ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.10.31 19:59
А жовтень прохолодою повіяв,
І стіни кам'яні мовчать, німі.
Ти і сьогодні білий парус-мрія.
Невидно крізь шибки мутні в пітьмі.

Ти тільки будь, - молюся я ночами,
А вдень у круговерті різних справ
Бинтую порожнечі сірі рани,

Ігор Терен
2026.10.31 19:13
Кого немає у хатині скраю,
тих доля випихає за Дунай,
щоб загодя не трафили у рай,
якого на землі ніде немає
(хоча і пекла не буває теж
за межами руїни і пожеж),
та де не буду, серце уміщає
все, що дарує доля на врожай:

Іван Потьомкін
2026.10.31 18:48
Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс

В Горова Леся
2026.10.31 15:15
Вже листопадно нічому і впасти,
І дню короткому хмизиною горіти.
Здимає перепріле листя вітер,
А холоду прошилася срібляста
Тремтяча нитка поміж голі віти
Й упала в біле:

Ніяковіють пізні хризантеми

Борис Костиря
2026.10.31 13:38
Я забутий під снігом далеких часів.
Мене звати ніяк. Я - минулого тінь.
Я полишив життя, мов задавнений гнів,
Ніби голос у гулі земних голосінь.
Я здійнявся у небо і вмить занімів,
Не знайшовши опору благань і спасінь.

Мене викреслив світ з електр

Віктор Кучерук
2026.10.31 07:23
Щоденно в осінньому місті
Прискорює час свій політ, -
Дощами знебарвлене листя
Лягає на мокрий граніт.
Під ноги каштанів холодних
Спадають утомлені дні
І тонуть у сірій безодні
Знайомих будинків вогні.

хома дідим
2026.10.30 21:39
легко і прозоро
аж до відчаю
звільнений свій голос
не упізнаю
зблиски сонця морем
наче у раю
прийдеш поговорим
про любов мою

Артур Курдіновський
2026.10.30 18:40
Букет осінній -
Палітра болю,
Гірка соната
Моїх провин.
Собі забути
Я не дозволю,
Як про надію
Грав клавесин.

Юрій Лазірко
2026.10.30 16:49
Він із тих відьмаків,
перетрушує душі
у храмах.
Скільки є диваків,
що вимірюють серце
у грамах...
Він великий знавець
перевтілення

Вячеслав Руденко
2026.10.30 12:40
Повзуть до берега пустого
Годинники часів Ель Греко,
В непередбачуваній змові,
Немов мурахи по смереках.

В сонетні форми невмирущі,
Хрестоматійні,гарячкові,
Як стукіт ніг цукровій гущі

Юрій Гундарів
2026.10.30 11:17
Данський актор Ніколай Костер-Вальдау, відомий за роллю Джеймі Ланністера у культовому серіалі «Гра престолів», приїхав до Києва у статусі посла доброї волі Програми розвитку ООН, щоб привернути увагу світу до наслідків війни та підтримки України у цей ва

Віктор Кучерук
2026.10.30 06:00
Поблякле світання з холодним дощем
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві

хома дідим
2026.10.29 23:32
музика пробивається
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих

С М
2026.10.29 21:34
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка

Агов, люде, що такі сумні?

Євген Федчук
2026.10.29 20:46
Онук у дідуся спитав,
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно

Борис Костиря
2026.10.29 20:09
Я не хочу писати вже вірші.
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.

Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,

Іван Потьомкін
2026.10.29 17:55
Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в

Світлана Пирогова
2026.10.29 15:26
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.

Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,

Вячеслав Руденко
2026.10.29 11:18
Нині кобзи, знову гучно, —
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.

Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове

Віктор Кучерук
2026.10.29 07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,

хома дідим
2026.10.28 23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва

М Менянин
2026.10.28 19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.

За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,

Борис Костиря
2026.10.28 17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з

Артур Курдіновський
2026.10.28 15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)

Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,

Вячеслав Руденко
2026.10.28 13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.

В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,

Володимир Бойко
2026.10.28 11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших. Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ. Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки. Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями. «Де

Юрій Гундарів
2026.10.28 11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "

Віктор Кучерук
2026.10.28 07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

С М
2026.10.27 21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий

Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Віталій Татленко
2026.10.28

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Ольга Садкова - [ 2026.10.28 22:27 ]
    Козак
    Біля школи в колі друзів скаржився рюкзак:
    «Нема в мене щастя-долі, бо Юрко Козак

    бува, кОпає знічев’я (а хіба ж я м’яч),
    підкидає, часом, вгору: він, мовляв, силач.

    Ось на ковзанці учора на мені з’їжджав -
    чи таким розвагам буде врешті-решт межа?

    Всі намуляв мені боки, загубив пенал,
    як нічого і не сталось, рушив у спортзал...

