ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Катерина Савельєва
2026.04.18 22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.

Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки

хома дідим
2026.04.18 21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска

Ігор Шоха
2026.04.18 19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,

Іван Потьомкін
2026.04.18 19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Костянтин Ватульов
2026.04.18 18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?

Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,

М Менянин
2026.04.18 17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.

Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах

Ігор Терен
2026.04.18 13:44
                    І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................

Юрій Гундарів
2026.04.18 13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.

Борис Костиря
2026.04.18 12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.

Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти

Олена Побийголод
2026.04.18 07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)

Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:

Іван Потьомкін
2026.04.17 20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н

хома дідим
2026.04.17 18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння

С М
2026.04.17 17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди

у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть

Юрій Лазірко
2026.04.17 15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче

Костянтин Ватульов
2026.04.17 15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?

На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об

Борис Костиря
2026.04.17 12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.

Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття

хома дідим
2026.04.16 19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже

Костянтин Ватульов
2026.04.16 19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.

Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває

Євген Федчук
2026.04.16 17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.

Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,

Артур Сіренко
2026.04.16 17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.

Я шукав Істину

Охмуд Песецький
2026.04.16 13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.

Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,

Борис Костиря
2026.04.16 13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.

Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні

Ігор Шоха
2026.04.16 12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.

І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лія Ланер
2026.04.18

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олена Побийголод - [ 2026.04.18 07:58 ]
    1958. Присядьмо на доріжку
    Володимир Диховичний (1911-1963),
    Моріс Слободськой (1913-1991)

    Коли не знавали досягнень казкових,
    у давні, минулі часи –
    чекаючи коней по трактах поштових,
    співали мандрі́вці усі:

        Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
        хай буде легкою нам путь!
        Рушай, ямщику, у дорогу потрішки,
        і пісню свою не забудь.

    І верст, і часів пролетіло чимало,
    по рейках біжать поїзди –
    а все ж на тривожних перонах вокзалів
    співаємо ми, як завжди:

        Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
        хай буде легкою нам путь!
        Рушай, машиністе, в дорогу потрішки,
        і пісню свою не забудь.

    Й коли на ракетах зі швидкістю світла
    літатимем серед зірок,
    ми все ж перед стартом на звичку нехитру
    затягнемо щось на зразок:

        Присядемо, друзі, як слід, на доріжку,
        хай буде легкою нам путь!
        Рушай, космонавте, в дорогу потрішки,
        і пісню свою не забудь.

    (2026)оооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Матвій Блантер. Вик.: Євген Бєляєв (1962)."


  2. Олена Побийголод - [ 2026.04.15 06:13 ]
    1956. Ти любиме, життя (в скороченні)
    Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

    Ти любиме, життя,
    люди здавна ведуть про це мову.
    Ти любиме, життя,
    я люблю тебе знову і знову!

    Що несе майбуття?
    Йду з роботи, звичайний трудящий.
    Ти любиме, життя,
    і я хочу, щоб стало ти краще.

    Сивина – ніби сніг,
    час летить, і прикмети уперті...
    Чи ти згадуєш тих,
    хто тебе захищав аж до смерті?

    Так вершись до пуття,
    розвертайся щасливо та вільно!
    Ти любиме, життя,
    й сподіваюсь, що це обопільно!

    (2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Едуард Колмановський. Вик.: Георгій Дударєв (1958)."


  3. Олена Побийголод - [ 2026.04.11 13:18 ]
    1952. На зарядку!
    Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

    Тільки дуже вперті соні
    сплять уранці зайвий час;
    ми встаєм – ледь сонця промінь
    залоскоче в ліжку нас!

        Підіймайся на зарядку,
        знову сонцю посміхатися давай!
        Розрахуйтесь по порядку,
        на зарядку, на зарядку всі ставай!

    На заквітчаній полянці –
    блиск ранкової роси;
    майорять на ній уранці
    наші майки та труси.

        Підіймайся на зарядку,
        знову сонцю посміхатися давай!
        Розрахуйтесь по порядку,
        на зарядку, на зарядку всі ставай!

    Любо в озері скупатись
    на заруку від застуд,
    а потому – дружно взятись
    за навчання і за труд!

        Підіймайся на зарядку,
        знову сонцю посміхатися давай!
        Розрахуйтесь по порядку,
        на зарядку, на зарядку всі ставай!

    (2026)оооооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Зиновий Компанеец. Исп.: Анс. МДП В.Локтева (1962)."


  4. Олена Побийголод - [ 2026.04.06 15:17 ]
    1956. Зима
    Сергій Островой (1911-2005)

    У лісі наодинці
    жила Зима в хатинці;
    вона солила сніжки,
    поклавши їх до діжки;

    замети нагортала,
    скрадаючи кути,
    і крижані кувала
    над ріками мости.

        Стіни й дах крижані,
        вкруг – метелиця,
        за дверми в глибині –
        мла кужелиться;

        ступиш крок за поріг –
        всюди іній,
        а під вікнами сніг –
        синій-синій...

    Робила справ чимало:
    сріблила все кругом,
    а місяць накривала
    прозорим ковпаком;

    голу́била ялинки,
    ведмедів-блукачів,
    і потім до хатинки
    верталась на спочи́в.

        Стіни й дах крижані,
        вкруг – метелиця,
        за дверми в глибині –
        мла кужелиться;

        ступиш крок за поріг –
        всюди іній,
        а під вікнами сніг –
        синій-синій!

    (2026)оооооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1) | "Муз.: Эдуард Ханк (1970). Исп.: Эдуард Хиль."


  5. Олена Побийголод - [ 2026.04.04 14:01 ]
    1947. Пісенька фронтового шофера
    Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

    Через гори, рі́ки та долини,
    крізь пожежі, крізь югу та сніг
    ми вели машини
    й обминали міни
    на шляхах-дорогах фронтових.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    Довгу путь від Волги до Берліна
    перед нами жереб наш простер.
    Нелегка година,
    йшла війна неспинна,
    та кермо не полишав шофер.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    Може бути, невійськовим людям
    добре пояснити я не зміг,
    та ніяким чудом
    ми не позабудем
    фронтових наїжджених доріг.

        Ех, воєнне мандрування!
        Звичне нам будь-яке бомбування.
        Та вмирати – ранувато,
        ще є справи і вдома у нас.

    (2026)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Борис Мокроусов. Исп.: Марк Бернес (1948)."


  6. Олена Побийголод - [ 2026.03.29 06:51 ]
    1942. Все одно
    Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

    Принесли у землянку посилку –
        й мов дихнуло чимсь близьким.
    І на серці заграла сопілка,
        і згадався рідний дім...

            Бо відправлення поштове –
            так надписане воно:
            «Чи Павло́ві, чи Петро́ві,
            чи Миколі – все одно...»

    Я – не перший, не другий й не третій,
        тим не менш, посилці рад.
    Тож не буду тримати в секреті:
        я – надійний адресат.

            Щирі вам мої вітання!
            Усвідомив я давно:
            хто ви – Клавдія, чи Таня,
            чи Оксана – все одно.

    Щоб відзначити нашу побіду,
        треба стрінутися нам.
    Я до вас неодмінно приїду...
        Та куди? Не знаю сам.

            Це поза́очне знайомство –
            де продовжиться воно?
            Може, в Томську, може, в Омську,
            може, в Тулі – все одно!

    (2026)оооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "«Всё равно». Муз.: Ю.Милютін. Вик.: В.Нечаєв."


  7. Юлія Щербатюк - [ 2026.03.27 13:17 ]
    Без майбуття, о, щемна яв!
    Без майбуття, о, щемна яв!
    Я чую зраду в кожнім слові!
    І спадної тепер любові
    Для мене сяє вже зоря.

    Так відлітаючи, із тим,
    Не впізнавати безкінечно.
    В знемозі цілувати плечі,
    Як тиха ніч огорне дім.

    Тобі я мила не була.
    Ти остогид. Тягнулась мука.
    Любов, заручниця розпуки,
    Повільно сповнювалась зла.

    Як брат. Мовчиш. Ми мов німі.
    Та, як зустрінемось очима.
    Клянусь, що зможу невловимо
    Розплавити граніт в вогні.

    16-20 березня 2026 року.



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (2)


  8. Олена Побийголод - [ 2026.03.26 16:36 ]
    1942. Вночі перед боєм (в скороченні)
    Соломон Фогельсон (1910-1994)

    Вночі перед боєм
    сиджу під вербою,
    дивлюсь на дорогу – укра́їнський шлях...
    Й стає пред очима
    все те незгасиме,
    за що ми б’ємось у жорстоких боях.

    Моє рідне місто
    спалили дочи́ста,
    в неволі ворожій лишилась сім’я.
    І, сповнений суму,
    гадаю я думу:
    до чого сплюндрована доля моя!

    Кому це розкажеш?
    Нікого не вразиш,
    бо кожний вже знає, що́ значить війна.
    У кожного – горе,
    велике, як море,
    так само без краю, так само без дна...

    Я бачу руїни
    і кров України –
    і прагнення помсти мене спопеля.
    Злощуся до дрожу,
    і жити не можу,
    допоки не звільнена рідна земля!

    (2026)


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.6)
    Коментарі: (4) | "Муз.: Николай Минх. Исп.: В.Лубо."


  9. Олена Побийголод - [ 2026.03.23 15:12 ]
    1937. Тачанка
    Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)

    Ти лети з дороги, птице,
    звіре, й ти з дороги йди:
    Бачиш, хмара клубочиться,
    коні швидко мчать сюди!

    І поціливши з нальоту
    у ворожий цеп густий,
    розпочне свою роботу
    кулеметник молодий.

        Ех, тачанка-ростовчанка,
        вороженькам на біду!
        Конармійська ти тачанка
        на ресорному ходу!

    Ех, за Волгою, за Доном
    в степ широкий золотий
    увірвався невгомонний
    кулеметник молодий.

    І летіла невдержимо,
    гриву кучмлячи коню,
    грива вітру, грива диму,
    грива бурі та вогню.

        Ех, тачанка-київлянка,
        вороженькам на біду!
        Комсомольська ти тачанка
        на ресорному ходу!

    Гуркотять на суші танки,
    в небі кружать літаки;
    про будьонівську тачанку
    ми співаєм залюбки.

    Й ворогам донині сниться
    той свинцевий дощ густий,
    бойова та колісниця,
    кулеметник молодий.

        Ех, тачанка-полтавчанка,
        вороженькам на біду!
        Кулеметна ти тачанка
        на ресорному ходу!

    (2026)оо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Константин Листов. Исп.: КАППСА (1954)."


  10. Олена Побийголод - [ 2026.03.20 19:14 ]
    1936. Партизан Железняк
    Михайло Голодний (1903-1949)

    В степу під Херсоном
    попасище коням,
    в степу під Херсоном курган.
    Лежить під курганом,
    повитим туманом,
    матрос Железняк, партизан.

    Відомо з донесень:
    він йшов на Одесу,
    потрапив у засідку він.
    Наліво – застава,
    махновці направо,
    і десять гранат на загін.

    «Ну о́т що, хлоп’ята, –
    промовив завзято
    матрос-партизан Железняк. –
    Херсон перед нами,
    проб’ємся штиками,
    й гранати ще є, як-не-як!»

    І хлопці сказали:
    «І гірше бувало,
    і зброя ще є, як-не-як!»
    Багнети, гранати...
    Пробились хлоп'ята,
    в степу залиши́всь Железняк.

    Виспівують нині
    пісні в Україні,
    над соняхом – неба блакить,
    і сонце, і зливи,
    і юність вродлива,
    й літак понад степом летить.

    В степу під Херсоном
    попасище коням,
    в степу під Херсоном курган.
    Лежить під курганом,
    повитим туманом,
    матрос Железняк, партизан.

    (2026)оооооооооооооооооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати: | "Муз.: Матвей Блантер. Исп.: Леонид Утесов (1938)."