ЙДУЧИ

Вирушаю в дорогу
У пустельні краї,
Де не змуляють ногу
Черевики мої.

Друзів я залишаю --
Не моя в тім вина;
Все, чого їм бажаю --
Випить келих до дна.

Не зовіть, бо життєву
Розлюбив мішуру.
Не Адама і Єву
Я за приклад беру,

І не з райського саду
Знов порину в пітьму.
Дасть останню пораду
Хто -- мені, я -- кому?

Якщо вийшов, хоч пізня
Вже година, з двора --
Це покликала пісня:
"В путь-дорогу пора!"

Не запалюйте свічі --
Може, там не зживусь
І мудрішим удвічі
Після смерті вернусь.

НА ПОКИНУТІМ КЛАДОВИЩІ

Живих ще зваблює воно,
Це кладовище на горбі,
Побуть в могильних плит журбі;
І лише мертвим все одно.

У віршах напису сліди:
"Ті, що сьогодні йдуть сюди
Лише на мить, щоб знов піти,
Вернуться завтра назавжди."

Якщо так впевнені у смерті
Цей мармур й рими нвпівстерті --
Чом голосіння тут не чуть
І мертвих більше не несуть?

І якби хтось в хвальбі відвертій
Могильним плитам повелів:
"Нам вічно жить, немає смерті!" --
Повірили б у силу слів.

ВВІЙДИ!

Раптом пісня дрозда на узліссі,
Там, де тиша німа.
Якщо тільки смеркалося в полі,
То у лісі вже -- тьма.

Темно птаху вже так, що не міг би
Навіть кущ розпізнать,
Де чекає затишне гніздечко,
А не те, щоб співать.

Дня весняного відблиск прощальний,
Що на заході згас,
Він у грудях затримав, щоб пісню
Проспівать іще раз.

Так бентежно і щемно цей голос
У нічну линув даль,
Ніби кликав ввійти за собою
У пітьму і печаль.

Та мені не хотілось від зорей
В чорні нетрі, о ні!
Не мене ще дрозда кликав голос
І співав -- не мені.

ДБАЙ ЖЕ, ДБАЙ

Карга і відьма, що прийшла
Прибрать -- в руці відро й мітла --
Й вона красунею була:

Їй Голлівуд міг домом стать.
Й о! -- багатьом в нужді згасать,
Щоб все на випадок списать.

Скрут хоч уникнуть -- рано вмри,
А як не можеш вийти з гри --
Авторитет собі створи.

Потроїть капітал зумій
Чи троном десь заволодій
Й пошані в старості радій.

Одні сповідують знання,
А інші діють навмання;
Вчись -- й ти здобудеш визнання.

А сумнів -- слава за життя
Спасе чи ні від забуття --
Піде з тобою в небуття.

Йдучи назавжди, втіху май
Із дружби -- куплена нехай:
Це краще все ж. Так дбай же, дбай!