Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Фроста
Із Роберта Фроста
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Фроста
ВЕСНЯНІ КАЛЮЖІ
Хоча і в лісі, ці калюжі теж
Все небо віддзеркалюють без меж;
Вони, мов квіти, про які забудуть
За тиждень вже й подібно їм зійдуть,
Та не в струмок, а випитими будуть
Корінням, що розмай зелений ждуть.
Дерева знов стать літнім лісом мріють:
Розкішні крони в їхніх бруньках зріють;
Хай не спішать з тремтінням цим на вітах
Скоріш від них звільниись, як від пут --
Калюжних квітів і калюж у квітах
Від снігу, що розтанув вчора тут.
МЕТЕЛИКІВ БЛАКИТНИХ ДЕНЬ
Цей день весни метеликам віддам,
Небесним гостям, що неначе квіти,
Та ще не скоро стільки являть нам,
Як в них на крильцях, чистої блакиті.
Вони бринять, хоча і без пісень,
Забувши стужу й заметіль лютневу;
Тісніш на вітрі збившися лишень
Там, де колеса місять грязь квітневу.
СНІГОВИЙ ПИЛ
Ворона тільки --
Бо хто б ще міг --
На мене з гілки
Струсила сніг.
І це змінило
Мій настрій весь:
Все, що гнітило,
Поділось десь.
ЗГАДУЮЧИ ВЗИМКУ ПТАШКУ, ЩО СПІВАЛА НА СМЕРКАННІ
Млів захід в сяйві золотому;
Все завмирало. Я додому
По неозорих брів снігах
Й здалося -- крил відчув я змах.
Коли ще влітку тут проходив,
То зупинявсь і очі зводив:
Шукав співця, чий ніжний спів
В кущах так ангельськи дзвенів.
Та зараз тут не чуть пташок;
На вітрі лиш бринить листок.
Й щоб сумніви розвіять, знов
Я кущ цей двічі обійшов.
З горба навкруг я бачить міг,
Як іній струшувавсь на сніг
В іскристім блиску, ніби те,
Що золотисте -- в золоте.
З гущавини, немов примари,
Тяглись по небу дим чи хмари
На південь з півночі -- й на мить
Сяйнула зіркою блакить.
ЗНАЙОМИЙ З НІЧЧЮ
Знайомий з ніччю я уже давно.
Виходив я й вертався під дощем,
Та довго ще світилося вікно,
Як оглядавсь, щоб стишить серця щем.
Задумавшись, не відповів йому,
Як сторож стрівсь, закутаний плащем.
Знов зупинивсь, вслухаючись в пітьму:
Позаду в місті кликали когось;
Збентежився, не знаю сам, чому;
Та не мене гукав далекий хтось.
А угорі, де зоряне рядно,
Мов циферблатом просіяло щось.
Спішить чи відстає він -- все одно:
Знайомий з ніччю я уже давно.
ПУСТЕЛІ
Наввипередки з ніччю й снігом в полі
Минуле буду згадувать на волі.
Вже майже все сховала ковдра біла,
Лиш бур'янів темніють стебла голі.
Ліси не споминають втрат при зорях:
Всі звірі спочивають в теплих норах;
Своїх же я не можу й полічити,
Загублений у снігових просторах.
В безмовності й самотності глибокій
Який я тут безмірно одинокий
В снігах дрімучих осяйної ночі,
Де вічна тиша й непорушний спокій.
Мене вже не злякають неозорі
Космічні далі, де одні лиш зорі, --
Ношу в собі і маю біля дому
Безмежніші й безлюдніші простори.
Хоча і в лісі, ці калюжі теж
Все небо віддзеркалюють без меж;
Вони, мов квіти, про які забудуть
За тиждень вже й подібно їм зійдуть,
Та не в струмок, а випитими будуть
Корінням, що розмай зелений ждуть.
Дерева знов стать літнім лісом мріють:
Розкішні крони в їхніх бруньках зріють;
Хай не спішать з тремтінням цим на вітах
Скоріш від них звільниись, як від пут --
Калюжних квітів і калюж у квітах
Від снігу, що розтанув вчора тут.
МЕТЕЛИКІВ БЛАКИТНИХ ДЕНЬ
Цей день весни метеликам віддам,
Небесним гостям, що неначе квіти,
Та ще не скоро стільки являть нам,
Як в них на крильцях, чистої блакиті.
Вони бринять, хоча і без пісень,
Забувши стужу й заметіль лютневу;
Тісніш на вітрі збившися лишень
Там, де колеса місять грязь квітневу.
СНІГОВИЙ ПИЛ
Ворона тільки --
Бо хто б ще міг --
На мене з гілки
Струсила сніг.
І це змінило
Мій настрій весь:
Все, що гнітило,
Поділось десь.
ЗГАДУЮЧИ ВЗИМКУ ПТАШКУ, ЩО СПІВАЛА НА СМЕРКАННІ
Млів захід в сяйві золотому;
Все завмирало. Я додому
По неозорих брів снігах
Й здалося -- крил відчув я змах.
Коли ще влітку тут проходив,
То зупинявсь і очі зводив:
Шукав співця, чий ніжний спів
В кущах так ангельськи дзвенів.
Та зараз тут не чуть пташок;
На вітрі лиш бринить листок.
Й щоб сумніви розвіять, знов
Я кущ цей двічі обійшов.
З горба навкруг я бачить міг,
Як іній струшувавсь на сніг
В іскристім блиску, ніби те,
Що золотисте -- в золоте.
З гущавини, немов примари,
Тяглись по небу дим чи хмари
На південь з півночі -- й на мить
Сяйнула зіркою блакить.
ЗНАЙОМИЙ З НІЧЧЮ
Знайомий з ніччю я уже давно.
Виходив я й вертався під дощем,
Та довго ще світилося вікно,
Як оглядавсь, щоб стишить серця щем.
Задумавшись, не відповів йому,
Як сторож стрівсь, закутаний плащем.
Знов зупинивсь, вслухаючись в пітьму:
Позаду в місті кликали когось;
Збентежився, не знаю сам, чому;
Та не мене гукав далекий хтось.
А угорі, де зоряне рядно,
Мов циферблатом просіяло щось.
Спішить чи відстає він -- все одно:
Знайомий з ніччю я уже давно.
ПУСТЕЛІ
Наввипередки з ніччю й снігом в полі
Минуле буду згадувать на волі.
Вже майже все сховала ковдра біла,
Лиш бур'янів темніють стебла голі.
Ліси не споминають втрат при зорях:
Всі звірі спочивають в теплих норах;
Своїх же я не можу й полічити,
Загублений у снігових просторах.
В безмовності й самотності глибокій
Який я тут безмірно одинокий
В снігах дрімучих осяйної ночі,
Де вічна тиша й непорушний спокій.
Мене вже не злякають неозорі
Космічні далі, де одні лиш зорі, --
Ношу в собі і маю біля дому
Безмежніші й безлюдніші простори.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
