиму: він з’явиться в житті,
І я змінюсь. І інші будуть весни.
Розчавлена, розп’ята на хресті,
Заради погляду його - воскресну.
У вирі днів бентежних і тісних,
Шукаючи себе у іграх босих,
Я, як вовчиця, стерегтиму його сни
І я змінюсь. І інші будуть весни.
Розчавлена, розп’ята на хресті,
Заради погляду його - воскресну.
У вирі днів бентежних і тісних,
Шукаючи себе у іграх босих,
Я, як вовчиця, стерегтиму його сни
2018.08.17
13:23
Я часто роздумую над поняттям Любов.
І з роками все більше розумію, що воно включає не лишень романтичні мотиви, оспівані у піснях і жіночих романчиках. Це набагато обширніше поняття, наскільки набагато, що уявити це можна лише після того, як наб’єш не о
2018.08.17
09:34
Дай си на стримок, дівче,
та не пилуйся.
Жити - не бігти,
броди - не глибочінь.
Світ ходить колом,
світ у постійнім русі.
Світ - полотно неткане:
сліпот- прозрінь...
та не пилуйся.
Жити - не бігти,
броди - не глибочінь.
Світ ходить колом,
світ у постійнім русі.
Світ - полотно неткане:
сліпот- прозрінь...
2018.08.16
23:42
як нам вернутися, чи відповідь даси
задуха й кіптява, у цій місцині
самі прокляті & провинні
ані краплини крові ні сльози
дерева із гілляками-кістками
відчитані бездумно молитви
усе промовлено, хіба лише живи
задуха й кіптява, у цій місцині
самі прокляті & провинні
ані краплини крові ні сльози
дерева із гілляками-кістками
відчитані бездумно молитви
усе промовлено, хіба лише живи
2018.08.16
15:06
Я, ніби первісна жінка, даю імена речам.
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.
…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.
…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось
2018.08.16
14:16
Заблудилися туристи
І взялись дерева гризти.
Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.
До фіктивної контори
Завітали кредитори.
І взялись дерева гризти.
Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.
До фіктивної контори
Завітали кредитори.
2018.08.16
09:53
Кому іще котлету в тісті?
Рефрижератор. Вантаж 200.
Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…
Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.
Рефрижератор. Вантаж 200.
Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…
Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.
2018.08.16
08:47
З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.
Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.
Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -
2018.08.16
07:08
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.
Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.
Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...
2018.08.16
00:21
сенсозмістовне. Андеграунд***
Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))
І недаремно... "Офіследі"-
Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))
І недаремно... "Офіследі"-
2018.08.15
23:30
серпень~місяць імлисті жнива жне
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі
2018.08.15
22:08
Згадую вкотре життєвий свій шлях,
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.
Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.
Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.
2018.08.15
21:40
Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».
Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».
Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2018.08.17
2018.08.15
2018.08.13
2018.08.07
2018.08.06
2018.08.02
2018.07.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Петро Перебийніс (1937) /
Вірші
БАТЬКОВА ДОРОГА
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
БАТЬКОВА ДОРОГА
Це наснилося, можливо,
чи привиділось мені,
чи насправді сталось диво
при досвітньому вікні.
Що це діється зі мною?
Хоч немає вороття, -
бачу: стежкою земною
тато йде із небуття.
Тато йде сорокалітній,
і гойдаються поля.
Линуть гуси перелітні,
обертається земля.
Ронять гуси з високості
сизе пір’я на луги.
Видно мамі сивокосій
недосяжні береги.
Пам’ятає небагато
ця стежина з давнини...
Тату, осьде наша хата!
Ти її не промини.
Розвидняється між нами.
Ходять кола по воді.
І в задумі каже мама:
«Ви обидва молоді...»
Мама карточку торкає
і на мене позира.
І чоло моє черкає
тінь гусиного пера.
Це наснилося, можливо,
чи привиділось мені,
чи насправді сталось диво:
тато йде в далечині...
чи привиділось мені,
чи насправді сталось диво
при досвітньому вікні.
Що це діється зі мною?
Хоч немає вороття, -
бачу: стежкою земною
тато йде із небуття.
Тато йде сорокалітній,
і гойдаються поля.
Линуть гуси перелітні,
обертається земля.
Ронять гуси з високості
сизе пір’я на луги.
Видно мамі сивокосій
недосяжні береги.
Пам’ятає небагато
ця стежина з давнини...
Тату, осьде наша хата!
Ти її не промини.
Розвидняється між нами.
Ходять кола по воді.
І в задумі каже мама:
«Ви обидва молоді...»
Мама карточку торкає
і на мене позира.
І чоло моє черкає
тінь гусиного пера.
Це наснилося, можливо,
чи привиділось мені,
чи насправді сталось диво:
тато йде в далечині...
| Найвища оцінка | Василь Роман | 5.5 | Майстер-клас / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Володимир Замшанський | 5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0894 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0894 seconds