ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Роберта Фроста

 Із Роберта Фроста
ВЕСНЯНІ КАЛЮЖІ

Хоча і в лісі, ці калюжі теж
Все небо віддзеркалюють без меж;
Вони, мов квіти, про які забудуть
За тиждень вже й подібно їм зійдуть,
Та не в струмок, а випитими будуть
Корінням, що розмай зелений ждуть.
Дерева знов стать літнім лісом мріють:
Розкішні крони в їхніх бруньках зріють;
Хай не спішать з тремтінням цим на вітах
Скоріш від них звільниись, як від пут --
Калюжних квітів і калюж у квітах
Від снігу, що розтанув вчора тут.

МЕТЕЛИКІВ БЛАКИТНИХ ДЕНЬ

Цей день весни метеликам віддам,
Небесним гостям, що неначе квіти,
Та ще не скоро стільки являть нам,
Як в них на крильцях, чистої блакиті.

Вони бринять, хоча і без пісень,
Забувши стужу й заметіль лютневу;
Тісніш на вітрі збившися лишень
Там, де колеса місять грязь квітневу.

СНІГОВИЙ ПИЛ

Ворона тільки --
Бо хто б ще міг --
На мене з гілки
Струсила сніг.

І це змінило
Мій настрій весь:
Все, що гнітило,
Поділось десь.

ЗГАДУЮЧИ ВЗИМКУ ПТАШКУ, ЩО СПІВАЛА НА СМЕРКАННІ

Млів захід в сяйві золотому;
Все завмирало. Я додому
По неозорих брів снігах
Й здалося -- крил відчув я змах.

Коли ще влітку тут проходив,
То зупинявсь і очі зводив:
Шукав співця, чий ніжний спів
В кущах так ангельськи дзвенів.

Та зараз тут не чуть пташок;
На вітрі лиш бринить листок.
Й щоб сумніви розвіять, знов
Я кущ цей двічі обійшов.

З горба навкруг я бачить міг,
Як іній струшувавсь на сніг
В іскристім блиску, ніби те,
Що золотисте -- в золоте.

З гущавини, немов примари,
Тяглись по небу дим чи хмари
На південь з півночі -- й на мить
Сяйнула зіркою блакить.

ЗНАЙОМИЙ З НІЧЧЮ

Знайомий з ніччю я уже давно.
Виходив я й вертався під дощем,
Та довго ще світилося вікно,

Як оглядавсь, щоб стишить серця щем.
Задумавшись, не відповів йому,
Як сторож стрівсь, закутаний плащем.

Знов зупинивсь, вслухаючись в пітьму:
Позаду в місті кликали когось;
Збентежився, не знаю сам, чому;

Та не мене гукав далекий хтось.
А угорі, де зоряне рядно,
Мов циферблатом просіяло щось.

Спішить чи відстає він -- все одно:
Знайомий з ніччю я уже давно.

ПУСТЕЛІ

Наввипередки з ніччю й снігом в полі
Минуле буду згадувать на волі.
Вже майже все сховала ковдра біла,
Лиш бур'янів темніють стебла голі.

Ліси не споминають втрат при зорях:
Всі звірі спочивають в теплих норах;
Своїх же я не можу й полічити,
Загублений у снігових просторах.

В безмовності й самотності глибокій
Який я тут безмірно одинокий
В снігах дрімучих осяйної ночі,
Де вічна тиша й непорушний спокій.

Мене вже не злякають неозорі
Космічні далі, де одні лиш зорі, --
Ношу в собі і маю біля дому
Безмежніші й безлюдніші простори.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-02-19 06:58:31
Переглядів сторінки твору 1908
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.665
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній