ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Ольга Садкова - [ 2026.11.19 10:46 ]
    Ната
    ЗДОГАДАЛАСЯ
    Засмутилась доня Ната,
    що на зріст ще малувата.

    От би вирости чимдуж —
    більше бачила б довкруж.

    Нагодився саме тато,
    посадив на плечі Нату.

    — Роздивляйся, — каже, — все.
    Доню високо несе.

    — О-о-о! Щоб бачити багато,
    треба мати поруч тата!


    «УТІК»
    Був кумедний сніговик,
    та чомусь учора зник.

    Скособочився спочатку,
    наполохав цим дівчатко.

    А сьогодні взагалі —
    купка снігу на землі.

    — Де подівся сніговик?
    Весь куток до нього звик.

    — До Лапландії подався,
    тато донечці «признався», —
    бо у нас уже весна.
    Сніг розтоплює вона.

    БОРЩИК
    — Доню, донечко рідненька,
    чом ти плакала, маленька?

    — Я зварить хотіла борщик...
    неодмінно повний горщик...
    Добре все велось допоки
    не зазнала я мороки
    із цибулею тією.
    Чистити лишень до неї —
    вона — слізки відбирати,
    той побігла я із хати.

    Усміхнулась мама доні,
    очка витерла червоні.

    — Цибулинку, ось ходімо,
    будем чистити в воді ми.

    2017



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  2. Ольга Садкова - [ 2026.11.13 13:50 ]
    Я і свинячий грип
    На прогулянку бігцем
    з задоволеним лицем

    поспішу, нехай надворі
    віє вогкістю зі зворів.

    Не завадить і мороз.
    Буде хай який прогноз,

    з дому вийду все одно.
    (Загартовуюсь давно).

    А якщо насуне грип,
    щоб до мене він не лип,

    їм цибулю і часник.
    Від них вірусам гаплик.

    У скрутну годину маску,
    тобто марлеву пов’язку,

    на обличчя начеплю.
    Проковтну і «Таміфлю»,

    якщо лікар мені скаже,
    ну, а градусник покаже.

    Знай, «свинячий», стрінеш бій!
    Укоротиш норов свій.

    А вакцина ось прибуде –
    іще гірше тобі буде!

    2017



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  3. Віктор Кучерук - [ 2026.11.11 06:25 ]
    * * *
    Неспокійний, як вітрисько,
    Прудконогий цей хлопчисько,
    Що в глибинах небовиду
    Таємничо зник без сліду.
    Заховався за хмаринку
    На якусь одну хвилинку,
    Бо за мить повз мене знову
    Шмигонув у гай вербовий,
    Де за мить засяяв блиском
    Чуб невтомного хлопчиська, -
    Не впіймати, ні догнати
    Нам оцього хлопченяти.
    11.11.26


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  4. Ольга Садкова - [ 2026.11.10 21:20 ]
    Пенал

    У Юрковому пеналі учинився бунт, —
    не всі речі мають право мешкати отут.
    — У цій тісняві страшенній, — криком олівці, —
    нам подряпали всі грані зайві камінці!
    Ручки кулькові — тієї ж:
    — Геть звідсіль, болти!
    Нехай разом із гайками в інші йдуть світи!
    Навіть ластики подерті скрикнули слова,
    захищаючи із денця на життя права.
    Лиш лінійка, що зігнулась у круту дугу,
    не могла ректи нічого, крім «ага» й «угу».
    І фломастер бідолашний вже лишень зітхав,
    бо, утративши кашкета, третій день всихав.
    Не на жарт перелякався тут складаний ніж —
    сподівався ж керувати за царя не згірш.
    — Геть, нездари до навчання: жуйки, шпичаки!
    Вам, — кричали шкільні речі, — шлях на смітники!

    І тріщав пенал нещасний — світові не рад.
    Наведи, Юрку, нарешті у пеналі лад!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  5. Марія Дем'янюк - [ 2026.11.09 15:41 ]
    Гостинна ялинка
    Усі шишки на ялинці
    Усміхаються хмаринці.
    Вітер віти колихає —
    Він ялинку колисає:
    — Люлі, люлі, спи гарненько,
    Чарівнице зелененька!

    Та ялинці геть не спиться:
    Вже на гілочці синиця,
    Он метелик пролітає,
    Бабка весело кружляє.
    Не вагаючись ні трішки
    Біжить білка по горішки!

    — Нема, вітре, коли спати,
    Гостей буду зустрічати!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Ольга Садкова - [ 2026.11.01 13:42 ]
    Майстер
    1
    На галявині у лісі мешкав їжачок,
    що носив завжди на спинці безліч голочок.
    Був кравець він знаменитий, майже кутюр’є.
    Поміж всіх майстрів найкраще діло знав своє.
    Обшивав усіх в окрузі, навіть горобця.
    До душі припала дуже йому справа ця.

    Якось вранці до майстерні
    із сусіднього села,
    подолавши хащі темні,
    біла гусінь приповзла.

    — Дорогий ти наш їжаче,
    подивись, як гірко плачу,
    що негарна я така.
    Люди кажуть: аж бридка.
    Тож поший для мене шати.
    Ладна гроші всі віддати —
    тільки б стати, як оса,
    щоб і талія, і крильця...
    А зумієш, то й коса...
    Щоб була я милолиця...
    — Зупинись! Хірург не я!
    Ось і відповідь моя.

    Гусінь плаче, не вгава:
    — Чула, твориш ти дива...
    — Досить! — гримнув їжачок, —
    досить сліз і балачок!

    Лапки вгору підійняв
    і замовлення... прийняв.

    Підбирав спочатку стиль
    серед модних течій, хвиль.
    Спритно креслив, малював,
    шив і, врешті, гаптував.
    Аж змарнів з такої праці.
    Тільки й був костюм на гадці.
    ...Змайстрував жадані шати.
    Час обнову одягати.

    Дорогенький мій читачу, а чи скажеш ти, яка
    найгарніша пора року: і яскрава, і дзвінка?
    Чую, чую: це — весна!
    (Хто з дітей цього не зна).
    Тільки в неї стільки квітів, а на квітоньку сіда
    переливниця. Погляньмо! Хто ж в ній гусінь угада?!

    Їжачок сміється в вуса:
    «Може, й я літать навчуся».

    2
    Всеньке літо їжачок
    з лап не кидав голочок.
    Шив трояндам сукні пишні
    і вуалі ніжні-ніжні.
    А жукам шив сюртуки...
    Все виходило з руки.
    Та незчувся, як зима
    нагодилась крадькома.
    Припорошила доріжки.
    Як йому ходити пішки?
    Склав тоді їжак тканини
    до теплішої години.
    Розібрав пухкеньку постіль:
    «От тепер посплю удосталь».

    Раптом стукіт у вікно.
    (Та не стукали ж давно).
    Бачить: заєць на порозі,
    слова мовити не в змозі,
    так захекався від бігу
    по білесенькому снігу,
    — Ї-їжачку, д-д-допоможи!
    «Ні», благаю, не кажи.
    Іще трішки попрацюй,
    кожушка перелицюй.

    Від зухвалості такої
    кутюр’є наш ледве встояв.
    — Сплять узимку їжаки!
    Чи тобі це невтямки?
    Час мені до подушок.
    Маєш гарний кожушок!
    — Так помітний в ньому я
    клятим лисам вже здаля!

    Що тут вдієш? Зайця шкода.
    Та й недовга це робота.
    — Добре, — вимовив їжак, —
    дай кожух, візьми піджак,
    на ослінчик сядь до груби,
    щоб не клацали так зуби.

    Кожушок переладнав.
    Білим–білим заєць став.
    Біга лісом до сьогодні —
    вороги спіймать негодні.
    Їжачок, нарешті, спить,
    про високу моду снить.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  7. Ольга Садкова - [ 2026.10.28 22:27 ]
    Козак
    Біля школи в колі друзів скаржився рюкзак:
    «Нема в мене щастя-долі, бо Юрко Козак

    бува, кОпає знічев’я (а хіба ж я м’яч),
    підкидає, часом, вгору: він, мовляв, силач.

    Ось на ковзанці учора на мені з’їжджав -
    чи таким розвагам буде врешті-решт межа?

    Всі намуляв мені боки, загубив пенал,
    як нічого і не сталось, рушив у спортзал...

    Як чинити? Сам не знаю...» —
    в розпачі рюкзак.
    Вкрай зганьбив Юрко —
    бешкетник прізвище Козак.

    2017



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати: