ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.12.11 13:25
Порожня банка – ґеніальна річ!
холодна – лід,
прозора – світ,
пластмасову покришку скинь:
море – вухо болить!
Чим літровіша за розміром,
тим більше почуттів,
тим менша твоя аномалія розвитку,

Олександр Сушко
2019.12.11 10:57
Зазирає в передзим'я
Місяченька ріг твердий.
Мрійна тканка повечір'я
Сад накрила від шопти.

Лебедію в нічку темну
Поміж аспідних нірван.
Спінюю крильми щоденно

Н Кап
2019.12.11 09:40
Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
Де рибальських човнів ще блукають солоні душі,
Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
І примарні

Олена Побийголод
2019.12.11 06:51
Володимир Висоцький. «Аліса»

Пояснюю, як ерудит, досвідчено цілком:
Чеширський Кіт - не індивід, що чеше язиком;
чеширський - не замислений, чи ширшати, чи ні,
а просто він - зачислений в істоти чарівні!

Чим ширші роти,

Микола Соболь
2019.12.11 05:45
Від чаю ранок терпкий
Сон у провалля кане.
Чашка благає: «Допий,
Буде тобі нірвана.» –
Напій випиваю до дна,
Мудрість вбираю книги…
Посвіт упав до вікна,
Сипле додолу снігом.

Галина Сливка
2019.12.10 22:27
Вітром гойдається вишня,
В небо вростає гілля.
Вкутана в пам'ять колишню,
Прийшле вітає здаля.
Інеєм сріблені віти -
Стежка в заобрію вись,
Духом аби забриніти
Мріям, що вшиті колись

Іван Потьомкін
2019.12.10 21:14
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої

Олександр Сушко
2019.12.10 18:56
Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
Жувати все підряд, неначе паця,-
У позолоту вгорнуте ніщо,
Ліричного фразерства прілий пляцик?

Пегасе, з цього раю завертай,
У тебе і у мене інші друзі:
Глибінь, поліфонічна широта

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

Але не досягаю висоти,
з якої видно істини забуті,
що нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Критика | Аналітика

 І.Каганець. Іудохристиянська антитеза

Арійство є еволюційним локомотивом розвитку людства і виступає в ролі божественної тези. Для її повнішого розкриття потрібна антитеза, яка чинить опір. «Той, хто чинить опір» в Євангелії позначається арамейським словом «сатана», що значить «противник».

Ігор Каганець,
Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV





В ролі сатанинської, антиеволюційної антитези виступає іудохристиянська єресь. На жаль, вона домінує в нинішньому християнстві. Щоб у цьому переконатися, корисно розглянути її з погляду наведених вище 12 тез арійства. По кожному пункту іудохристиянська єресь виступає в ролі противника.

1. Хрещення. Цей арійський обряд дружнього поєднання з Всесвітом через занурення у природну воду в іудохристиянстві трактується як позбавлення «первородного гріха». Тобто вважається, що дитина вже народжується з тавром диявола, у стані фундаментального інформаційного забруднення. Тому під час іудохристиянського хрещення виконується обряд відречення від «сатани і всіх діл його», таке собі «перехрещення». Натомість в арійстві вважається, що діти народжуються у стані святості і перебувають у Просторі волі (див.: Діти у Просторі волі).

2. Причастя. Цей арійський обряд духовного єднання перетворено на повну протилежність, а саме на акт символічного канібалізму, коли послідовники поїдають тіло свого вчителя. Замість свіжого виноградного соку використовується алкогольне вино, тобто наркотична і отруйна рідина, призначена для зовнішнього застосування (дезінфекції). Під час підготовки ритуального хліба (просфори) здійснюється ритуал пробивання списом символічного тіла Ісуса. Це ритуал чорної магії, коли людині завдається страждання через маніпуляції з її образом. Наприклад, «лялька Вуду» та інші «ляльки» використовуються як посередник для руйнування енергетичного поля людини і завдання їй страждань. Такі «ляльки» виготовляються з думками про ту людину, яка є об’єктом-мішенню психоенергетичної атаки.

3. Молитви. Молитва «Отче наш» заблокована реченням «І не введи нас у спокусу, але визволь нас від лукавого». Введення у спокусу – це приховане спонукання до зла, такими речами займається не святий Творець всесвіту, а його противник диявол – «брехун і батько брехні» (133). Тобто згадане речення є прямим звертання до диявола (докладніше: Молитва «Отче наш» без вставок). Про що людина думає, те вона й притягує: ми там, де наші думки. Окрім того, в іудохристиянстві використовується багато брудних і руйнівних молитов – від Митаревої молитви («без числа нагрішив я, Господи, прости мені») до Псалма 50 («в беззаконнях я зачатий і в гріхах родила мене мати моя»).

4. Опускання у простір страждань. Іудохристиянська єресь розглядає людину як грішника і раба, слабку і брудну істоту. На іконах святі зображуються зігнутими, з похиленими головами, старими і виснаженими. Апостоли, які були молодими, переважно 20-річними, зображуються немічними старцями.

«Князем цього світу» в іудохристиянстві вважається диявол. Ісус Хрестос розглядається як «цап відбувайло», на якого перекладені гріхи всіх людей. Його начебто замучили проти його волі. Воскресіння розглядається як короткий епізод, головна ж увага приділяється стражданням Ісуса. Три години, протягом яких він перебував розіп’ятим на таврі, перетворені на вічність, тому головним символом Ісуса в іудохристиянстві є розп’яття – символ приниження і поразки, символ торжества «дітей диявола».

Воскреслого Ісуса розглядають або як примару, що на 40-й день возноситься кудись в небо, або як зомбі (гальванізований труп), який рухається в тілі з дірками в боці, руках і ногах. Навіть є картини, на яких «апостоли» у вигляді старців семітського типу зі здивуванням запихають пальці у дірку в боці воскреслого. У такий спосіб заперечується Воскресіння і Перемога Ісуса Хреста (див.: Вознесіння Господнє чи заупокійні сороковини?).

5. Забобони. Іудохристиянська єресь є суперечливим конгломератом догм, які суперечать одна одній, історії і здоровому глузду. Їхнє завдання – перетворення людини на темного, безвольного, слабкого, неосвіченого раба. В жодному разі це не можна назвати «освітою». Сучасна державна система освіти також несе на собі потужний відбиток іудохристиянської єресі, що виявляється в плеканні посередності, пасивності, нудоти, брехні, руйнуванні здоров’я, опусканні дітей у Простір страждань (докладніше: Тотальна освіта).

6. Духовне жебрацтво. Іудохристиянство просуває думку, що скромній людині треба робити добрі справи таємно, мовляв, хай про них говорять інші, якщо випадково про це довідаються. Це ставить дітей Божих у нерівні умови з галасливими дітьми диявола, які несамовито «піаряться» і вихваляють одне одного за неіснуючі добродійства. При цьому свої пороки вони представляють як чесноти, потворність – як красу, брехню – як правду, а збочення – як норму. Брудне, депресивне і брехливе інформаційне поле загальмовує будь-які позитивні ініціативи дітей Божих.

З другого боку, в іудохристиянстві сформовано стереотип, згідно з яким треба ділитися не світлом і радістю, а тривогами, страхами, стражданнями, сумнівами, бідами. Це робиться для того, щоб викликати до себе жалість і випросити якесь подаяння, пільгу, допомогу.

7. Перевертання уявлень про піст. Арійський звичай, спрямований на радісне очищення і посилення духу, душі та плоті людини, діти диявола перетворили на повну протилежність. Згідно з їхніми догмами, під час посту треба виснажувати тіло, а свою психіку наповнювати негативними емоціями, думками про страждання і смерть. Радісні емоції, пісні і танці, які є найпотужнішим засобом очищення і оздоровлення, визнаються гріховними і забороняються.

8. Стадо овець. Замість арійського погляду на громаду як спільноту, спроможну до самоорганізації, іудохристиянська єресь представляє громаду як збіговисько овець, яким потрібен зовнішній пастир (пастух). Всі вівці є слабкими і грішними, пастир є сильний і безгрішний. Громада не може змінити пастиря, бо він призначається не ними, а вищестоящим начальством.

9. Непротивлення злу. В іудохристиянстві пасивне терпіння вважається заслугою і ознакою святості. Зразками святості і прикладом для наслідування вважаються мученики, особливо якщо вони добровільно дозволили себе замордувати. Відповідно, якщо когось не замучили, то він «не дуже святий». Це перевертання істини з ніг на голову, адже святість і страждання несумісні. Свята людина перебуває у просторі Царства божого, а це простір повної безпеки, щастя і процвітання (див.: Абсолютна захищеність у Просторі волі).

10. Іудофільство. На відміну від Євангелія, яке розглядає іудеїв переважно як противників Божих і «гріха невільників» (133), іудохристиянська ересь вважає їх «обраним народом». Іудейські тексти включені до складу Біблії, головні події Євангелія трактуються як виконання давніх іудейських «пророцтв». Іудохристиянські свята максимально прив’язані до іудейських свят, зокрема, Пасха прив’язується до іудейського Пейсаха (див.: Що святкуємо?). Народне свято зустрічі весняних птахів «Сороки» перекручене на поминки «сорока мучеників севастійських», а з арійського свята Маковія зробили поминки «семи мучеників Маккавеїв» – іудейських повстанців 2 ст. до н. е. проти гелленізації (арієзації) Іудеї.

11. Ставлення до дітей і жінок. В іудохристиянстві процес зачаття і народження пов’язується з забрудненням і гріховністю. Тому чистим (непорочним) визнається тільки протиприродне зачаття без участі чоловіка. Після народження дитина і жінка потребують спеціального ритуалу очищення. В цілому жінки і діти вважаються істотами другого сорту.

12. Психотерор. Головним засобом контролю над людьми в іудохристиянстві є приховане чи відверте залякування, формування комплексу вини і неповноцінності. Світ представляється як місце страждань, тобто страждання визнаються нормою. Найприродніша справа – дітонародження – представляється як смертельно небезпечна процедура, майже неможлива без хірургічного втручання. Відповідно, найкращий вихід для людини – покірно витерпіти всі страждання, вмерти і ніколи більше сюди не повертатися. Людина сприймається як біоробот, який повинен діяти згідно з детально регламентованими настановами «пастирів» та їхніми «пророцтвами», інакше буде спалений у «печі огненній, де буде плач і скрегіт зубів», піде на вічні муки.

Продовження: Світоглядні принципи арійства


В тему:

Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого
Наші популярні єресі
Арійство (арійське хрестиянство) – реставрація релігії Золотої доби Трипілля
Арійські обряди та настанови
Сонячний аеростат, або Як позбутися паразитів
Жид у вертепі


Світоглядні основи вакцинації
«Пшениця без куколю. Євангеліє без вставок і спотворень» (2012): друга редакція


Контекст : Ігор Каганець, Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Контекст Ігор Каганець, Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV
Дата публікації 2014-01-12 20:26:31
Переглядів сторінки твору 4133
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-13 09:55:04 ]
Оскільки автор в своїх притензіях до Християнської ідеї упускає основну її тезу: любіть одне одного!.. немає ніякого сенсу щось аргументувати...
Мені огидний "інтелігент" який вибраними аргументами викривлює живу ідею і не здогадується, що може та ідея "арійська" насправді і є Християнською!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-01-13 10:30:57 ]
Шановний Ярославе, це ви якось надто емоційно, як на мене, зауважуєте. Насправді, це не Християнська ідея, а ідея Спасителя, Творець є Любов'ю, а не Християнство чи там Хрестиянство, Іслам чи Юдаїзм, Будизм чи Індуїзм, тощо...
Мусимо нині включати і голову, не кажу вже про серце, яке в 99% у нас теж не працює, як мало би...
Справді, "любіть одне одного..." - головне, але з порожніми серцями це просто лозунг, що не "працював" і "не працюватиме", бо маємо і відділяти зерна від полови. І якщо хтось це намагається робити - з помилками чи без - то чому не звернути на таке увагу, допомогти? В першу чергу, думаючи про стан наших церков, таких важливих для України і українців. Бо, наприклад, скільки зараз проблем в РПЦ "раптово" виникло? І чи зараз виникло? А скільки в нас проблем?
Інституція віросповідання, чим і є та чи та релігія, не є за межами суспільства і ніколи не була, тож ми відповідальні і за неї теж.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-13 19:32:32 ]
"...бо маємо і відділяти зерна від полови." Дуже влучне зауваження - зерна я не побачив...одна полова. Погодьтесь, що не етично говорити про довколо релігійні проблеми не зачіпаючи саму суть ідеї Християнства... Або це слід назвати відповідно: Довкола християнські інсинуації в світлі світових релігій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-01-13 16:54:00 ]
Я не є прихильником релігії, бо згоден із Марксом, що це опіум для народу.Релігійні керівники можуть маніпулювати підкореною свідомістю своїх адептів. Інша справа жива віра, яка базується не на досвіді описаних вище старців, бо людина може помилитися, а суто на Божому слові. І даремно товкти воду в ступі, полемізуючи на тему істинності Біблії, адже апостол Павло, в історичності якого немає сумніву, в першому посланні до коринтської церкви написав отак: Кор.1. «20: Де мудрий?Де книжник?Де досліджувч віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту? 21Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.22Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрості, 23 а ми проповідуємо Христа розп»ятого, - для юдеїв згіршення, а для греків – безумство, 24 а для самих покликаних юдеїв і греків - Христа, Божу силу та Божу мудрість!»


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-13 19:48:59 ]
Пане Володимир,штамп про "опіум для народу" мене смішив ще за радянських часів - а якщо народ хоче опіуму? Який народ? - Народ це поняття надто не конкретне - Бог має справу з кожним окремим індивідуумом. Якщо ви говорите про живу віру, то саме це мається на увазі...хтось іде у церкву як в будинок культури, хтось як у дім моделей... а хтось до Бога...Але Бог на те і Бог, щоб бачити нас усіх без штанів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-01-19 20:39:22 ]
Шановний Володимире Сірий, особисто для мене завжди важливо спершу зрозуміти про якого саме бога в тому чи тому обсудженні говориться. Богів бо ж багато. Прикладом, якщо саме про Бога Творця - це одне, а якщо, скажімо, про іудейського племінного бога, котрий багато до чого кривавого причетний, - це інше...

Утім, щодо Павла, то є аргументи проти нього...

"http://ar25.org/article/farysey-shaul-apostol-prapor-i-krygolam.html"

Ігор Каганець,
Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV

Фарисей Шауль – апостол, прапор і криголам

"Апостолом його вважали тільки іудохристияни, оскільки Шауль ніколи не бачив Ісуса, тож не міг називатися не тільки апостолом, а й навіть учнем. Більше того, він не мав хрестиянських учителів, а тому мало що розумів з учення Хреста."

АПОСТОЛ ПРОНИКНЕННЯ

Проникнення іудохристиянства на арійську територію відбулося завдяки діяльності фарисея Шауля, відомого також як Савл з Тарса і «апостол Павло». Шауль – це було його єврейське ім’я, дане при обрізанні, а Павло – зовнішнє ім’я для зручності взаємодії з римськими громадянами. Апостолом його вважали тільки іудохристияни, оскільки Шауль ніколи не бачив Ісуса, тож не міг називатися не тільки апостолом, а й навіть учнем. Більше того, він не мав хрестиянських учителів, а тому мало що розумів з учення Ісуса.

Шауля називають «апостолом язичників» тому, що він створив модифіковане ебіонітство – без обрізання та інших обтяжень – і перший почав просувати його серед арійців. Можна сказати, що Шауль винайшов полегшену версію ебіонітства (варіант «лайт» – легкий), після чого справа прозелітизму (вербування) пішла значно успішніше. Активності Шауля сприяло й те, що як ебіоніти, так і ортодоксальні іудеї вважали його відступником, тож шляху назад у нього не було.

Цілком можливо, що Шауль став першим популяризатором сфальсифікованих євангелій, скомпонованих його однопартійцями-фарисеями. Наявність у нього таких текстів могла суттєво допомогти його проповідницькій та організаційній діяльності.

Найкращий спосіб поширити якусь ідею – це підтримати пасіонарну особистість, яка в цю ідею щиро повірила. Схоже, що Шуаль-Павло був ентузіастом своєї справи, тому став зручним інструментом в руках творців духовно-інформаційної зброї.

Можливо, його діяльність і не була вельми успішною, проте він став «прапором» і «криголамом» іудохристиянської релігії. За словами релігіознавця Ернеста Ренана, «Павло проголосив, що християнство – не просто модифіковане іудейство, а повноцінна релігія з самостійним існуванням. Він не бачив Ісуса, не чув його промов. Божественні Логії, притчі, він знає лише смутно. Месія, що робить йому особисті одкровення, – плід його власної ж фантазії. Павло не грав при житті тієї ролі, яку ми йому приписуємо. Створені ним громади не відрізнялися стійкістю або ж відрікалися від нього. Після зникнення його зі сцени «апостольської боротьби» він майже зовсім забувається. Смерть його була, цілком ймовірно, визнана його ворогами смертю баламута. У 2 столітті про нього майже не говорять. Знаменитих учнів він не залишив. І тільки у 3, 4, 5 ст. Павло разюче виріс» («Апостол Павло», 1869 р.).

Несподіване зростання популярності Шауля-Павла вказує на те, що його діяльність було підтримано «третьою силою». Якщо Філона Іудея вважають духовним батьком іудохристиянства, то іудей Шауль – його апостол (посланець) і співзасновник. Іншими співзасновниками були фальсифікатори Євангелія, можливо, той же Філон. Завдяки їм – Філону, Шаулю і «невідомим спонсорам» – іудохристиянство проникло в арійське середовище і, починаючи з соціальних низів, поступово почало його «перетравлювати».

ПРОТИПРИРОДНІСТЬ ПРОЗЕЛІТИЗМУ

До появи іудохристиянства всі релігії були етнічними, язичницькими. Це вважалося природним станом, адже тоді існував критерій істинності кожної релігії: чим успішніший народ, тим краща його релігія. При цьому прозелітизм (перевербовка) в іншу релігію вважався збоченням, адже тоді одна релігія могла користуватися плодами іншої, а критерій істинності зникав. Тому держави завжди виступали проти прозелітизму.

Щоб краще це зрозуміти, розглянемо такий приклад. Уявімо, що в державі є дві умовні релігії: одна виступає за гетеросексуальні, а друга – за гомосексуальні стосунки. Щоб не сперечатися, яка з них істинніша, простіше дати кожній можливість розвиватися на власній основі: хай в ролі судді виступить саме життя. А життя доволі швидко покаже, що гомосексуалісти, не маючи потомства, за короткий час просто вимруть, тож питання про істинність «релігії гомосексуалізму» буде вирішене автоматично, природним шляхом. Ситуація зміниться, якщо дозволити гомосексуалістам здійснювати прозелітизм, тобто залучення до своєї «релігії» членів «гетеросексуальної релігії». Тоді критерій істинності за плодами зникає, натомість «гомосексуальна конфесія» починає паразитувати на іншій.

Саме тому язичництво, тобто система взаємодії і змагальності етнічних вірувань, завжди вважалася природною, здоровою. Будь-яка релігія, що розвивається на власній основі, є нормальною, адже якби вона була збочена, то вже зникла би природним шляхом. Наприклад, можна багато сперечатися про іудаїзм, але якщо він розвивається як релігія єврейського етносу, то це є нормальним, природовідповідним явищем.

Ситуація радикально змінилася з появою іудохристиянства, яке з самого початку стояло на позиціях ліквідації всіх етнічних (язичницьких) релігій. Головним чинником його поширення став прозелітизм, тобто паразитування на чужих досягненнях, перевербовка. Через тяжіння до Простору страждань іудохристиянство не має внутрішнього двигуна, воно може існувати тільки «перетравлюючи» те, що набуте іншими релігіями.

Врешті-решт, іудохристиянство й було штучно створене як інформаційна зброя для ліквідації всіх етнічних релігій окрім іудейської. Іудейство має захист, від самого початку «вмонтований» в іудохристиянство, адже в ньому іудеї вважаються особливим, «божим», «святим» народом, а Ісус, Богородиця і апостоли вважаються іудеями. Відповідно, будь-які нападки на іудеїв розглядаються як «нападки на святе».


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-01-19 20:57:22 ]
Чи є випадки, які можуть ставити під сумнів сказане Павлом?

Як на мене, чимало.
Ось прикладом «Ибо я первоначально преподал вам, что и сам принял: что Христос умер за грехи наши, по Писанию, и что он погребен был» и что воскрес [в] день третий по Писаниям , и что Он был сделан видим Кифе, a затем
двенадцати (1 Кор 15:3–4) - і що тут є підозрілим? Але може такого навіть більше, аніж здається на перший погляд?

А тут?

"Ісус казав, що один у нас Отець духовний, кажучи про Отца небесного, а Павло, схоже, називав і себе отцем духовним?

"Ибо, хотя у вас тысячи наставников во Христе, но не много отцов; я родил вас во Христе Иисусе благовествованием.(1-е Корінфянам, глава 4, 15.).

Взагалі, є безліч, як на мене, суперечностей щодо Павла, і покладатися на його слова потрібно з обережністю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-01-13 18:00:04 ]
Є віра сліпа і є віра усвідомлена - через знання, факти, аналіз і т. д. І та, і інша, якщо вони допомагають людині бути людиною, потрібні і не треба нічого розвінчувати, не тому, що це табу, а тому, що легко впасти у проповідницький блуд. Чи можемо ми з достовірністю щось стверджувати про давно минулі події, якщо на прикладі здавалось би недалеких у часі фактів не можемо об'єктивно оцінити їх історичну сутність. Наприклад, Сталін, як вождь усіх часів і народів, і як тиран, рівня якого навіть Гітлер не досягнув. Будь-яка віра у своїх першоджерелах ставить більше запитань, ніж дає відповідей і тільки з часом канонізується у свої переконання, втрачаючи при цьому частину Божої мудрості. Час усе розсудить і поставить на свої місця. Християнству тільки дві тисячі років, а Божественна вічність ніким не скасована. По великому рахунку, людське слово уже єресь, бо надто воно суб'єктивне, поверхневе і не погоджене, цілком зрозуміло чому, із Господом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2014-01-13 20:06:45 ]
Знаєш Олександре, я з твого коментаря, для себе, увідомив, як афоризм: Якщо віриш - вір мовчки!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-01-19 20:59:37 ]
Віра, пане Олександре Олехо, думаю, "працює" суто через серце. Інструмент розуму - це, як мені здається, наше, особистісне, а віра, як чуття, - це двосторонній зв"язок...
Тож, якщо людське слово народжене обопільно з Творцем, тоді воно аж ніяк не може бути оманою, обманом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2014-01-13 19:58:08 ]
...храм у душі - найсвітліший храм...якщо наповнений любов*ю ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-01-19 20:13:41 ]
Боюся, що ваші слова, Світлано, хоча і зрозумілі нам усім, але самі по собі, як на мене, не мають жодної практичної цінності.
Прошу розкажіть - як саме реально, в кожній життєвій ситуації працює чи має працювати цей храм на користь спасіння душі чи подальшого вдосконалення кожного?