ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.08.02 20:38
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне

Ігор Шоха
2026.08.02 19:43
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.

***
А «марафон пресує» всі події

Юрій Лазірко
2026.08.02 16:29
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received

our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver

Євген Федчук
2026.08.02 16:12
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали

Роксолана Вірлан
2026.08.02 14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.

я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без

Борис Костиря
2026.08.02 13:42
Поезія - аскеза чи надмірність,
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?

Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору

Іван Потьомкін
2026.08.02 13:24
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Олена Побийголод
2026.08.02 13:12
А.Фатьянов, С.Фогельсон

Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:

«Призначайте місце певне,

Ірина Вовк
2026.08.02 12:49
…За 2 години до… …Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга

В Горова Леся
2026.08.02 11:47
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує

Микола Дудар
2026.08.02 11:36
Серпень, хлопче, що з тобою? Знов зненацька задощив. Не здивуєш нас водою! Ти диви, ще й оточив... Заперіщив... розізлився? Міра жарту певно є... Ну а після в небо змився - Православного вдає... Серпень, хлопче, може, досить? Якщо чуєш, то озвись

Микола Дудар
2026.08.02 11:32
Звучали в голосі на почет Сім нот на пагорбі, на біс... І щось було від них пророче, Бо саме так рождають вість... Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча Навік зріднилися... Війна. І тут прийшла потвора суча - Не всіх повернуть звідтіля... О Боже рідний...

хома дідим
2026.08.02 10:55
оскільки ти не зрозуміла
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети

Віктор Кучерук
2026.08.02 06:37
І шумлива, і красива,
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.

Володимир Бойко
2026.08.02 00:02
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.

У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві

Тетяна Левицька
2026.08.01 23:06
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.

А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма

Світлана Пирогова
2026.08.01 22:52
Перед очима зорепад серпневий,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.

У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,

Ольга Садкова
2026.08.01 22:16
Мої слова звичайні й зрозумілі,
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.

Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі

Ігор Терен
2026.08.01 18:46
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.

***
Політика – це той дурдом,

Артур Курдіновський
2026.08.01 16:05
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.

Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,

Борис Костиря
2026.08.01 13:36
Я сльозою упаду на стяг,
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.

Я ніколи вже не відступлю

хома дідим
2026.08.01 11:43
понад безмежні провалля
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я

Віктор Кучерук
2026.08.01 06:55
Жити не можу без мрії
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав

Ірина Вовк
2026.08.01 03:53
…За 3 години до… …Сніг петербурзького дитинства тане, стікаючи брудною, холодною водою у Подєбрадах. Чужина. 1922 рік. Еміграція – це коли твоє минуле безжально відрізали ножицями історії, а теперішнє пахне вогкістю дешевої студентської їдальні та бід

Ольга Садкова
2026.07.31 22:18
Одна — світанок, інша — захід.
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.

Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку

хома дідим
2026.07.31 15:19
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа

Володимир Бойко
2026.07.31 14:44
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.

Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.

Борис Костиря
2026.07.31 13:33
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем

С М
2026.07.31 07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,

Віктор Кучерук
2026.07.31 06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо

Ірина Вовк
2026.07.31 05:55
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги) …Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року. За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня

Ольга Садкова
2026.07.30 21:59
Уніч із 2 на 3 березня підступно, по-хижацькому, вони налетіли на наше місто. Від зростаючого реву двигунів ми скочили зі своїх місць і побігли в коридор, зачаїлися між двома стінами. Літаки один за одним на низькій висоті з шаленою швидкістю наближалися

Сергій Губерначук
2026.07.30 16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес

Євген Федчук
2026.07.30 16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск

Сергій Губерначук
2026.07.30 16:07
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес

Артур Курдіновський
2026.07.30 15:51
Розквітла мамина герань
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.

Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Борис Костиря - [ 2026.08.02 13:05 ]
    Поезія
    Поезія - аскеза чи надмірність,
    Це оргія чи келія в землі?
    Поезія - це свято чи повинність,
    Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?

    Поезія - це вибух чи покора,
    Хвороба чи величний Божий дар?
    Іде поет у безгоміння бору
    І дивиться у небо, як звіздар.

    Поезія - невидима пелюстка,
    Що впала на долоні вогняні.
    Поезія - це сонце, а не люстра,
    Це люстро, де трагедії земні.

    Поезія - це пристрасна молитва,
    Це досі не написані псалми.
    Хай точиться непримиренна битва,
    В яку поринули навіки ми.

    Поезія торкається і коле,
    Немов троянда в первісних степах.
    Поезія несеться диким полем,
    Долаючи шаблони, злобу й страх.

    4 лютого 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (2)


  2. Борис Костиря - [ 2026.07.29 14:46 ]
    * * *
    Не хочеться зранку вставати
    І йти у збурунені дні,
    Долаючи стіни і ґрати
    І буднів задавнені пні.
    Просвітлені янгольські чати
    Пробудять тебе у вогні.

    Не хочеться зранку вставати
    І йти у приречений бій.
    Відступляться геть супостати
    У січі важкій, вогневій.
    А вірші, як мудрі солдати,
    Зіллються у річці сумній.

    Та щось доленосно покличе
    Тебе у пекельний двобій,
    Сховавши під каптур обличчя
    І натяк пославши: я свій.
    Промова гучна і незвична
    Пробудить у тьмі навісній.

    30 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (6)


  3. Борис Костиря - [ 2026.07.24 13:43 ]
    Світлові стовпи
    Стовпи зі світла - первісні знамення,
    Що Суд Страшний невідворотно йде.
    Він кожного покличе на імення.
    Від нього не сховаєшся ніде.

    Стовпи зі світла кличуть у глибини,
    До справжніх нас, без оболонок зла.
    Замерзлі в лід слова, мости й рибини
    Відродяться, мов змучена зола.

    Стовпи зі світла - це величне дійство,
    Трагічний і осмислений спектакль.
    Від помсти неба нікуди нам дітись.
    І вічністю крокує кожен акт.

    27 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (3)


  4. Руслан Баркалов - [ 2026.07.20 15:49 ]
    Дзеркало душі
    Загляну в дзеркало своєї душі
    І подумки вертаюся в минуле.
    Я бачу в ньому, цьому дзеркалі,
    Усе життя моє прожите.

    Там бачу я не тільки своє тіло
    Я бачу душу свою у ньому.
    Любов в очах, усмішка щира –
    І відпечаток болю й втому.

    Я бачу кожен крок минулий.
    Читаю кожну зраду друзів
    І вид мені батьками даний.
    І радості минулих днів.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. М Менянин - [ 2026.07.20 01:58 ]
    Четвер* згадай
    Вода солона на столі
    як символ сліз в чужій землі.
    Гірка трава, і не одна,
    як згадка рабського вона.

    Сумною б трапеза була,
    та ось рух ангела крила
    дає надію на життя
    в своїй землі за каяття:

    до хліба з кращого зерна,
    та з кращого, що є, вина,
    гаряче, щойно від огня,
    цілком запечене ягня…

    Висока сплачена ціна,
    парує над столом вона,
    і спонукає в кожну мить
    давать любити і любить.

    * Таємна вечеря
    20.07.2026р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. М Менянин - [ 2026.07.16 13:58 ]
    Четвер такий
    Таємно, щоб ніхто не знав,
    Ісус вечеряти зібрав,
    Четвер цей день на небесах,
    а жертва в Храмі, бо Песах.

    Піднесений панує стан,
    бо відповідний мають сан,
    відсутні поспіх, суєта –
    Єдине щось спільнота та.

    В світлиці чистій стіл стоїть,
    що Бог послав, Його хваліть,
    приємне світло від ґнотів,
    все так, як Бог того хотів.

    Солоне й гірке неспроста
    цілують і звучать уста
    достойних цих чоловіків,
    як і на протязі віків.

    З солодким миска також є
    в надії Бог його дає,
    стоїть посеред гірких блюд,
    бо жде і просить його люд.

    Розводять, п’ють вино із чаш,
    їдять жертовне з Храму аж,
    розламують і хліб, жують,
    і тиха мова йде про суть:

    Ісуса тіло хліб цей є,
    хто їсть, життя спасе своє,
    вино у чаші – Кров Його,
    хто п’є, ласкає Бог того.

    Ісус, Христосом звати слід,
    для друзів віддає Свій Світ,
    не так, як світ його дає,
    а як сказав, так Він вже є.

    В завершення псалми звучать,
    таємного лежить печать,
    бо Дух ще не зійшов на них,
    а поруч вже великий гріх…+

    16.07.2026р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  7. Борис Костиря - [ 2026.07.05 13:07 ]
    Приреченість
    Тут нікуди піти, лише на стадіон,
    Порожній, сиротливий і безмовний,
    Там, де біжить нечутний чемпіон
    Крізь славу, гордість і тотальний морок.

    Тут нікуди піти. В обличчя самоти
    Подивимося тихо і печально.
    Там грають фугу зречені вітри
    В зіницях голубів, синиць і часу.

    Тут нікуди піти. В пародію епох
    Ми забредемо полохливо й чинно.
    Проб'ється крізь часи розлючений Єнох.
    Сконає воля в лісі безпричинно.

    11 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (5)


  8. Борис Костиря - [ 2026.07.03 12:15 ]
    Запах
    Вдихаю душу очерету,
    Вдихаю пахощі зими.
    Зникома посмішка скелета
    Народить епоси землі.
    Лиш у потужності стилета
    Відчую подихи в імлі.

    Такий старезний, аж прадавній,
    Цей запах знову вирина,
    Немов мотив забутий, дальній
    Чи як гірка самотина.
    На цій землі стражденній, славній
    Горить біблійна купина.

    Цей запах зопалу народить
    Мелодії лісів, лугів...
    І дух могутній і народний
    Потужно вийде з берегів.
    Так меч незламний і природний
    Здолає натиски снігів.

    9 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.85) | "Майстерень" 6 (5.85)
    Коментарі: (8)