ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Шон Маклех
2019.11.02 00:50
Бажання
Крик у порожнечу 1798 року)

Хотів приїхати в місто
А приїхав на торжище,
Де за два ірландських пенні
Продають і купують скорботу.
Хотів пройти крізь ворота
Між минулий й майбутнім,

Шон Маклех
2019.10.25 23:19
Острів ліщини
Острів ліщини нагадує парасольку,
Під якою ховаються вусаті форелі
Від червоних променів зірки
На ймення Соль чи то Гріан.
На цьому острові тверді горіхи
Падають просто в пащеку
Сомам-ненажерам,
До хвостів яких

Шон Маклех
2019.10.25 23:02
Довершено: кожне місто
Кожне місто – це кам’яний острів
Волохатого схибленого Робінзона
На прізвище гучне О’Флахерті.
Кожне місто – це селище розбійників,
Стійбище волоцюг клишоногих,
Клаповухих голодранців клошарів,
Водовозів ріки на ймення Лета.
У кожному місті

Олена Малєєва
2019.10.14 22:35
Безвольність
Ти знаєш, так важко
Примусити всіх говорити про себе
Або добре, або нічого...
Піти за обрій,
Без сумніву і печалі...
Осінь така цього року красива
І така важка...
Наповнити б кров'ю своєю

Олексій Кацай
2019.10.10 05:57
Річка зимова
Пливла по річці тиша
порцелянових снігів,
не змішуючи струмені
білих думок
і чорних сновидінь
у скрижанілому капкані берегів,
і мовчазні рибини спогадів
пускали

Шон Маклех
2019.10.04 23:02
Плащ Ночі
Закутала нас у свій плащ
На вершині гори Кнок на Рів
Гори Королів Коннахту.
Ніч
Закутала нас у свій чорний плащ
З ґудзиками зірок, з дірками Ніщо.
І в цьому плащі кольору Тьми
Ми мріяли про майбутнє,

Шон Маклех
2019.09.30 14:28
Довершено: Місто Світанку
Місто,
Де Сонце лише прокидається:
Не знає тендітне й ліниве
Чи то лише сон – його нетривке продовження,
Чи справді місто, що живе лише о цій порі
Реальність:
Плетиво дхарм матерії й часопростору.
Сонце лише зазирає –

Олена Малєєва
2019.09.28 23:23
Цвіти, кульбабо!
Прислухайся. Ти чуєш тихі кроки осені?
Що принесе тобі вона?
Плоди, що народилися з весняних квітів...
Чи опале листя?
Осінь — завжди кінець, вмирання, згасання.
Жовта кульбаба продирається на світ Божий,
Каштан скинув листя і знову зацвів.
Все

Шон Маклех
2019.09.07 21:08
Фір Болг
Шовковому Томасу присвячую. Щиро.

У Долині Башт
На Рівнині Тисовій
Дикий Народ Блискавок
Збирав по камінчику долю,
Громадив курган кам’яний,
Так наче складав він мозаїку

Тата Рівна
2019.09.07 15:17
День народження
У кролика без очей — день народження.
Йому сьогодні — дев‘яносто п‘ять
Маринка, маленька кроликова мама
Із пшеничними кісками та ясним поглядом,
Не зможе привітати його нині —
Маринка померла від старості та крововиливу
Чотири роки тому
У лікарня

Василина Іванина
2019.08.23 16:13
Лiто. Із циклу
Літо чіпляється за серпень
чіпляється з усіх сил
в"юнкими пагонами гліцинії,
крихкими стеблами винограду,
підступними колючками ожини,
сивими стеблами полину,
вузлуватими петровими батогами,
високими золотими різками -

Іван Потьомкін
2019.08.19 12:08
***
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
День кожний ненаситно поглинай,
Байдуже при силі чи безсилий.
Якщо є що робить
(Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
Розводить квіти, садить дерева, марки збирать

Іван Потьомкін
2019.08.11 22:10
Два серця
Ти не Ліліт, що без душі .
Непідвладна навіть Всевишньому.
Тобі ж усе болить:
Моя незграбність, клопоти синівські,чвари сусідські…
Мовби з двома серцями народилась ти:
Малесеньке для себе, для інших втричі більше.
Отож,щоб я не робив усепереч клоп

Іван Потьомкін
2019.08.08 21:47
З добірки "У простоті, у щирості, у вірі"
Зібралися у Львові цадики
І гудить почали сучасну молодь:
Мовляв, і одяг у неї надто короткий...
І до бороди та пейсів неохоча...
А там, дивись, і в синагогу не загониш.
Якщо нічого не робить,
То скоро розпуста ця
Розвалить віри нашої основи.

Олексій Кацай
2019.08.04 16:21
Зореліт зменшується...
зореліт зменшується
перетворюючись у маленьку іграшку
на ялинці великого вибуху
який пахне глицею
воском свічок
і кремовими зірками на величезному торті
спеченому мамою

Іван Потьомкін
2019.08.01 12:42
З голосу Езопа
Гермес їхав возом, а на нім –
Мішки з облудою, брехнею й помстою.
Хотів залишить він у тому краї,
Що не злюбивсь йому бозна завіщо.
Але зламалися колеса опівночі.
Як чумаки, Гермес заліз під віз і захропів.
У стомленого сон був такий,
Що хоч стріля

Іван Потьомкін
2019.07.27 08:20
Месія з України
У віри кожної є свій Месія.
Чекають християни другого пришестя.
А от юдеям нічого чекать Месію,
Бо він зробив те, на що Господь благословив.
Тарасенко Василь Якимович – наймення того Месії.
Лиш завдяки йому збулося те, про що Всевишній говорив:

«Я

Іван Потьомкін
2019.07.20 21:11
Чи варто зустрічатися без почуття?
Опівночі неждано випав сніг.
Прокинувсь Ван Цзию і вже не міг заснути.
Налив вина і з келихом тинявся по господі.
І чи лапатий сніг, чи хміль
Навіяли й передали вустам,
З дитинства любі рядки Цзю Си:

«До відлюдника в гори

Шон Маклех
2019.07.17 13:08
Голодне серце
Серце голодне і спрагле
Жадає хліба незвіданих істин,
А його блукати примушують
Навколо сухого дерева
Торішніх зимових чуток,
Що мокрим снігом липнуть
До гумових черевиків світанку
Вчорашнього дня сумного.

Іван Потьомкін
2019.07.07 21:15
Юдей на польському престолі
«Раббі, погляньте! Лежить хтось біля єшиви!»
«Негайно ж несіть до мого покою!»
На ранок протверезивсь молодик.
Раббі запросив до столу, дав чарку на похмілля.
«Хто ти?- спитав.- Побутом яким тут опинився?»
« З Польщі я. Може, щось про Радзивілл

Нінель Новікова
2019.07.03 09:23
Олександру Блоку Анна Ахматова
ОЛЕКСАНДРУ БЛОКУ … АННА АХМАТОВА

Завітала до поета.
Полудень якраз. Неділя.
Тихо в просторі кімнати,
А за вікнами мороз.

І світило малинове

Шон Маклех
2019.06.20 15:15
Діти мовчать
У домі, що збудований з чорного каменю
Мовчать сіровбрані зажурені діти
І дивляться в простір очима-озерами
Синіми, як Лох-Корріб.
Може тому, що в Домі, який збудував лицар
Завжди було тихо – навіть під час падолисту,
Коли шурхотить вітер – там на д

Іван Потьомкін
2019.06.18 21:24
З голосу Езопа
Пес чоловіка так покусав,
Що рани ніяк не заживали.
Всілякі трави давали знахарі,
Але ніщо чомусь не помагало.
І ось, накульгуючи, потерпілець йде,
Навстріч - хтось, видно, не тутешній:
«Де лихо ти набув оце?»
«Довго розказувать»,- скривився чолові

Шон Маклех
2019.06.10 01:36
Вир готичних лiтер
Кам’яне крислате дерево
Виросло в саду обітниць
Міщан-монахів міста Кляштор.
А ви ще питаєте,
Чому вони вдягнені в чорне –
Всі, навіть діти, навіть повії,
Навіть кондуктори перукарень.
У цьому місті горобці не цвірінькають,

Шон Маклех
2019.06.09 16:28
Хаос і світло
У колодязь старого міста
Темного, наче ніч у задушній сельві,
Затхлого, наче нотатки конкістадора,
Я занурюю дерев’яне відерце.
Відерце сонця.
А ви питаєте, що там намальовано
На його округлій поверхні:
Чи бодай хтось, бодай безкрилий

Шон Маклех
2019.05.27 22:42
Той, хто шукав троянду
Другу Вільяму – сумному диваку. Щиро.

Він шукав зелену троянду
На квітнику мертвого графа,
А там тільки червоні та білі,
Ніби жили ми не в часи телефонів та танго,
А тоді, коли мурували башти
Понурого Пейлу

Мирон Шагало
2019.05.14 13:24
Чомусь (подвійне хокку)
Ліс повечорів,
і зелені гомони
у траву вляглись.

Тихо — ні шелесь,
тільки всохле дерево
скрипнуло чомусь.

Іван Потьомкін
2019.05.13 22:18
Рабі Салантер (з добірки "У простоті, у щирості, у вірі)
Холера нещадно косить люд у Вільні.
Молитвами й постами, напучують рабини,
Ми випросимо в Бога порятунок.
Може, сьогодні, в Йом Кіпур ,
Всевишній відведе це лихо.
Хто самотужки, хто з поміччю здоровших
Бредуть юдеї у Велику синагогу.
Недужим голосо

Шон Маклех
2019.05.11 18:15
Довершено: Місто Попелу
Місто,
Яке засипало попелом
Сірим, наче кроки Господаря в сутінках,
Попелом
Спалених душ єретиків
Чорної віри старих дерев
Білого запашного цвіту,
Твердих блискучих горіхів:

Іван Потьомкін
2019.05.03 10:25
Раббі Агарон (з добірки "У простоті, у щирості, у вірі")
Якось раббі Агарон вів службу в синагозі Межереча.
Звертаючись до Бога, тільки-но намірився сказати: «Царю!»,
Як сльози ринули потоком, і він уже не зміг продовжувать молитву.
«Що сталось з вами, раббі?»- питали богомільці.
«Бачте, тої миті згадав я

Ірина Вовк
2019.05.02 13:57
На тему Ієроніма Босха "САД ЗЕМНИХ НАСОЛОД"
Ми –первородні люди, АДАМ і ЄВА, на благо сотворені Богом,
посеред Саду райського з дивовижними створіннями поруч,
живимось озону земного ефірними кульками,
що розквітають віялами павичів солодоустих,
плодимо Дерево Роду людського на гіллях вічнозеле

Іван Потьомкін
2019.05.01 09:23
З голосу Езопа
Чималу вівців отару
Заганяв пастух в кошару.
Вийшло б все, як і годиться,
Та нагодилась молодиця.
І почалися поміж ними балачки:
Хто розлучивсь, зійшовсь хто з ким...
Стачає і в селі новин –
Там радість, там сум, там кпин...

Іван Потьомкін
2019.04.24 09:18
Уламки смальти із мозаїки життя
Неймовірно, що соловей співа не про кохання.
* Як добре, що звірі й птахи не довіряють нам – пізнали б долю дерев, кущів і квітів. А їх же набагато менше...
* Гора замислилась і стала схожа на мудреця.
* За день до смерті був йому Голос: «Не обжени себ

Шон Маклех
2019.04.23 22:55
Майстер дверей
Хороші міцні двері,
Що не пускають до хати чужинців,
Що дозволяють піти нескінченною дорогою,
Що ставлять межу між схованкою спогадів
І полем, де росте важкими зернами хліб,
Завжди майструють з мертвого дерева:
Дерева, що бачило юрми прочан,
Збігов

Шон Маклех
2019.04.23 22:09
Димар
Замуровую вікна
У моєму домі,
Що збудований з каменю
Жовтого, як патлате сонце,
Білого, як вицвіле небо,
Сірого, як падолистові будні,
Темного, як глибини моєї свідомості.

Іван Потьомкін
2019.04.14 09:25
З голосу Езопа
Гермес їхав возом, а на нім –
Мішки з облудою, брехнею й помстою.
Хотів залишить він у тому краї,
Що не злюбивсь йому бозна завіщо.
Але зламалися колеса опівночі.
Як чумаки, Гермес заліз під віз і захропів.
У стомленого сон був такий,
Що хоч стріля
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори на сторінці:

Станіслав Н
2019.11.12

Писака Писав
2019.11.07

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03

Владимир Лесник
2019.10.31

Анатолій Філософ
2019.10.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
 
 
 
Огляд Дата
Майстерень Редакція : "Давно визріла необхідність розділити на наших сторінках ритмізовану поезію від поезії, яка не має чіткої схеми ритмуванн..."
2009.11.21
Загалом
Інша поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Артур Сіренко - [ 2019.11.02 18:38 ]
    Прядиво
    Та це не буття – це прядиво:
    Плетиво ниток Порожнечі.
    Я думав, що це заметіль листя –
    Золотого, як мої спогади
    Про кожне дерево недоречне,
    А це лише забутий апокриф
    Італійської дощавої осені,
    Неаполітанського падолисту,
    Нетутешнього, наче Данте,
    Що заблукав у степах Сарматії,
    Замість подорожі зі свічкою
    У Тартар негостинний.
    Я думав, що це осінній вітер
    Холодний як і все навколо,
    А це єретик з постолами дірявими –
    Втікач з країни теплої
    Гаїв олеандрових та помаранчевих
    До країни вічного холоду.
    А я собі гортаю й гортаю
    Сторінки сього апокрифу,
    Читаю фрази давно заборонені,
    Вдивляюсь у літери готичні осені
    І думаю – та то ж не життя,
    А прядиво ниток Порожнечі…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:
    На гору


  2. Шон Маклех - [ 2019.10.25 23:10 ]
    Довершено: кожне місто
    Кожне місто – це кам’яний острів
    Волохатого схибленого Робінзона
    На прізвище гучне О’Флахерті.
    Кожне місто – це селище розбійників,
    Стійбище волоцюг клишоногих,
    Клаповухих голодранців клошарів,
    Водовозів ріки на ймення Лета.
    У кожному місті
    Черевики з підошвами ґуми
    (Щоб бруківці не було боляче,
    Щоб каміння доріг не плакало),
    Досить вже того,
    Що підковами по ній лискучій
    Століттями цокали
    Лошата чорної ночі.
    А вершники то всі з косами,
    А ковалі то всі шульги одноокі,
    А гриви то на досвітках заплетені
    В коси чорні та стрічками білими.
    І плели ті коси діви бліді
    З очима синіми – всі на одне лице
    З бровами вицвілими.
    Кожне місто
    То зміїне кубло вулиць лускатих,
    Трамваїв скрипучих – старих ревматиків,
    Що більмами електричними
    Глипають на злу жінку Електру.
    У кожному місті Юнона Монета
    Шукає свою калитку шовкову
    Під брамою –
    Воротами Святої Агапе.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)
    На гору


  3. Артур Сіренко - [ 2019.10.21 01:04 ]
    Дорога: нічого не втрачено
    У сірому світі хворих ілюзій
    Губаті люди торгують дірявими душами
    Від обіду до загуслого вечора:
    Три крейцери за оцю – заштопану,
    Яку везли на панцирі сталевої черепахи
    Від міста ляпасів до селища митників
    (Одна хата Матвія, але порожня,
    Назавжди кинута, як сліпа ящірка).
    А ви збираєте у телячу калитку
    Кавалки потріпаних слів-ілюзій:
    Порізаних ножицями сліпого часу
    На дрібненькі кавалки буття прозорого –
    Того – данського, про яке принц марив.
    А вздовж дороги постаті – якщо не тіні,
    То вигадки – продажні кволі ілюзії,
    Які так навіювали, про які так щебетали
    Маги в кудлатих хітонах і кольорових шатах.
    У когось лишається
    Лише вона – продажна повія ілюзія
    Замість кухарки та музи,
    Замість гімнастики і надії на вічність
    Замість
    Просто нікчемна ілюзія…
    І лише вітер – холодний осінній вітер
    Шепоче всім і кожному:
    «Нічого не втрачено!»


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:
    На гору