    Як чинити? Сам не знаю...» —
    в розпачі рюкзак.
    Вкрай зганьбив Юрко —
    бешкетник прізвище Козак.

    2017



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  2. Ольга Садкова - [ 2026.10.17 23:34 ]
    Не впізнала
    Ну, а це що за дивак?
    Упізнати його як?

    У брунатному вбранні
    ще й подібний до свині.

    Хвостик — скручений гачок.
    Має бути й «п’ятачок».

    Придивляюся: та ні —
    голова не як в свині.

    Тоді що ж це за один?
    Родом з гір він чи з долин?

    Біографія яка
    у товстого дивака?

    Чи насінням висівався,
    чи у світ з розсади п’явся?

    Як із сонечком дружив?
    І яку водичку пив?

    Слухав музику чи ні,
    чи сподобались пісні,

    що бджола йому співала,
    чи нудився від вокалу?..

    «Не впізнали жовтяка,
    на насіння огірка?» —

    обізвалася сусідка,
    щойно вийшовши з повітки.

    О-он чому так забарився,
    Ледь Хро-хроком не зробився!

    2016





    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  3. Ольга Садкова - [ 2026.10.11 23:36 ]
    Маслюк Пилип
    Не на жарт розкис маслюк:
    час пливе, а він — малюк.

    Не росте вже котрий день.
    Всі глузують, навіть пень.

    Співчуває лиш сорока,
    що сліпа на ліве око:

    «Бідолашненьке маля.
    Вродить же таке земля!»

    Де й взялася хмара зліва,
    і не дощ вперіщив — злива.

    Напоїла все довкруж,
    наробила ще й калюж

    на майбутнє, про запас.
    Тепер в лісі — просто клас!

    ...Маслючок прокинувсь рано,
    почувається прегарно.

    Ненароком — зирк у воду.
    Що за диво? Ох і врода!

    — Хто оцей великий гриб?
    — Так це ж ти — маслюк Пилип, —

    відгукнулись всі навкруг,
    розпочавши жвавий рух.

    Придививсь маслюк пильніше.
    — Спра-а-авді я. Лише...
    «крутіший»!

    2017




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  4. В Горова Леся - [ 2026.10.09 17:59 ]
    Вігна
    У квасолі джміль гуде:
    Квіти там ще де-не-де.
    А плоди дозріти встигнуть?
    Так! Квасоля зветься вігна.

    В серпні квітне - в самий раз!
    Буде смакота у нас!
    То ж старайся, джмелю милий,
    Кожну квіточку запилюй.

    Звично лапкам волохатим
    Золотий пилок торкати.
    То ж до осені стручків нам
    Надарує дивна вігна.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  5. Ольга Садкова - [ 2026.10.08 15:32 ]
    Непридумане

    Поспішав Славко до школи,
    запізнитись не хотів:
    мав здавати реферата про
    породистих котів.

    Біг охоче і бадьоро,
    хоч портфель був заважкий.
    Ось і школа, перший поверх,
    клас, як завжди, гомінкий.

    ...По дзвінку зайшов учитель,
    став тлумачить про ссавців.
    Враз спинився на півслові й
    на хвилину онімів.

    Із Славкового портфеля показався...
    сонний кіт,
    нявкнув двічі до присутніх,
    що в перекладі — «привіт».

    У Славка аж дух забило:
    як же він туди заліз?
    «Випадково, — каже стиха, —
    я кота сюди заніс».

    Усміхнувся тут учитель.
    Засміявся дружньо клас:
    отакий живий посібник
    на урок прибув до нас.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (4)


  6. Юрій Гундарів - [ 2026.10.05 09:33 ]
    Колискова

    Спи, мій любий
    хлопче буйночубий,
    поки мовчить сирена
    у небі смиреннім,
    набирайся сил
    для своїх вітрил!

    Зрости одним махом,
    щоб стати на захист
    рідної Вкраїни
    від бісовщини,
    щоб передати сину
    а той - своєму
    козацьку силу -
    звитяжну, воєнну,
    щоб був повсякчас
    з тобою Тарас,
    поруч Леся і Ліна,
    щоб в серці проніс
    світлі до сліз,
    п’янкі, мов трава,
    священні слова
    «Моя Україна»!

    Спи, мій любий
    хлопче буйночубий,
    поки мовчить сирена
    у небі смиреннім,
    набирайся сил
    для своїх вітрил!

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  7. Ольга Садкова - [ 2026.10.02 20:49 ]
    Світлячки
    У садочку світлячки
    сяють, ніби зірочки.

    Я їх кілька вніс у хату.
    «Подивись, — гукаю, — тату!»

    А у жменьці лиш жучки.
    Де поділись світлячки?

    Я тоді заліз під ковдру, —
    світлячки ввімкнулись мов би.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати: