ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2022.06.25 18:31
Своя сорочечка до тіла ближче,
та вже навчилася терпіти біль.
Глянь, скільки бідолах на попелищі,
без рук і ніг... Не сип на рану сіль...

Недосконала, стомлена, самотня,
і зморшка невигойна на чолі.
Старіють всі, процес невідворотний,

Сергій Губерначук
2022.06.25 14:32
Актор – це месія,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.

Збираєш потому
так, ніби востаннє,

Ігор Шоха
2022.06.25 13:23
Чи бавовна палає, чи вата –
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.

Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...

Микола Соболь
2022.06.25 08:05
Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.

Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли

Віктор Кучерук
2022.06.25 06:03
Гонить вітер
Хвилі жита
Вдалеч стихача, –
Поле плідне
І погідне
Зору сівача.
Не злічити,
Стільки жита

Сергій Губерначук
2022.06.24 17:34
Та хоч би раз
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!

Ігор Деркач
2022.06.24 15:32
Як то файно, що ми не герої
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.

Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,

Володимир Невесенко
2022.06.24 10:38
Під сосен тремким навісом,
де вечір тамує втому,
по звивистій стежці лісом
сліпма я бреду додому.
Хтось шурхає, ніби скаче,
боюся, – кіндратій схопить…
А місяць, хлопчисько наче, –
мені язика солопить.

Віктор Кучерук
2022.06.24 05:30
Або тебе не вистачає,
Неначе міри почуття,
Чи вже наблизились до краю
Найщасливіші дні життя?
Кохання радість незабутня
Майнула швидко, ніби сон, –
Не заспіваємо в майбутнім,
Як нещодавно, в унісон.

Микола Дудар
2022.06.24 01:49
Невимовного болю надто для сліз.
Доба за добою з одними думками...
Дитяти у когось… і син вже без мами…
Дай вгамувати, заспокоїти злість

Свободо! Любове! Син рідної Нені...
Наземна...Небесна... А їм озоветься...
Підіймемо стяг душою і серця.

Тетяна Левицька
2022.06.23 22:07
Шляхетний чоловік і жіночка тендітна,
Зустрілись восени на тротуарі долі.
В минулих спогадах життя одноманітне,
Здавалося, відіграні важливі ролі.

Вона таїлася у мушлі від облуди,
А він шукав взаємності в очах блаженних.
Боялась осуду, завжди, що

Євген Федчук
2022.06.23 20:09
Лук’янівка. Спекотним днем іду.
На лавці бачу у тіньочку діда.
Дай, сяду, трохи дух переведу.
- Добридень. Можна коло вас посидіть?
- Сідай. Чого там. Місця вистача.-
Поглянув дід на мене хитрим оком,
Прицінювався, наче чи вивчав:
- Спекотне нині л

Микола Дудар
2022.06.23 12:55
Ти мирний, тихий взагалі…
Обмінний фонд душі - стабільний.
Якби то, ой, не москалі -
Не нервував би… не доцільно.

На вигляд… свіжий як карась,
Що тільки витягли із річки…
Якби московія якась

Микола Соболь
2022.06.23 10:06
Безпритульні душі, огрубілі,
зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.

А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.

Віктор Кучерук
2022.06.23 05:32
Вона, мов сонця світіння ждане,
До неї кожен колись іде, –
Не знаю досі чим церква манить
До себе душі живі людей.
І невелику, і невисоку,
Неначе диво – не обійти, –
Тут слово Боже несуть пророки,
Почути віще бажаєш ти.

Ігор Деркач
2022.06.22 13:02
                       І
Яке химерне є оце, – ніколи,
коли його уявиш уночі,
у присмерки, у сутінки ранкові,
у дні війни... воюють орачі
і кров'ю поливають власне поле
укотре за історію... і знову
орала поміняли на мечі

Іван Потьомкін
2022.06.22 13:00
Не пригадаю вже, де це було.
Здається, в Амстердамі.
В трамваї, простовіч мене,
Сидів і спав, схрестивши на грудях руки,
Дідусь. Майже мій одноліток.
Я б не згадав його сьогодні,
Якби про сон тільки йшлося.
Нічого дивного в тому нема:

Тетяна Левицька
2022.06.22 11:23
Виноград здичавів, повсихали груші,
І корінням вишні з вербами сплелись.
Лиш бузок духмяний огортає душу
Ніжним розоцвітом, як було колись.

Висохла криничка, заросла стежина,
Клен, давно зів'ялий, Богу відмоливсь.
Тільки черемшини біла хуртовина

Ольга Олеандра
2022.06.22 08:35
Випадкова страта – то не страта.
Суто прикрість, нещасливий збіг.
Не злостивість, звісно, не відплата.
Янгол-охоронець не вберіг.

Ненавмисність крапає із рани,
У калюжку купчиться у ніг.
Крапель ще достатньо в океяну.

Микола Соболь
2022.06.22 06:46
Забрів осел у стайню рисаків:
«Які ж стоять тут вишукані коні!» –
кульбаку з позолотою уздрів
і думає: «Відразу до погоні
готовим буду, тільки одягну
оце сідло на себе в позолоті…» –
але віслюк не антилопа Гну
немає духу ув ішачій плоті.

Віктор Кучерук
2022.06.22 05:23
Срібляться високо вгорі
Дрібні, мов сіль, холодні зорі, –
Дрімає тиша у дворі
В обіймах сутінків прозорих.
Стоять дерева, як стовпи
Глухі, беззвучні, нерухомі, –
Лише з листків спадає пил
Коту заснулому за комір.

Володимир Бойко
2022.06.21 23:20
Фаховий проктолог допоможе російському уряду. Умілий дресирувальник допоможе медведєву. Досвідчений циган пособить лаврову. Популярний комік не омине дебільного політика. Професійна путана підтримає путіна. Вмілий асенізатор зарадить скабєє

Іван Потьомкін
2022.06.21 19:19
Ні, не з історії я знаю
Донедавна найстрашнішу з воєн.
Самому довелося бачить,
Як вели колони наших бранців,
Як ніс Дунаєць у Дніпро кров юдеїв,
Як начебто в качину зграю,
Регочучи фашисти цілились
В парашутистів на Букринськім плацдармі...

Ігор Шоха
2022.06.21 12:42
            І
Що означає, – не моя війна, –
ніхто по суті, наче, і не знає,
якщо чужої, нібито, немає...
та й досі ще триває не одна
і хто вмирає, і чия вина
у декого Феміда запитає.

Микола Дудар
2022.06.21 10:13
Яка там опера Альцеста…
Який там Моцарт чи Гюґо…
Вже пів села до того стерто...
Ось ми, буряти,
о-го-го…

На площі пам’ятник Тарасу…
А він то чим не догодив?

Микола Соболь
2022.06.21 08:32
Блукала правда на задвірках світу,
чекала правда правди від людей,
а їх олжа продовжувала гріти
вона й тепліша, й ближча до грудей.

Неправда править впевнено і вперто,
ще й істину зведе на ешафот.
За неї люду солодко померти

Віктор Кучерук
2022.06.21 05:41
Завжди топчу стежинку навскоси
Від вкритої пилюкою дороги,
Бо я люблю краплинами роси
На лузі омивати босі ноги.
Занурюючи глибоко в траву
Свої ступні, потомлені роками, –
Щораз примарним човником пливу
Дитинства незабутніми світами.

Дума Козак
2022.06.20 20:32
Усі і кожен на своєму фронті,
куємо перемогу повсякчас:
«Поможем у доставці і ремонті!»
«У нас є свіжі раки, пиво, квас!»
«Дістанемо пальне, вино чи віскі,
пригонимо автівку з-за «бугра»!
Проліземо, де вузько і де слизько –
таке життя, тепер така п

Редакція Майстерень
2022.06.20 16:56
Безумовно, щоби бити і таки допити ворога, маємо знати і більше фактів про нього.
Дивно, що Подоляки-Арестовичі постійно обманюють аудиторію, і не тільки вони, бо досі офіційно не визнали брехливості інформації, що, мовляв, на нас напало тільки 120-150

Тетяна Левицька
2022.06.20 12:55
Я не бачу тебе більше поряд зі мною.
Ми, як небо й земля, та навіщо, чому?
Ти розбурхав смиренне повіддя струною,
Ув очах очеретових знову тонув.

В воду камінь шубовснув, немає і сліду,
Розпливлись колом брижі по плесі живім.
Невідомо коли я сюди

Микола Дудар
2022.06.20 11:54
Бездіяльносте! Нудно з тобою
І без тебе, як загнаний кінь…
Краще б ти розібралась з війною -
Відспівав би охоче "...амінь".
Старість гірше "котлів" і облоги...
В черзі я "ні туди - ні сюди"
Все ж попрошу, як встрінуся з Богом,
Спершу тиші, а

Сергій Губерначук
2022.06.20 09:26
Я у мами, я і в тата
хлопчик, синчик, пацифіст.
Хай у когось скраю хата,
а у мене вся планета
як у справжнього поета
повна фантастичних міст!

Кожна загадка чи гадка

Микола Соболь
2022.06.20 08:12
Настане час летіти в ирій,
не допоможе й частка – не,
у вітер не втрачайте віри
він хмари чорні розжене.

Не все збувається відразу
є дивний дядько – Прозапас,
а є цейтнот який наразі

Домінік Арфіст
2022.06.20 08:03
на майдані коло церкви
не встигають класти жертви
ні прощати – ні прощатись
по земельці шрам хрещатий
не затягнеться віками…
… не мовчіть так страшно, мамо…

2

Віктор Кучерук
2022.06.20 05:15
Вітерцями посіяні трави
Застелили безкрайні луги, –
Голосистих комах стрекотнява
Безугавно звучить навкруги.
Перенизане росами листя
На осонні мрійливо бринить, –
Розчиняючи далеч імлисту,
Звеселяючи сяйну блакить.

Ярослав Чорногуз
2022.06.20 04:53
Не сумуй, кохана, дні осінні
Ще далеко хмарами пливуть...
Я життя віддав би по краплині
За кожнісіньку твою сльозу.

Скільки ще, скажи, за небокраєм
Накує зозуля щастя літ?
Хай же серденько твоє не крають
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Хелен Норвуд
2022.06.17

Філософ Олександрович Хмара
2022.06.16

Олександра Самойленко
2022.05.24

Іронія Я
2022.05.20

Віолетта Лі
2022.05.18

Іван Григорків
2022.05.18

Макс Дрозд
2022.05.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Чорнява Жінка - [ 2008.08.31 23:16 ]
    Перфоманс: Хома&Прочанка*
    * Персонажів озвучили Чорнява Жінка і Ніка Новікова

    Весняна ніч… Примара у кутку -
    Казкова тінь самотньої прочанки...

    (зззззимно, темно. десь перелякано ухає пугач: ууууу-прууууу-хрпууууу-ууууу-хпруууууруруууу; по самотній, як останній зуб діда Павсікасія Митрофановича стежці бадьоро тупцяє тонка дякувата фігура; кругом гидко і непривітно; людей не видно, одні тільки недобиті ерозією скелі, серед яких і ховається обіцяна шинкарем келія - халявна нічліжка для малоймущого семінариста;
    а в найприємнішій перспективі - аж слина чорною свитою потекла - і молоденька прочанка на додачу)

    Хома:
    Самотньо… страшно.
    Йду я до панянки…
    Бо ніц немає місця у шинку!

    (келія. сиро. так же темно, як і на дворі. чимось страшенно смердить - не схоже щоб тут чекали гостей… у кутку сидить сумна тінь прочанки, кокєтліво вертячи сірий череп у руках, і тихо говорить сама до себе, видно, згадуючи кращі часи…)

    Прочанка:
    О, скільки їх, гарячих і живих
    Сюди приходило, і не згадаю…
    Один на місяць, в тиждень… може, в рік?
    А хто ж сьогодні залетить до гаю?

    Ким будеш ти, мій легінь черговий,
    Хлоп'ям безвусим чи кремезним мужем?
    А втім, яка різниця,- біс із ним,
    Хутчей до мене, мій наївний друже…

    Я покажу прохід до раю... ах!
    ...вологий слід холодної льодинки
    по тілові... і тануть у руках
    лілеї - ніжно-пружні половинки…

    і в тебе губ не вистачить пройти
    шовковий шлях від вушка і до стегон...
    і пелюстки лілейні будеш ти
    вціловувати терпко в спраглий терен

    мого палкого тіла… і завмреш
    всього на мить... вдихнеш шалений трунок
    полинно-орхідейний... межі меж...
    і вуст моїх окреслиш візерунок

    червоним, мов вино, по білій шкірі...
    і руки - крила... стрімголов у вирій...
    або у прірву - солодом...
    мій легінь
    розтане у розраї білих стегон...

    і руки - стиснуть перса, мов ранет...
    ми вип"ємо на двох цей згубний келих…
    (аби лише не бачив мій ангелик,
    що виціловує старий скелет)...

    То йди до мене - дихати у такт,
    Скажи лише чарівне слово "ТАК"!
    …………………………………….

    (дія переноситься назад у ліс, де геть змерзлий, злий і голодний Хома все ще шукає шлях до печери, згадуючи незлим тихим трактирника, який і відправив його у цю нелегку путь…)

    Хома:
    "Трі дуба, два аврага і направа,
    А там іді на свєт" (перекривляє)
    Всю ніч ходжу, як дурень… Вже й заграва
    Над обрієм кокєтліво палає…

    Печери ж все нема.
    Та що печера!
    Прочаночки не світить, хоть ти плач!
    Собачий холод і сухий калач -
    Уся моя компанія…
    Холєра!

    (некультурно плює під ноги. аж раптом, у відповідь на такий некультурний вчинок, карою і гнівом Господнім з трави піднімається... з трави піднімається… з трави піднімається сивобородий дід)

    ДідДух:
    Чого кричиш, чому лякаєш тишу?
    Вона господар цих святих країв…

    (Хома злякано задкує, хреститься сам, хрестить Діда, врешті перечіпається і падає на… спину)

    Чи ти полину, хлопче, переїв?

    Хома:
    Дурію, люди! Людоньки! Здурів…

    (починає бити себе по обличчю)

    ДідДух:
    Е ні, тебе я тутка не залишу.
    (ще втнеш чогось, а так - хоч спокійніше…)
    Я - Дух Лісів і Прерій - Сивий Пень!
    Вклонись! Ось так… Я стережу цей край
    Від вандалізму! Чесно - дунь-у-день…
    unlimited workday пропав би хай!

    Хома:
    Боїшся, що умру і завоняюсь?
    Чи розлякаю фауну і флору?

    Дід:
    Якщо й помреш, вонятимеш не скоро…
    Про що це я?.. Ага, давай-но брате,
    Сідай (сідає, наливає), пий.
    І буде тобі щастя, друже мій.

    (Хома п'є, багато і з натхненням. коли кількість випитого стає вже не актуальною, він врешті помічає, що ніякого Діда вже нема, зате дерева галантно розступились і вдалині видніється не одна, а цілих п'ять печер)

    Хома:
    Якого чорта! Тьху (перехрестився)
    От сучий син… оце вже я напився!
    Яку ж з печер обрати, не вкурю…

    Голос з першої печери:
    До мене, милий, я тебе люблю…

    Автор:
    Біжить Хома, летить, мов навіжений…

    Голос Прочанки:
    До мене, Хомо, милий мій, до мене…

    Хома (геть п'яний, але ідіотськи щасливий):
    Ні розум не рятує, ні шолом,
    коли тіла співають цей псалом
    і прагнуть, прагнуть замежових втіх…
    О, Господи, прости мені цей гріх!

    Іди до мене, діво ясноока,
    У любощах забудемось, допоки
    Нам ніч старанно стелить полотно,
    А Місяць заглядає у вікно…

    Автор:
    Давно було усе це, ох давно…
    І лиш ялини знали, як до ранку
    Кохав дурний Хома свою Прочанку,
    Як солодко забувся потім сном,
    Щасливий і з любов'ю у думках,
    Лише Морфей своїх торкнувся струн….

    І як під вечір, як пройшов бодун,
    прокинувся із черепом в руках…
    ах, ах!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  2. Наталя Терещенко - [ 2008.08.05 21:54 ]
    ТЕМА №10 (шансон)
    Допоки чоловік потужно і надривно
    Співає свій шансон, і не тамує біль,
    Він ідол і герой, пісні його нестримно
    Стікаючи зі струн, зникають у юрбі.
    А він дає шансон до хрипоти у нервах,
    До болю у серцях, до льоду у крові,
    І у безсонні сон шукає безперервно,
    А у вві сні любов знаходить візавІ,
    Він був, і він пішов, та зовсім недалеко…
    В найближчій із хмарин -лиш подивись довкруж.
    Хтось думав, що його вдалося просто спЕкать,
    А він лишився тут, хоч як очей не мруж.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  3. Наталя Терещенко - [ 2008.07.30 09:09 ]
    Тема №10
    Сушу рушник над вогнищем із глиці.
    Собачий холод…
    Відкрив баклажку,(спирт нам тільки сниться)
    Лиш по приколу…
    Мій танк стоїть праворуч за смереков:
    Ідуть учіння…
    Я тут один, мій гарнізон далеко,
    Я в нижнім чині…
    Вже місяць я на цій проклятій точці
    Стою на варті…
    Продав штани, лишився у сорочці,
    Тут не до жартів…
    Харчі скінчились, щоки западають,
    Ніхто не пише…
    Якщо до свят про мене не згадають,
    Я пост залишу



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" 5.42 (5.45)
    Коментарі: (8)


  4. Наталя Терещенко - [ 2008.07.29 09:00 ]
    Тема №10
    ***
    Яка відрада через літню річку
    іти убрід з сандалями в руці,
    Коли вже вечір тулиться до нічки,
    І прянощами пахнуть чабреці…
    Рожевий диск, заплутався у вербах,
    А потім покотився в комиші,
    І обійняв за плечі тихий серпень,
    Нашіптуючи пестощі й вірші…
    А ти мене чекаєш на порозі,
    В очах питання, сповнене тривог.
    - Де я була? Та ж серпень по дорозі
    Мене зустрів. Ми й заблукали вдвох.



    Рейтинги: Народний 5.33 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  5. Ельфійка Галадріель - [ 2008.07.27 21:43 ]
    Яка відрада...
    Яка відрада
    Через літню річку
    Убрід іти з сандалями в руці
    Ногами по гладесеньких камінчиках
    В водичці теплій, наче в молоці

    Скупатись, сидячи на пласкім камені,
    Що пам’ятає ще початок світу,
    І в цій імпровізованій купальні
    Віддатися в полон Купалу-літу.

    Віддати данину йому вінками
    Із квітів польових і маків
    Зав’язаних віршами і піснями
    Що збирані уранці, досвітанку.

    Сховатися у тінь зелених верб,
    Що вкриють і від світу, і від спеки
    Крізь листя їхнє видно синє небо,
    Задивлене у річку, мов у дзеркало.

    Дивитись тихо, як тече вода,
    Прозоро-лагідно лоскоче пальці
    Невпинна й невблаганна, наче час,
    Лишаючи лише цілунки-краплі

    Що діамантами вкривають шкіру,
    На сонці, мов прикрасу, позолочену,
    Яку в майстерні викувало літо,
    Щоб принести її в дарунок осені.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.16)
    Прокоментувати:


  6. Наталя Терещенко - [ 2008.07.26 23:35 ]
    Смачний спогад

    Весняна ніч. Сховалась у кутку
    Казкова тінь самотньої прочанки,
    Із профілем від давньої гречанки,
    А поруч… кошик стиглих маракуй!
    Бажання дике виникло раптово
    Зубами впитись в перестиглий плід,
    Ковтати сік солодкий знову й знову,
    Я весь у лихоманці. Навіть зблід!
    Смачне передчуття вже душу гріє
    Я втратив глузд. У мене майже шок!
    Я наближаюсь…Матінко Маріє!
    А то дідусь із кошиком грушок…
    ……………………………………….
    Почім грушки у Вас? - питаю діда.
    -Недорого, та стиглі ж, і в соку!
    Купив. Так, несподівано, й поснідав.
    Грушки у нас не гірші маракуй.




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (2)


  7. Наталя Терещенко - [ 2008.07.11 08:13 ]
    Пісня подорожнього
    Сушу рушник над вогнищем із глиці.
    Собачий холод! Я до нього звик.
    Що день, то я все далі від столиці,
    Де жив, немов дірявий черевик.
    Не мав ані житла, а ні роботи,
    Не сподівався, навіть, на пайок,
    А в лісі – я без зайвої турботи
    Розвів багаття, скип’ятив чайок…
    Повітря свіже тут, немає чаду,
    Гриби ростуть, від них я гарно сплю,
    Та й на зразки жіночої принади,
    Сховавшись за смереками дивлюсь.
    Отак і просуваюсь до Говерли.
    А там пропасти , може, не дадуть…
    Наметик, тут, однак, у мене сперли,
    Що ж, посушу рушник і знову в путь.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (11)


  8. Наталя Терещенко - [ 2008.07.10 13:58 ]
    Новий бренд
    • "Старий ставок. Цикади оболонка
    Самотньо плаває ногами догори..."
    На дубі надпис: тут була Альонка,
    І Ромця з міста Новий Чугирин.
    Пейзаж космічний постає навколо.
    Велично, по периметру ставка,
    Лежить нетлінна тара з пепсі коли,
    Та інші бренди різних фірм &K
    Отут би спрацював рекламний ролик
    І бренд новий прославив на віки:
    Це покоління обирає колу!!!
    & начисто споганені ставки.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.45)
    Коментарі: (3)


  9. Наталя Терещенко - [ 2008.07.09 10:39 ]
    Таємний код

    • Допоки чоловік...тримає марку,
    Не докучай моралями йому,
    Нехай посмокче іноді цигарку,
    Нехай пограє іноді в ля мур,
    Нехай ковтне колись аперитиву,
    Чи з’їздить на рибалку на ставки,
    Удай, що ти закохана і хтива,
    Влаштуй йому цю гру у піддавки.
    Поглянь йому в самісінькі зіниці,
    І прочитай його таємний код.
    ……………………………………….
    Стовідсотковий шопінг у крамницях
    І ти – картинка із журналу мод.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (26)


  10. Наталя Терещенко - [ 2008.07.08 20:21 ]
    СПОВІДЬ САНДАЛІСТА (тема№10)

    • "Яка відрада -
    через літню річку
    Убрід іти з сандалями в руці..."
    Забути хоч на мить
    шкідливі звички,
    І не давити прищик на лиці,
    Не колупати в носі,
    не палити,
    Не гризти нігті! Щастя - ось воно!
    Не зловживати вебом,
    і не пити
    Міцнющу каву, пиво і вино.
    Вночі не зависати
    на Контактах,
    Не забивати смачно косяка,
    Не піклуватись
    про безпечні акти,
    не перейматись точністю кийка.
    Не програвати гроші
    в автоматах,
    Не рипатися більше в казино,
    Не марнувати часу
    і зарплати
    На бари, дискотеки і кіно.
    Позбутись фобій,
    комплексів і маній,
    що дошкуляють як гірке й лихе,
    і не хропіти більше
    на дивані
    яке то щастя, справді е- хе -хе!
    Отак би ніс
    оті сандалі доти,
    Аж поки сніг не ляже на вікно,
    Тримати у руках би їх,
    не проти,
    Із річки, навіть, вийшовши давно.
    Отак і відчував би
    пятой точкой,
    Що можеш пронести їх до весни,
    І стати сандалістом,
    между прочім,
    Реальний кайф, насправді, пацани!



    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  11. Лаура Тільки - [ 2008.06.13 14:06 ]
    Тема №10
    Яка відрада - через літню річку
    Убрід іти з сандалями в руці,
    А потім впасти втішно під смерічку
    І з’їсти шоколадові млинці.

    Яка приємність – дихати тобою
    Й кидати в воду жабки-камінці…
    А як було важливо, що ми двоє
    Закохано гуляли по ріці…





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (3)


  12. Лаура Тільки - [ 2008.06.10 20:37 ]
    Тема №10
    Сушу рушник над вогнищем із глиці.
    Собачий холод! І чому не спиться?!
    Співає вітер співаночки літні,
    А ніч така студена як у квітні…

    - Агов, малий, виходь із-за копиці,
    Вплети мені у коси полуницю,
    Достатньо підглядати й чавкотіти,
    Чому б удвох рушник не посушити?!

    - Чому б і ні, красуне-чарівнице,
    Уже либонь набридли небилиці…
    Наберу ягід і мерщій до тебе,
    Без зайвих слів, бо їх тобі не треба.

    Я підглядав, бо і мені не спиться,
    А твоє вогнище не гріє, лиш димиться,
    Тому облишмо, люба, мокрі рушники,
    Давай солодкі заплітати пацьорки.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Прокоментувати:


  13. Тетяна Роса - [ 2008.06.10 12:10 ]
    ПМ-передоза або вірш за заданими рядками
    "Старий ставок. Цикади оболонка
    Самотньо плаває ногами догори..."
    А їжаки, що обпились пальонки,
    Іржуть в криївці, наче ті огри.
    От в’їлись в мозок їжаки –
    ПМ-передоза дається взнаки!

    "Старий ставок. Цикади оболонка
    Самотньо плаває ногами догори..."
    Змій триголовий переїв нетльонки,
    В печеру заховався до пори.
    До мене в душу лізе страх,
    Бо це вже, мабуть, їде дах.

    "Старий ставок. Цикади оболонка
    Самотньо плаває ногами догори..."
    В очах стовпом стоїть віршів колонка,
    А пам'ять тихо проситься: «Зітри!»
    Ти догралася, нероба,
    Це уже, мабуть, хвороба.

    У моніторі думок оболонки
    Самотньо плавають віршами догори…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)