ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Королева Гір
2020.01.25 20:21
Ні! Не однаково мені
Удома жить чи в чужині,
Чи є що їсти, чи нема,
Чи нарід гине задарма!

І не однаково мені
Люди веселі чи сумні,
Чи веселяться, чи сумують,

Ігор Деркач
2020.01.25 20:09
Поети, які забавляють ся віршами,
кайфують, а муза дає втікача.
Клепай небилиці і найімовірніше
піймає за фалди вона читача.

***
Уловлюю у водограї
акорди музики Бізе.

Тата Рівна
2020.01.25 17:01
Вона лежить під деревом життя — лежить та дихає
Її груди піднімаються вгору-вниз
Вдих-видих, вдих-видих
Тисячі золотих ниток зв‘язують її з кожним своїм дитям
Вгору-вниз, вдих-видих

Через пам‘ять, серце, кров, віру, безнадію
Через безвихідь, любо

Олена Музичук
2020.01.25 15:30
Яструбу не треба
золотої кліті,
бо гніздо він має
у терновім вітті.
Піший у пустелі,
поки має сили,
коням не чіпляє
стремена й вудила.

Сергій Губерначук
2020.01.25 11:53
О, ієроґліфе злий!
Беззастережний оракуле!
Краще вже, Дракуло, згний!
Згинь – пропади, каракуле!

Зміна – за зміною форм!
Псевдо- чи архіновація?
Суперечсуперінформ!

Ірина Білінська
2020.01.25 11:38
Я на планеті імені Тебе.
Вона - жива.
Усе про мене знає.
Вона -
мій анексований Тибет,
який мене до Мене повертає...

Я тут - своя.

Козак Дума
2020.01.25 07:36
Перун із громом темні хмари навпіл
розрізав вогняним своїм мечем.
Відомий здавна громовержця нахил –
він небо, коли сердиться, січе.

Насупилося все над головою,
ось-ось на землю злива упаде
і стріли полетять сами собою –

Королева Гір
2020.01.25 01:11
Тебе я бачу й подих свій тамую,
Ти, наче зарево на небі між зірок,
Серцебиття на відстані я чую,
Та не наважуюсь назустріч зробить крок.

Тебе з думок своїх не випускаю,
Та не наважуся зізнатися тобі –
Я потайки давно тебе кохаю

Серго Сокольник
2020.01.24 23:37
андеграунд, під смаки не адаптовано***

Тілом плаття твоє сповзало
Хтивоницо від ДО до ВІД...
- Мій ти кремене! Я- кресало!
Заінтри... Ні!.. Запалим світ,
Що за вікнами зацікавле-
но пітьмою припав до скла!

Редакція Майстерень
2020.01.24 19:42
Лао-цзи - найбільший чинайський (? чи китайський?) майстер, який жив багато століть тому. Він створив вчення чотирьох чеснот, або правила життя. Якщо застосовувати їх на практиці, тоді ви зможете провести життя в істинному світі і зрозумієте свою мету або

Микола Дудар
2020.01.24 12:32
За течією...
За нічією...
Ти - проти всіх.
Вогнестихія
Болеволіє
В серці усім...
А за межею
Поспіхом клеють

Іван Потьомкін
2020.01.24 12:20
А діти виростуть.
От тільки б нам не старіть.
Щоб дівчина,
Яку ти оглядаєш так не по-батьківськи,
Не кинула, мов докір:
«Дядьку...»
Аби дружина наніч не сказала:
«А пам’ятаєш?..»

Володимир Бойко
2020.01.24 10:55
Виколисує вітер далеку дорогу,
В океані небеснім гойдається день,
Починаючи стежку, не бійся нічого,
І розвіється лихо на крилах пісень.

Хоч направду життя – недоспівана пісня,
І незнаний мотив не впізнати на слух.
Та єднаються в пісні красиве й

Тетяна Левицька
2020.01.24 07:37
У блакиті лелека білий
світлу стежку шукає в рай.
Наболіло і відболіло.
На все воля... Нехай, нехай.

В низині мапа долі степом,
річка злетів, багно падінь,
сітка чорних доріг. Лелекам -

Шон Маклех
2020.01.24 02:46
Щойно якісь заброди
На болоті звели будинки,
І сказали, що то не кладовище,
Що то не гранітний надгробок
Над усіма мріями і сподіваннями,
А що то місто прозорості:
Не води каламутної
І риб банькуватих,

Королева Гір
2020.01.23 21:07
Візьмемося за руки знову всі,
Живий ланцюг утворимо із вами.
Він в кожного вкраїнця у душі,
Хоч всі йдемо ми різними шляхами.

З’єднаємо два береги Дніпра,
З’єднаємо в душі, не лиш руками,
Погляне Володимира гора,

Козак Дума
2020.01.23 19:21
Вночі мені наснилася підказка.
Вона стара як мудрості ріка:
коли у гості не приходить казка –
пора міняти вже чарівника!

Ніна Виноградська
2020.01.23 18:56
Чому сльоза стікає із очей?
Тому, що гірко-солоно у світі.
Одним печаль всю душу пропече,
А іншим взимку тепло, ніби в літі.

А ти живеш по-правді у житті,
Об щось спіткнешся, шкандибаєш далі.
А інші нічогенько, не святі -

Надія Тарасюк
2020.01.23 18:36
Дозбирую роси
то стрази
чи сльози?..
Дочитую погляд
то солод
чи сміх?
Зриваються півні з дерев, наче просять:
Цілунків намисто нестримний потік!..

Ігор Шоха
2020.01.23 18:31
Прошу пояснити, чому всупереч задекларованим правилам публікації на сторінках ПМ без будь-яких пояснень, але очевидно з «благородною» метою причесати всіх під один гребінець в угоду відомо кому, мені за окремі твори майже одночасно виставляються оцінки з

Ніна Виноградська
2020.01.23 15:48
Не відпускає час, моє минуле
Із кожної щілини вигляда.
Виходить, що нічого не заснуло,
Хоча стекло, неначе та вода.

Моє кохання, чим тоді жила я,
Злітала в небо, плакала не раз
Від щастя, що живу неначе в раї,

Ігор Шоха
2020.01.23 14:53
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.

Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,

Сергій Губерначук
2020.01.23 14:01
Усе почалося зі слова – і скінчиться в слові.
Безмовна душа відійде у німі небеса.
Нечутно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!

~ 2005 р.

Козак Дума
2020.01.23 13:30
Яким він буде твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Одне мені відомо вже зарання –
про нашу Неньку, Київськую Русь.

Про ту Вітчизну, що тверда мов камінь,
що у борні за волю до кінця.
Такий, що в душах житиме віками,

Ігор Деркач
2020.01.23 13:24
Вован і Вова почекали,
потисли руки й почали
ділити українське сало.
Було одного вовка мало,
то ще одного додали.

***
Кому земля дає свої плоди?

Микола Дудар
2020.01.23 13:23
Засыпав нас у жернова -
Помола чистого не ждите!
Ведь там и Тело и Слова
И разный каждого Родитель…
23.01.2020.

Галина Сливка
2020.01.23 07:42
У чорному сімені літер,
В міжряддях ще білого поля,
Чекаю обіймів од вітру,
Шукаю для радості волі.
Мороз творить з інею айстри,
А парость вже світлом весніє.
Блукаю, шукаючи Майстра,
Що зламані крила замрії

Оксана Логоша
2020.01.22 21:52
Які веселі очі у вікОн,
Які на них святкові візерунки.
Хтось фраки одягнув,хтось обладунки.
Ніч новорічна розливає трунки,
П*янкий парфюм,терпкий одеколон,
Грайливі вина і грайливий спіч
За всіх! і всім здоров*я,щастя й миру!
Дитя Святому витирає м

Олексій Кацай
2020.01.22 21:04
Блукаючи у нутрощах планет,
поєднаних із другим боком неба,
вигадую нових зірок сюжет,
в якому все навколишнє потребу
вчуває несвідомо, і ланцюг
моїх слідів, наївний мов графіті,
торкається площин, драбин, яруг,
які ланцюг видовжують у ниті.

Володимир Бойко
2020.01.22 19:25
Поети чубляться до скону,
Бо нетривкий між ними мир,
Бо кожен має власний гонор,
Бо кожен сам собі кумир.

Отак стражденна Україна,
Зневажена поміж людей,
Відроджується й знову гине

Олександр Сушко
2020.01.22 18:26
З жиру казяться буржуї,
Люд аж вивалив баньки:
Ікебани по фень-шую
Із...засохлих кізяків!

Діви мацнути боюся
(може це мужик в літах?) -
Із трусів звисають вуса,

Олександр Сушко
2020.01.22 18:16
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Марія Дем'янюк
2020.01.22 16:36
В обіймах ночі сяю зіронькою:
ніяк не спиться...
А вона мене до себе притуляє,
колисає й муркоче, мов киця...

Ого, скільки рук має ніченька,
коли люляє усіх, у кого
місяць блищить у віченьках...

Тетяна Роса
2020.01.22 14:52
Калатала у пролісків дзвоники,
цокотіла звабливо підборами,
запрягала оливкових коників –
мандрувати казковими долами…
Ти була сміхотливою тишею,
Від ялиці хвоїнкою гострою,
твої зорі були найвищими…
То було все… до першого пострілу.

Сергій Губерначук
2020.01.22 13:57
Співайте, сини!
Ваші батьки – орфеї!

Співайте, сини!
Бог дозволяє вам!

Співайте, сини!
І жінок научайте!

Ігор Деркач
2020.01.22 13:49
А ми такі усі єдині,
що і не треба злуки,
бо завдяки лихій годині,
аби не заблукали, нині
приклала Раша руку.

***
Ніяк не угомониться совок
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Королева Гір
2020.01.22

Влад Дяден
2020.01.20

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Чорнява Жінка - [ 2008.08.31 23:16 ]
    Перфоманс: Хома&Прочанка*
    * Персонажів озвучили Чорнява Жінка і Ніка Новікова

    Весняна ніч… Примара у кутку -
    Казкова тінь самотньої прочанки...

    (зззззимно, темно. десь перелякано ухає пугач: ууууу-прууууу-хрпууууу-ууууу-хпруууууруруууу; по самотній, як останній зуб діда Павсікасія Митрофановича стежці бадьоро тупцяє тонка дякувата фігура; кругом гидко і непривітно; людей не видно, одні тільки недобиті ерозією скелі, серед яких і ховається обіцяна шинкарем келія - халявна нічліжка для малоймущого семінариста;
    а в найприємнішій перспективі - аж слина чорною свитою потекла - і молоденька прочанка на додачу)

    Хома:
    Самотньо… страшно.
    Йду я до панянки…
    Бо ніц немає місця у шинку!

    (келія. сиро. так же темно, як і на дворі. чимось страшенно смердить - не схоже щоб тут чекали гостей… у кутку сидить сумна тінь прочанки, кокєтліво вертячи сірий череп у руках, і тихо говорить сама до себе, видно, згадуючи кращі часи…)

    Прочанка:
    О, скільки їх, гарячих і живих
    Сюди приходило, і не згадаю…
    Один на місяць, в тиждень… може, в рік?
    А хто ж сьогодні залетить до гаю?

    Ким будеш ти, мій легінь черговий,
    Хлоп'ям безвусим чи кремезним мужем?
    А втім, яка різниця,- біс із ним,
    Хутчей до мене, мій наївний друже…

    Я покажу прохід до раю... ах!
    ...вологий слід холодної льодинки
    по тілові... і тануть у руках
    лілеї - ніжно-пружні половинки…

    і в тебе губ не вистачить пройти
    шовковий шлях від вушка і до стегон...
    і пелюстки лілейні будеш ти
    вціловувати терпко в спраглий терен

    мого палкого тіла… і завмреш
    всього на мить... вдихнеш шалений трунок
    полинно-орхідейний... межі меж...
    і вуст моїх окреслиш візерунок

    червоним, мов вино, по білій шкірі...
    і руки - крила... стрімголов у вирій...
    або у прірву - солодом...
    мій легінь
    розтане у розраї білих стегон...

    і руки - стиснуть перса, мов ранет...
    ми вип"ємо на двох цей згубний келих…
    (аби лише не бачив мій ангелик,
    що виціловує старий скелет)...

    То йди до мене - дихати у такт,
    Скажи лише чарівне слово "ТАК"!
    …………………………………….

    (дія переноситься назад у ліс, де геть змерзлий, злий і голодний Хома все ще шукає шлях до печери, згадуючи незлим тихим трактирника, який і відправив його у цю нелегку путь…)

    Хома:
    "Трі дуба, два аврага і направа,
    А там іді на свєт" (перекривляє)
    Всю ніч ходжу, як дурень… Вже й заграва
    Над обрієм кокєтліво палає…

    Печери ж все нема.
    Та що печера!
    Прочаночки не світить, хоть ти плач!
    Собачий холод і сухий калач -
    Уся моя компанія…
    Холєра!

    (некультурно плює під ноги. аж раптом, у відповідь на такий некультурний вчинок, карою і гнівом Господнім з трави піднімається... з трави піднімається… з трави піднімається сивобородий дід)

    ДідДух:
    Чого кричиш, чому лякаєш тишу?
    Вона господар цих святих країв…

    (Хома злякано задкує, хреститься сам, хрестить Діда, врешті перечіпається і падає на… спину)

    Чи ти полину, хлопче, переїв?

    Хома:
    Дурію, люди! Людоньки! Здурів…

    (починає бити себе по обличчю)

    ДідДух:
    Е ні, тебе я тутка не залишу.
    (ще втнеш чогось, а так - хоч спокійніше…)
    Я - Дух Лісів і Прерій - Сивий Пень!
    Вклонись! Ось так… Я стережу цей край
    Від вандалізму! Чесно - дунь-у-день…
    unlimited workday пропав би хай!

    Хома:
    Боїшся, що умру і завоняюсь?
    Чи розлякаю фауну і флору?

    Дід:
    Якщо й помреш, вонятимеш не скоро…
    Про що це я?.. Ага, давай-но брате,
    Сідай (сідає, наливає), пий.
    І буде тобі щастя, друже мій.

    (Хома п'є, багато і з натхненням. коли кількість випитого стає вже не актуальною, він врешті помічає, що ніякого Діда вже нема, зате дерева галантно розступились і вдалині видніється не одна, а цілих п'ять печер)

    Хома:
    Якого чорта! Тьху (перехрестився)
    От сучий син… оце вже я напився!
    Яку ж з печер обрати, не вкурю…

    Голос з першої печери:
    До мене, милий, я тебе люблю…

    Автор:
    Біжить Хома, летить, мов навіжений…

    Голос Прочанки:
    До мене, Хомо, милий мій, до мене…

    Хома (геть п'яний, але ідіотськи щасливий):
    Ні розум не рятує, ні шолом,
    коли тіла співають цей псалом
    і прагнуть, прагнуть замежових втіх…
    О, Господи, прости мені цей гріх!

    Іди до мене, діво ясноока,
    У любощах забудемось, допоки
    Нам ніч старанно стелить полотно,
    А Місяць заглядає у вікно…

    Автор:
    Давно було усе це, ох давно…
    І лиш ялини знали, як до ранку
    Кохав дурний Хома свою Прочанку,
    Як солодко забувся потім сном,
    Щасливий і з любов'ю у думках,
    Лише Морфей своїх торкнувся струн….

    І як під вечір, як пройшов бодун,
    прокинувся із черепом в руках…
    ах, ах!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  2. Наталя Терещенко - [ 2008.08.05 21:54 ]
    ТЕМА №10 (шансон)
    Допоки чоловік потужно і надривно
    Співає свій шансон, і не тамує біль,
    Він ідол і герой, пісні його нестримно
    Стікаючи зі струн, зникають у юрбі.
    А він дає шансон до хрипоти у нервах,
    До болю у серцях, до льоду у крові,
    І у безсонні сон шукає безперервно,
    А у вві сні любов знаходить візавІ,
    Він був, і він пішов, та зовсім недалеко…
    В найближчій із хмарин -лиш подивись довкруж.
    Хтось думав, що його вдалося просто спЕкать,
    А він лишився тут, хоч як очей не мруж.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  3. Наталя Терещенко - [ 2008.07.30 09:09 ]
    Тема №10
    Сушу рушник над вогнищем із глиці.
    Собачий холод…
    Відкрив баклажку,(спирт нам тільки сниться)
    Лиш по приколу…
    Мій танк стоїть праворуч за смереков:
    Ідуть учіння…
    Я тут один, мій гарнізон далеко,
    Я в нижнім чині…
    Вже місяць я на цій проклятій точці
    Стою на варті…
    Продав штани, лишився у сорочці,
    Тут не до жартів…
    Харчі скінчились, щоки западають,
    Ніхто не пише…
    Якщо до свят про мене не згадають,
    Я пост залишу



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" 5.42 (5.45)
    Коментарі: (8)


  4. Наталя Терещенко - [ 2008.07.29 09:00 ]
    Тема №10
    ***
    Яка відрада через літню річку
    іти убрід з сандалями в руці,
    Коли вже вечір тулиться до нічки,
    І прянощами пахнуть чабреці…
    Рожевий диск, заплутався у вербах,
    А потім покотився в комиші,
    І обійняв за плечі тихий серпень,
    Нашіптуючи пестощі й вірші…
    А ти мене чекаєш на порозі,
    В очах питання, сповнене тривог.
    - Де я була? Та ж серпень по дорозі
    Мене зустрів. Ми й заблукали вдвох.



    Рейтинги: Народний 5.33 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  5. Ельфійка Галадріель - [ 2008.07.27 21:43 ]
    Яка відрада...
    Яка відрада
    Через літню річку
    Убрід іти з сандалями в руці
    Ногами по гладесеньких камінчиках
    В водичці теплій, наче в молоці

    Скупатись, сидячи на пласкім камені,
    Що пам’ятає ще початок світу,
    І в цій імпровізованій купальні
    Віддатися в полон Купалу-літу.

    Віддати данину йому вінками
    Із квітів польових і маків
    Зав’язаних віршами і піснями
    Що збирані уранці, досвітанку.

    Сховатися у тінь зелених верб,
    Що вкриють і від світу, і від спеки
    Крізь листя їхнє видно синє небо,
    Задивлене у річку, мов у дзеркало.

    Дивитись тихо, як тече вода,
    Прозоро-лагідно лоскоче пальці
    Невпинна й невблаганна, наче час,
    Лишаючи лише цілунки-краплі

    Що діамантами вкривають шкіру,
    На сонці, мов прикрасу, позолочену,
    Яку в майстерні викувало літо,
    Щоб принести її в дарунок осені.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.16)
    Прокоментувати:


  6. Наталя Терещенко - [ 2008.07.26 23:35 ]
    Смачний спогад

    Весняна ніч. Сховалась у кутку
    Казкова тінь самотньої прочанки,
    Із профілем від давньої гречанки,
    А поруч… кошик стиглих маракуй!
    Бажання дике виникло раптово
    Зубами впитись в перестиглий плід,
    Ковтати сік солодкий знову й знову,
    Я весь у лихоманці. Навіть зблід!
    Смачне передчуття вже душу гріє
    Я втратив глузд. У мене майже шок!
    Я наближаюсь…Матінко Маріє!
    А то дідусь із кошиком грушок…
    ……………………………………….
    Почім грушки у Вас? - питаю діда.
    -Недорого, та стиглі ж, і в соку!
    Купив. Так, несподівано, й поснідав.
    Грушки у нас не гірші маракуй.




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (2)


  7. Наталя Терещенко - [ 2008.07.11 08:13 ]
    Пісня подорожнього
    Сушу рушник над вогнищем із глиці.
    Собачий холод! Я до нього звик.
    Що день, то я все далі від столиці,
    Де жив, немов дірявий черевик.
    Не мав ані житла, а ні роботи,
    Не сподівався, навіть, на пайок,
    А в лісі – я без зайвої турботи
    Розвів багаття, скип’ятив чайок…
    Повітря свіже тут, немає чаду,
    Гриби ростуть, від них я гарно сплю,
    Та й на зразки жіночої принади,
    Сховавшись за смереками дивлюсь.
    Отак і просуваюсь до Говерли.
    А там пропасти , може, не дадуть…
    Наметик, тут, однак, у мене сперли,
    Що ж, посушу рушник і знову в путь.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (11)


  8. Наталя Терещенко - [ 2008.07.10 13:58 ]
    Новий бренд
    • "Старий ставок. Цикади оболонка
    Самотньо плаває ногами догори..."
    На дубі надпис: тут була Альонка,
    І Ромця з міста Новий Чугирин.
    Пейзаж космічний постає навколо.
    Велично, по периметру ставка,
    Лежить нетлінна тара з пепсі коли,
    Та інші бренди різних фірм &K
    Отут би спрацював рекламний ролик
    І бренд новий прославив на віки:
    Це покоління обирає колу!!!
    & начисто споганені ставки.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.45)
    Коментарі: (3)


  9. Наталя Терещенко - [ 2008.07.09 10:39 ]
    Таємний код

    • Допоки чоловік...тримає марку,
    Не докучай моралями йому,
    Нехай посмокче іноді цигарку,
    Нехай пограє іноді в ля мур,
    Нехай ковтне колись аперитиву,
    Чи з’їздить на рибалку на ставки,
    Удай, що ти закохана і хтива,
    Влаштуй йому цю гру у піддавки.
    Поглянь йому в самісінькі зіниці,
    І прочитай його таємний код.
    ……………………………………….
    Стовідсотковий шопінг у крамницях
    І ти – картинка із журналу мод.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (26)


  10. Наталя Терещенко - [ 2008.07.08 20:21 ]
    СПОВІДЬ САНДАЛІСТА (тема№10)

    • "Яка відрада -
    через літню річку
    Убрід іти з сандалями в руці..."
    Забути хоч на мить
    шкідливі звички,
    І не давити прищик на лиці,
    Не колупати в носі,
    не палити,
    Не гризти нігті! Щастя - ось воно!
    Не зловживати вебом,
    і не пити
    Міцнющу каву, пиво і вино.
    Вночі не зависати
    на Контактах,
    Не забивати смачно косяка,
    Не піклуватись
    про безпечні акти,
    не перейматись точністю кийка.
    Не програвати гроші
    в автоматах,
    Не рипатися більше в казино,
    Не марнувати часу
    і зарплати
    На бари, дискотеки і кіно.
    Позбутись фобій,
    комплексів і маній,
    що дошкуляють як гірке й лихе,
    і не хропіти більше
    на дивані
    яке то щастя, справді е- хе -хе!
    Отак би ніс
    оті сандалі доти,
    Аж поки сніг не ляже на вікно,
    Тримати у руках би їх,
    не проти,
    Із річки, навіть, вийшовши давно.
    Отак і відчував би
    пятой точкой,
    Що можеш пронести їх до весни,
    І стати сандалістом,
    между прочім,
    Реальний кайф, насправді, пацани!



    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  11. Лаура Тільки - [ 2008.06.13 14:06 ]
    Тема №10
    Яка відрада - через літню річку
    Убрід іти з сандалями в руці,
    А потім впасти втішно під смерічку
    І з’їсти шоколадові млинці.

    Яка приємність – дихати тобою
    Й кидати в воду жабки-камінці…
    А як було важливо, що ми двоє
    Закохано гуляли по ріці…





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (3)


  12. Лаура Тільки - [ 2008.06.10 20:37 ]
    Тема №10
    Сушу рушник над вогнищем із глиці.
    Собачий холод! І чому не спиться?!
    Співає вітер співаночки літні,
    А ніч така студена як у квітні…

    - Агов, малий, виходь із-за копиці,
    Вплети мені у коси полуницю,
    Достатньо підглядати й чавкотіти,
    Чому б удвох рушник не посушити?!

    - Чому б і ні, красуне-чарівнице,
    Уже либонь набридли небилиці…
    Наберу ягід і мерщій до тебе,
    Без зайвих слів, бо їх тобі не треба.

    Я підглядав, бо і мені не спиться,
    А твоє вогнище не гріє, лиш димиться,
    Тому облишмо, люба, мокрі рушники,
    Давай солодкі заплітати пацьорки.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Прокоментувати:


  13. Тетяна Роса - [ 2008.06.10 12:10 ]
    ПМ-передоза або вірш за заданими рядками
    "Старий ставок. Цикади оболонка
    Самотньо плаває ногами догори..."
    А їжаки, що обпились пальонки,
    Іржуть в криївці, наче ті огри.
    От в’їлись в мозок їжаки –
    ПМ-передоза дається взнаки!

    "Старий ставок. Цикади оболонка
    Самотньо плаває ногами догори..."
    Змій триголовий переїв нетльонки,
    В печеру заховався до пори.
    До мене в душу лізе страх,
    Бо це вже, мабуть, їде дах.

    "Старий ставок. Цикади оболонка
    Самотньо плаває ногами догори..."
    В очах стовпом стоїть віршів колонка,
    А пам'ять тихо проситься: «Зітри!»
    Ти догралася, нероба,
    Це уже, мабуть, хвороба.

    У моніторі думок оболонки
    Самотньо плавають віршами догори…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)