ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2026.01.04 13:03
Малює мороз візерунок
На склі, як маестро пісні.
Ранковий упав поцілунок
Моєї дружини-весни.

Я п'ю животворний цей трунок,
Не рік і не два - цілий вік.
Красуне! Супружнице юна!

Борис Костиря
2026.01.04 12:11
Коли подолаєм навколишню сірість?
Коли вже настане жадана весна?
Коли подолаємо мряку і сизість,
Вдихаючи свіжість, як помах крила?

Коли подолаємо зоднаковіння,
Стандартність і сплутаний, немічний страх?
Коли проросте крізь байдуже каміння

Віктор Насипаний
2026.01.04 10:18
Уже під старість Галя пригадала,
Що їй колись циганка нагадала.
Казала: женихів і не злічити.
Та врешті з іноземцем будеш жити.
Збулося дійсно це, тож гріх брехати:
Є іноземці два у неї в хаті.
Таки не обманула за червонець, –
Бо ждуть бульдог-фран

Богдан Манюк
2026.01.04 10:10
Раїса Обшарська. Сезон блукаючих дощів: повісті, оповідання, новели. —Тернопіль: Джура, 2006 р. — 254 с. Усім шанувальникам художньої літератури, відомо, що є книги, які захоплюють одразу і не відпускають, поки не прочитаєш їх до останньої сторінки. Авт

В Горова Леся
2026.01.03 21:46
Розливає обрій червоно лафітом,
Обідок від сонця лущиться у сніг.
Вволю нагулявшись, затихає вітер:
Спав би, та клаксони надто голосні.

Стелиться додому двоколісна смуга,
Відбивають фари в паморозі блиск.
Щоб не заважати, шепочу на вухо:

Іван Потьомкін
2026.01.03 17:52
Він марив Яблуницьким перевалом,
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с

Микола Дудар
2026.01.03 17:26
Нічого такого, ще вибухів кілька.
Верби схилились, розсіявсь туман…
Зникла хатина, зникла бруківка.
Лишився у полі лише дурман.
Нічого такого, звикаєм потроху —
Рік вже четвертий, п’ятий ось-ось…
Кілька разів із льоху до льоху —
З цим і живемо, з

Віктор Насипаний
2026.01.03 16:31
Придумати задачу вдома будь- яку
Задала вчора в школі вчителька Сашку.
Чомусь малий багато думати не став,
Хвилин за десять він завдання написав.
Коли свою задачу дітям прочитав,
Сміялась вчителька, і клас весь реготав.
В задачі пише: крокодила я

Борис Костиря
2026.01.03 14:20
Поетична непоетичність.
Так кусає змія за свій хвіст.
Це надмірне позерство й практичність.
У колодязі згублений хист.

Так потоне усе в парадоксах,
У апоріях, візіях, снах.
І останній п'яниця й пройдоха

Олена Побийголод
2026.01.03 11:46
Із Леоніда Сергєєва

При прольоті на фанері над Парижем
ми не плюнемо униз, хоч і кортить,
а сплануємо з поривом вітру свіжим
та послухаємо, що народ триндить.

А народ внизу – не плужить і не сіє,

Тетяна Левицька
2026.01.03 10:01
Ти розумієш з віком,
що біль не за горою.
За сильним чоловіком
ти можеш буть: слабкою,

розкутою, дівчиськом,
що ліпить бабу сніжну.
До твого серця близько

С М
2026.01.03 07:06
звідкіля ~ жодної гадки
може то маскований диявол
в очі їй зирнувши те сказав би
дивна міс едж
дивна міс едж

дивна міс едж увійде до вітальні
я не знаю що і питати

Володимир Мацуцький
2026.01.02 21:40
У лісі народилася,
У лісі і зросла.
Завжди струнка Ялинонька
Зеленою була.

Співала завірюха їй:
«Ялинонько, бай-бай»
Вкладався снігом Сніговій,

Артур Курдіновський
2026.01.02 16:04
Цей ваш токсичний позитив
Сьогодні має безліч масок.
Юрбу бездумну звеселив
Ваш опромінений Пегасик.

Лунає з будь-якої праски
Цей ваш токсичний позитив.
Всі перемоги та поразки

Борис Костиря
2026.01.02 14:20
Шукаю ялинку у березні,
Шукаю шляхи у розлук.
Шукаю на тихому березі
Прадавніх і здавлених мук.

Шукаю я влітку хурделиці,
А взимку - цвітіння й тепла.
Шукаю захованих демонів

Іван Потьомкін
2026.01.02 13:56
На гору! На гору!
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Де вітер і сніг розходилися в грищах,
Де зашпари, сльози і сміх.
З гори стрімголов. Наче посвист ракети.
Ледь мріє-іскриться лижня.
На цій я чи, може, на іншій планеті
В дикому захваті м

Ярослав Чорногуз
2026.01.02 13:32
Ну що ж таки прийшла зима.
І світ чорнющий забілила.
Стояв на голові сторчма --
Наляканий і сполотнілий.

Тепер вже -- на ногах немов,
Співає радісно осанну --
Прийшло до нас воно ізнов

Світлана Пирогова
2026.01.02 13:19
Зима теперішня не бутафорська,
Від неба до землі все справжнє.
Хоча вона ще та чудна акторка,
Можливості її безкрайні.

Пропахла білосніжними снігами,
Морозця додала старанно.
Широка чарівнича панорама

Сергій Губерначук
2026.01.02 11:05
Нитки – не волосся!
Лещата – не руки!
Клейонка – не шкіра м’яка!
Стіна – не людина!
Самотність – не стукіт,
а відстань тебе від вікна.

Мов лампочки – очі.

Тетяна Левицька
2026.01.02 10:59
Не лячно пірнути у прірву бажань,
минуле лишити за кілька зупинок...
Яка ж боягузка нестерпна ти, Тань —
в пісочнім годиннику — дрібка крупинок.

Тягнула роками важкий хрест судьби,
прощала зневагу, образи і зради;
тікала від себе у церкву, аби

Сергій СергійКо
2026.01.01 21:12
Я народився в п’ятдесятих.

Помер тиран – призвідник лих!

Війна позаду. Для завзятих

З'явився шанс зробити вдих.

Євген Федчук
2026.01.01 14:06
На жаль, таке в історії бува.
Про когось книги і романи пишуть,
А іншого згадають словом лише,
Хоч багатьом жаліють і слова.
Згадати Оришевського, хоча б.
Хтось чув про нього? Щось про нього знає?
З істориків хтось в двох словах згадає,
Що в гетьма

М Менянин
2026.01.01 13:49
Де Бог присутній – все просте,
там сяє полум’я густе,
бо Духом сповнене росте,
коли цей шанс Йому дасте.

01.01.2026р. UA

Борис Костиря
2026.01.01 13:36
Відшуміла трепетна гітара
Під бузком шаленим і хмільним.
Нині реп заходить в шумні бари,
Як розбійник в пеклі молодім.

Наш романтик зачаївся в сумі
І зачах у навісних димах.
Тільки шльондра грає бугі-вугі

Марія Дем'янюк
2026.01.01 11:59
Одягнула зимонька
Білу кожушинку,
А на ній вмостилися
Сріблені сніжинки.

І яскріють гудзики -
Золотять крижини.
Комірець із пуху -

Микола Дудар
2026.01.01 11:52
За-олів’є-нчив олів’є…
За-вінігретив віні-грет я
І в ролі хитрого круп’є
Погодив витрати з бюджетом…
Шампаньське в список не ввійшло.
Вино червоне зчервоніло
Тому, що зрадило бабло.
Причин до ста… перехотіло.

Тетяна Левицька
2026.01.01 10:40
Вже повертаючись назад
в минулий рік, такий болючий,
згадалось, як у снігопад
долала бескиди і кручі.
Без рятувального весла
назустріч повені пливла
і розбивала босі ноги
об кам'яні життя пороги.

Ігор Терен
2025.12.31 22:34
А голови у виборців як ріпи,
та розуміння істини нема,
аби не кліпи
розвидняли сліпи,
а мислення критичного ума.

***
А партія лакеїв... погоріла

Іван Потьомкін
2025.12.31 18:40
Зажурилась Україна, не зна, як тут діять:
Розвелися, немов миші, невтомні злодії.
Хтось воює, захищає здобуту свободу,
А злодії-казнокради крадуть де завгодно.
Хтось у шанцях потерпає і хука на руки,
А злодії в кабінетах бізнес хвацько луплять…
Зажу

Іван Потьомкін
2025.12.31 18:35
Зажурилась Україна, не зна, як тут діять:
Розвелися, немов миші, невтомні злодії.
Хтось воює, захищає здобуту свободу,
А злодії-казнокради крадуть де завгодно.
Хтось у шанцях потерпає і хука на руки,
А злодії в кабінетах бізнес хвацько луплять…
За

Володимир Мацуцький
2025.12.31 18:05
роздум)

Демократія вмирає в темряві,
коли людство живе в брехні,
коли істини втрачені терміни
коли слабне народу гнів.
Ось наразі, як приклад, зі Штатами:
проковтнув той народ брехню,

Артур Сіренко
2025.12.31 16:42
Ми таки дочекалися –
Сама Вічність прийшла до нас
Прийшла старою жебрачкою
У лахмітті дірявому
(Колись оздобленому)
З ясеневою патерицею.
А ми все виглядаємо
Цього дня похмурого,

Володимир Ляшкевич
2025.12.31 14:08
Тут короткий вступ в теорію із зазначенням структур основних частин, відтак ряд початкових пояснень з посиланням на вже опубліковані на наукових сайтах і просто в інтернеті більш докладні документи. - Переглянути монографію англійською мовою на науково

Артур Курдіновський
2025.12.31 11:55
Для грішників - пошана й привілеї,
Для праведників - прірва самоти.
Ви думаєте, пекло - під землею,
А біля казана стоять чорти?

Емігрували назавжди лелеки,
Лишилися тепер самі круки.
Гадаєте, що пекло десь далеко?

Борис Костиря
2025.12.31 11:48
Безконечно гудуть ваговози
За маршрутами дальніх шляхів.
І лунають нечутні погрози
З глибини первозданних віків.

Безконечно гудуть, протестують
Проти фатуму і небуття,
Залишаючи нам одесную

Тетяна Левицька
2025.12.31 10:51
Що мене тримає на цім світі?
Обрубала всі кінці, та в воду.
Ще цвяхи залізні не забиті
у труну соснової колоди.

Витягнула біль із серця глею,
залишила пустці вільне місце.
Разом з самотиною своєю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. М Менянин - [ 2026.01.01 13:45 ]
    Мир вам

    Де Бог присутній – все просте,
    там сяє полум’я густе,
    бо Духом сповнене росте,
    коли цей шанс Йому дасте.

    01.01.2026р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  2. Борис Костиря - [ 2025.12.25 14:30 ]
    Поле
    Я іду крізь незміряне поле
    Несходимих і вічних снігів.
    Я шукаю вселенської волі,
    Що не має стійких берегів.

    Ген далеко у полі безмежнім
    Постає споважнілий монах.
    Він здолав маяки обережні
    І обмежений, бережний страх.

    Він покличе у далі зникомі,
    У нестійкість, несталість морів.
    І проляжуть шляхи невідомі,
    Плинна мудрість легких кураїв.

    Так нестале набуде конкретність
    І слова набуватимуть плоть.
    Так буття переможно і ревно
    Входить в те, що призначив Господь.

    23 лютого 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  3. Борис Костиря - [ 2025.12.21 14:05 ]
    Зимова сльота
    Ця сльота так трагічно зимова
    Увірвалась з незнаних глибин,
    Відібрала провісницьке слово,
    Мов дарунок таємних вершин.

    Ця сльота розчинила всі мислі,
    Розчинила і радість, і сум.
    І сніги наповзають невтішні,
    Ніби згусток Всевишнього дум.

    Потонула в калюжах тривога,
    Потонули натхнення і шал.
    І на місце єдиного Бога
    Знов приходить неситий Ваал.

    15 лютого 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  4. Борис Костиря - [ 2025.12.16 17:56 ]
    Справжня зима
    Після ерзац-замінників зими
    Прийшла зима упевнена і справжня.
    Прийшла зима із лютої тюрми,
    Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

    Прийшла зима, мов армія міцна
    З настирливістю танків і піхоти.
    Заснула в лісі змучена весна,
    Як раб після недремної роботи.

    І снігові потвори і божки
    У рай жаданий точно не пропустять.
    Коли втрачаєш слова маяки,
    Ідеш у шторм чи у примарну пустку.

    Тебе зима підніме на списи
    І понесе в полон святої далі.
    У бурі ти втрачаєш голоси,
    Які ведуть до смерті чи медалі.

    26 січня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  5. Мар'ян Кіхно - [ 2025.12.14 02:50 ]
    Страшний Суд
    Повстань!
    Страшний бо Суд іде,
    почеплений, як материнська плата,
    немов дощу тяжка мені заплата,
    та батьківський нечуваний
    хардрайв.

    Прівіт, мала.
    ХаРЕ! ХаРЕ! ХаРЕ!
    ХаРЕ! ХаРЕ! ХаРЕ!
    Нехай тепер
    таке тобі зазнай,
    роздрібнення, замилування й рай.

    Пішов у храм, але там
    грали Палестріну.
    Дзвонив Юрку –
    від’їхав в Палестину.
    Перехрестився –
    А він каже в інший бік.

    Отак тобі ні пшик, ні бздик.
    Я не живу, але ніяк не гину
    та неможливо спроста відійти.
    Він запитав у мене,
    скілько врем’я;
    А я сказав, що десять без п’яти.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  6. Борис Костиря - [ 2025.12.12 22:49 ]
    * * *
    Безсніжна зима, ніби чудо природи,
    Живий парадокс чи апорія слів.
    Чекаєш забутий апокриф погоди,
    Загублених в полі величних снігів.

    Коли загубились сніги в дикім полі,
    То висохне голос самої пітьми.
    Чекаєш, як долі, розкутої волі.
    Чекаєш, як дива, самої зими.

    А вулиці нині пустельні й безсніжні,
    Побриті під бокс і закуті в ніщо.
    Не падає сніг на акації ніжні.
    І вже не надіється світ ні на що.

    12 січня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  7. Борис Костиря - [ 2025.12.08 22:54 ]
    * * *
    Засніжені вершини гір -
    Шпилі, що пронизають небо.
    Куди лише сягає зір,
    Лечу я поглядом до тебе.

    Засніжені вершини гір
    На вістрях доброту тримають.
    Ти зачаровано повір
    В любов, що гори обіймає.

    Засніжені ясні шпилі
    Щось тихо й голосно говорять.
    Сягає сивина землі
    І лине далі, аж до моря.

    Сягну глибокодумність скель,
    Хоч їх збагнути я не можу.
    Торкнутися небесних стель
    Думками, що на гори схожі.

    3 січня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)