Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Фроста
Із Роберта Фроста
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Фроста
ЙДУЧИ
Вирушаю в дорогу
У пустельні краї,
Де не змуляють ногу
Черевики мої.
Друзів я залишаю --
Не моя в тім вина;
Все, чого їм бажаю --
Випить келих до дна.
Не зовіть, бо життєву
Розлюбив мішуру.
Не Адама і Єву
Я за приклад беру,
І не з райського саду
Знов порину в пітьму.
Дасть останню пораду
Хто -- мені, я -- кому?
Якщо вийшов, хоч пізня
Вже година, з двора --
Це покликала пісня:
"В путь-дорогу пора!"
Не запалюйте свічі --
Може, там не зживусь
І мудрішим удвічі
Після смерті вернусь.
НА ПОКИНУТІМ КЛАДОВИЩІ
Живих ще зваблює воно,
Це кладовище на горбі,
Побуть в могильних плит журбі;
І лише мертвим все одно.
У віршах напису сліди:
"Ті, що сьогодні йдуть сюди
Лише на мить, щоб знов піти,
Вернуться завтра назавжди."
Якщо так впевнені у смерті
Цей мармур й рими нвпівстерті --
Чом голосіння тут не чуть
І мертвих більше не несуть?
І якби хтось в хвальбі відвертій
Могильним плитам повелів:
"Нам вічно жить, немає смерті!" --
Повірили б у силу слів.
ВВІЙДИ!
Раптом пісня дрозда на узліссі,
Там, де тиша німа.
Якщо тільки смеркалося в полі,
То у лісі вже -- тьма.
Темно птаху вже так, що не міг би
Навіть кущ розпізнать,
Де чекає затишне гніздечко,
А не те, щоб співать.
Дня весняного відблиск прощальний,
Що на заході згас,
Він у грудях затримав, щоб пісню
Проспівать іще раз.
Так бентежно і щемно цей голос
У нічну линув даль,
Ніби кликав ввійти за собою
У пітьму і печаль.
Та мені не хотілось від зорей
В чорні нетрі, о ні!
Не мене ще дрозда кликав голос
І співав -- не мені.
ДБАЙ ЖЕ, ДБАЙ
Карга і відьма, що прийшла
Прибрать -- в руці відро й мітла --
Й вона красунею була:
Їй Голлівуд міг домом стать.
Й о! -- багатьом в нужді згасать,
Щоб все на випадок списать.
Скрут хоч уникнуть -- рано вмри,
А як не можеш вийти з гри --
Авторитет собі створи.
Потроїть капітал зумій
Чи троном десь заволодій
Й пошані в старості радій.
Одні сповідують знання,
А інші діють навмання;
Вчись -- й ти здобудеш визнання.
А сумнів -- слава за життя
Спасе чи ні від забуття --
Піде з тобою в небуття.
Йдучи назавжди, втіху май
Із дружби -- куплена нехай:
Це краще все ж. Так дбай же, дбай!
Вирушаю в дорогу
У пустельні краї,
Де не змуляють ногу
Черевики мої.
Друзів я залишаю --
Не моя в тім вина;
Все, чого їм бажаю --
Випить келих до дна.
Не зовіть, бо життєву
Розлюбив мішуру.
Не Адама і Єву
Я за приклад беру,
І не з райського саду
Знов порину в пітьму.
Дасть останню пораду
Хто -- мені, я -- кому?
Якщо вийшов, хоч пізня
Вже година, з двора --
Це покликала пісня:
"В путь-дорогу пора!"
Не запалюйте свічі --
Може, там не зживусь
І мудрішим удвічі
Після смерті вернусь.
НА ПОКИНУТІМ КЛАДОВИЩІ
Живих ще зваблює воно,
Це кладовище на горбі,
Побуть в могильних плит журбі;
І лише мертвим все одно.
У віршах напису сліди:
"Ті, що сьогодні йдуть сюди
Лише на мить, щоб знов піти,
Вернуться завтра назавжди."
Якщо так впевнені у смерті
Цей мармур й рими нвпівстерті --
Чом голосіння тут не чуть
І мертвих більше не несуть?
І якби хтось в хвальбі відвертій
Могильним плитам повелів:
"Нам вічно жить, немає смерті!" --
Повірили б у силу слів.
ВВІЙДИ!
Раптом пісня дрозда на узліссі,
Там, де тиша німа.
Якщо тільки смеркалося в полі,
То у лісі вже -- тьма.
Темно птаху вже так, що не міг би
Навіть кущ розпізнать,
Де чекає затишне гніздечко,
А не те, щоб співать.
Дня весняного відблиск прощальний,
Що на заході згас,
Він у грудях затримав, щоб пісню
Проспівать іще раз.
Так бентежно і щемно цей голос
У нічну линув даль,
Ніби кликав ввійти за собою
У пітьму і печаль.
Та мені не хотілось від зорей
В чорні нетрі, о ні!
Не мене ще дрозда кликав голос
І співав -- не мені.
ДБАЙ ЖЕ, ДБАЙ
Карга і відьма, що прийшла
Прибрать -- в руці відро й мітла --
Й вона красунею була:
Їй Голлівуд міг домом стать.
Й о! -- багатьом в нужді згасать,
Щоб все на випадок списать.
Скрут хоч уникнуть -- рано вмри,
А як не можеш вийти з гри --
Авторитет собі створи.
Потроїть капітал зумій
Чи троном десь заволодій
Й пошані в старості радій.
Одні сповідують знання,
А інші діють навмання;
Вчись -- й ти здобудеш визнання.
А сумнів -- слава за життя
Спасе чи ні від забуття --
Піде з тобою в небуття.
Йдучи назавжди, втіху май
Із дружби -- куплена нехай:
Це краще все ж. Так дбай же, дбай!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
