
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
2025.07.12
12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
2025.07.12
10:12
Якось незрозуміло…
Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі…
Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста.
Оточують його
2025.07.12
09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
2025.07.12
07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
2025.07.12
05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
2025.07.11
21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
2025.07.11
18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
2025.07.11
06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
2025.07.11
05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
2025.07.11
00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього.
Де ванька напаскудив – там і «русскій дух».
Велика брехня – спосіб реалізації великої політики.
Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні.
Велич у спадок не передається,
2025.07.10
21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
2025.07.10
14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
2025.07.10
13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
2025.07.10
08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Фроста
Із Роберта Фроста
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Роберта Фроста
ЙДУЧИ
Вирушаю в дорогу
У пустельні краї,
Де не змуляють ногу
Черевики мої.
Друзів я залишаю --
Не моя в тім вина;
Все, чого їм бажаю --
Випить келих до дна.
Не зовіть, бо життєву
Розлюбив мішуру.
Не Адама і Єву
Я за приклад беру,
І не з райського саду
Знов порину в пітьму.
Дасть останню пораду
Хто -- мені, я -- кому?
Якщо вийшов, хоч пізня
Вже година, з двора --
Це покликала пісня:
"В путь-дорогу пора!"
Не запалюйте свічі --
Може, там не зживусь
І мудрішим удвічі
Після смерті вернусь.
НА ПОКИНУТІМ КЛАДОВИЩІ
Живих ще зваблює воно,
Це кладовище на горбі,
Побуть в могильних плит журбі;
І лише мертвим все одно.
У віршах напису сліди:
"Ті, що сьогодні йдуть сюди
Лише на мить, щоб знов піти,
Вернуться завтра назавжди."
Якщо так впевнені у смерті
Цей мармур й рими нвпівстерті --
Чом голосіння тут не чуть
І мертвих більше не несуть?
І якби хтось в хвальбі відвертій
Могильним плитам повелів:
"Нам вічно жить, немає смерті!" --
Повірили б у силу слів.
ВВІЙДИ!
Раптом пісня дрозда на узліссі,
Там, де тиша німа.
Якщо тільки смеркалося в полі,
То у лісі вже -- тьма.
Темно птаху вже так, що не міг би
Навіть кущ розпізнать,
Де чекає затишне гніздечко,
А не те, щоб співать.
Дня весняного відблиск прощальний,
Що на заході згас,
Він у грудях затримав, щоб пісню
Проспівать іще раз.
Так бентежно і щемно цей голос
У нічну линув даль,
Ніби кликав ввійти за собою
У пітьму і печаль.
Та мені не хотілось від зорей
В чорні нетрі, о ні!
Не мене ще дрозда кликав голос
І співав -- не мені.
ДБАЙ ЖЕ, ДБАЙ
Карга і відьма, що прийшла
Прибрать -- в руці відро й мітла --
Й вона красунею була:
Їй Голлівуд міг домом стать.
Й о! -- багатьом в нужді згасать,
Щоб все на випадок списать.
Скрут хоч уникнуть -- рано вмри,
А як не можеш вийти з гри --
Авторитет собі створи.
Потроїть капітал зумій
Чи троном десь заволодій
Й пошані в старості радій.
Одні сповідують знання,
А інші діють навмання;
Вчись -- й ти здобудеш визнання.
А сумнів -- слава за життя
Спасе чи ні від забуття --
Піде з тобою в небуття.
Йдучи назавжди, втіху май
Із дружби -- куплена нехай:
Це краще все ж. Так дбай же, дбай!
Вирушаю в дорогу
У пустельні краї,
Де не змуляють ногу
Черевики мої.
Друзів я залишаю --
Не моя в тім вина;
Все, чого їм бажаю --
Випить келих до дна.
Не зовіть, бо життєву
Розлюбив мішуру.
Не Адама і Єву
Я за приклад беру,
І не з райського саду
Знов порину в пітьму.
Дасть останню пораду
Хто -- мені, я -- кому?
Якщо вийшов, хоч пізня
Вже година, з двора --
Це покликала пісня:
"В путь-дорогу пора!"
Не запалюйте свічі --
Може, там не зживусь
І мудрішим удвічі
Після смерті вернусь.
НА ПОКИНУТІМ КЛАДОВИЩІ
Живих ще зваблює воно,
Це кладовище на горбі,
Побуть в могильних плит журбі;
І лише мертвим все одно.
У віршах напису сліди:
"Ті, що сьогодні йдуть сюди
Лише на мить, щоб знов піти,
Вернуться завтра назавжди."
Якщо так впевнені у смерті
Цей мармур й рими нвпівстерті --
Чом голосіння тут не чуть
І мертвих більше не несуть?
І якби хтось в хвальбі відвертій
Могильним плитам повелів:
"Нам вічно жить, немає смерті!" --
Повірили б у силу слів.
ВВІЙДИ!
Раптом пісня дрозда на узліссі,
Там, де тиша німа.
Якщо тільки смеркалося в полі,
То у лісі вже -- тьма.
Темно птаху вже так, що не міг би
Навіть кущ розпізнать,
Де чекає затишне гніздечко,
А не те, щоб співать.
Дня весняного відблиск прощальний,
Що на заході згас,
Він у грудях затримав, щоб пісню
Проспівать іще раз.
Так бентежно і щемно цей голос
У нічну линув даль,
Ніби кликав ввійти за собою
У пітьму і печаль.
Та мені не хотілось від зорей
В чорні нетрі, о ні!
Не мене ще дрозда кликав голос
І співав -- не мені.
ДБАЙ ЖЕ, ДБАЙ
Карга і відьма, що прийшла
Прибрать -- в руці відро й мітла --
Й вона красунею була:
Їй Голлівуд міг домом стать.
Й о! -- багатьом в нужді згасать,
Щоб все на випадок списать.
Скрут хоч уникнуть -- рано вмри,
А як не можеш вийти з гри --
Авторитет собі створи.
Потроїть капітал зумій
Чи троном десь заволодій
Й пошані в старості радій.
Одні сповідують знання,
А інші діють навмання;
Вчись -- й ти здобудеш визнання.
А сумнів -- слава за життя
Спасе чи ні від забуття --
Піде з тобою в небуття.
Йдучи назавжди, втіху май
Із дружби -- куплена нехай:
Це краще все ж. Так дбай же, дбай!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію