ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимарівна
2020.02.28 19:39
Лютневого вечора стались див`а:
в нудьгу дощову завітала гроза.
Не витівка Неба… та й зовсім не жарт:
такий передчасний весна бере старт!
Звичайно, від подиву, зникли слова!
Наразі помружилась вербна лоза.
Від спалаху скверик бадьоріший став!
Птах

Оксана Логоша
2020.02.28 18:34
Зими один лишився день-
Такий задовгий-
То хай для нордових пісень
І монологів.
А десь під серцем у верби
Гойднуться млостю
Несмілі поштовхи води,
Тугої брості.

Євген Федчук
2020.02.28 17:33
Скажи, дідуню, певно знаєш ти?
Ти скільки жив і скільки всього бачив,
Чого у жодній книжці не знайти
І що на жодній карті не позначить.
Народів скільки в цих краях пройшли.
Куди поділись? Де кінець знайшли?
Учитель нам оце розповідав
Про кіммерійц

Ігор Деркач
2020.02.28 14:01
Що кому дала норманська змова?
Шоумени українофіли
величали українофоба,
два на два у дурня грати сіли,
слухали написані промови.

***
Стратегія і тактика почуті.

Олександр Панін
2020.02.28 13:49
Кохання келих
був гіркотою налитий
ущерть,
ще не кінець: хоч мука,
та не смерть.

Кришталь потьмянів,
у складі скла – лише свинець;

Ніна Виноградська
2020.02.28 09:31
Та, що вмирала за оцей народ,
Йдучи у бій свідомо — українка,
Її Величність, Святість, Вічність — Жінка!
Не спала до зорі задля свобод.

Ота, що народила вас в свій час,
І колихала темними ночами.
Не плакала від горя до нестями,

Сергій Губерначук
2020.02.28 09:29
Уроки географії були мої улюблені.
З учителькою з Африки
ми грали в географію.
Підручники тоді були придумані,
і ми на картах ворожили і на глобусах,
у чорнім гримі і з пов’язками на стегнах
зі стрілами
довкола школи бігали.

Микола Соболь
2020.02.28 06:58
Це ніч була п’янких півоній
І найкоротша на землі.
Тебе узявши за долоню,
Ми загубились у зелі.
Спокусливо вдихали м’яти
У світі кращий аромат
І полину, який прим’ятим
Дороги не вказав назад…

Ярослав Чорногуз
2020.02.27 22:05
Дорогі друзі і колеги, шановне керівництво "Редакції Майстерень"!
Нещодавно прозвучала нова пісня у моєму виконанні на хвилях ефіру 3 каналу українського радіо "Культура" у передачі "Відверто про естраду і не тільки".
Ведучий програми - Віктор

Олександр Панін
2020.02.27 20:48
Нічний туман, як молоко,
Чаклунство чари колихало,
Звільніти мала я його,
А я кохаю і кохала.

Кохала, не вживала чар,
Дружина в нього, бач, і діти…
Він добровільно взяв тягар,

Євген Федчук
2020.02.27 20:07
«Цвіте терен, терен цвіте,
Та й цвіт опадає…»
Лине пісня понад світом,
В серце западає.
Слухав я та все питався,
Хто би поділився?
Що той терен? Звідки взявся?
На світ появився?

Мессір Лукас
2020.02.27 19:14
Давно не п’ю, підшився, зав’язав
Тебе як хальстух на червоній шиї.
І туго так, що котиться сльоза,
І психіятр мені сорочку шиє.

Нам добре вдвох. Мабуть. Колись було.
Тепер тупик, де вчора був провулок.
Останній зуб віддав на твій кулон

Микола Дудар
2020.02.27 18:00
А провожали по утру.
Встречали, правда, как-то странно:
Глаза в глаза, и точка ru -
И звук сродни фортепиано…

Слова какие-то… - Не сметь!
Подумать только, испугали?!..
Я трижды за день видел смерть

Тетяна Левицька
2020.02.27 14:23
В сповиточку, люлі доню,
люлі немовлятко.
До матусі очка сонні,
туляться курчатком.

Тиша бродить попід тином,
матінка тихенько
заколисує дитину...

Вікторія Лимарівна
2020.02.27 12:43
Зрілі стосунки , які напрочуд
зіткані пружністю сильної нитки.
Крила зміцніли, рішуче несуть!
Цінні, довершені мудрістю, злитки.

Сталося так, заблукали вони:
довго, стежками тернистими в полі.
Вже одружились їх доньки й сини.

Сергій Губерначук
2020.02.27 10:33
Вештався люд, і серед його слідів
я на нюх переслідував дві валянкові плямки.
Ти стояла біля розкладу електропоїздів
і хотіла їхати у північному напрямку.

Я присів коло ніг твоїх, потім ліг,
нагло лестячись з ними хвостом і гривою.
Ти не зразу поб

Матвій Смірнов
2020.02.27 08:52
Варто писати про різні дурниці й дріб‘язок,
Адже усе складається саме з них.
Патосні тексти давно на шматки порізані,
Ті, що не спалені - кинуті у смітник.

Ось подивись: Гора, під горою - крокуси.
Що важливіше - крокуси чи гора?
Це є питання ракур

Микола Соболь
2020.02.27 07:05
Барабанить дощ у підвіконня.
Скаженіє вітер у цю мить, –
Підвиває арію безсоння,
Із небес, чи в небеса летить.

Межи хмар налитий кров’ю місяць
Заглядає зрідка у вікно,
Щось недобре його погляд містить,

Олександр Сушко
2020.02.27 01:10
Кажуть люди, я - слова художник,
Можу з титлів зварити борщ.
Та писать про кацапів не можна,
Про братів у ярмулках такОж.

Люд розумний, не хоче халепи,
Оминає всі гострі кути.
Я ж за бороду торсаю небо

Тетяна Роса
2020.02.26 21:09
Там, де місяць, угорі,
Хатка ясної зорі.
У зорі великий двір.
У дворі казковий звір.
Має звір той безліч лап
І співає: «Крап-крап-крап…»
До дерев іде у ліс:
«Я водички вам приніс.»

Євген Федчук
2020.02.26 17:21
То в часи далекі усе відбулося.
Жила дівчинонька золоте волосся,
Жила молоденька у селі одному,
Віддала серденько хлопцю молодому.
Як вони кохали – все село гляділо,
Заздрили недобрі, а добрі раділи.
Не могли і хвильку без другого жити
Їм би

Володимир Бойко
2020.02.26 16:41
У натовпі, оточений юрбою,
Аби ніхто тебе не розкусив,
Ти заховався сам перед собою –
І навіть дуже правильно вчинив.

Коли ти в світі сам себе не бачиш,
Захований від друзів й ворогів –
Ніхто вже за тобою не заплаче,

Алла Даниленко
2020.02.26 16:31
Тільки змії залишають шкіру,
Щоб душа старіла і росла.
Ми, на жаль, зі зміями на схожі,
Змінюємо душі, не тіла.
Пам'ять, ти величною рукою
Знову поведеш моє життя.
Згадую, хто жив у цьому тілі,
Що пішли у ніч без вороття.

Олександр Панін
2020.02.26 14:36
Переспів вірша О. Блока


Я ее победил, наконец!
Я завлек ее в мой дворец!
Три свечи в бесконечной дали.
Мы в тяжелых коврах, в пыли.
И под смуглым огнем трех свеч

Вікторія Лимарівна
2020.02.26 13:59
Перон… Вагон… Вона в обіймах вітру:
збиває з ніг, розвіявши туман.
Вдивляючись в закриті щільно вікна,
про свій нестерпний забуває стан.

Шалений буревій в думках клекоче.
Душі частинку залишає тут.
Журливі надто, виплакані очі.

Ігор Деркач
2020.02.26 13:37
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
що не з'їло, але і не видало
за своє у конурі чужій.

***
Мир із Путькою – афера,
а з Росією – війна...

Сергій Губерначук
2020.02.26 12:32
Ох, злісний час.
Для нас
життя є певна місткість
відрадних фактів і дошкульних гнид,
які віднадить запотиличник мільярдний.
І самовбивця – адекватний плід
цього пустого віку.
Чоловік

Тетяна Левицька
2020.02.26 10:51
Я уявляю струм від доторкання губ,
мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
О скільки, скільки, тих наяд, медових згуб,
що загубилися в тобі, як голка в п'яльцях?

Яке сильце плете метелику павук
мені не скаже правди  польова ромашка.
Упала р

Олександр Сушко
2020.02.26 10:11
Плаче над листком Наташка,
Ниють зуби кутні.
І муру писати важко,
А не тільки путнє.

Ярослави і Тетяни,
Гапки та Жоржети
Чавлять слізок океани

Микола Соболь
2020.02.26 06:40
Яке це диво – горнеться зоря
До небокраю у вечірню пору,
Йду проводжати стомлену Аврору
Дорога їй за гори, за моря…
Де саме час роздмухати вітрам
Багряну горизонту зоряницю.
Ще день новий росу п’є із криниці,
А люди йдуть молитись в Божий храм.

Борис Костиря
2020.02.25 22:49
І ці слова, причеплені на спінінг,
І вітер запальний і молодий
Диктують письмена неопалимі,
Що виведуть із плетива завій.

Впіймати рибу, що своїм мовчанням
Дасть відповіді на безодні слів.
І прийде шепіт вічності в смеркання,

Євген Федчук
2020.02.25 21:08
Колись давно, а, може, і недавно
Жив чоловік на білім світі цім.
Веселий в міру і у міру вправний,
Мав і сімю, і затишненький дім.
Та мав недолік: забував все миттю,
Але, оскільки він про нього знав,
То живучи на білому на світі,
Весь час собі одне

Мессір Лукас
2020.02.25 19:16
Як ще я не перепросився
Перед альковом, вашим сном.
Цей сон мені колись насниться.
І я не знатиму за що.

Я бачив на плечі у вас
Колібрі, птшки, татуаж.
Про спів колібрі наостанок

Лілія Ніколаєнко
2020.02.25 19:09
Як жаль, що мрії – тільки срібний вітер:
Оманою по серцю різонув.
Вбирає тиша сльозопад із літер,
Що вирватися хочуть у весну.

Віддам печальні сповіді паперу,
Схилила б небеса… – нема кому…
Душа розтане в потойбічних сферах.

Олександр Панін
2020.02.25 16:27
У тирі мисливці
Стріляють з рушниці,
Для них полювання не жарт.
Припхалися з лісу
Мисливці - гульвіси,
В мисливцях буяє азарт.

Всі іграшки-звірі

Галина Кучеренко
2020.02.25 11:06
На масному тижні Всесвіт
Вареники ліпить із сиром....
По кризі йдемо до миру,
Яка вже за тиждень скресне.

Весна наступає дощами,
Зима опирається снігом,
Вода розриває кригу -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оля Кміт
2020.02.28

Маріанна Галич
2020.02.26

Алла Даниленко
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олександр Панін - [ 2020.02.28 13:27 ]
    Прощальний лист

    Кохання келих
    був гіркотою налитий
    ущерть,
    ще не кінець: хоч мука,
    та не смерть.

    Кришталь потьмянів,
    у складі скла – лише свинець;
    і вже не гірко, вже ніяк,
    і це – кінець!

    В обіймах наших
    нема колишніх нас,
    лише тіла,
    в яких вогонь зачах,
    погас.
    Нема хоча б ефірних
    привидів
    колишніх наших душ,
    нема лишатись разом
    приводів,
    оркестр не грає туш,
    лише моління тихе
    за долю бідних душ.

    Сичі сміються,
    янгол відлетів,
    і прірва глибшає серед
    сплетіння тіл.

    У пекло мук
    все глибше
    по спіралі
    крокувать,
    фінал…
    печать…

    Страждаємо удвох –
    провина лиш
    моя,
    забудь мене, забудь,
    щасливим будь,
    твій рятівник - сім’я.
    Сім’я - твоя,
    а перепона –
    я!

    Твоєї долі руйнівницею
    не буду,
    та доки дихаю, живу,
    тебе я не забуду!
    Ти – краще,
    що було у мене
    у житті,
    тому я йду,
    тебе звільняю,
    мушу йти!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Панін - [ 2020.02.27 20:04 ]
    Відпустити?

    Нічний туман, як молоко,
    Чаклунство чари колихало,
    Звільніти мала я його,
    А я кохаю і кохала.

    Кохала, не вживала чар,
    Дружина в нього, бач, і діти…
    Він добровільно взяв тягар,
    Кохаю, як же відпустити?

    На серці замерзає лід,
    Коханий має буть щасливий,
    Щоб радо линув у політ,
    Перед родиною невинний.

    Клянуся блискавці, дощу:
    Свою незгоду подолаю,
    Тебе я, любий, відпущу,

    Та я себе не відпускаю!
    Немов жебрачка, близько раю,
    Усім єством тебе вчуваю…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  3. Олександр Панін - [ 2020.02.24 13:37 ]
    Спокуса

    Міцніє гріховна навала
    Нечистих моральних калік,
    Ув’язнення жінка обрала
    У скиті духовнім навік.
    Чатують ікони тривожно,
    Формують кордон заборон,
    Щілинка захрещена кожна,
    Упав на минуле заслон.

    Не важ, попелице, на ружу,
    Побійся, нечиста, гріха,
    Омиє і розум і душу
    Молитви священна ріка…

    Минуле шкребеться легенько,
    Неначе улесливий тхір,
    Співає солодко, тихенько:
    - Повір, наостаннє повір!
    Час одяг чернечий змінити,
    На сяючі шати давно,
    Як славно від мрії сп’яніти,
    Зламати уставу ярмо.
    Утіха з молитви коротка,
    Хреститись – відсохне рука,
    Сумує без тебе солодка,
    Нестямна спокуса гріха.

    Запону прибрати зважайся,
    І двері розчахуй мерщій,
    Крупинку пекучого щастя
    Із пригорщі суму запий!
    ……………………

    Надсадно кричали
    ворони –
    Пророчиці болісних
    змін,
    Із плачем тужливим
    ікони
    З тремтячих
    посипались
    стін.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Панін - [ 2020.02.23 14:59 ]
    Сріблясті браслети
    Срібні браслети, тоненькі,
    ефемерна краса,
    Жіноча магія чарівна,
    Незбагненна.
    Срібна пісня ельфійська
    з вкрапленнями
    Чеснот кохання із червоного
    золота…

    Браслетки Земної Дівчини-Жінки,
    перед якою
    Захоплено схилялись небожителі,
    світлі духи,
    ельфи,
    похмурі гноми,
    земні і водяні русалки…

    Вона віддала серце
    сильному, владному чоловіку,
    Він не оцінив, не зрозумів
    ніжний серпанок
    її неземного німба.

    Буденщина поглинула казку,
    Красуня щезла,
    чоловік
    розкаявся
    безліч
    разів,
    та не все можна повернути,
    відновити…

    Він кинув усе, шукав навмання,
    Змарнів,
    майже став тінню.
    Чисті і темні сили
    не допомагали
    йому,
    А вона нікому не бажала
    зла,
    Хоча і не могла відкритись…

    Час від часу він
    сприймав душею
    чистий ніжний передзвін -
    браслети, її браслети,
    співали
    Гармонійну мелодію місячного
    світла.
    Ця музика давала силу
    жити,
    Боротись, шукати…

    Він шукає,
    Він сподівається,
    Поки співають
    Сріблясті браслети.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Панін - [ 2020.02.22 00:47 ]
    Німий крик

    Абстрактний вірш


    Серед небесних
    Чорних громадь
    Часу нема,
    Каяття не зарадить,
    Час,
    наче крига,
    Скрес.

    Без каяття -
    Нестача радості,
    Не додається
    Благості,
    Кришиться скло
    Небес.

    *

    Втома не дає
    Заговорити
    В мовчазному
    Монолозі -
    Крик німий,
    Хвилі котяться,
    Їх караван гіркий
    Всіх гріховних
    Каменів
    Не може
    Змити.

    Привідів-галер
    Рульові
    Затишок шукають
    Серед хмар,
    Чайки білі
    у безмежжі
    Сфер тонких
    Відганяють
    Безнадійності
    Примар.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Панін - [ 2020.02.20 19:17 ]
    Танго ассасинів

    На основі відеокліпу:
    "John Powell - Assassin's Tango"

    Assassin's Tango,
    тобто - танго вбивць -
    то назва відеокліпу,
    де попри гангстерські війни,
    двоє кохають і танцюють
    це танго...

    ***

    Як ніч розтане на світанку,
    Відкриє злодіїв діла –
    Лунає враз Assasin’s Tango -
    Суворе танго, ворог Зла…

    Де лиходійство не вщухає,
    Де злоба, руйнування ніж –
    З нізвідки Діва виникає,
    Пливе в повітрі босоніж.

    Це - надприродна Танцівниця
    Шліфує найдрібніший рух…
    Вона – Срібляста Чарівниця,
    У храмі Танго – Танго Дух…

    З вогню Синьйор і Сеньйорита
    Танцюють, наче уві сні,
    Вони, це Діви-Танго - свита,
    Добра вогненні носії…

    Це «Танго вбивць» для Зла – фатальне:
    Щоб землю гріх не полонив,
    Щоб не відбувся крок останній,
    Щоб грішник душу не згубив…

    Щоб Світ Добра не вмер, не вщух,
    Пильнує Діва – Танго Дух!



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Панін - [ 2020.02.19 18:58 ]
    Кохання, яке пішло

    Зелені схили, мала альтанка,
    Де не зустріти кохання вже,
    І таємницю побачень давніх
    Альтанка вірно береже…

    Дівча ласкаве, красуня мила,
    Твій образ чистий - кохання цвіт,
    Як ти світилась, як ти любила,
    Згубив кохання родинний гніт.

    Пішло кохання, мов хтось наврочив,
    Душі нестяма, душі надрив…
    Безмежжя ночі, нещадність ночі,
    Чому, коханий, ти так вчинив?

    Враз діаманти душі здиміли,
    З’їдає очі алмазний дим,
    - На серці пустка, і світ немилий,
    Пішло кохання, я йду за ним…

    З Коханням поруч іде Дівчина,
    Сміються. плачуть поміж Світів,
    Допоки разом – Любов не згине,
    Хоча за хмари нелегко йти.

    Зелені схили, мала альтанка,
    Де не зустріти кохання вже,
    І таємницю побачень давніх
    Альтанка вірно береже



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Панін - [ 2020.02.18 21:01 ]
    Емоція
    Глибока філософія на мілині


    Як для мореплавця важлива
    лоція,
    так само архіважливо
    не діяти під емоціями…

    Емоції, почуття,
    пристрасті полум’яні,
    такі жадані,
    різки, зухвалі,
    такі небезпечні,
    Що грішні, що ґречні…

    Який жалюгідний будь-який
    розсудливий
    арбітраж,
    краще – п’янкий, шалений
    кураж!

    Нічого не буде до пуття
    без куражу,
    це зрозуміло
    навіть
    їжаку та моржу.

    Емоцій шал - це буря,
    це вихор,
    без розгулу емоцій -
    жодної втіхи.

    Такі емоції здатні
    створити пустелю,
    якщо раніше
    тебе саму
    не застрелять.

    Та я не можу крокувати
    стежкою обережною,
    бо від емоцій цілком
    залежна я…

    Емоція - пристрасть,
    пристрасть – емоція…
    Де мій дороговказ,
    де моя власна лоція?
    Де моя стежка,
    де моя лінія?

    Що краще: Пристрасті
    Буяння,
    чи індивідуальна
    Бастилія?

    Не має сенсу приборкувати
    власні жадання,
    бо я -
    це Персоніфікована
    Емоція:

    Любов та Кохання!


    2019 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Панін - [ 2020.02.15 18:50 ]
    Чорне танго

    Чорне танго – рідкісне явище,
    Коли танцювати запрошує
    надприродна сила.

    ***

    Колір блакитний – страчені мрії,
    із ароматом
    п’янким.
    Колір червоний – зваблення сила,
    де талісман –
    рубін.

    Колір зелений – посміх підступний,
    щастя непевного
    суть,
    З’єднані разом – колір глибокий,
    чорний, мов ніч,
    плетуть...

    Чорне танго надійно
    таємницю сховає,
    Жодна маска не знає,
    хто візаві.
    Ми кружляємо разом
    У солодкому болю,
    Ми знайомі з тобою,
    Чи ми – чужі?

    Темно-блакитний, темно-червоний,
    темно-зелений
    шал…
    Клятви, моління, наші прокльони -
    вихор усе
    змішав.

    В чорному кольорі - щастя, загибель -
    гідний кохання
    знак,
    Розкіш остання, пестощів квіти,
    цього зректись –
    ніяк…

    Чорне танго надійно
    таємницю сховає…
    Жодна маска не знає,
    хто візаві.
    Ми палаємо разом
    в чорнім полум’ї болю,
    Ми знайомі з тобою,
    Чи ми – чужі?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Панін - [ 2020.02.14 21:32 ]
    Кара Кохання

    Таїнства містить Духовний

    Сувій:

    навіть Обранцям,

    не можна спитати

    про долю,

    Стелеться

    Шляхом Небесним

    Слід

    від закоханих мрій,

    Карби на серці,

    стогін душевного

    болю…


    Сила кохання

    сповнена

    жахом страждань,

    Рани кохання –

    Не -

    Ви -

    Лі -

    Ков -

    Ні...

    Демони можуть

    зріктися

    недобрих діянь,

    Янголи здатні

    поринути в дійство

    гріховне.


    Кара кохання –

    крутосолона,

    гірка,

    Заздрість

    спустошує

    душі закоханих...

    мрії...

    Разом і поруч,

    і руку стискає рука -

    Тільки тоді

    не злякають

    ні пекло,

    ні вирій!


    Наше кохання блукає

    у Всесвіті

    вічно,

    Зраду лікує,

    полегшує

    тугу

    і відчай...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  11. Юлія Савіцька - [ 2020.02.14 00:19 ]
    залишайся на ніч
    залишайся на ніч
    залишайся на скільки хочеш
    залишайся, я обіцяю мовчати
    обіцяю, сидітиму тихо, як пес під порогом
    обіцяю любити, прощати, чекати

    залишайся, я стану тобі подушкою,
    лежатиму поруч, і ні про що не питатиму
    залишайся, будь як удома,
    сиди на балконі й пий чай
    з видом на Ярославів Вал

    залишайся, пиши дивні вірші,
    ходи до Дніпра - я тебе не спинятиму
    залишайся, в нас все буде добре
    я тебе, до кінця своїх днів, любитиму

    залишайся, не бійся,
    я стерегтиму кожен твій крок,
    залишайся, нехай всі позаздрять нашому щастю
    залишайся, стань моєю відвертістю
    "будь зі мною" - я тобі щодня промовлятиму











    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Панін - [ 2020.02.12 22:09 ]
    Дві самотності

    Зла самотність,

    зла самотність,

    зла самотність

    Гризла,

    гризла,

    та догризти не змогла,

    Роздумів самотніх

    Хороводність…

    Сподівання

    хоч на дещицю

    тепла…


    Дві самотності

    в єдине

    не зіллються,

    Два уламки

    ціле

    не складуть,

    Два шматки граніту

    марно б’ються,

    Іскри

    темну

    не освітять

    путь…


    Сподіватись –

    лячно

    дуже-дуже,

    Пам’ять болю,

    опіки життя..,

    Невблаганний

    досвід

    круком кружить:

    Все у світі –

    Прах

    і небуття.


    Чи життя існує,

    чи триває,

    Як розлучення

    на серце

    упаде,

    Серденько у сумнівах

    страждає:

    «Де ж моя ти доле,

    де ти,

    де!?»



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  13. Ігор Деркач - [ 2020.02.12 11:35 ]
    Міні-романи
    Де ви, мої нефертіті,
    милі навіки жінки?
    Я пам’ятаю ті миті,
    сині волошки у житі
    і – за водою – вінки.

    Канули за течією
    як силуети купав
    пізні жалі за тією,
    що називав – орхідея,
    та не її обіймав.

    І на Івана Купала
    інша вела у вогонь,
    вабила за оболонь...
    Та, що мене обіймала,
    переживає, либонь?

    Гречкою пахло у просі...
    Щастя минає земне
    і повертає на осінь.
    Та, що сумує і досі,
    не забуває мене.

    Часу немає на рани.
    Поки живі ветерани,
    маємо іншу ясу.

    Пишемо міні-романи.
    Коней сідлають улани,
    дами роняють сльозу.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Панін - [ 2020.02.11 22:49 ]
    Сині очі
    Блакитні очі, сині очі –

    Щемливий пристрасті сюжет,

    Хвилює, зваблює, тріпоче,

    Бездонний, вбивчий фіолет…


    Сердечні шрами, слід кохання,

    Душевних ран лихе буття,

    Іти покірно на заклання,

    Чи задушити почуття?


    Трагічна пам’ять не зникає,

    Тривожить спалах відчуттів,

    Розчарувань гелгоче зграя,

    Лякає болю рецидив.


    Ввірвався ретязь – тож не ремствуй,

    Сприймай акорди згаслих струн,

    Хай – швидкоплинний рай шаленства,

    Хай потім – сум, таємний сум.


    Вона стражданням заплатила,

    Зігрій її Кохання Сила.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Панін - [ 2020.02.11 01:26 ]
    Зарок

    Кров, вино, винокров

    Вперто нищать любов,

    Світ бездонних проваль

    відчинився…


    Сподіватись на що? -

    Він давно вже «ніщо»,

    А для неї «Усім» залишився…


    Не вір словам
    лукавого кохання ,
    Не клич минуле,
    назавжди згорни,
    Інакше вразять
    злого чарування,
    Болючі, гострі
    іскри льодяні.


    Продиктують листа

    Спорохнілі уста,

    Лист пугач принесе проти ночі…

    Він – не янгол, не звір,

    Не купляйся, не вір.

    Відроди свою душу дівочу


    Не вір словам
    лукавого кохання
    Не клич минуле,
    назавжди згорни,
    Інакше вразять
    злого чарування,
    Болючі, гострі
    іскри льодяні.


    Лист загине за мить,

    Кожне слово тремтить

    І жага обпікатиме жертву…

    Він зневажив любов.

    Він у безвість пішов,

    А вона і жива,

    і безсмертна…

    * * *

    Не вір словам
    лукавого кохання,
    Не клич минуле,
    назавжди згорни,
    Інакше вразять
    злого чарування,
    Болючі, гострі
    іскри льодяні.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Панін - [ 2020.02.10 14:50 ]
    Кохана
    Перелюбства знедолена бранка,

    Почуття у сум’ятті мої,

    І тавро невблаганне – «Коханка»

    Обпікає, горить на чолі.


    Він – жонатий,

    тяжка перепона -

    На біді не цвіте благодать,

    Не ображу дружину законну,

    Не дозволю сім’ю зруйнувать.


    Всі, здається, про мене торочать,

    Кривопосміх струмить, виграє,

    Перехожих вдивляються очі

    Прямо в душу і серце моє.


    Дивні сестри –

    Любов і Страждання,

    Сонця промінь згасає між хмар,

    Гіркота,

    Чорний Келих Кохання,

    Десь на денці –

    Блаженства Нектар…

    ***

    Я Гріха перед Небом зрікаюсь,

    Безталанну картаю любов,

    Щиро каюсь, а потім зриваюсь,

    Знов грішу і кохаю ізнов…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Панін - [ 2020.02.09 11:26 ]
    Хорти розлуки

    1 частина


    Як скавучать хорти розлуки,

    Полюють нас!

    Круки терзають наші руки –

    Обіймам – зась!


    Як ріжуть зашморги зневіри -

    Помри, любов!

    На ніжній, на сріблястій шкірі -

    Брунатна кров!


    Цькування люто серце крає,

    Не серце – дерть*!

    Злий натовп заздрістю стікає,

    Коханню – смерть!

    ............................


    І душі і тіла – потьмарені,

    Свинець в очах,

    Любові квіти занехаяні,

    Кохання - прах…


    -


    *Борошно грубого млива,

    тут – порох подертого серця…


    2 частина


    Нас не зловити

    Неситим злим хортам розлуки,

    Обіймам – жити,

    Круків задушать наші руки!



    ..............................


    Любов Свята,

    Зруйнує зашморги, окови,

    Кров золота,

    Не буде темною ніколи.


    Любов - Стожар

    Хай серце зціленням золотить,

    Кохання Жар

    Лють натовпу, мов сніг, розтопить.


    Кохання Цвіт

    Відроджує Любов і Квіти…


    Очей привіт…

    Тіла і душі будуть жити


    2015 рік.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  18. Олександр Панін - [ 2020.02.06 19:26 ]
    Чистий образ


    Твій образ чистий – моє спасіння,

    Моє моління, моя зоря,

    Кохання перше, благоговійне,

    Наївне, юне –

    Любов

    Моя!


    Похмурий вечір змінив світання -

    Пішла зненацька і назавжди,

    Словами ночі кляла кохання,

    Пустила морок

    У душу

    Ти.


    Така прекрасна, така красива,

    Безжально вбила невинну юнь,

    Сплітає чари ворожа сила,

    Міцніє регіт

    Лихих

    Відлунь.


    Не грають в пеклі кохання струни,

    Тобі не ворог – невільник мрій,

    Живу служінням надіям юним,

    Вже хворий,

    Сивий

    І старий,


    * * *


    Срібляста Мавка – мій сон-жадання,

    Ніщо не може мене здолать,

    Не здатен Морок моє кохання

    Заборонити

    Чи

    Забрать!



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Панін - [ 2020.02.04 17:23 ]
    Гімн коханню

    В обіймах блаженної ночі,

    У мареві денних пісень…

    Поєднані шлюбною ниттю,

    Неначе Амур

    пророчив,

    По сей кохаємо

    день!


    Кохання – Вогненна Русалка,

    Жар пристрасті досі не згас,

    Кохаємо жадібно, палко,

    Неначе

    в останній

    раз!


    Піщані спливали палаци,

    Непевне товклось майбуття,

    Підступний буденщини панцир

    Утворював

    сіре

    життя…


    Життя повсякденного плями…

    Забруднене Сонце-Любов…

    Байдужість нас робить рабами,

    Невже

    не воскреснемо

    знов!?


    Любові незламна Основа

    Рятує, відроджує нас:

    Застиглого бруду окови

    Кохання

    спалило

    нараз!


    * * *


    Кохали із першої миті,

    Поєднані шлюбною ниттю,



    В обіймах блаженної ночі,

    У мареві денних пісень



    По сей

    кохаємо

    день,



    Нам щастя

    Амур

    Пророчить!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Панін - [ 2020.02.02 14:18 ]
    Помаранчеві світанки

    Діва помаранчевих світанків,
    Ввечері вона - нічна мара,
    Струменить уся Коханням зранку,

    Розкіш помаранчевих світанків,
    Через вени пелюсткових ранків,
    Цвіт-нектар у ніч перелила...

    У журбі струмить нічна мара,
    Повернутись хоче до світанків!

    Щоб скоріш
    розвіялась пітьма,
    Мріє Діва,
    прагне до Добра...

    Любить помаранчеві
    світанки
    У віночках пелюсткових
    ранків...


    2020 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Панін - [ 2020.02.01 19:11 ]
    Сльози


    Втечу сльозинки вчинили,

    туш розмивали нараз,

    чорні патьоки дружно струміли,

    наче душа пролилась.

    Сльози не можна ховати,

    місія плачу свята,

    плач не зуміє здолати загати -

    спалить, немов кислота.


    Плач, захлинайся, красуня,

    Сльози - спасіння і дар,

    сльози проточні горе усунуть,

    сльози – найкращі із чар!


    Дивляться хай перехожі –

    плаче вона і співа,

    жінку за сльози сварити негоже:

    плаче і, значить, права!


    Плакати часом корисно,

    тільки недовго, дивись,

    Темними хвилями сльози нависнуть –

    в повені тій не втопись!



    Геть і печаль,

    і зневіру,

    Сумніви темні -

    души!



    Смійся, як дихаєш,

    щиро,

    Смійся навзрид,

    від душі!


    2019 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Панін - [ 2020.01.31 21:36 ]
    Гіркота надій


    .
    Гіркота нездійсненних надій

    Почуття не змінила мої,

    Пам’ятай, що навіки я твій,

    Ти моя, ми з тобою – свої.

    Ти – красива, весела, струнка,

    Ти даруєш любов і життя,

    Щоб кохання нестримна ріка

    У щасливе несла майбуття.


    Хай лютує зими круговерть,

    Хай гарчить, завиває і дме,

    Хай рубіновим льодом ущерть

    Переповнене серце моє –

    У душі сподівання живе,

    Непідвладне холодному сну:

    Крига скресне, земля оживе,

    Разом стрінемо, люба, весну.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: