ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2020.06.07 03:35
В саду - прекрасна літня ніч.
І сяють зір ясні опали.
І духам сну - як могорич -
Розлито спокій у бокали.

Ніхто із них не крикне «Ах!»,
А перехилить мовчки склянку…
Цей тихий бенкет при зірках

Оксана Логоша
2020.06.06 23:56
Я Муза не Ваша-не місце,не час...
І,як би мені не кортіло,
Ні духом своїм, і ні тілом
Мені не увласнити Вас.
Супротиву Вашому вічному я
Не можу знайти протидію.
Якби ж я була,як повія.
Аби ж я не мала ім*я.

Олександр Панін
2020.06.06 23:52
Король танцює,
аж стрибає до стелі,
Щось мугикають
крізь сон на підлозі
менестрелі.

Вони лигали
джин та ром,

Олексій Кацай
2020.06.06 21:27
десь над Стоунхеджами над пірамідами
вибухнула наднова
аж статуї острова Пасхи
навік загубили слова
степ скіфськими бабами закам’янів
під падаючими краплинами зоряних злив
і лиш випромінювання таємниці
ворушить людей ковилу

Володимир Бойко
2020.06.06 20:49
Спочив поет. Життя минулось,
Та пустка в пам'яті болить.
Перетікає у минуле
Насущна мить.

Чи то раніше, чи пізніше
Підемо в засвіти усі.
Блажен, хто залишає вірші

Євген Федчук
2020.06.06 19:09
Пішли із сином якось ми до лісу,
Пройтися, може, ягід назбирать,
Хоч на те мало сподівались, звісно,
Ще ж не сезон. Та кошика узять
Сказала мама. Їй бо ліпше знати,
Ми з сином тільки в гості приїздим.
Вона ж тут прожила вже літ багато
І зимувала рі

Устимко Яна
2020.06.06 10:30
хмари як отари
пари і без пари
дляві та стоокі
вкупі й одинокі

хмари наче мари
чаполоті чари
срібні сиві сині

Сергій Губерначук
2020.06.06 08:36
Не пропаґуй мене, а занотовуй…
Прости прасотнею "прощай"!
І не влаштовуй сабантуй,
ба, навіть – примітивний чай.

Пройди позбавлений харизм
до сліз, усотаних у раж.
Наздожени наш кожен "-ізм",

Микола Соболь
2020.06.06 06:10
Застеляйте обрусом столи,
Наливайте кожному по вінця,
Бо сьогодні день такий коли –
У селі вшановуємо Трійцю.

М’ята і полин, і очерет
Прикрашає нині кожну хату…
Не гадайте долі наперед.

Олександр Панін
2020.06.05 23:19
Тікають щодуху Граблі,
А зуби у них чималі,
Неначе ікла -
Гострі, великі,
"Рятуйте!" - волають Граблі!

"Топтати воліють нас люди,
На нас наступають усюди,

Євген Федчук
2020.06.05 22:06
Стоїть корчма понад шляхом біля перевозу.
Хто не їде – не минає, зайде пригоститись.
Чи то літом освіжитись, чи зайде з морозу,
Аби випити, поїсти та добре зігрітись.
То селяни було зайдуть кухля пригубити,
То заїдуть запорожці, що на Січ простують.

Іван Потьомкін
2020.06.05 11:47
Якже швидко проминули ті дні незабутні...
Тепер якщо й засміюся, то хіба на кутні.
Я ж йому всіляк годила, як рідная ненька:
Дала грошi на машину – японську, новеньку.
Не було ні в чім відмови, та за таку ласку
Він лишив мені борги й подавсь до Парас

Сергій Губерначук
2020.06.05 08:58
Ти відшукай мій голос у траві,
заввишки в світ.
Поклич на поміч дощ чи буревій
чи сто спекотних літ.

Нехай хоч трішки визирне земля
краєчком з-під трави,
щоб я вдихнув, як спершу немовля

Микола Соболь
2020.06.05 08:45
Природа бачить, чує та мовчить.
Невігласи не чують і не бачать,
Що від людини відвернулась вдача
Уже не за горами жасна мить…

Але тобі важливіша грошва.
Хай здохнуть всі та вся, лишаться гроші…
Навіщо тобі заповіді Божі?

Ярослав Чорногуз
2020.06.05 01:14
Люба, люба, днів печальних
Скільки ще лишилось нам?
Небо саваном прощальним
Вкрите. Хмарам і дощам

День за днем немає ліку.
Ніби траур одягла
Вся природа – свійська й дика,

Олександр Панін
2020.06.04 23:56
З циклу «Химерні Сновидіння»


Фрагмент невловимого
готичного сну…
Пізня осінь переходить
у весну.

Євген Федчук
2020.06.04 19:50
Жив чоловічок у однім селі,
Нажив сохою добрі мозолі,
Але, хоч сили і багато мав,
Не всю він на роботу витрачав,
Бо полюбляв сусідам пики бить
Та ще по селах по чужих ходить.
Мав гарну жінку і синочка він
Та до сусідки лазив через тин.

Сергій Губерначук
2020.06.04 15:23
Знала в небі тільки Бога,
грішна йшла лише на сповідь,
мало гріш який давала
на розвагу чи на вільця.
А когось утамувавши,
а розклавши тіла роздріб
перед очі неївбивці,
жалкувала-жалкувала…

Алла Даниленко
2020.06.04 14:59
Ти чекай, я повернусь, ти чекай мене.
І нехай твою печаль вітром віднесе.
Ти чекай, коли дощить або сніг іде.
Забувають інших хай. Ти ж чекай мене.
Ти чекай мене, чекай, дивись у вікно.
Повернуся, скажуть всі,бо щастить давно.
Вір мені, я повернусь.

Микола Соболь
2020.06.04 08:33
Відчуваю, що у тиші
Не початку, ані краю...
Чавкають трикляті миші,
Держрезерви доїдають.
Три вагони для полівки –
Це на раз перекусити.
Сіно хай жують корівки,
Мишка обирає – жито!

Тетяна Левицька
2020.06.04 06:24
Пригорни мене, мамо, ласкаво до ніжного серця,
розкажи оксамитову казку щасливу й сумну.
Пелюстково, зворушливо, щемно душа стрепенеться.
Притулюсь до грудей, як в дитинстві тебе обійму.
Говоритимемо допізна про життя і родину,
про надії крилаті, нев

Ін О
2020.06.03 23:53
так тихо...навколо дзеркальні сніги.
нашіптує хуга озерам сонети.
пелюстками крові сховались в заметах
торішні троянди старих берегів.
і храми мовчать, за стіною псалми
пожовкли...під пилом слова і куплети...
мій янголе болю, ці крила - секрети,
мо

Олександр Панін
2020.06.03 23:06
За народними мотивами

Дрібна
Нечиста сила –
Найбільш капосна
І найбільш небезпечна…

***

Володимир Бойко
2020.06.03 19:07
Зола у висліді багаття
Чи не єдиний результат.
Що по собі лишаєм, браття –
Чи пустирі, чи зелен сад.

У безвість звіяні вітрами
Пощезнуть душі – хто куди...
Життя збиткується над нами,

Тата Рівна
2020.06.03 17:06
Він був алжирцем. Медиком. Звали його Сафір.
Вона - німкеня Акі, колюча і сувора, мов Спарта
Його очиська виблискували, ніби французький ампір
Вона ж як зефірка, wow! Блиску такого варта.

Ці двоє не були знайомі, не разом ходили до школи
Жили у р

Тетяна Левицька
2020.06.03 09:20
Ти листа напиши, як сумуєш за мною невтішно,
тихі будні рахуєш, ховаєш думки від усіх.
Нереальні, приборкані, виткані з райдуги, грішні.
Хоч хтось мудро сказав, що блаженна любов, то не гріх.

Хто осудить її, той не знає, що світ воскресає,
перламут

Сергій Губерначук
2020.06.03 08:46
Ламають ліщину вже вкотре підряд.
Укотре підряд знов горішнику ряд
з цурпалок здіймається сонцю настріч,
долаючи неміч і товщі сторіч.

Як добре над лугом лягти у траву,
в якій після битв обновлюсь, оживу,
яка пам’ятає всіх пращурів сни

Віктор Кучерук
2020.06.03 07:53
Коли вітри розвіяли хмарини
І вкрили небо синім полотном, -
Спізніле літо скупо, по краплині
Розпочало ділитися теплом.
Йому назустріч потягнувся радо,
Як до матусі збуджене дитя,
Адже чекати більше я не ладен
На літа неминуче вороття.

Євген Федчук
2020.06.02 19:06
Повертались запорожці з турецького краю,
Гарно в турок гостювали, нагнали їм страху.
Пливуть чайки Чорним морем, наче білі птахи,
В захід сонця Крим татарський вони оминають.
Але тут знялася буря, як смерть налетіла.
Одні чайки потопила, другі – розк

Олександр Панін
2020.06.02 15:19
Щоб осінь не подолала –
Сама стань Осінню!
Прекрасною!

Скинь
Приниження, зради,
насмішки,
Зневагу, нехтування,

Маріанна Алетея
2020.06.02 13:57
Сірим небом блукає осінь
Лише згадує просинь – знак,
Сивим полиском у волоссі,
Що колись все було не так.

Промінь дражнить застиглу тугу,
Що не можна вернути час,
Тільки вітер жене напругу,

Олександр Сушко
2020.06.02 11:16
В окопи чорнориза не зови!
Є попадя, церковка, сала кусень.
Іздалеку бурмоче молитви,
Підрощуючи в піст обвисле пузо.

Здоров'ячка бажає ворогам,
А землякам убитим - пишну месу.
Чи вірую у Господа? Ага.

Ігор Шоха
2020.06.02 09:53
Весна майнула майже непомітно.
Її палітру сонячного дня
на себе приміряє буйне літо,
сідлаючи гарячого коня.

Ніколи не було у цьому світі,
аби перемагала маячня.
Нові акорди чути у зеніті

Сергій Губерначук
2020.06.02 08:42
Перша.
Її світлість.
Акварельний силует.
Ще контур з-під п’ят,
і от – вже витонченість,
ще трохи і лет!..
Та кіс дика ліана
хвоста покинула в джунґлях;

Тетяна Левицька
2020.06.02 07:39
Яке ж це літо?
З небес крізь сито
холодна злива -
як із цебра.
З пахких акацій
додолу квіти
зриває вітру
лиха мара.

Микола Соболь
2020.06.02 07:31
Чи припаду до джерела добра?
Поезія не сповнена любові.
В ній біль за Україну в кожнім слові,
Бо журиться Тарасова гора.

Іще учора думав не про те,
Що ми по суті тимчасові гості,
Шукаючи у неба високості
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Микола Байдюк
2020.06.06

Олександр Ку
2020.05.20

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Богдан Бойко
2020.03.22

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Анна Дудник
2020.03.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олександр Панін - [ 2020.06.03 23:28 ]
    Плаче в полі дівчина

    За народними мотивами

    Дрібна
    Нечиста сила –
    Найбільш капосна
    І найбільш небезпечна…

    ***

    Плаче в полі дівчина
    Плаче в полі дівчина,
    на серці – суховій,
    Підійшов тихесенько
    Панич Польовий:
    «Не журися, серденько,
    для суму не час.
    Віддай мені всі печалі –
    засмієшся враз!
    Заберу я тугу-горе,
    годі сумувать:
    Знову станеш веселенька,
    будеш танцювать!
    Знову зможеш покохати
    в цвіті юних літ,
    буде ніжно обіймати
    тебе
    Білий Світ!»

    Ти не вір йому, дівчино:
    він – підступний дух,
    Довіришся –
    душу вкраде
    підлий відчайдух.

    «Ой, паночку, пане добрий,
    сумом захлинусь,
    Та ні з ким у цілім світі
    Горем не ділюсь!»

    Заблищали люттю очі
    в «панича»,
    Не гарчав і не грозився –
    мов змія,
    сичав…

    Задимився весь і згинув:
    полетів за ліс,
    Не облестів цю дівчину
    нечестивий біс.

    Віру, серце, Щиру Душу
    ворог Польовий
    Не обдурить, не задушить
    хитрий біс Дрібний!






    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Панін - [ 2020.06.02 15:24 ]
    Стань Осінню

    Щоб осінь не подолала –
    Сама стань Осінню!
    Прекрасною!

    Скинь
    Приниження, зради,
    насмішки,
    Зневагу, нехтування,
    Втрату самооцінки
    І падіння на дно
    Власної душі,
    Скинь,
    Наче перепріле,
    відмерле
    Листя.

    Зможеш – Побачиш,
    Що нічого не втратила,
    Тільки виграла…

    Осінь важка,
    депресивна,
    Долю ховає загублену –
    Це лиш загострення
    Болю душевного.

    Господь засуджує
    сум –
    Перероби депресивний
    біль
    У безсенсовий, але щирий
    регіт…

    Хай
    Натовп глузує з
    блазнів,
    Але
    Господь любить їх.

    Не сподівайся,
    не воруши порох –
    Це марно…
    А може,
    Самокатування
    Стає залежністю?
    Це гріх.

    Візьми
    Музичний інструмент
    З рук втомленого музики,
    Обігрій обох
    і зіграй
    Сама
    Мелодію відродження!

    Не запрошують на каву –
    Налий сама
    Чорну, вогняну
    На один
    Подих-Ковток.

    Старий Екіпаж
    на Дорозі Чекань
    Не потребує зупинок,
    Можна «заходити-виходити»
    завжди
    (Згадай Іа-Іа з "Вінні Пуха").

    Не плач за тим, що пішло,
    Радій,
    Якщо пішло
    справді,
    назавжди.

    Через Осінь треба
    ПРОЙТИ,
    Не нарізати Кола,
    Нічого
    Не втрачено…

    Не чекати змін,
    А терміново
    Змінюватись
    Самій!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Панін - [ 2020.05.31 16:37 ]
    Лезо Меча

    Потаємно казали - "Чаклунка",
    Та вона безтуротна була,
    Юна дівчина, перша красуня,
    Незнайомця в село привела.

    Від людей відрізнявся місцевих,
    В обладунках з плащем на плечах,
    Коливався у хлопця свинцевий
    Сум безмежний в бездонних очах.

    Він для дівчини – Хлопець Осяйний,
    Почуттів спалахнули вогні…
    Неприязно мовчали селяни,
    Та дівчині не мовили – «Ні!»

    Новина мерехтіла печальна:
    Підкрадаються Підступ і Зло,
    Це розбійників зграя безжальна
    Оточила під вечір село.

    Як шакали, напали бандити,
    Воїн зграю нещадно здолав,
    Допоміг оборону створити,
    І поселення він врятував.

    Світле серце не терпить жорстокість –
    Зрікся чорного клану свого…
    Темний найманець був,
    мечоносець,
    Клан убивць не відпустить його.

    Балансує на лезі постійно:
    Йдуть по сліду убивці-раби…
    Не закохуйся, Меч Професійний,
    Ніжну дівчину ти не губи.

    Розпрощався із Любою Воїн,
    Він довічно спокуту несе,
    До дівчини не прийде ніколи,
    Бо кохає її над усе!






    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Панін - [ 2020.05.29 16:04 ]
    Дивний Келих

    Є Дивний Келих -
    Панацеї Кубок,
    Якого прагнуть
    Пересохлі губи…
    Невидимий жаданий
    Келих цей -
    Небес Дарунок,
    Чи Пекельна Згуба?

    Напій,
    Мов подих:
    Ти лише вдихни –
    Гаряче Сонце
    Не сховає зорі,
    І квіти-візерунки неземні
    Сплітаються в букети
    Волошкові.

    В Суцільнім Щасті
    Атоми Біди
    Свою незриму Службу
    Хороводять…
    Гармонію довершену знайти
    В сумний наш Час
    І сподіватись годі:
    У Келиху,
    Немов дрібненький сніг,
    Личинок-сварок тихе
    животіння,
    Прозорі тіні сумнівів
    Лихих…
    Вони не хочуть спокою
    Успіння.


    Спиваємо марноту ми
    Буття
    Із цього Келиха
    Усе своє життя…


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Панін - [ 2020.05.28 16:32 ]
    Вихор Долі

    Привиддя тяжкі
    Мені душу гнітили…

    Л. Українка

    ***

    Вітались
    Зрідка, здалеку – очима:
    На зустрічі, розмови –
    Заборона…
    За нас вирішувала
    Темна Сила,
    А, може,
    Темних Сил
    Підступна Змова.

    …На мить
    Стихії ставлять нас навпроти,
    Цілунки
    На губах твоїх побачив,
    Мої цілунки,
    хоч іще
    ніколи
    З тобою, люба, ми
    не цілувались.

    А Вихор долі буйними
    Руками,
    Неначе карти, знову нас
    Тасує...
    Щемкі твої цілунки,
    Та гарячі
    Я на обличчі, на губах
    Смакую…






    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Панін - [ 2020.05.27 16:23 ]
    Вона

    На рівні інтуїції

    ***

    Ми не знайомі,
    але я завжди впізнаю її будь-де,
    будь-коли,
    у будь-якому натовпі.

    Я не вдивляюсь,
    але завжди відчуваю
    коли вона -
    поруч.

    Я ні на що не розраховую,
    не вимагаю,
    лише сподіваюсь.

    Вона випромінює Посмішку,
    Радість,
    хвилі її Доброї Сили
    охоплюють безліч людей.
    Сама її Присутність
    насичує
    Бажанням Жити.

    Дай, господь, кожному
    здатність
    хоча би
    відчути
    Цю Силу!





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Панін - [ 2020.05.24 14:24 ]
    Привид Коханої

    На грані галюцинації

    Про Таку
    Мріє
    Кожний

    ***

    Хитру кривду вважаю за Правду,
    Набиваю на спині
    горби,
    Обіймаю Твій Образ -Троянду –
    Враз цілую колючі
    шипи.

    Хоч поганий статист в мазо-драмі,
    Справжню Пристрасть плекаю,
    не хіть…
    Перфорованими губами
    Кров солодка крізь біль
    цебенить.

    Дивний Трунок, Вогонь Бірюзовий,
    І Свята ти, і Грішна
    Душа,
    Ти щезаєш, з’являєшся знову –
    Ти – Примара, ти – Пристрасті
    Шал!

    Ти не щезнеш, ти з’явишся знову,
    Мій Тривожний, Прекрасний Кошмар!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Панін - [ 2020.05.22 22:31 ]
    Навіщо, чому?


    У душі надламані крила,
    Та вона намагається
    Злетіти…

    ***

    Підрізала ти, підкосила,
    Позбавила сенсу в житті,
    Навіщо, чому попросила
    Мене на весілля прийти?

    Акорд руйнівного Вінчання
    Трагічним крещендо стає,
    Розколото Келих Прощання
    І серце розбито моє.

    Складати розірване скерцо,
    Терпіти отруєну кров
    І жити з розтрощеним серцем,
    Де кров’ю стікає Любов!

    Я мушу здолати усе це,
    Щоб тебе побачити знов

    І Знов!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Шоха - [ 2020.05.22 08:26 ]
    У полоні Морфея
    Мрію тихо-тихо я,
    а поміж рядків
    затамую дихання
    і чекаю слів.

    Музою і лірою
    надихаюся,
    а як Мона-Лізою,
    то не каюся.

    Лину до веселої
    і щасливої,
    та не знаю келії
    тої милої.

    Може, замурована
    десь за мурами
    і не очарована
    ще амурами?

    Не чекаю лиха я
    від лукавої,
    та на ладан дихаю...

    йду отавою...
    мрію заколихую...
    Пахне кавою.

    05.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  10. Олександр Панін - [ 2020.05.20 16:29 ]
    Ragtime на сльозах

    За мотивами «Химерного світу Танго»

    Сум прикинувся волоцюгою,
    Сховався в темному кутку таверни,
    Поєднав наші серця
    Отруйним павутинням відчаю.

    Наші рясні сльози
    Спадали
    На чорні клавіші роялю,
    Білі клавіші плакали самі по собі.
    Неймовірна мелодія намагалась
    Поєднати нас…

    Сльози грали «у чотири руки»
    (Ніби у сліз бувають руки)
    Мелодію,
    Яку замість мене
    Мав грати хтось інший…
    Цього «іншого» не було.

    «Не було» не означає,
    Що не буде.
    Це наш останній «Регтайм на сльозах».

    Ми вже більше
    Ніколи не зіграємо
    Один для одного…








    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Панін - [ 2020.05.17 20:24 ]
    Половина на Половину

    Сталкерські мотиви

    Справжня подруга сталкера -
    Тільки дівчина-сталкер…

    (Перевірено в польових умовах)

    ***

    «Зайшов у кут глухий -
    для втечі шлях назад
    не перекрили грати…
    Здається,
    Ти, чомусь, не рад,
    але не хочеться,
    Герою,
    відступати!
    Готуйся в «чіт-не чіт»
    Кістлявій не програти.

    Ось барельєф потворний
    на стіні –
    Або живеш, або зазнаєш згуби:
    Чи шпичаки
    тебе простромлять
    кістяні.
    Чи поцілуєш ти дівочі губи…

    Половина на Половину,
    Що судилось, не знаю сама:
    Чи цілунок
    фатально
    веде до загину,
    Чи тобі,
    навзаєм,
    подарує цілунок
    Весна…»

    Останній крок,
    і тиша,
    мов набат,
    І шепіт:
    «Любий.
    Повертай назад!»

    Зневажає хтось
    діаманти,
    Цінує дешеві стрази…
    А хтось цілує
    потвору
    і не демонструє
    відрази…

    Сталкери
    червоної масті
    проблеми вирішують
    грубо,
    У відповідь – подих Щастя
    і солодкі дівочі губи…

    Шлях відкрився
    до Сонця,
    Зникла Потвора-Покруч,
    Реальність,
    Ніякий не сон це,
    Дівчина в латах –
    Поруч:
    «З Темряви
    Хижий Череп
    розжарює очі
    бідою,
    Ти витяг щасливий
    Жереб:
    Ми разом
    навіки
    З Тобою!»






    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Панін - [ 2020.05.15 15:30 ]
    Дивна Гра

    Засторога

    З циклу «Химери сновидінь»

    Є сни-віщі,
    Э сни-застороги,
    Є сни безпечні,
    Є сни-вбивці…

    ***

    Хащі сновидінь –
    дивовижні…
    Гори, ліс
    і халупа якась,
    Зрозуміти – годі,
    облиште!
    Підійти поближче –
    зась!

    Жінка в Чорному,
    висока, худа,
    Перед хатою виставляє
    пастки…
    Дерев’яних кліток
    рядки.
    Для
    Кого
    Клітки?

    Звірі, звірі –
    ведмеде-вовки,
    Пробігають усі
    на чфораках*,

    Як один, –чоловіки,
    На руках і ногах
    пробігають,
    Не на лапах…

    Ікласті, кошлаті істоти,
    заповнюють пастки.
    Місяці проповзають,
    роки…
    Скаженіють
    чоловіки,
    Ідять баланду якусь,
    І виють усі
    Невтямки…

    А потім
    бранців своїх
    відпускає.
    Тікають,
    по одному…
    Кожен пісню гарчить
    сумну,
    Вони не збиваються
    в зграї…


    Спалює Жінка пастки,
    У згарище забиває
    кілки…

    Нові пастки
    Чекають
    На нову
    чоловічу
    роздрібнену
    Зграю…

    Химерна гра,
    Прокидатись пора!
    ………………

    *Лазять рачки


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  13. Олександр Панін - [ 2020.05.14 15:05 ]
    Тінь Розлуки

    Танго-Сонет


    За мотивами:
    Polish Tango:
    Przytul, uściśnij, pocałuj –
    Warsaw, 1935

    ***

    Вечір
    нас огорнув у нашім парку,
    Пора прощатись
    І зустрічатись
    Не будем знов!

    Наша
    привітна затишна алея…

    Час розставання:
    під плач Кохання
    іде Любов!


    Згляньтесь, Любов і Кохання,
    Доленько - Доле, зажди –
    Давня, ласкава Алея
    Нас розведе назавжди!
    Долі цілуємо ніжки:
    Хай Чорна Мить промине,
    В парку по нашій алеї
    Зробимо Коло Нове!

    Зробимо інші доріжки,
    Потяг без нас
    Хай Іде!

    Сховай
    Будь ласка, затишна Алея,
    Нас Ізнов!

    Геть розставання,
    Не йди, Кохання,
    Не йди – Любов!
    .


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Деркач - [ 2020.05.13 10:04 ]
    Смутна пора
    Забуяли зеленню ліси.
    Віє яблунева завірюха.
    Пелюстки оазою краси
    ойкумену оповили пухом.

    Це уже нагадує фінал
    опери... а, може, й оперети...
    «Лебедине озеро» і «Бал»
    зашуміли піною у Лету.

    І за течією уві сні
    чую ліру і далеку лютню...
    Та бадьорі арії не чутні...

    Кличе Мойра у минулі дні.
    Віщі сни навіюють мені
    не веселе, а сумне майбутнє.

    05/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Панін - [ 2020.05.12 22:22 ]
    Досконалісь

    Її слова ллються,
    мов гірський
    струмок
    у спекотний день -

    Не слухай!

    Очі її
    звуть,
    обіцяють,
    зваблюють -

    Не піддавайся!

    Посмішка її
    заворожує
    і підкорює -

    Не зачаровуйся!

    Втім -
    насолоджуйся
    музикою її мови,
    Йди
    на поклик її очей,
    Упивайся
    чарівністю
    досконалого
    образу,

    Але -
    не вір!

    Це - Головне!

    Вона -
    Прекрасна,
    Втілена

    Омана!




    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Панін - [ 2020.05.11 22:24 ]
    Кохання і Вірність

    Підступна Пристрасть
    сповнена Стражданням,
    Вона штовхає
    до пекельних Врат
    І прирікає Вірність
    на заклання,
    І краплі крові
    на шляху горять,

    Тримають міцно
    Щелепи Жадання,
    Та Зов Кохання
    очищає кров,
    Стають слабкими
    підступи, страждання
    І залишається лиш
    Пристрасна Любов!

    Даруй Коханій Віру
    в Майбуття,
    Не викликай
    у Милої докору,
    На кожний порух,
    на бажання зваж,
    Нехай
    світанок буде світлим
    ваш,
    Зі злом не може бути
    договору...

    Кохання, Вірність -
    символи Життя!








    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Панін - [ 2020.05.10 14:37 ]
    Анубіс та юна грішниця

    Мініатюра


    Ти така молода, ти зробила з дитинства
    лише півкроку …
    Із твоїх зіниць бездонних
    вихоплюються
    спалахи жаху…
    Шепочеш: «Не вбивай, будь ласка,
    не вбивай!»

    Ти неймовірно жити хочеш, то скажи
    чому
    життя нівечиш власними руками,
    розвіюєш
    за вітром самознищення,
    за суховієм
    руйнації?
    Просиш не забирати життя,
    яке сама
    мордуєш по-звірячому…

    Ледь зробила з дитинства
    півкроку, а вже заціпеніла твоя
    душа
    більше,
    ніж мумії пошерхлих пірамід?

    Ти жити прагнеш, щоб життя своє
    катувати страшніше
    за муки пекельні…

    Чому?


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати: