ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.03.06 00:21
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів. Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність. Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади. Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги. Злочинам сприяють б

Богдан Манюк
2026.03.05 19:21
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах

Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук

Євген Федчук
2026.03.05 17:59
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він

Ігор Терен
2026.03.05 15:16
                    І
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,

Ольга Олеандра
2026.03.05 11:31
Весна. Нарешті. Цього року тебе чекала особливо.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.

Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.

Іван Потьомкін
2026.03.05 11:30
Скарай мене, Поезіє, дорогою.
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.

2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,

Борис Костиря
2026.03.05 11:24
Закутий дощами в оселі тісній,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.

Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,

Микола Дудар
2026.03.05 10:09
Вже кілька сот в душі поранень
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…

І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,

Юлія Щербатюк
2026.03.05 07:00
Уплелась неминучість у долі
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.

І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні

Тетяна Левицька
2026.03.04 19:34
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.

Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери

Татьяна Квашенко
2026.03.04 17:03
В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.

Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение

Ігор Шоха
2026.03.04 16:41
                    І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.

                    ІІ
Ми сіяли історію одні,

С М
2026.03.04 11:29
Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти

Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас

Юрій Гундарів
2026.03.04 10:39
Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо

Борис Костиря
2026.03.04 10:15
Засуваю ворота від лих і нещасть,
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.

Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен

Віктор Кучерук
2026.03.04 06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.

Артур Курдіновський
2026.03.04 01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!

Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені

Ігор Терен
2026.03.03 22:23
                    І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.

Світлана Пирогова
2026.03.03 18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Дудар
2026.03.03 12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря
2026.03.03 10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук
2026.03.03 07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від отих війни інвесторів.
Штати, Чайна поза право
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олена Побийголод - [ 2026.02.22 14:11 ]
    1897. Друзі, сміливо, у ногу! (в скороченні)
    Леонід Радін (1860-1900)

    Друзі, сміливо, у ногу!
    Дух зміцнимо в боротьбі.
    В царство свободи дорогу
    ми проторуєм собі.

    Вийшли ми всі із народу,
    зрісши в сім’ї трудовій.
    Братський союз та свобода –
    ось наш девіз бойовий.

    Довго окови нас гнули,
    довго нас голод терзав.
    Темряві дні проминули,
    час визволяння настав.

    Згине під нашим ударом
    гніт віковий та нужда,
    в небо злетить незабаром
    прапор червоний труда!

    (2026)ееееееее


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  2. Олена Побийголод - [ 2026.02.19 07:40 ]
    1843. У дорозі
    Із І.Тургенєва (1818-1883)

    Сиве світання, туманом сповите,
    ниви зажурливі, снігом укутані...
    Раптом згадаєш колись пережите,
    й лиця, що довго здавались забутими.

    Враз пригадаєш гарячі зізнання,
    погляди стрічні, несмілі та жадібні,
    перші спіткання, останні спіткання,
    милого голосу відзвуки лагідні.

    Зваду згадаєш, тепер незбагненну,
    й безліч усього в минулому сяйному –
    під шерехтіння коліс нескінченне,
    гублячись поглядом в небі безкрайньому.

    (2026)уууууу


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (3)


  3. Олена Побийголод - [ 2026.02.15 14:18 ]
    1994. Весілля №3 (опера-буфа)
    Із Леоніда Сергєєва

    Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

    Теща:
    Що́ оце?

    Тесть:
                   Де?

    Теща:
                          У біде!
    Що́ це – ось це́?

    Тесть:
                                 Майонез...

    Теща:
    З ву́сів, дивися, впаде!
    Щось ухопив, як той пес?!
    Ну, начувайся тепер!

    Тесть:
    Що за манери, Катрусь...

    Теща:
    Я до твої́х ще манер
    скоро таки доберусь!..
    Що́ оце?

    Тесть:
                    Де?

    Теща:
                            У біде!

    Тесть:
    А... Це відомий акин.
    Грає, співає, гуде,
    стукає – все сам-один!

    Теща:
    А баяніст наш де?
    Мав же прийти до нас ві́н!

    Тесть:
    А баяніст – у біде!
    П’яний з минулих хрестин.

    Теща:
    Ах ти, безмозкий лайдак!
    Сам заспіваєш, і край!

    Тесть:
    Ні, цей співає – ніштяк...
    Друже, ану, заспівай!

    Акин¹:
    А юрта двадцять три на бархані,
    і весь махалля́ – уже чули,
    що верблюд на імення Дехканин –
    вродливіший у аулі...

    Заходять гості.

    Гості:
    О́х ти ж! Казка ніби:
    заливне із риби,
    курячі котлети,
    гречка, вінегрети,

    заводська горілочка
    і цукерки «Білочка».
    Кажуть, є і бастурма...
    Як це так, «уже нема»?

    Як «Петрович перший встиг»?
    От же пройда, далебіг!
    Значить, тост «за маму й тата»
    шельмаку не наливати!

    Тамада:
    Пані та панове!

    Страшна пауза.

    Акин:
    А баранця́ два шматочка
    у мене висів на шампурі,
    а я мазав аджика в судочка,
    а зун кунду́з у кунду́ре²...

    Тамада:
    Друзі, ви дідка кудись запхайте,
    треба відновити статус-кво:
    нас отут зібрало, вибачайте,
    торжество, а зовсім не їство!

    От сидять Ірина та Микола,
    спільним курсом підуть вдаль вони!
    Й першу чарку ми за них спрокво́ла...
    (До гостя.) Тільки чарку, а не все довкола!
    ...Ні, назад не треба, проковтни.

    Хор гостей:
    А гірко-гірко, усім нам гірко,
    тож, як буває зазвичай,
    нехай цілує Колька Ірку,
    а нам гаряче подавай!

    Теща³:
    А чого ви, любі гості,
    так харчі рубаєте?
    От у горлі стануть кості –
    зразу лиха взнаєте!

    Тамада⁴:
    Чули ми з народних вуст,
    та й твердить здоровий глузд,
    що від першої на другу –
    геть перерва недолуга!

    Втретє молоді зійшлися,
    Ірка й Колька – молодці!..
    (До гостя.) На́ тобі по гирі лисій,
    щоб не цупив голубці!
    (Ляпанець.)

    От і добре, і красиво!..
    Ні, мені – завжди в бокал.
    Друзі, зараз про важливе:
    щоб – усупереч рока́м,

    щоб – любов була мов камінь,
    щоб – удвох топтати ряст...
    (До гостя.) Що ж ти гречку тлиш руками?!
    (Ляпанець.)
    От і добре, і гаразд!

    Акин:
    Ай, гара-а-азд... життя на Сході,
    на сході́ Америке́!
    Ай, красивий там природа,
    зун кунду́з сура́ берке́⁵...

    Входить весільний генерал.

    Генерал⁶:
    Їхав я із Берліна
    напрямки на Кавказ,
    та зламалася шина
    і закі́нчився шнапс.

    Ми уже відкосили,
    нашій службі каюк⁷.
    Отже, п’єм за Росію,
    за родимий zurück⁸!

    Хор гостей⁹:
    Гей, давай,
    пляшки наготовляй
    і штрафну вояці
    портвейну наливай!

    Жених:
    А я, як десантура,
    ковтаю політуру,
    і кулаки у нас – по три кіла́!

    Наречена:
    Так, ти в нас із десанту:
    стрибнув з мого серванта,
    коли упився п’ятого числа¹⁰.

    Свекруха:
    Жити щоб душа у душу –
    муж труси жону як грушу!

    Теща:
    А щоб муж не втратив страх –
    май качалку у руках!

    Тамада:
    Матусі! Все нормально!.. Зачекайте,
    я зараз галас трішечки заткну...
    Ну, хто іще бажає, вибачайте,
    вітати наших мужа і жону?

    Жінка середнього віку:
    Я ваша тьотя Елла із Тамбова!
    Як сум і радість сходяться водно!
    Тому вже 20 ро́ків... Й ось я знову...
    (Ридає.)
    Даруйте, просто вдарило вино.

    Щоб ваше щастя квітнуло старанно
    й траплялись тільки втіхи на віку,
    дарую вам обом – цю ікебану
    і ка́меневий сад у рюкзаку.

    Теща:
    Тю!.. Хоч я й сама теперечки –
    не ангел аж ніяк,
    та... спасибі тобі, Еллочко,
    за цеглу і дряпак!

    Вина́, мармузо жлобська ти,
    відпила півцебра...
    Обідранка тамбовська ти,
    хоч ти мені й сестра!

    Тамада:
    Танцують всі!

    Акин:
    У́йя-у́йя-у́йя-у́йя,
    уйя-уйя-уйя-йя́!

    (Переклад: 2025)


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  4. Олена Побийголод - [ 2026.02.13 07:54 ]
    1989. Весілля №2 (опера-буфа)
    Із Леоніда Сергєєва

    Починає світлий образ Тещі:
    Ну, от і слава Богу, розписали.
    Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
    Ослін займе, звичайно, баба Валя,
    якраз із дідом Петриком навпі́л!

    Тут вмоститься наступне покоління;
    Петровичу, посунь стілець у стик!
    Й візьми собі Глафіру на коліна!
    Ну й що́, що важить центнер? Ти ж мужик!

    Наречена:
    Візьміть стільців кілько́ро у сусідів;
    взуття зніміть, ця зала в нас жила́!
    (Убік.)
    Тут стільки поназвали дармоїдів,
    що тільки боком влізеш до стола!

    Жених¹:
    Я завтра – в нічну, за добу повернуся,
    бо зайнятий – двадцять чотири на сім!

    Наречена:
    У тебе не вигорить, любий мій дусю,
    а спробуєш знову – так я тебе з’їм!

    Теща:
    За стіл пробачте: в нас Перебудова².
    На три талона³ зляпали борщу.
    А в черзі за вином побили Вову (вказує на Вову),
    всі ґудзики зірвавши на плащу!

    Але нам дещо підігнав Петрович...
    (Грайливо.) Петровичу, ти дріжджі де узяв?

    Петрович (з-під Глафіри, напівпридушено):
    Не совайсь так, у мене там не овоч...
    Зніміть її, бо я брикетом став!

    Теща⁴:
    Ну і добре, біс із ним,
    є млинці, є деруни!
    Вдовольнимся і «трійним»⁵,
    тільки б не було війни!
    Ух! Їх! Ух! Їх!

    Хор гостей:
    Ми чу́ли це: всі крадуть напропале,
    а мафія керує баришем...
    Навіщо ж ви гостей собі зазвали?
    Сиділи би, давилися борщем!

    Теща (за інерцією):
    Треба не сварити дім,
    а приносити самим!
    А кого не тішить стіл,
    хай іде собі, дебіл!
    Ух! Їх!

    Хор гостей:
    А зараз ми усіх віддухопелим!
    І посуд переб’єм на весь бюджет!
    Вертай нам подарунки наші – телик
    і виграшної позики білет!

    Жених:
    Вертати? Це з якого переляку?
    А телик ваш – поламаний, мабуть...
    Петровичу, та скинь ти цю коняку!
    Скоріш! Ти що́, не бачиш: наших б’ють!

    Петрович (з-під Глафіри):
    Гей, хлопці, та відсуньте вже цей трактор!
    Хто-небудь, принесіть мерщій домкрат!..
    От зараз скресне мій прим’ятий фактор –
    й розберемо́сь, який кому тут сват!

    Далі йде страшна бійка.
    Раптом з-під кофти у тещі випадає пляшка зеленого скла.

    Гість⁶:
    Мати рідна, ну й бедлам:
    теща щось родила нам!
    Не дитинку, не мишівку⁷, –
    просто пляшечку-літрівку!
    Жаль, якщо́ це – літр води...

    Хор гостей:
    Ану, давай її сюди!
    (П’ють.)

    Гість⁸:
    А де б мені узяти тещу
    таку родючу на пляшки?
    І хай би хто не думав дещо –
    а щоб мої́ були таки!..

    Теща:
    Ну добре, молодим пора в постелю.
    Ці зуби треба вимести кудись.
    Петровичу, відсунь з дороги телик!
    І врешті від Глафіри відліпись!

    Хор гостей:
    А гірко-гірко, усім нам гірко,
    борги подружні б’ють ключем!
    Вам на добраніч, Колька й Ірка,
    а ми закусимо борщем!

    Дід Петрик (з-під ослону):
    Артилеристи, Сталін дав наказ!
    Артилеристи, Вітчизна кличе нас!
    З усіх наявних батарей,
    за біль дружин, за плач дітей...⁹
    Орлята рвуться у політ!¹⁰

    (Переклад: 2025)ееееееееееееееееееееееееееее


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  5. Олена Побийголод - [ 2026.02.10 21:24 ]
    1983. Весілля №1 (опера-буфа)
    Із Леоніда Сергєєва

    Наречена:
    Зійди мерщій з фати, підкидьку божий,
    не міг взуття почистити до дна!
    А я, дурна, проґавила Серьожу,
    там хоч свекруха звір, зате одна.

    В цієї – дві сестри, не засумуєш,
    та тільки я – не голуб миру теж:
    в конторі в нас, якщо ти не лютуєш,
    то довго на землі не проживеш!

    Жених:
    Оце фужер налив мені Вован!
    Я випив – й раптом нате, наречена!
    Й тепер на шиї маю отакенний
    у вигляді метелика аркан!

    Але дарма́, я теж не пелюсток,
    солідніше її кіло на вісім!
    Не лізу до кишень за компромісом,
    як щось не так – нокаут, і мовчок!

    Хор гостей:
    А гірко-гірко, усім нам гірко,
    а поцілуйтеся натще́!
    Цілуй солодше, Колька, Ірку,
    а ми за вас наллєм іще!

    Працівниця ЗАГСу:
    Любі друзі, ви прийшли за реєстрацією,
    чепурні такі, з обличчями схвильованими!
    Супроводжені загальною овацією,
    звідси підете в життя зареєстрованими!

    Підійдіть сюди, будь ласочка, одружувані,
    піднесіть до столу свідка, вже налиганого,
    розпишіться ось отут і ось отут –
    й віднесіть його мерщій, на жаль, обриганого...

    Теща (на мотив частівки):
    Ваш на вигляд – не того́:
    черевики ношені;
    на потилиці його –
    кудли заяложені!

    Свекруха:
    Про штиблети – ми мовчим,
    а волосся збилося
    через те, що поряд з ним
    ваша притулилася!

    Хор гостей:
    А гірко-гірко, усім нам гірко,
    тому – цілуйтеся давай!
    Один, два, три, чотири... На п’ятірку!
    За це – ізнову наливай!

    Свідок:
    Ми з Колькою... ми змалку...
    А Колька... зараз де?...
    А Вовка... на рибалку.
    А Колька... бозна-де...

    Працівниця ЗАГСу:
    А тепер, в ознаку вірності подружньої,
    обміняйтеся обручками коштовними,
    щоб на базисі взаємності потужної
    потішатися стосунками любовними.

    А якщо, наперекір усім напученням,
    у взаєминах стається каламучення,
    завітайте у кімнату 35, –
    там приймають документи на розлучення...

    Наречена:
    Каблучка на палець – бичок у ярмі!

    Теща:
    Кіло сухофруктів, філе пристипоми...

    Свекруха:
    Закуску всі гості приносять самі,
    а що не доп’ють – забираєм додому!

    Хор гостей:
    А гірко-гірко, усім нам гірко,
    не перебити киселем!
    Цілуй солодше, Колька, Ірку,
    а ми за вас іще наллєм!

    Дідусь нареченої (з-під столу):
    На палубу, друзі, усі по місцях!
    Останній парад наступає!
    Не здасться нікому наш гордий «Варяг»,
    пощади ніхто не прохає!

    (Переклад: 2025)


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  6. Олена Побийголод - [ 2026.02.08 09:55 ]
    2008. Футбольний репортаж (опера-буфа)
    Із Леоніда Сергєєва

    Коментатор:
    Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
    працює ретранслятор ПТС¹.
    Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
    інтрига матчу будить інтерес!

    Наліво гості – в жовто-синіх маєчках,
    направо ми – в червоних, як завжди.
    А на трибунах, настрій підіймаючи,
    болільники згуртовують ряди...

    В гостей на полі – сильний форвард Панченко,
    та в нас є сильний захисник Панов;
    у них – потужний пенальтист Іванченко,
    зате у нас – голкіпер Іванов.

    Арбітр²:
    Зайве скаже хтось – так дам пенальті,
    за дебати – видалю ураз!
    Краще, капітани, не скандальте,
    й передайте далі мій наказ!
    (Свистить.)

    Тренер наших:
    Де подівся спортивний кураж?
    Ви не граєте зовсім на швидкість!

    Тренер їхніх:
    Де кинджальних відривів форсаж
    й комбінацій мережаних чіткість?!

    Коментатор³:
    Який момент, який момент,
    а ось і перший інцидент!
    Який момент, який момент,
    а ось і перший інцидент!

    Порушник, захисник Панов⁴:
    Я взагалі відношення не маю,
    він сам спіткнувсь, там горбик на землі,
    я зіткнення не дуже пам’ятаю,
    бо я підбіг пізніше взагалі...

    Арбітр⁵:
    Картка жовтесенька,
    стерта злегесенька,
    бо уживається
    геть без обмеження!
    Запис у книжечку,
    що за підніжечку
    мною вчиняється
    вам попередження!

    Потерпілий, форвард Панченко⁶:
    Ой, нога, нога,
    Ой, меніск, меніск...
    Я ж тепер кульга!
    Де наш пенальтист?

    Коментатор:
    А час у першім таймі вже спливає...
    Суддя, мабуть, додасть хвилини дві...
    Дивіться, він пенальті призначає!
    І бити будуть гості, ти диви!

    Голкіпер Іванов:
    Лиш би тільки не в «дев’ятку»...
    Та й «пане́нка» – теж ганьба...
    Нафінтить іще спочатку...
    Затаїтися, хіба?..

    Пенальтист Іванченко:
    Пробити в штангу? Ні, зламаю!
    Та і голкіпер там стоїть.
    А він дітей та жінку має,
    він хоче жити зайву мить...

    Пенальтист розбігається, б’є, м’яч влучає в арбітра, арбітр у голкіпера, голкіпер у штангу, а м’яч опиняється на п’ятнадцятому ряді східної трибуни.

    (Переклад: 2025)ееееееееееееееееееееееееееееееееееееееее


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  7. Олена Побийголод - [ 2026.02.04 19:46 ]
    1978. Репортаж з хокейного матчу (опера-буфа)
    Із Леоніда Сергєєва

    Дійові особи:

    • Коментатор Микола Миколайович Озеров²
    • Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов³
    • Нападник збірної СРСР Борис Михайлов⁴
    • Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв⁵
    • Суддя Йозеф Компалла (ФРН)⁶
    • Вболівальники наші
    • Вболівальники їхні

    Коментатор:
    Добрий вечір, наші любі вболівальники!
    Налаштовуйте яскравість та контраст.
    Тут зібралися хокейні цінувальники...
    Я ввімкнутися забув. Тепер – гаразд.

    Пригадав сьогодні майже мимоволі я
    «Суперсерію»... Як виріс рівень гри!
    Як сказав тут мій колега із Монголії:
    «Не знайти у вас у про́дажу ікри́».

    Вже запівніч⁷ в Омську, Томську та Челябінську,
    та не можна пропустити і́гри ці!
    На трибунах – просто ніде впасти яблуку,
    на арені – наші браві молодці!

    Вболівальники їхні:
    Хейя, хейя, до-то-го!⁸

    Вболівальники наші:
    Шайбу, шайбу, хто кого!

    Тренер:
    Ну, хлопці, – у дію!
    за нами – Росія,
    велика Росія,
    вона не простить!
    Болільники мріють,
    в парткомі – зариють,
    не зрадьте надію!
    Суддя вже свистить.

    Суддя (убік):
    У синіх – десять тисяч на трибунах,
    за спиною в червоних – тьми і тьми...
    Mein Gott, моя Ніколь⁹ ще надто юна,
    щоб сиротою бути між людьми!..

    Коментатор:
    Шайба вкинута! Пішли в атаку трійкою!
    Пас наліво, пас направо, пас назад!..
    Ось наш тренер, я для вас його посмикаю:
    – А скажіть нам, чи іде в нас гра на лад?

    Тренер:
    Я мрію лелію:
    вперед, за Росію!
    (Убік.) Бо знаю Росію:
    вона не простить!
    Якщо нас нагріють –
    мене ж і зариють,
    дощенту зариють...
    Це хто там свистить?

    Суддя (убік):
    Штраф п’ять хвилин, не можна аперкотом!..
    Mein Gott, яке збіговисько страшне!
    Припустимо, я видалю... А потім
    десь у куточку видалять мене...

    Захисник:
    Вдав суддя, що ніби не помітив;
    видно, розуміє, що почім!
    Нам не треба штрафів та булітів,
    самотужки будь-кого повчим!

    Коментатор:
    Так захищатись можна,
    так захищатись – слушно;
    звичайно, переможно,
    звичайно, відчайдушно!

    Іграють наші класно,
    атаки гострі дійсно,
    все поки що прекрасно,
    борня безкомпромісна!

    Нападник (важко дихає):
    Іще один такий дурний ривок –
    і буду в гробі грюкати кістьми...
    Немов коняка загнана, я змок,
    а він все давить, чорт його візьми!

    Захисник:
    Ізнов біжать, не бережуть меніски.
    Зіткнувся? Не кажіть, що без підстав...
    Яка ж гидота – це шотландське віскі!
    Мабу́ть, я вчора дійсно перебрав¹⁰...

    Коментатор:
    Летять на лід ворота, клюшки, краги...
    Такий хокей не трібний нам ніяк!¹¹
    Я прецедент пригадую Гааги:
    арештували там заводіяк!

    Наш хлопець, може, надто розпалився,
    в азарті гри не стримав свій порив;
    але ж він усвідомив, повинився,
    і навіть сам носилки прикотив!

    Вболівальники їхні:
    Хейя! Хейя! Хейя!

    Вболівальники наші:
    Зуби – на – трофеї!

    Тренер:
    Ну, хто́ у нас вміє?
    Вперед, за Росію!
    Вона ж там боліє,
    боліє за нас!
    Щоб краху не взнати,
    лупцюй супостата,
    плювати на втрати,
    це зоряний час!

    Нападник (рубається з хеканням):
    Що, утретє в чемпіони вам кортить¹²?
    Ні, шановні, ця пожива не для вас!
    Лівий крайній, в око вхопиш ти за мить –
    і подивимось, я́к бачитимеш пас!

    Недарма́ ми тренувалися усмерть!
    Всіх зрубаєм, а не пустим до воріт!
    А чого отой смугастенький¹³ круть-верть?
    Вово¹⁴, вмаж його голівкою об лід!..

    Суддя:
    Будь ласка, розійдіться, джентльмени!
    Ай, боляче, я ж майже без щитків!..
    (Убік.) Вони й не обертаються на мене...
    Mein Gott, і от навіщо я свистів?

    Тренер:
    Допхаєм додому –
    ухопим дипломи,
    подяку парткому,
    нові «Жигулі»¹⁵!
    Вперед, офіцери,
    міліціонери¹⁶,
    порвіть вже, холера,
    усіх взагалі!

    Коментатор:
    Інтрига матчу будить інтерес:
    увесь майданчик – геть суцільний бій!
    А їхня «зірка» – враз за бортом щез...
    Це неспортивно, ти ж іще живий!

    А все ж – сильніший склад команди наш;
    а воротар – який у нас герой!..
    Впритул до мене – знов розгардіяш...
    Я, хлопці, свій, не бийте!... Ой-ой-ой!..

    (Переклад: 2025)ееееееееееееееееееееееееееееееееееееееее


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати: