ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2021.10.17 06:52
Серед осінніх листопадів
є лист написаний тобі,
який згубився в вертограді
де неба далі голубі.
Перекидає вітер листя
(і це, напевно, неспроста).
Борвій сьогодні, як сказився,
мого шукаючи листа…

Віктор Кучерук
2021.10.17 06:28
Ранку холодного тіні імлисті
Обволікають зволожене скло, –
Вітер поволі обскубує листя
І пожирає останнє тепло.
Тне павутина повітря і тихо
Плине мрійливо кудись навмання, –
Стукотом манять до себе горіхи
Зграю, проворного скрізь, вороння.

М Менянин
2021.10.17 02:43
Якби побачити хоч сон
де люди раді та кмітливі –
з Отцем Небесним в унісон,
відкрите серце і сміливі.
2.
Де діти бажані в батьків,
щасливі бути поруч з ними,
сприймають мудрість цих рядків,

Сергій Гупало
2021.10.16 19:31
Не вмер Антонич, ні,не вмер, не вмер!
Він десь хрущем сидить на вишнях.
І знають новичани отепер:
Хрушевий гул – його це пісня.

Гудуть хрущі – Антоничі малі,
На вишнях молодих в Новиці.
Їм знову садять вишні у селі

Олександр Сушко
2021.10.16 17:15
Читачам в Україні Останнім часом я мало читаю. Здоров’я уже не те, та й праця над новою книжкою забирає багато часу. Аж тут мій друг (теж Нобелівський лауреат) з Англії зателефонував і каже: - В Україні є такий собі літератор Олександр Сушко. Думаю,

Олена Малєєва
2021.10.16 11:37
Він посміхнувся:
Seni istiyorum, canm,
Як зачарована піду я
За ним.

Kalbimde mavi bir iek
at
Білий прапор тріпоче

Тетяна Левицька
2021.10.16 10:22
П'ЯТИЙ ВІНОК


І (V)

Між нами веремії не було,
Не перейшла дорогу чорна кішка,
Не підгорів пиріг, в пательні – плов.

Микола Соболь
2021.10.16 06:48
Не введіть мене в оману
осені сльотливі дні,
ранок стелиться туманом
і сіріє у вікні.
Зроду, ніби сонця промінь
не торкався моїх щік.
Чуєте краплинок гомін?
Це прийшов сезон дощів.

Олександр Бобошко Заколотний
2021.10.15 17:58
Доторкайся до неба, допоки низьке.
(Хоч якусь перевагу дає листопад).
В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.

Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
Тут хіб

Ігор Шоха
2021.10.15 13:23
Жила-була... але не знаю,
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.

***

Тетяна Левицька
2021.10.15 13:08
ЧЕТВЕРТИЙ ВІНОК

БЕРЕГ СПОДІВАННЯ


І (lV)

Мені без тебе у печалі жити,

Іван Потьомкін
2021.10.15 12:36
Не два апостоли–юдеї,
Життя яких забрали за ідею,
Стоять передо мною нині,
А знавіснілий ворог України –
Петро, що став великим
На кістяках козацьких. Без ліку
Прорубував він ними «вікно в Європу»,
А Україні завдавав лиш клопіт.

Петро Скоропис
2021.10.15 10:58
Невеличкий дешевий отель у Вашингтоні.
Постояльці хроплять, не знімаючи на ніч
чорних окулярів, аби не бачити снів.
Портьє зі плечима важкоатлета
гортає книгу гостей, милуючись
нутрощами Троянського підтоптаного коня.

Шелестіння кизилового куща

Ольга Олеандра
2021.10.15 10:07
Ніч прийшла сьогодні дуже рано.
Височінь беззоряна. Німа.
Темно. Дуже темно. Невблаганно.
Де шукати світло? Крізь пітьма.

Місяцю, блукаючий десь поміж
Безлічі космічних віражів,
Де ти дівся, чом не йдеш на поміч?

Микола Соболь
2021.10.15 07:42
розмова з Наталкою Фурсою
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Не виганяй непрошених думок.
А час ятрить твої душевні рани
і так ятрить, що аж Архангел змовк.
І миті ці не кращі, і не гірші.
Тече вода, всьому приходить строк.
Нові лягають на папері в

Олександр Сушко
2021.10.15 05:50
Велелюбність між поетів-ліриків - явище поширене і тому, як правило, не привертає до себе уваги вихованих читачів, оскільки й вони полюбляють амурні пригоди, не згірш поцілованих в лоби Господом-богом митців. Мій друг, наприклад, веде одночасно чотири л

Євген Федчук
2021.10.14 19:53
Вже сивий та досить міцний іще дід
Сидів на колоді великій під тином,
На сонці свою вигріваючи спину
Та сторожко все ж оглядаючи світ.
Обличчя і руки у шрамах страшних,
Мабуть, довелося в походах бувати.
Устиг за життя своє повоювати.
Та ран він зо

Тетяна Левицька
2021.10.14 18:26
ТРЕТІЙ ВІНОК
ЯБЛУКО СПОКУСИ

I (III)
Впади, коханий, сонцем на чоло,
І розбуди цілунком на світанні.
На вітах абрикосовий кулон
Повисне величезним запитанням.

Ярослав Чорногуз
2021.10.14 17:56
Дорогі колеги! Подонок і наклепник, кастрат літератури, засушений член спілки Олександр Сушко опублікував свій черговий пасквіль на мене, де поносить мою корону сонетів і протиставляє її короні Тетяни Левицької, хоч вона ще не вся опублікована. Тетяна Лев

Татьяна Квашенко
2021.10.14 17:31
Пронизанный светом осенний желтеющий парк
Дрожит, оголяясь, над бабьего лета секретом.
Ему в октябре так отчаянно хочется лета,
Под шорох листвы и воронье прощальное «кар-р!»

Ему желудей и людей различать не дано,
Но свет и тепло проникают деревьям

Сергій Губерначук
2021.10.14 14:54
Патріотизм у апоґеї.
Дружина шиє прапори
із залишків старих матерій.

Зшиває їх,
пере й прасує.
І Україні це пасує.

Тетяна Левицька
2021.10.14 10:17
ДРУГИЙ ВІНОК

БЕЗСОННЯ

І (ІІ)

Птахи кружляють вальси у блакиті,
Та вечір гасить сонце вусібіч.

Олена Побийголод
2021.10.14 07:46
Висоцький. «Стріли Робін Гуда»

Коли вода всесвітнього потопу
вернулась у таємне джерело,
із піни майже вщухлого потоку
на світ Кохання потайки прийшло -
і у повітрі розійшлось до строку,
а строку - сорок сороків було.

Віктор Кучерук
2021.10.14 07:35
Під покровом Святої Покрови
Помолюся за пам’ять отих
Убієнних за волю і мову
На вкраїнських теренах святих.
Уклонюсь Богородиці милій
За її доброту і любов, –
Щоби нас від біди боронила,
А Вкраїну ніхто не зборов.

Олександр Сушко
2021.10.14 07:25
Дякую за хорошу роботу у вигляді новоствореної корони сонетів. Глибоко, красиво. Відчувається, що писала жінка.Одразу впадає в око, що якість, техніка та образність не йдуть ні в яке порівняння з короною Ярослава Чорногуза. У тебе вийшов шикарний твір, а

Іван Потьомкін
2021.10.13 19:30
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій

Тетяна Левицька
2021.10.13 10:49
ПЕРШИЙ ВІНОК

КУРЛИЧУТЬ ВЕСНИ


І (I)

Розбилося зими холодне скло

Сергій Гупало
2021.10.13 10:36
Це остання утішна прогулянка наша. Пізнай
Чоловіка, що руку в кишені тримає… Грошва
Не виводиться в нього, і з ним ти пробудеш. Мана
Проковзнула між нами і правди схотіла. Зійшла

Несподівано зірка провиддя, зо-рян-ка. Сова
Прилетіла невтомно від

Віктор Кучерук
2021.10.13 06:51
Від обіцянок душу коробить,
Як від спеки нестерпної дах, –
Прогресує, неначе хвороба,
Безнадії незборної страх.
Сподіватися марно на поміч,
Коли друзі байдуже мовчать, –
Анікого в дверному проломі
Я не бачив уже літ зо п’ять.

Микола Соболь
2021.10.13 06:11
Без цукру чай прогірклий, як життя.
Іду вперед із долею ми квити,
просіє час невдачі через сито,
лишиться тільки істина і я,
і згоїни від пройдених шляхів.
Земні дороги жалості не мають,
мені б ще трішки постояти скраю,
послухати великий хор птахів

Володимир Бойко
2021.10.13 00:29
Мій сусіда – запеклий фантазер-авантюрист. Із отакенним стажем. За Союзу був навіть причислений до клану винахідників та раціоналізаторів. По Союзі опинився у лавах підприємців із дурнуватою репутацією. Але він досі радіє життю та тішиться своїми ідеями.

Анастасія Поліщук
2021.10.12 20:10
Хоч як би думки без перерви
Збиралися навколо тебе,
Про це якось важко, даремно
Писати. Навіщо вертепи
Водити в жовтневому листі,
Чекати звичайного дива...
Усе прозаїчно.
А сниться

Тетяна Левицька
2021.10.12 18:12
Це – вже друга корона сонетів в українській літературі саме на вічну тему після корони “Світло кохання” автора цих рядків. Є ще "Королівський вінок сонетів" Юрія Назаренка звучання громадянського та філософська корона сонетів Лілії Ніколаєнко "Вінець д

Володимир Замшанський
2021.10.12 17:47
Уставшее сердце в запавшей груди,
И мили по трассе, от солнца - на север.
Лети мое сердце, обратно лети,
Туда где свершило удар ты свой первый.
Чтоб воздух глотал не сухой как песок,
И душу омыл я весенней росою,
Сверши мое сердце последний бросок,

Адель Станіславська
2021.10.12 15:30
А в нас ще буде море...
Море щастя.
І тиші
в мерехтливості зірок...
Я буду в платті,
довгім білім платті.
Ти - в білім вбранні... Босими... Пісок
попід ногами,

Микола Соболь
2021.10.12 12:24
Затарабанив вітер в тулумбас:
«Пора міняти літні свої звички!»
На березі Дніпра осінній джаз
виконують дві молоді осички.
Куди там Армстронг, Еллінгтон чи Монк?
Так джазувати вміє тільки осінь.
Коли до нитки одяг твій промок,
а ти цього не відчуває
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Марія Артамонова
2021.09.11

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Алекс Міс
2021.07.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2021.09.26 19:48 ]
    Брехня на брехні їде і брехню поганяє
    Що робити з оригінальними текстами Біблії, написаними арамейською? Чи можна їх показувати людям? Особливо вірянам?
    У синагозі діє правило - Тосефта (додаткове тлумачення): «Той, хто перекладає вірш, як він є - брехун, а той, хто додає,- богохульник».
    Складна ситуація. Тому в Талмуді обумовлено, що є старозавітні тексти, по-перше, які можна читати в синагозі арамейською, але перекладати їх не можна в жодному разі, по-друге,- які не можна навіть читати, а про переклад не можна навіть думати (Тосефта до трактату Мегілла 4.31).
    Але я не юдей, а українець, всі релігії світу для мене однакові, тому хай назвуть мене брехуном, а таки спробую зробити точний (не приблизний!) переклад однієї цікавої історії з Біблії. І буде що буде.
    Сучасна Біблія, яка ходить на руках православних ( і не тільки) містить занадто багато фальсифікацій і перекручених місць. Але переклад 22-го розділу буття - це чистої води блюзнірство і безбожництво. Справа тут не тільки у зґвалтуванні тексту, не в підміні та викиданні окремих слів. Безбожна сама ідея підробки, у результаті якої Бог виявляється спокусником, що за віровченнями і юдеїв, і християн властиво тільки дияволу. Доперекладалися, одним словом.
    У першому ж вірші глави синодального перекладу так і написано (22.1): «Бог спокушав Авраама». В англійській Біблії ще крутіше: «God did tempt Abraham”, тобто - спокушав навмисно, бажаючи визначити ступінь слухняності. Оце такий сучасний переклад.
    А в оригіналі, арамейською? Такого і в помині немає! Бо там іде мова не про спокусу, а про випробовування. І робить це не Бог –Творець, а конкретна богиня - АЛЄ: ЄАЛЄ УЄАЛЄІМ! Оце так номер! А хто про це знає? Хто читає оригінали? Чоловік 200 на всю планету й усе. А християн та іудеїв на планеті мало не півтора мільярди. Так що донести правду такій численій громаді неможливо апріорі. Наче.
    Читаємо далі… і була в ту пору морова пошесть ЄДБРІМ. До речі - і ця подія прихована в сучасній перекладній Біблії.
    Слух про людину, яка жертвою гірського барана змогла зупинити чуму, рознісся серед народів, і навіть хеттійці почали трепетно називати Авраама (23.6) - владика – піднесений богами (АДНІ НІША АЛЄІМ). А у самого Авраама з’явилося одне, але не єдине божество (24.7) - “божество небес» (АЛЄІ ЄШМІМ), в якого він, нарешті, увірував.
    Авраам прожив після епідемії чуми щасливо ще півстоліття, нажив від останньої своєї дружини Кетури шістьох дітей, мав з десяток онуків. АЛЄІМ (боги) перестали турбувати його, і він, маючи власного АЛЄІ, більше до богів не звертався. А на 176-му році життя помер. Поховали його Ісак та Ісмаїл (останній став прародичем сучасних мусульман).
    ІЄУЄ після смерті Авраама взяв на себе піклування про Ісака, хоча благословили його після смерті батька саме боги, усі гуртом - АЛЄІМ.
    А Яків, найбільш відомий з онуків Авраама, прийшов до віри в одного бога складним шляхом. Спочатку він обумовлював: Якщо отримаю хліб, одяг і.т.п, то (28.21) «стане Творець у мене замість богів». Отак от. Нікого вам не нагадує такий персонаж, шановні православні?
    Він боровся з представником АЛЄІМ (богів) і вистояв (32.26.25). І ІЄУЄ його перейменував: «Ім’я тобі буде на Яків, а Ізраїль (Богоборець), бо ти боровся з богами (ЕМ АЛЄІМ) - і людей долати будеш.
    Ізраїль у сутичці постраждав - у нього виявилося пошкоджене стегно і він закульгав. Після боротьби він сказав: «Бачився з богами в лице (РАІ'ТІ АЛЄІМ ПНІМ АЛ-ПНІМ)!».
    Згодом, в Ханаані, він купив землю, поставив на ній жертовник і сказав про нього «Богу моєму - Ізраїль». Це християнська версія. А от вам арамейський оригінал: УГ КРА ЛУ АЛ АЛЄІ ІШРАЛ.
    Переклад такий: Богу моєму - від борця з іншими богами.
    Сьогодні всі монотеїстичні релігії намагаються стерти з власної історії будь-яку згадку про те, що цей світ творили боги, спільно. А потім посварилися, як собаки за кістку. Чому - невідомо. Одного (переможця) - виокремили - інших назвали дияволами, люциперами і таке інше. І зсунули до пекла.
    Одне тривожить: нащо я вивчав арамейську мову? Нащо взявся за переклад оригіналів сучасною мовою? Кому він потрібен? Потрібна - віра. Та, яку пропагують сучасні гуру, святі отці, пастирі, рабини, ксьондзи, монахи та монахині, митрополити та патріархи. Мабуть, взявся за цю справу дарма. Тому піду писати вірші про жіночу вроду. І природу, звісно. Ніхто не обуриться, ніхто не прокляне. А тільки скажуть «Дякую!». Згодні?

    За матеріалами книги Ігора Мельниченка «Коли і скільки заплатили Юді Іскаріоту». І трохи від дяді Саші, звісно.

    26.09.2021р.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  2. Сергій Губерначук - [ 2021.05.31 06:26 ]
    Розруха плоті собі на дні…
    Розруха плоті собі на дні,
    голоси непочулих слів
    або вереск листя,
    зажовклого відсебе.
    Відсебе земля заживає,
    тому – це пояснення,
    інше – труна.

    Е. Зрозуміла.
    Як музика?

    26 травня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 96"


  3. Ірина Вовк - [ 2021.04.19 19:47 ]
    Плаче дощ... (пам'яті письменників, які відійшли)
    Плаче дощ, не по-весняному, гірко –
    ховають моїх давніх знайомих,
    любих моєму серцю довгожителів,
    чарівників Слова, заклинателів вітрів-буревіїв.
    Гей, Свароже Великий, відкрий свої луки зелені,
    освіти Душам правим, відлетним
    шлях до Вічного Світла.
    Сьогодні я вичаровую з ледь розкритих бруньок
    дивоцвіти любові,
    вимальовую райські пейзажі,
    озвучую спів пташок на верхів’ях могутніх крон,
    добуваю із серця
    вогонь пломенистий,
    якому назва «НЕЗАБУТТЯ»…

    Сьогодні я – заклинателька змій, нашіптую
    тексти, народжені там,
    у глибинах свідомості
    про сутність людського життя.
    Ви, мої добрі сивочолі чародії,
    що топтали ряст у старезному лісі
    і добували із пахучих смол
    живицю Слова, натхненницю Духа –
    не промине Ваша бутність
    із вітром ненаситним, прощальним,
    із датами,
    викарбуваними на каменях,
    із поверненнями Ваших тіл попеліючих
    у землю-матінку…

    Не проминає бо сила любові,
    вінок з яскравої зелені розквітатиме
    щоразу,
    коли пам’ять світла, немеркнуча
    торкатиме Ваших імен…

    У весняних дощах
    живодайні краплини безсмертя –
    на могилах мужів-чародіїв
    засіється свіжа трава…

    19 квітня 2021





    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  4. Сергій Губерначук - [ 2021.01.27 12:55 ]
    Важко тримати чужі таємниці…
    Важко тримати чужі таємниці.
    У мене їх стільки, як тлі на малині.
    Поволі отак заповзаю в провидці.
    Оскільки мовчу, то всі інші – не винні.

    14 серпня 2001 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 187"


  5. Сергій Губерначук - [ 2021.01.15 13:34 ]
    Важко тримати чужі таємниці…
    Важко тримати чужі таємниці.
    У мене їх стільки, як тлі на малині.
    Поволі отак заповзаю в провидці.
    Оскільки мовчу, то всі інші – не винні.

    14 серпня 2001 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 187"


  6. Олег Завадський - [ 2020.11.20 17:15 ]
    ніч

    у миготливому сузір’ї світляків
    крізь цупке павутиння дрімоти
    сторожко наслухав бузиновий кущ
    торішнє шарудіння їжаків
    і здригнувшись від совиного сміху
    пазухою повною пташенят
    чіпко вростав жовторотими снами
    в нічну симфонію цикад

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Олег Завадський - [ 2020.11.06 17:35 ]
    вечір

    був саме той час
    коли жовті крильця метелика
    заплітали бузкові тіні жоржин
    у зелену мелодію цвіркунів
    од якої пробуджений вечір
    старішав просто на очах
    і полохкими цівочками спогадів
    перетікав крізь ніздрі кажанів
    у чорне море ночі

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  8. Василь Роман - [ 2020.07.22 21:36 ]
    У млі фільму (найбільший український паліндромон 22.07.2020)
    У млі фільму
    1
    Аве! Львів лева!

    До ран вам, яничаре,
    Бермуди та Канари!
    Так самогон в Миколи -
    лихо. Париж, а сапсан літав.
    О дуб хитав оман туман.
    Досить! А шило кололо
    од тилу туге. Мономах,
    ти на крамолу карооко?
    Сивіла повага в законі.
    В турботи - багач відкоша.
    Мораль, а жити чому перечуть?
    Є у суді! Би читав, Юро?
    Голим є нині яр, кумо.
    До ран залив ази ребром,
    а тато Карло - день неділі,
    Та ніц – Буратіно,
    бемоль дибом, дуб.
    Анно, да - ми пили – будила
    вудила Мальвіни. Cкоро
    соми борзі, мечохвости
    ксиви жором угонять силу
    ксі-лупи. Cойки лепечуть
    і боком, і вальсом -і бюлетень
    літун на вибори, чарівно…

    Не дуло подуло ж, не дощі
    нам даруй, почваро,
    січень- самовидець
    не вірту-тризубець,
    не шорох моно-шпень.


    2
    Щоденне горе-ореолу,
    бо герой не схиляв - лого
    клав і голови, ви тому
    над ямами, чота… Ліпше
    жакан…Ютуб, амвон зич!

    Ти, воле небес, маскарад
    «нала», бандур бандура!
    Малевича куб за бугром.
    У голосі ноти рабиня-тать…

    Це нік її, де гартує
    туман – гільйотен.
    У кита - мех. суть вам,
    але німа сварка-галас-репетень,
    груба литка до ладу.
    Ви чому? До рана
    гул смерті, зал, кіот,
    Сином Божим… А Лис
    аки Лев-тупак! І даль
    вила до пуза
    в кукурудзі…

    О Бенвенуто!
    Заява дар-духа, лохи,
    не лютому санжарилось,
    а нащо? Гори прометеїв
    вогонь шинами, тумань
    аптеками, не жалій інше - речі.


    3
    Мартові коти - рок на даху.
    Замах дів на «молот – серп»…
    Ви то маєте сум очима,
    курви вад. Загнав Іван голуба.
    Вік аду…Мівіну глухим.
    Інвалід і кат лукаво…
    Мир і в едемі не свобода,
    морг морозим, а дров - зима…
    Гомере, помер амвон зимі…
    Сивіли… Простір – в Європу
    напрямок. Сука, закусь нам,
    рега, баб кинь. Черево – король,
    режисер Профі-сор, влади мана.
    Згубили живі сили,
    «біло-голубого» чуму -
    нам що діть? Іван, умочи лапи.
    Ви варті маку.

    Лоху Сахара чому? Мело
    під ваву - чурки, вино,
    колиби рви. Довше карамболь
    в наперед новім. У ваксу путь,
    ах в гречку ринув, а клітка
    імама дарована, ним сажу
    нуртує щодень. Імена усі
    лунить Рак. І вин гомін, ладану,
    висушить у воду, чумаків
    даль галіму. Шальки назад.
    Угорі зорі. Голосно співала
    Ксеня…

    Собі вігвам, Олену кохав,
    а врунь на вила ж,
    але мені і того мало…
    Відром опівдні Баку
    гречку ледь носив.
    Мова «бе» німого,
    жор - піська тілу,
    бабодур Тані спокуса –
    зна красу березень!
    4
    Андроід, тіло землі - твердь!
    Ні в здобич древ - тіл мезоліт…
    Надалі лежу - жара та жага.
    Були тільки в зоні модні бараки.
    Бінго, гаде, праця лиса в норах
    лобом, а нич, бо здужати бісів,
    а звати чуму- «вологду»
    і дустом осипані сади давні,
    в вишневі предвічні вадливо
    крадучись, а з «утра» каже:
    «довік, а муч в лісах».
    А перечить не в курнику -
    лис Микита круть чи ні?
    Аваков акула сам або лис?
    Ач і катавасія!

    …І та глава про пільгу ґвалт –
    я диктофон носила.
    Квітень вождів…
    А бабі цікавить смачна
    помаранча. Жрець Перуна
    економить на салі.
    «Діна гоп, гоп!»,
    а свиті всесвіту,
    пану небагато
    хіп-хопу мочать.







    5
    Сала во хліб - і мило.
    Кулемет «оса» - клік,
    «лібе» диван у дірах,
    а заніміла, москаль, дуга?
    Отако, я – бич, коза-кобіта,
    соло-пир без обмана,
    так я і турків… Ігнор,
    абрек, а хай – ша!
    Викинь ТОЗ. Ремікс я волі!
    Ні, макака -бал сонно
    тоном грому світим…

    Ян в опалі, не ладі. Удови
    лили норов бажань і розлука –
    розум. Матір тиха, тінь руда.
    Матір…Думи нові…Одна…
    Тут от хату зігріту, халеп
    шукали. Чоло, тю, лоба рабі…
    Лов одержима - зупинимо,
    калина-малина, морду
    мала калабаня - каченя…

    Легар, думай – не велено
    блаженно мордні лапати
    чирка – заново б,
    у вистави звук –
    я чудован, о травень!

    6
    …І, турки, вогню, ватри жемчуг -
    Русі жалоба…І що рудники
    вугільні віками - біноми нульові,
    ланци «ваті» лущив,
    а мир там радикал -
    ад Рувиму…О день!

    Мане луни молив, а вир
    колише щиро шибі
    не тип дів, еталон рожам.
    Оводе! Мук, народ і леза…
    Гніт у свічі - не щире, не вір…
    О був я не крутим (архіви?) -
    сіроманець, а кит…О регі,
    Фантомас або Пежо – мудро,
    Каріби вогню. Я і Варадеро тіл…

    Є волос, не голос,
    та чому колос альбінос?

    А табу закипіло, маревом
    узор: я і «сер» педагог
    на вогні – тату «тризубець»
    кине равіолі, трок і попону-
    руки небу кинемо.
    Софа - поле мінне.
    Червень…

    7
    Вино вздрів, опалим листям
    аперитив, винограду літра.
    Махно мав рота в келиху,
    мат і тут, і оковита да готова.
    Вжик - і портрет, і в торбу…
    Торкнулась помаду разок,
    пацани, жур дамо?
    Двічі на лапах у траву
    ув’ялу манила, далі не бажано…
    «Видібуток» вина - брудна
    політика. Ти котив униз,
    не біг оловом і лапа зримо
    тікати хотіла. Газ виріс.
    Руками човника вели
    по жоден бережок.
    Не шилом шила -
    золоченим вишивала.
    Травку у тин раком.
    Дубові - жолуді.
    Жінок дур пугав-в’яз,
    в село возив мазута гаву.
    І нам утіха вартує -
    «маха гола» би.
    Гарби лунь лихого, чужа
    Ксеня…
    Я і в Талліні в’юн.
    Липень мінімум року цілі,
    день ощіпок, овалу цуг –
    кинь вікам визов,
    кинь вітраж, кинь дартс. …
    Це дна лезо відати –
    вона латину, трофей Канзасу сіє…
    Кинь лоха раб…
    Кинь дим алах в атомі
    у рими холодні, самовидець!

    8
    Я лагідна пані, а винагорода – раж.
    Ірпінь двічі волочить оброк селом.
    Дів - клуб, манило кіно. Вінчувати
    підем - і храм. А нас не вальс,
    ноти раб манив там, а в руках - у вись,
    Музо, Рига вдів… Хомі сніг і мох.
    Хам-орох. Вечір. Авар
    Авакян Лугань накрав,
    а «вибор» - Полтава!
    Пахан, далі луг і туман осені.
    Тропар… Ясь Визак, скажи
    хто Брут? Дівчам русі коси
    липень торкав із весен,
    лева ружі, ваба зваби
    дзвеніла в окіллі…

    Серпень і веселково світло
    біля Оранти, рова фіалок…
    Шар-бодрячок - се репер,
    тепер оголосив горох
    королем зоряних аномалій.
    На набережній Овруча
    крокували пердяші,
    ментолом і ні моментом не чути.
    Дер Кива, жре демон пахощі.
    Набздів оркестр - опс!

    9
    Едіп боров… Хліб ти мав
    од учителя і льодоводу чинив прес,
    а Лука рояль «Овен» береже…
    Никли Савур, явір, озеро…
    Іллі – рало, воді – човник…
    Сибарит я? І діти мощами
    замолились, дуба закинь,
    віра – чудо!
    Оксамитна бутель, пісок…
    Відібрав – хилитав. Омела
    шрамувала на дереві.
    На муть молодило курду
    муки тіла, наук, народ, шедеври…
    Примаро, чумак – натура,
    «Кадилаки»- сила, би дим-ад –
    і Дзю, і Сава - таких ударах…
    Олег і меча не ніс, арку і будував,
    і псіхом-катом рівень тримав…
    Ель у неділю нам, бо пити
    бажано вільно… Не те любив –
    осінні муз-ораторії. Умити б
    Юлі нашу кров - вили в курсі:
    леді Ю, "лові" – любимо.
    Видох мас…Кіре, неволю хні,
    тупир ти, віл. Крам шалав
    у виду виділа. Москалюка,
    кинь салки-тяп – не віражу мого,
    не чуваки – жир! Лубман, Москво!
    Шанс даймо, покровом і не мела,
    а не лого.

    Юнак і гол, а чо ніжно:
    «Барселона» -еко!
    Ша! - низ леза меч.
    Етикет – парадиз,
    опіки дюн замулив
    на морозі вересень.
    10
    …І лив художник, і на мольберті
    веселі ноти. Чи весна реве-ридає?
    А рута і верба масками (тук!)
    закутані обмаль? Дебіле,
    карантин!!! А гумор?
    Дні – лапсердак, а драбина – гиц…
    Норов кінча батьківщину вина,
    приказ – укр-історія,
    її «демократ» вів далі
    Лідере! Пішов ти в ад ваш!
    Іване!!! Марія!!!

    Літ сорок, планет сорок…
    Ушу див і шувар дзвени,
    луни політ у світу сон.
    Віра чи краса Кракова
    чи Лева міста, хіба би
    чужу мичку в зануди…
    Годі Хоми-мажора
    на водогоні, на іподромі.
    Але Варшава!?

    Онво паволока, жовтень…
    Осінь одно лупить йоту,
    куб замок натер по таку
    жилаву риску білу, гижа
    не тре волок, це на грамину
    (кирку) золота.

    11
    Черепу свято хотіло село,
    коли нам Великодень путь санітару
    уськав у карантині, мазки боргував
    живому чаду, а забагато часу
    вірив у сили пут, а залишмо ропу -
    реверанс, Європа на борг
    бере жінками та врунами:
    лялі – браво, тонкі – віват,
    кобилки – взад. Йога не «Кама»,
    ґвалт, аби-де морд набили,
    чоловіче. Долом Інд і луни мокрі,
    голубі, а голова – тіло, день і ніч.

    …Елад вино, гуртів і «соло» гумор.
    Бери рогачі, бабо!
    …І мотав, либонь рочки біжать,
    а ворок у ситі дирок і світ сьогодні.
    Та чому дамі шану? Індо-логічно
    грому гул, а тема «дама»,
    а тебе сама направила.

    По виправі лоб… У четвер бодай
    виші рив або допомога
    і нило в одне: бульдонеж Оксани –
    дарила мир, тигро- бікіні
    геліотріпом. Арарат, віра –
    пес, листопад…

    12
    Вир, казко, мазані ви дьогтем.
    Хата не побілована, віро – годі!
    Не добра, коли нема дарів.
    Наплодили, бори, ви кур,
    ви - кобили лідер…Добивались…
    Жаль, ідуть нагі гнати тему,
    кажучи тихо перед Іларіоном,
    іконою «У радощі» Ван Гога:
    «Мед»!

    В Абдала Каші – каші маса,
    чаші анаші, капучіно катам -
    і не послав в тартар б акинів?
    Капар-диван у дірах ран,
    а хто лізе на бар? Мало діві -
    спирт нам.

    М’яса – ракам, украду марки,
    нащо? – горимо від рубля.
    Оранта див, а від неба голубінь
    виносить Сорбонні форте
    «ре мінор» тепле. Ти чувак
    Алабами, рот ощир, ведеш «кар»
    і Рамону гібониш, юнок віз – дно.
    Скнира – мавка.

    Номо миль-мить зім’яли.
    Ти дуб і мат Майстру,
    Маргарита -шану,
    чари, примаро, грудень!

    О колом ікона. Риб абісаль,
    а нам жаль ока щодень.
    Акт, а генерал: «ам» от хотілося,
    арапу - давав зал і хасиду
    криваві кільця Сімха. Червлена
    шалаво! Свіжу уху запахами лип?
    Три психи. Лекала гальба
    кришталево. Паливо – літо лоба.
    Наша кульбаба жаху портач.
    Відзнак? Обреше – ми там,
    не пошук жереба: навар_товар_бариш…
    О бедлам, бо радощі тузам,
    іксів – результат.
    =========================
    Тать, лузер, віскі – мазут.
    І що дар - обмаль дебошира.
    Браво, трава на бережку, Шопен…
    Матимеш Ербокан з дівчат ропух,
    а жаба б Лукаша на болоті ловила,
    повела – т-ширк. А благала келихи,
    спирт пили. «Маха» пазуху
    ужів совала. «Шанель» в речах.
    Місяць ліків, а вир кудись Ахіла звав.
    Ад - у парасолі то хто?
    Мала ренегатка, не дощ,
    а колаж – мана.
    Ласі баби: ранок і молоко!

    12
    Не дур гора – мир-пир,
    ач, у нашатир,
    а граму РТ сям там і будити лям
    із тим лимоном.

    Аквамарин ксьондзів, конюшино.
    Бігун омар і рак - шедеври.
    «Що то - рима?» балакав
    учитель Петро. Німе ретро - фінн,
    обрости синовні. Було:
    Габен, діва видатна, рояль, бур,
    діво Мирогоща, ниркам - удар,
    кума – карасям.

    Мантри псів ідолам, раба не ЗІЛ.
    От хан архар: «Іду на ви!».
    …Драпак віника брат.
    Рать в вал сопе німа.
    Та коні - чупак ,= і шана – ішач,
    а сам ішак і шакал, а дбав демагог.

    Навіщо дарую Оно
    кімоно?

    Іра - лідер епохи, ти чужа.
    Куме, титан, гігант.
    Уділ аж сила, ви «бодре» ділили.
    Боки в руки, виробили, доль пан,
    вір, Адаме… Нило карб…
    О день і догорів, а на волі
    бо – пенат. Ахмет годив
    і на замок закрив.

    11
    ДАП от сил сепарів – тарарам_ опір –
    то і легіні- кіборги тримали ради нас,
    кожен од Лубен до Волині,
    а гомо-подоба вирішив: "Я добре втечу"…

    Болівар – пиво! Пали вар, Панама.
    Себе – тамада, а метал - у гумор,
    гончі голодні. У нашім аду мочать,
    індо-гості всі. Кориді - Тису,
    корова та ж і бик. Чорнобиль
    в атомі обабіч, а гори ребром
    у голосі вітру. Гони в далечіні
    не до літа волога і було гірко…
    Минулі дні молодечі волочили б
    Андромеди «батл», а в гамак
    на гой-да звикли б:
    октаві – вікно-товар.
    Біля лиману рвати мак –
    ні, жереб – гроб,
    а «напор» - весна реве рупором,
    шила затупились у вирі.
    Вусач, ота габа за удачу
    мови жваву гробик замінить
    на раку. Ваксу у рать і наступ,
    не доки лев… Манило колесо-літо.
    Хотя всупереч.

    10
    А то лозу крикуни - «марганець-
    коловертень», а «жигулі»
    буксирували «жука».
    То пре танком азбуку
    той тип у Лондоні,
    сонет –вожак, олова повно.

    А ваш Равель? А? І мордо-піаніно,
    годована рожа мимохідь…
    Огиду на звук -чи мужу,
    чи бабі хат сім, а величаво
    каркас арки, чарівно,
    суть і в суті полину
    лине в здраву Шіви душу.
    Коростень Альп, коростіль…

    Я і рамена вішав. Давить воші
    переділ і лад. Вівтар комедії,
    я і рот Сірку закирпанив.
    Унищ вік "табачнік"-ворон.
    Цигани – бардак, адрес паліндрому
    ганить на Ракель і бедлам,
    бо і на ту казку ти мак сам.
    Абревіатура є, ади реверанс
    Єви чи то ні? Лесеві тре б ломані.
    Кинь ж оду хвилі.

    9
    Несе ревізор оманливу мазню –
    дикі пози, дар аптеки.
    Тече маз ельзи - наш океан…
    Олесь раб – он жіноча логіка,
    ню оголена… Але мені мов
    окропом яд, сна шовк,
    сомнамбул-рижик, а в ученого мужа
    рівень п’ятикласника. Куй лак, сомалі,
    диву дивувала. Шмарклі витри,
    путін хуйло, венерік!

    …Сам ходив: о ми б Юлі волю
    і де ліс рук? Вилив «ворк» у шані,
    любитиму її рота - розумінні сови -
    бюлетень…«Онлі» вона жаби тип,
    обман - Юлі день. У лева мирт не вірмо,
    так мох і співав у дубі, у красі
    неначе Мігель О’ Хара.
    «Духи» катавасію з «дідами» дибали,
    сикали Дакару. Танкам учора мир-пир.
    Ведеш до ранку аналітику мудру,
    коли долом туман і вереда на лаву,
    маршале! Мова - ти лихвар.
    Біді в косі плету банти, маско,
    оду чарівника забудь…
    Сили лома, зима… Щомиті діяти,
    раби, скинь в очі: до вола – ріллі.
    Оре зорі в яру, васильки не жереб,
    не воля оракула. Серп вини –
    чудо Водолія, лети чудова мить -
    біль хвороб піде.
    8
    Спорт - се крові дзбан. І що
    хапнемо держави кредит, учень,
    мотнемо міні-молот,
    не мішай - дре, палив укор,
    качур-воїн жере банан,
    їла монахиня – розмело рок,
    хорогви. Соло-горе , Петре,
    перескоч яр. Добра школа
    і фаворит на роялі.
    Болтів совок Лесеві - не прес.

    Іллі коваль і не вздибав.
    Забав і журавель несе.
    В зівак рот - не пили сок,
    і сурмач від турбот.
    Хижак сказився. Рапорт і не сон,
    а муті гул і лад нахапав -
    тло пробива в аркан на гульняк,
    а Варава річе в хоромах.
    Хомі гін сімох. Баритон винам.
    Сивуха, курва мать, відваги розум!

    Славен сан вам Архімед,
    і питав учнів: «О ні - коли нам «Бульк»
    відмоле скорботи чоловічі в Дніпрі?».
    Жара, дорога,нива…
    і на панді Галя.
    7
    Це диво мас - індо-лохи миру…
    І мотав халамидник, барахольник…
    Є Ісуса знак, є фортуни,
    талановита діво,
    зеландець страдник, жартівник.
    Возив маківник гуцул,
    а в окопі щонеділі цукор….
    Мумі-нім. Не пильнуй вініл Латвія…

    Я не скажу чого хильнули браги.
    Балога – хам, є у травах і тумані
    увага - тузам визов. Олесь взяв
    вагу прудко - ніж і дуло ж.
    І во - «Будьмо»-картину
    у квартала вишив. Ми не чоло
    залишмо, лишенько,
    жереб не до жопи лев,
    а кинь «вочима» курс Іри
    взагалі-то хита кіт. О мир,
    запалімо вологі бензину витоки.
    Таки тіло пан дурбанив,
    коту біди вона жабеніла – далина,
    муляву у ватру хапала. Ніч і вдома
    дружина, цап, коза руда, мопс…
    А лунь кроту «бро»?Т вітер…
    Тропіки…Жваво то гадати -
    в око і тут, і там ухил-екватор вам.
    Он хам артіль у дар гонив,
    ви - тире - пам’ять сил…
    Мила, повір, дзвонив.

    6
    Не в реченні мело пафосом
    енику-бенику руно попі кортіло
    і вареник– це бузи ртуть,
    а тінь "го" - Ван Гога депресія,
    розумове рамолі, пика зубата…
    Соні «бла»-соло, кумо – «чат»- соло,
    ген соловей.

    Літо, «Ред» Аравія…Юнго,
    вибір акорду може по басам,
    от нафіг еротика! Це на морі
    сиві храми, туркеня в уборі Венери,
    ще ніч і в сутінь газелі -
    до ранку медово-мажорно…
    Лате відпите, ніби шори
    ще шило кровавило минуле нам.
    Недоуми - вурдалаки!
    Дарма трима вищу -
    літавиць наліво лунимо ніби мак -
    і він лігу… Викинь дурощі або лажі.
    Сургуч межи трав. Юнго, ви круті!

    5
    Не варто на воду чайку взивать
    сиву, бо вона закричить,
    а паліндромон не жаль,
    бо не Левеня мудрагель.

    Я не Чак. Яна балакала мудро,
    манила, манила комини пузами.
    Жре доволі бараболю. Толочила
    кушпела хутір Гізу. Та хто тут?
    А дно? І вони мудрі там, а дурні
    та хитрі там? Муз оракул… Зорі…
    На жаб ворони лили воду
    і даленіла повня…

    Миті - всі у морг, монотонно слабака
    «кам ін». Іловайські мерзотники!
    Ваш я хакер, барон Гіві, круті
    як «атаман», бо зебри полосаті,
    бо казок чи байок АТО,
    а «гуд лак», «сомалі»… Міна!
    Захар, «Іду да ви»,дебіл!
    Кількасот Емель у Колимі.
    Біль ховалась…

    4
    Та чому «пох» піхото? Габену на путі
    все світив «сапог». Погані діла «сан»
    Тимон: «океану» реп –
    це ржачна рам опанча,
    мстива кіці-баба.
    Від жовна не тівкали,
    сонно фотки дятла
    в гуглі порпав Аль Гаті.

    Я – Ісав, а такі часи лоба маса.
    Лукаво кава і «нич» турка.
    Ти ким силу кинь рук-вен?
    Ти - черепаха, сіль – в чумаків,
    одежа – картуз, а сичу дар ковил
    Да Вінчі вдер. Півень шив,
    він в Адидас і написом.
    От суд Іуд голову мучить,
    а в завісі бита ж у дзьоб
    чи нам обол, Харон?
    Василь - я цар! Педагог ніби
    карабін. Доміно звиклі тилу.
    Багаж, а тара – жужель і ладан.
    Тіло - землі твердь чи бо дзвін?
    Древ тіл – мезоліт. Діор дна…

    3
    Не зе-ребус Арканзасу,
    коп Сінатру до бабулі -
    таксі прожогом і небавом.
    Ви сон, де лук Черг у кабін дві.
    По морді вола мого ти і мела.
    Жалив Анну, рвав – а хоку
    не ломав, Гіві бос.

    Я не скала, «віп»-сон, соло гір…
    О зір огуда заникла, шуміла
    гладь вікам у чудову тишу сиву.
    На дальнім огниві картину лісу,
    а мені не дощ. Є у труну жасмин,
    а на «вора» дам аміак літ,
    кавуни рук, черг в хату пускав, умів…
    Онде репан в лоб. Маракеш
    водив риби. Локони викручував
    діполем у мочарах, а сухо лукам
    і трави випали. Чому навіть
    і дощ манить, а розуму чого?
    Було голі бились і вижили.
    Буг за нами, даль в росі.
    Форпреси…Жерло рокове…
    Речник - баба Герман, сука!
    За куском яр-пан, упор в євріт,
    «сор» пилі – вись…І ми знов
    маремо перемогами з «вордами»,
    з ором. Громадо, бо все німе,
    де віримо в акул. Такі діла в німих,
    у «лгунів» і мудаків, а було
    гнав Іван, газ давив руками
    чомусь теє, а мотив престол оман,
    від хама заказуха, дань – корито,
    ківот рам.

    2
    …І черешні їла…Жени макет.
    Панаму ти маниш «ногов»,
    в’є тем - ор Пирогоща,
    насоли раж на сумо- тюленихо.
    лахудра, давай азоту не в небо.

    …І здуру Кук - в азу подали…
    Владі капут - велика сила.
    Ми ж об монисто ікла зітрем.
    Слуга народу мочив удало,
    дактиль, а «бург» не «Петер»,
    салага, крав сам і не ламав
    ту схематику, не той ліг на муть.
    Є у трагедії кінець!

    Татяни баритон і соло,
    гумор губ - азбука.
    Чи вела марудна
    брудна баланда?
    Рак сам себе не ловить.

    Чи знов мабуть Ю
    накажеш, Пілат?
    Очима МАЙДАН у мотив.
    Вологі в алкоголь в’ялих сеньйор.
    Его було, еро, ерогенне! Дощ…

    1
    Не пшоном хорошень,
    це бузи ртуть-рівень,
    це диво мас. Не Чісора в Чоп,
    «ю» рад - «мані» щодень…
    Жолудь …Полудень…

    Он віра, чи роби ванну тіл…
    Не те любімо - славімо кобіту,
    Чепелик Йосип, у ліску листяно.
    Гумор оживи скит сов,
    хочем і зробимо - сорок синів
    ламали дували, дуби, липи.
    Мадонна… Будьмо!
    Бидлом ебоніт, а рубці на тілі…
    День недоль – рак: от, а там ор.

    Бери за вила з народом України!

    Нє - мило горювати, чи біду- суєту
    черепу мочити. Жаль, а ромашок
    дівча–габи, то, Брут, вінок, а звага
    в опалі. Високо оракулом арканить.

    Хам он омегу тулить до «оль –оль» -
    око! Лишатись? Одна мутна мова тих,
    будова тіл нас. Пасажира похилило.
    Ким? В нього маска тирана,
    кати дум, ребер…А чин я мав народ!

    Авель вів лева!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  9. Ірина Вовк - [ 2019.05.02 13:10 ]
    На тему Ієроніма Босха "САД ЗЕМНИХ НАСОЛОД"
    Ми –первородні люди, АДАМ і ЄВА, на благо сотворені Богом,
    посеред Саду райського з дивовижними створіннями поруч,
    живимось озону земного ефірними кульками,
    що розквітають віялами павичів солодоустих,
    плодимо Дерево Роду людського на гіллях вічнозелених…
    Раси людства у божім Саду – білі, чорні і жовті,
    з мушель велетенських риб на сушу спроваджені –
    групи етносів давніх і нових, з планет паралельних прибулі,
    з космічних сталевих квіток розливають нектари…

    …Множиться, наче зерня з оголених тіл проростає Гріх Первородний,
    копошиться в Саду тих земних насолод Океан велелюдний,
    де ж це, де в океані спокус благодатний куток віднайдеться,
    що надію на вічну у часі тривалість життя закарбує?…

    Глум розпусти, жадібність, лукавство, цинізм, себелюбність –
    це ХИМЕРИ, ЩО МНОЖАТЬСЯ, Сад насолод пожирають –
    мушлі чорних перлин, розкотіться по Всесвіту грізно,
    наче дивне намисто, що Бог загубив ненароком,
    коли Єву, від щастя в раменах Адама, зімлілу
    він побачив Всевидящим Оком в оточенні Змія…



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  10. Юлія Зотова - [ 2019.02.21 14:11 ]
    Дійте
    Зважуватись, зважувать, вагатися...
    Дійте і не бійтесь помилятися!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  11. Сонце Місяць - [ 2019.01.04 03:46 ]
    Vers libres & libérés
     
    не спішись моє серце
    не квапся
    між руїнами дня
    & ночі
    між безрадості й
    безпечалі
    недоречі
    подразнень
    чуттєвих
    за усім що було
    для чогось
    або
    всім що було
    начеб



    # _____________________


    коли ті сни одверті як могили
    та по весні
    чи знаєш ти звідкіль узяти сили
    чи знаєш ні

    коли в усім що полюбляв ти
    падуть огні
    чи знаєш як це жити що вмирати
    чи знаєш ні



    # _____________________


    атож за всім оцим
    мов упередження
    (непринципове)

    або така є
    проза життя
    поезій



    # _____________________


    із розсудом на сам
    у власні грати ігри й
    для себе винятково
    каламбури
    & вуайєрам без потреби
    (вам)
    не зрітиметься саме те
    хоча б
    у сподіванні все
    на инше чи инакше
    щоб та
    пригадувати
    инколи
    у настрій



    # _____________________


    крізь пекло безнадійно плоске
    самодостатніх надістот
    кочує горстка

    & макабрична ніч довкола
    ув, що не б’ються, моніторах
    сніжить пісок

    кочівники зникають через відстань
    під сяйва, що все ті ж, зірок
    без змісту



    # _____________________


    о 4й ранку з вікон на схід
    можна бачити трамвай
    прямуючий у тому ж
    на схід керунку зі
    всіма зупинками
    незмінно порожній
    (це примітно бо
    освітлюваний
    ізсередини)

    але навіщо він ―
    для мене загадка

    &
    розгадувати її
    не виникало
    бажання

    жодного
    разу




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  12. Василь Кузан - [ 2018.12.01 01:00 ]
    Слимаки крапель стікають по склу осені
    ***
    Слимаки крапель стікають по склу осені
    І замерзають на півдорозі
    До себе.

    Велика парасоля червоного сонця
    Закриває пробудження
    Від ночі.

    Ранок дивується світові,
    Що досі спить
    Без ковдри.

    А його юнацькі бажання,
    Наче руків’я тієї парасолі,
    Триматимуть на собі день.

    29.11.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  13. Володимир Півторак - [ 2018.11.05 00:59 ]
    * * *
    Смійся, доки сміється,
    доки хочеться радісно мружитися
    і міцно притиснути до себе,
    аби вдихати повітря в унісон,
    щоби злитися у спільному запахові
    любові і щастя.

    Я знаю, як пахне любов -
    ледь чутний аромат лісових ягід,
    терпкість дубової кори
    із солодкою ноткою апельсина.
    Решту запахів не виокремити
    із цього шаленого букету.
    Хіба ваніль.
    Так. Ваніль.
    Боязко вплітається цей аромат,
    але зостається післясмаком на устах.

    Смійся, доки сміється.
    Хтозна, що буде за мить,
    і коли ви знову будете разом?
    За цей час ріки стечуть в океан,
    птахи долетять до вирію,
    а душі - до раю.
    Все зміниться...
    Залишиться хіба тільки
    післясмак ванілі.

    02.01.2016
    м. Каліш (Польща)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  14. Тетяна Бондар - [ 2018.09.30 11:13 ]
    ***
    Просто заплющ очі
    ти відчуєш цю мережу
    вона тільки наша
    вона глибше ніж кванти
    і потужніше твого вайфаю
    вона приймає особливі  сигнали і
    оплачується не щомісяця -
    у нас безліміт, 
    що триватиме довше
    ніж функціонуватимуть наші серця

    навіть на іншому небі
    цей зв'язок ловитиметься

    він пульсує глибше, ніж наші ДНК,
    ним опромінено наші душі

    і ми неодмінно зустрінемось
    через будь-які відстані, тривалості і плинності
    під цим небом і під іншим
    ми притягуємось

    я впізнаю тебе
    під цим небом і під іншим
    я почую тебе
    під цим небом
    і під іншим....

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  15. Сонце Місяць - [ 2018.08.28 07:23 ]
    efter
     
    ось майже історія
    знічев’я знайшов
    ключа (від серця твого)
    одного незнаменного дня
    & поняття не мав
    що знайшов я
    ключа (від серця твого)

    ніц не сказала ти
    можливо
    не про мене було таке ―
    знічев’я знайти
    ключа (від серця твого)
    ще й незнаменного дня
    вжеж ―
    я загубив його знову

    ніц не сказала ти
    звідки
    мав би дізнатися, що
    знічев’я знайшов
    ключа (від серця твого)

    хіба ні?




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  16. Василь Кузан - [ 2018.06.01 20:49 ]
    хтось цілує зброю
    ***
    хтось цілує зброю
    яка врятує його від смерті
    убивши ворога

    хтось цілує хреста
    на якому розіп’яли спасителя
    щоб урятувати його вбивць

    ти цілуєш землю
    у якій поховали мільйони
    невинно убієнних
    і їхніх катів

    так цілують у чоло
    покійника

    а ще вчора ти цілував
    ворота
    що закрилися перед тобою
    і ворота життя
    крізь які входимо

    поцілунок це передумова
    передмова
    і після

    він супроводжує тебе від народження
    до переродження
    ти стаєш іншим
    після кожного
    іншого

    коли тебе цілують у дупцю
    ти ростеш
    коли у любень
    збуджуєшся
    коли у руку
    почуваєшся великим
    коли облизують
    ніяковієш

    і тільки останній поцілунок
    робить усіх рівними

    хоча його теж можна трактувати
    як зраду

    28.05.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  17. Сонце Місяць - [ 2018.04.24 21:02 ]
    весну-про
     
    закохані розстаються із
    закоханими в них
    стрічаються інші закохані
    нових витівок задля
    сезон бере по~ справжньому
    & похідний шампань
    хай для когось це пиво суціль
    старі гойдалки при дворі
    всякий чуттєвий брухт

    присвячені їй


    & бути інтоксикованим
    сезонним квітом бузковим
    стрункіше самотнім тим
    ночі безвість сочиться
    дивним димом без диму
    співмешканці тихо минають
    прояв правічних чуттів
    нешоковані мов байдужі
    вечеряти завмирати
    класичним подружжям
    пригадуючи собі в інтер’єрах
    обійми у безкінечнім
    цілунку кохання одверті
    медвяно терпкі сутінки

    присвячені їй




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  18. Ірина Вовк - [ 2018.04.23 22:04 ]
    Замовлянка "На добраніч" (дитяче)
    …Коли падають зорі, утішся, моє голуб’ятко –
    бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
    бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
    в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
    і серденька проймаються жаром... А той жар
    все росте – виростає, і роздмухує полум’я в грудях –
    ой пече воно груди нестерпно, виливається в пісню
    тужливу, а ту пісню підслухає вітер – і по небу
    нічному розносить, аби чули ті зорі, що виснуть
    і готуються в парі упасти, що чекає їх світла година –
    на землі двох людей поєднати. Так рождається
    пісня Кохання, нерозлучна із лебедем в морі,
    нерозлучна із голубом сизим, а де голуб – там небо і зорі...
    Так рождаються хмарки летючі, випинаються
    гори могучі, ліси несходимі смарагдові тіні кидають
    довкола – і стиха-тихенько відтак помаленьку
    починається любощів мова: листка із листочком,
    дзвіночка з дзвіночком, травинки, пташинки, та ще й
    комашинки – усе на землі промовляє, німого ж нічого
    немає... А там, де Любов свою ніжну розмову провадить
    у всьому лиш Злагода-Ладонька ладить: цілує у вічка,
    у щічки тепленькі, у личка м’якенькі, і пестить,
    і надить – в вікно заглядає Зоря Вечорова... Зорить
    колискова, усі голоси переймає. Гойдає на хвилях,
    на місячних срібних приливах – і в сон поринає…

    ́(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  19. Сонце Місяць - [ 2018.04.22 18:22 ]
    нмсд
     
     
    війна, яка вдихає те ж саме повітря, харчується тим самим, що й кожен із нас, носить такі ж самі непозірні сорочки джинси кроси

    війна, яка цілує дітей чи симпатичних дівчат просто посеред юрми, дописує ліричні етюди квітневі, не позбавлені жесту, обожнює детальні подробиці, знає безліч історій, як душа товариства усякого

    війна, яка фліртує із вашою скво, можливо навіть не тільки фліртує

    війна, яка також гріється трохи на сонці & трохи при місяці, всміхається в контражурі, провиднюється чуттєво, сутеніючи у спокуси, злотиться цитрусами на ринках, сріблиться дзвінками трамваїв

    війна, що книгами на твоїх полицях, і ти гортаєш її у кожній з них, і дещо перечитуєш

    війна, яка пропонує лічильники на світло, на воду, на газ, шле платіжки, продає тобі все, що завгодно, в межах пристойного або й за межами, запросто теж

    війна, яка перед усім, але не понад

    кінця нема їй




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  20. Василь Кузан - [ 2018.04.11 10:58 ]
    перелітне павутиння
    ***
    перелітне павутиння
    як спогади про тепло
    висне на крилах птахів
    що не бажають зимувати
    без любові

    крихти життя із долоні
    короткозорий час визбирує
    язиком дощової хмари
    ніч зализує
    стежку
    що веде
    за край

    ти написала крейдою
    на склі ілюмінатора
    три слова
    прочитаю
    коли птахи повернуться

    витчи мені сорочку
    із того павутиння
    там

    11.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  21. Сонце Місяць - [ 2018.04.05 17:04 ]
    voce
     
    & ніхто не назве його вчителем
    ніби він не годиться на роль
    хто він узагалі
    сам відповість
    ніхто
    нізвідки й нікуди
    для чого вам знати це
    що вам у цім
    чи ви збагатієте
    чи ви звільнитеся
    чи ви бодай глянете в очі
    самим собі

    фідоїсти усіх мастей
    скептики усіх кольорів
    & просто собі лунатики
    скільки не старалися б
    усі ваші викриття
    їхні мізерні наслідки
    ані до чого

    хіба не він сповідував громовиці
    всміхався шторму плакав за вітром
    бував терплячий & милосердий
    до витівок демонів ваших
    сліз анікому не видимих
    хіба не він зоставався із вами
    коли ви самі відступались
    хіба не він бував
    птахами деревами обрієм
    сповненням & поверненням
    блиском чуттів
    хіба не він

    чи не відлунював у
    невагомих нотах
    ваших снив
    не зводив на небі зірки
    коли ви зневірялись
    навпомацки

    хіба не він уважав
    що ви самі більш
    аніж світ навкруги
    чи не він волів говорити
    я не є
    але залюбки буду
    ким тільки схочу ще
    чи не він був усім
    хіба не він був нічим
    над усе
    & скрізь

    хіба ні

    навіщо вам
    всякчас кортіло його вбивати
    невже направді було
    настільки важливо дізнатись
    що він щонайменше смертний
    чом не відступитесь ви
    допоки не вберете у криваві
    шати офіри когось іще
    хто на мить хоча би
    стримує вас на шляху
    святенницькім

    & навіть йдучи на війну
    загинути
    із честю славою чи ганьбою
    ви знаходили мить
    аби насміятись над ним
    чи проклясти




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  22. Василь Кузан - [ 2018.04.05 10:32 ]
    ці
    ***
    ці
    паль
    ці
    неземної твоєї ніжності
    розтікаються по пульсації
    скроні
    у бездонній скрині
    пам’яті
    впорядковується рух нейронів
    нерони
    вгамовують жадобу крові
    пилатам
    відрубують зимні руки
    бо найбільший гріх
    у вмиванні

    яблука
    котяться по стінах спальні
    давні
    рани розсмоктують тіло
    фарбуючи ніч
    на біло

    невагомість
    це коли разом
    почалося і відлетіло

    а потім
    реінкарнація плоті
    віддзеркалення воскресіння
    тіні

    повертаються вівці спокою
    у ранкове вологе стійло

    засинають
    твої
    о
    бій
    ми

    05.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (6)


  23. Василь Кузан - [ 2018.03.31 20:33 ]
    нецілованою
    ***
    нецілованою
    заснеш нині
    чи не заснеш
    стривожена
    порухом вітру
    що донесе тобі
    вісті з війни
    звідти
    де зорі зависають над окопами
    але ніхто не збирає їх
    для коханих

    фригідно
    впаде куля
    на дно вечора
    підніме намул минулого
    розбудить сома-сновиду
    холодом
    заповзе під ковдру
    під шкіру

    спробуй засни тоді
    витримай
    виноси
    зв'язок із тишею
    через бікфордів
    шнур

    29.03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  24. Ірина Вовк - [ 2018.03.27 22:16 ]
    "Співай, соловейко..."
    Соловейко, співай свою пісню над кущем розквітлої троянди –
    Троянда дика розчулиться і заховає шипи під листям,
    Щоб не зранити твоє закохане солов’їне серце,
    Щоб не вбити його, коли спів досягне апогею…
    Співай!..
    …Співай, ще у тебе є час кохати – ще колючки не прагнуть крові…
    Ще сни кольорові витають у просторі, наче діти-ельфи…
    Так буває із тими, хто чув дивні співи Орфея і звуки старої кіфари –
    Земля і небо, дерева і скелі, люди і звірі – ввесь Всесвіт співає довкола…
    А ти – перший голос у цьому хорі гармонії Часу…
    Співай!..
    …Що там Аїд з Персефоною в ущелині між світами…
    …І Харон в мертвих водах Стіксу – чар співу й каміння зворушить…
    Мелодія в море пірнає в найглибші безвічні глибини…
    Пронизує морок осяяним німбом кохання…
    Співай!..
    Співай, соловейку… Дарма, що Орфеєве чудо з богами не в згоді…
    І серце співця, окривавлене терням, болітиме люто…
    Дар любові величний – як іскра у Храмі Мистецтва…
    Ледь на неї дихни – дуже полум’я в гору здійметься…
    Ти ж, маленька жертовная пташко, несеш тую іскру
    В позачасся Театр, де все суще у ньому – а к т о р и…
    Де наповнена чара офірна… талантом по вінця,
    Наче п’яне вино, з солов’їної крові розлите…
    Хто ту чару пригубить – почує чар-звуки кіфари
    І Орфеєвий голос в ту ж мить дивним співом озветься…

    …Розцвіте пишним цвітом троянда… червінню…червінню…
    І розкаже камінню про пісню натхнення…

    ...СПІВАЙ!..

    27.03.2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (3)


  25. Василь Кузан - [ 2018.03.25 22:24 ]
    сонце
    ***
    сонце
    яйце зварене
    жовтком назовні

    шкаралуща хмар
    дозволяє богові
    складати пазли

    вітер
    відриває сторінки
    щоденних спокус

    спустошення
    вливається у вечір
    по лезу шаблі

    коктейль готовий
    встромляй у небо
    соломинку променя

    бо променад
    уперся нині
    в сонцестояння

    19-21.03.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (16)


  26. Наталка Янушевич - [ 2018.03.20 23:37 ]
    буськи
    Її донька чверть століття живе в Канаді,
    Її син трохи пізніше подався в Іспанію.
    О, якби врешті переїхала, вони були б раді,
    Але де ж то в такі світи - і такій пані.
    Так вона віджартовується вже давненько,
    Коли син і донька не дають проходу.
    Душу б їм віддала як ненька,
    Та нехай лиш не рушать її свободи:
    Встати вранці, попорпатися в городі,
    Після того, як мовить свою молитву,
    А затим, як випаде їй нагода,
    З кимось і собі трохи поговорити.
    Пані Юльця - так звуть її всі на вулиці -
    Як дитина, здрібніла і в зморшках у неї цера,
    Отак собі зігнеться, зсутулиться,
    Одночасно проста, привітна і атмосферна.
    Тупотить до зацофаної крамнички,
    Де (всі знають) бере половину сірого,
    Потім поробить якісь свої хатні дрібнички,
    Потім знов змовить тихенько "Вірую".
    Потім погляне угору - в рамці
    Є світлина її чоловіка.
    То так близько було, наче вранці,
    а його вже немає піввіку.
    Пані Юльця не пече і не вишиває,
    Очі не ті та й руки.
    І вона навіть добре не завжди знає,
    Хто є хто із її онуків.
    Та в гніздо недалечко від її хати -
    Повертають буськи додому,
    От на них бабця буде щороку чекати
    І радітиме дуже тому.
    І задерши свою захустинену голову,
    Буде тими птахами жити,
    І щовечора влітку дихати матіолою,
    І на осінь шукати літо.
    Проведе своїх буськів до Чаду чи до Єгипту,
    Прочитає листи з Канади,
    Залишившись останнім в роду манускриптом
    Чи зорею у зорепаді.
    Але так-от про це вже ніхто не мислить
    Лиш би мама була здорова.
    Кілометри, роки, ювілеї - числа
    Хата, сад, огорожа - дрова.
    Бо в усього на світі є свій початок.
    І в кінця є початок, певно.
    З пані Юльцею затишно помовчати,
    Коли решта стає даремним.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  27. Василь Кузан - [ 2018.03.19 20:58 ]
    а місто відкрило пащу
    ***
    а місто відкрило пащу
    і світить червоними гландами
    гірляндами вічних зим

    нас мало на дні трамваю
    минаємо днів будівлі
    холодні уламки слів

    розмиті на склі спітнілому
    ми тілом до тіла липнемо
    молитвами шуб і пальт

    вцілілі в горнилі міста
    містичні рекламні спами
    снопами горять на тлі

    простої земної суті
    агонії втеч відсутні
    у спалахах проминань

    19.03.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  28. Наталка Янушевич - [ 2018.03.01 23:33 ]
    Дрогобичу з песимізмом

    Тримайся, міцно тримайся за своє минуле.
    Бліда сепія яскравіша, ніж візерунок в калейдоскопі.
    Тримайся за дві магнолії, посаджені якимось добродієм сто років тому.
    Вони починають розкішним квітом твої весни.
    Тримайся за низенький обшарпаний цех - кілька сірих кривих дощок.
    То залишки солеварного промислу, пишно увічненого на гербі.
    Сіль навчила колись тебе дихати, але вивітрилася.
    Тримайся за польські та жидівські камениці,
    Хоч і перепаскуджені євроремонтами й переділені на клапті, а все ще гарні.
    Вони - зали німого кіно, де сеанси тривають вічність.
    Тримайся за містичні історійки та дивних мешканців.
    Можливо, після них залишилася лише пісенька або дірявий капелюх десь на музейній полиці.
    Тримайся за високі пеньки старих дерев, які так і не дочекалися нащадків.
    Тримайся за кахлини п'єців, неповторних в кожній дрогобицькій оселі. Тільки вони гріють у холод.
    Тримайся за меморіальні дошки українською, польською чи івритом.
    Для майбутніх вони можуть стати цілковито беззмістовними повідомленнями.
    Тримайся за тавровані цеглини й дзвінкий брук, за порепаний гребінь дахівки і назви вулиць.
    Тримайся за минуле, бо це все, що в тебе є.
    Теперішні зміни ведуть в нікуди.
    Тому показуй всім славне минуле. Свою сіль і нафту. Георгія, Івана та Бруно. Костел, синагогу і церкви.
    Бо твоє майбутнє - то репринтне видання оцифрованих старих світлин.
    Твій голос - тиша. Твій біль - дощами. Твоє сподівання - не нам.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  29. Лариса Пугачук - [ 2018.02.23 14:29 ]
    Живлення (монолог)
    – Не синтезується без тебе вітамін.
    – Так, той що радістю звуть.
    – Вбираю тепло твоє.
    – Що взамін?
    Хочеш ніжності вуст?
    Хочеш, промінь вцілую твій?
    Хочеш, усмішкою сяйну,
    чи замружусь, та так, що з вій
    сльози бризнуть.

    Зі сну вітаміном снує
    знизу вверх,
    до життя зве
    образ твій,
    сонце моє.

    23.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  30. Рудокоса Схимниця - [ 2018.02.10 16:25 ]
    Королівство

    Сто мільйонів сонячних променів у минуле
    Сто мільйонів кутиковустих ледьсміхів проніжених часом ген-ген
    Триста тисяч метеликових зітхань тому
    За броньованими вимурівками панельної багатоквартирки
    В осерді трьох кімнат з-поміж темнавих міжпаркетних щілин вибуяло Королівство
    Крихітне і непомітне для цікавих очей чужинецьких поселень та дуже справжнє у своїй тендітності скла
    У райдужній веселковості довірливої юні
    Зеленоокий Монарх любив дивитись як Подруга розчісує посонну сплутаність осіннього волосся
    Він гладив його як ласкаве звірятко заривався обличчям шукаючи терпкий аромат єдиної розкоші що принесла у посаг
    Вона сердилась бо знову чесатись
    Розпушена мідна хмарка пливла короною на благеньку кухню похитуючись в такт крокам Велительки
    Яєшня і мівіна
    Мівіна і яєшня
    Три літри чорнючої кави
    Ота істинна гіркість Королівства
    Де двічі на рік росли суниці двадцять другого травня і шостого вересня
    Покірно влягаючись в човники-кошички долонь
    Може кришталевих
    Може просто зацукрованих до філігранної ошліфовки
    А потім у Ній загостило сонце
    Спочатку був сон де співала дуетом із золотою рибою
    Чорноморський спогад як вчив триматись на воді але боялась втратити опору під ногами
    Певно тоді ковтнула перлинку – рожеве ранкове пробудження
    Дорогоцінний контрабандний вантаж з півдня
    Сонце-перлинка круглилась повнячи собою Королівство
    Велителька щодня легшала бо ноша дарувала невагомість
    А з-під рук іскорками злітали колібрі розквітаючи орхідеями на підвіконні
    Зеленоокий Монарх щотижня дарував нове суцвіття
    Буйство барв і ароматів
    Навіщо сваритись коли віриш іншому більш аніж собі
    Липнева гроза покликала Інфанту що ховалась поміж пахучих лілій
    Запашне сонечко плаксиве сонечко мала пестьоха виходь
    Грайте фанфари
    Тріпочіть хоругви
    Квінтесенція існування Королівства



    Зеленоокий Монарх не повернувся з полювання
    Так буває
    Що відчував коли мерзли такі ще недавно сильні руки втрачаючи здатність навіть рушити пальцем
    Що бачив останньою тінню – мідну хмаринку чи слізки манюні бо чекає з дарами
    В такі миті кожен сам по собі
    Свіча згасла
    Тоді вперше за багато тисяч днів безіменний палець десниці осиротів
    Золоте кружало зрізали бо не знімалось
    А руки Владарки стали отруйними і вбили всі квіти
    Чорні цурпалки замість смарагдової натуги стебел
    Осоружні квіти осоружні барви хай віднині все буде чорним
    Бо кому яке діло чим здорові її груди
    Які вирви повнять серце
    Якщо віднині ніколи нікому не стане Джульєттою
    А псевдомессаліні так легко кидати в обличчя «бувай це кінець»
    Вмить остаріла жінка з сотнею зморщок у навколооччі і довкружсерці
    Бо на все є глибинні причини коли закінчується любов

    22.02.2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  31. Сонце Місяць - [ 2018.02.04 03:33 ]
    < . . . > 
     
    десь між трьома годинами ночі
    & чотирма годинами ранку ―

    небуття про котре
    навіть нема чого розказати
    прокидається зі своїх
    сновидінь ні про що
    підводиться з неіснуючої постелі
    у домі котрий ніякий не дім

    не турбуючись про вмивання
    гоління одягання & тощо
    пиття чаю кави & тощо
    споживання канапок & тощо
    за звичкою незрозуміло звідки
    гублячи деякий час впусту

    (епізод із дверима можна
    теж викинути)   

    кудись вибирається
    вірогідно
    аби з’ясувати

    де &
    що

    є




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  32. Сонце Місяць - [ 2018.02.03 02:38 ]
    клоун
     
    виходить на сцену
    & жартує ―
    радісне схвалення
    аплодисменти

    клоун
    жонглює ―
    аплодисменти
    потім жартує ―
    але всі чекають чогось
    ще

    клоун
    починає роздягатися
    & жартує ―
    радісне схвалення
    аплодисменти

    клоун
    перестає роздягатися
    & жартує ―
    але всі чекають чогось
    ще

    клоун
    так і не роздягнувшися
    повністю
    одягається, жартує, жонглює ―
    із залу чути несхвальний шум

    клоун
    мовчки роздягається повністю ―
    але всі чекають чогось
    ще

    клоун
    жонглює & жартує голий ―
    радісне схвалення
    аплодисменти
    вочевидь, всім цікаво
    чим скінчиться дійство
    але цього не відає навіть сам

    клоун
    який, наразі не наважуючись
    одягатися, все жартує
    & жонглює голий ―
    без аплодисментів
    у мовчанні

    & всі
    чекають
    чогось
    ще




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  33. Сонце Місяць - [ 2018.01.05 23:56 ]
    розкоші
     
     
    & ти затишно спиш
    народи переселяються
    річки забудовуються
    звуки пекельнішають
    квадратами концентричними
    ще остигає посуд
    & кран витікає краплями
    & ти собі мариш
    мріючи за легкими віями
    десь полюються звірі
    гільзи дзвенять
    у повітрі розбитім
    каламутна вода тисячами сліз
    реве під опорами
    ракових міст
    його імператорська ницість
    втоплює ложечки
    у найліпшім какао
    й зітхає
    & я кохаюся у краєвидах
    із дахами такими данськіми
    поки ти кохаєшся із
    небожиттями
    скриків пташиних
    під стріхою світу
    крилах із відчуттями
    безмежності
    & жодна реальність
    не відповідна
    супокоєві
    у незбагненних
    розкошах
    сни








     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  34. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.04 18:19 ]
    ***
    Смаглявий пірнальник за черепашками
    Згубив своє узбережжя, збившись зі звичного маршруту –
    Так багато білого піску довкруж,
    Однакового у пекучості укусів вузьких ступень.
    Штиль солоної води не народжує піну,
    Аби закипала раменами, що розсікають блават хвиль.
    Кіприда спить в коралових зарослях, міцно стуливши перламутр мушлі.
    Вона ще діва…
    Береги мережаних панчішок тонким шумовинням
    Облягають мармурову точеність стегна.
    Богиня бажання,
    Велителька ритму,
    Бранка сердечних вистуків.
    Вона вся інкрустована перлами.
    Розшукай її, пірнальнику,
    Визволи з рясної нанизаності кайданок тонкі зап’ястя,
    Пошрамовані незвичною покорою.
    Політ невагомості тіневих переплетінь…
    Ламінарії ковзають шиєю, цілуючи родинку правої чаші з вином.
    Довгі пальці водоростей такі безсоромні.
    Ловцю мушель, злови її сон,
    Розтопи сніжинку,
    Знайди шляхетну перлину. Темно-рожеву.
    … У тебе такі красиві губи…
    Покажи свою вправність.

    29.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)


  35. Ірина Вовк - [ 2017.12.31 11:27 ]
    "Душа запрагла свята…"
    Душа запрагла свята… Дихає морозом
    ніч у середмісті Львова.
    Біг сторіч у Колісниці Часу. Подих свіч
    у мерехтінні вікон. Гама кольорова
    людських життів і доль. Старим обо́зом
    зникає в сутінках печаль тяжких утрат…

    …І, наче Немовля в підніжжі Божих Врат,
    чекає Рік Новий на крок у бутність –
    звістити світові свою присутність,
    обвіяти своїм благим теплом
    оголені дерева і дахи промерзлих хат,
    старі людські обличчя і дати їм ковток
    живий води… Мерщій ходім,
    мерщій біжім сюди,
    де Дух Різдва малює дарчі скрині –
    ми всі щасливі будемо віднині,
    бо тріпотить на Дереві Листок
    нових іще несходжених призначень,
    листок нових освідчень і освячень –
    блаженний Лист на вітрі тріпотить, -
    а Колісниця Часу знай летить
    по кригах зламаних і стужах безталанних –
    Зима, мов пава, в хаті загостить
    між пампухів, малих дітей, соломи –
    і тане тінь виснажливої втоми,
    і вже малює Новорічна мить
    те Немовля у променях осанни
    і в утворі Божественної Брами
    двох срібних о́ленів у пущах первозданних!

    …Сп’янілий Дух Різдва...

    …Так спрагло дзвони б’ють…



    Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом". - Львів,2017.


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (3)


  36. Сонце Місяць - [ 2017.12.30 04:38 ]
    memo
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
    Десь між обрієм & краєм вікна готель Каліфорнія, хибна вивіска, твій погляд сковзає безборонно, інколи сусіди валяться зі свого верхнього поверху, все шукає або знаходить причастя.

    Квіти всіх пурпурів пломеніли, розкидалися, розкладалися, гаровим смородом шовкового дрантя, тонами знекровленого листя, в розкоші, з розпачу. Риби злітали ~ виблискували вологими сапфірами крил над лагідним & божевільним морем, яке билося у вікна, просочувалося, полум’я рожевіло випадково згортаючи спалахи у пелюстки-обійми.

    Гаптовані ультрасиніми блискавками & безстидністю, ми перейдемося маленьким театром і відчинимо рипучу скриньку із невідомим сумлінням, за стінами будинку привидів, щасливим, неввічливим. Далі є.

    Народження Смерті & Народження




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  37. Ірина Вовк - [ 2017.12.27 12:16 ]
    Весільна: випікання короваю
    Окраєць щастя, скибочку-цілушку,
    Що милостиво потрапляє в руки,
    Відкину гордо – я ж бо не служебка!..
    Собі ж залишу солі повну жменю -
    Нехай погіркне те солодке щастя,
    Нехай печуть, та не черствіють рани –
    Бо в істинного щастя присмак терну,
    Зате тоді воно вже не окраєць,
    Не скибочка, а пишна паляниця –
    Її я вистраждала, нею причащуся:
    Я не зарібниця, я в Долі – Господиня!
    «…А у тії печі
    золотії плечі,
    а срібнії крила,
    щоб нам коровай гнітила»…

    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом.2013)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  38. Ірина Вовк - [ 2017.12.24 18:36 ]
    "Празькі мотиви"
    Годинник на ратуші Праги б’є дванадцяту.
    Середньовічна Ма́ла Стра́на та Карлів Міст поруч неї
    оживлені, як мурашник.
    Голівки вертепу життя кивають чо́лами на кожен удар – ми є… ми є...
    Ми теж є… Ми – з Дерева Роду листя розвинуте,
    чашею цілющого травня переповнене…
    Прапра́внуки Адама та Єви – житимем, як і жили…

    - Смерте, Смерте, а йди-но собі на куп’я-болота,
    де кури не піють, де люди не ходять, де наш глас не заходить…
    Тут тобі не ходити, білого тіла не в’ялити,
    з косою не чатувати, буйноцвіття не вкорочати,
    лицарів духа у часі розвою не зупиняти…

    … бо будемо гнати–и–и… громадою божою
    із вселенської світлої хати…

    Собор Святого Віта ударить: «ars lónga»… привітаймо життя!
    Собор Святого Юра підхопить і вознесе: привітаймо-о-о!
    Людину, Богом сотворену, і працю рук її розкрилену
    в середчассі минулому, теперішньому та майбутньому
    пелюстками-листками барвінку вічнозеленого увінчаймо-о-о…

    Нам – бути.
    Червонорутне зілля уже розквітло для нас.
    Поза простір і час – нам бути!
    Не минути ні краплі з лавини образ.
    Попри простір і час – нам бути!
    Не минути ні риски з довершених нас – не минути…

    Обертається колом Земля… Але ми – залишаємось.
    Лише в часі, як маски з вертепу життя… обертаємось!..

    Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  39. Лариса Пугачук - [ 2017.12.14 14:39 ]
    Мелодія
    з марева пухнастої ніжності
    висотати радість тонку
    і з неї вив'язувати тепло
    згорнувшись клубочком щастя

    вагітність любов'ю
    простір заповнює тихо
    маревом пухнастої ніжності

    14.12.2017


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  40. Сонце Місяць - [ 2017.12.11 06:28 ]
    Сигарети vs. Цигарки
     
    Примітивний такий наїв
    чиркати запальничкою
    черкати рядки за
    стійкою будь-яким
    час у відставку
    ранкова злива
    стерті кути
    розплетене сяйво
    кривих цигаркових
    & як недоля
    хай
    плине

    Дим





    Час від часу знайтись у
    сподівано захаращених
    апартаментах
    вийти на півгодини
    вернутись до тями
    через рік вірогідно
    жорсткість
    ступор &

    Немудро мандруючи
    обдертими лавами
    транспорту шурхіт
    розтерті відтінки
    перехожих
    північні тунелі
    пляшкове скло
    переходи від-до
    вени афектно різані
    гіпнотичні
    перетини міст

    Трощити ламати
    відразливо крихко
    святкувати загибель
    речей
    якимсь терпким днем
    невиразних дахів у
    вуличну синь
    присмерк зібгану
    пристрасть скраю
    постелі смерть

    Обіймаючи





    Сигаретами цигарками
    ретушована пара
    кавова на сходинках
    кроки у люстрах
    ще погляд
    спокусливий локон
    підмалювавши посмішку
    па прощальне
    зірками розшита сукня

    Пані Знада, ніжним
    із поглядів
    мовою сновидінь
    етерність
    натяк & начеб
    знавіснілому
    світу
    всупереч

    Ljubav.




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  41. Анна Віталія Палій - [ 2017.11.26 17:57 ]
    Парадокси любови. Час
    1. Радість – у дні моїм.
    Темрява згущується до світання.
    Приймаю твою темряву, о часе!
    Заради світла.

    2. Не йтиму проти часу,
    шукаючи щасливих доріг у минулому.
    Не обганятиму часу,
    щоби не втратити можливостей нинішнього.
    Іду із часом ні, не за руку, –
    дотиком серця і розуму.
    Іду з ним через біль
    болем.

    3. Не поєднані руками, –
    поєднані поглядом.
    Не поєднані поглядом, –
    поєднані простором.
    Не поєднані простором, –
    поєднані часом.
    Не поєднані часом, –
    поєднані Богом
    у любов.

    4. Не розділить уже
    ні час, ні простір,
    бо у дусі ми
    поєдналися
    чистотою.

    5. Пелюстками долонь
    тримаю твоє нестаріюче лице.
    Зістарилось?
    Керуючий часом
    обирає відповідність.

    6. Твій час – потребою радості
    моєї.
    Мій час – потребою відречення
    твого.
    Яка ж невідповідна відповідність.

    7. У долонях мого серця – ти,
    у долонях твого серця – я.
    І так до безконечності.
    На завершенні безконечності –
    Бог.
    До Нього мільярд часів – мить.

    8. Щаслива вічність –
    то висока Любов,
    яку винесли із Землі.
    15. 05. 2016 р.




    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  42. Ірина Вовк - [ 2017.11.24 16:22 ]
    Акростих із квіткою орхідеї
    З-надою
    Л-еліяно
    А-роматом
    Т-ендітних
    О-рхідей
    У-поваю
    С-миренно
    Ти – моє
    А-нгелятко!




    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  43. Наталка Янушевич - [ 2017.11.23 23:39 ]
    Листопад
    Цей місяць по шию вгрузає в ночі,
    Його світанки - як немічний хворий,
    Бліді, худі, сірі.
    Його смак - у вогкості туманів
    чи прілого горіхового листя.
    Його подих - тоненький промінь,
    Старий спогад про життя,
    В якому було літо, прянощі та зорі.
    Цей місяць сторониться людей,
    Мов пропащий самотній дивак,
    Який не вміє як слід
    Трусонути легким снігом,
    Влаштувати веселе свято,
    Додавши людям трохи сили.
    Але серед усього цього занепаду
    Поміж голих стовбурів,
    Поміж бетонних коробок,
    Поміж пекучого холоду
    Обличчя людей починають сяяти
    Зсередини, як ліхтарі.
    І це завмирання
    Здається навіть доречним,
    Бо тоді добре видно,
    Як мені світять люди.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  44. Лариса Пугачук - [ 2017.10.21 00:34 ]
    Скажи мені сьогодні
    переганяючи у вільному падінні проміння сонць
    закони фізики змітаючи недбало з доріг
    вогнем любові спалюючи пустоту
    нові шляхи вихоплюючи зірко
    спиняючись у точках росту просто
    народжуючи світло
    світ наповнюючи ним

    Ми – так літатимемо?
    Правда ж так?
    Ти ж знаєш правду.
    Знаєш?
    Так?

    20.10.2017


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  45. Наталка Янушевич - [ 2017.09.25 12:53 ]
    ***
    Квадрати ринкових площ тримаються кістлявими кронами дерев за небо.
    Так вони випрошують у променів тепла на свої рамена,
    Чи, може, благають у хмар прогнати куряву подалі в закапелки.
    Годинники розбазікують на всі чотири боки про час,
    Наче ніхто не знає, що в галицьких містечках
    Він іде по-іншому або й цілковито знерухомлюється.
    Густо натицяні дахи та мури ховають жінок,
    Пошлюблених поляком, москалем чи німцем.
    Жінок, що іноді задивляються на сонце крізь вітражі,
    А бачать замурзані крамнички й вози з крамом.
    Жінок, яким в щоденному міському гаморі
    Учуваються кроки короля Данила.
    Жінок, чиї неподібні життєві мапи сходяться отут, на ринку,
    Як дороги всіх околиць в цілісінькій Галичині.
    Ці квадрати ринкових площ хочуть стати
    Ознакою державности, а не торгу, сили, а не провінційності,
    Але годинники не встигають, усе залишається, як було,
    Доки Юрій не покине жупу й не піде чумакувати,
    Доки Івась не покине кузні й не почне писати,
    Доки Соломія не заспіває...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Кулаковська - [ 2017.09.08 01:28 ]
    * * *
    Мчати крізь осінь,
    Рвучи, ніби щільні вологі тенета,
    Її пружне тіло,
    Ламаючи душу, шматуючи одіж
    Дощенту, до шкіри, до ран падолисту.

    Нестися стрімголов світзаочі,
    За край, за виднокруг,
    Щоб зорі з-під колес, як цівки молока,
    Щоб роси од підков горохом врізнобіч,
    Щоб сік густий калиновий з долоні в трави.

    Вдиратися, вломлюватися, ввалюватися
    В глибини осені, в осердя осені,
    У зітканий із мороку й туману тісний кокон осені,
    Де розвихрених крон вже торкнулись багряні сивини,
    А в повітрі бринить ще переклик пролітних птахів.


    Ковтати, обливатись, захлинатися
    Печаллю осені, нудьгою осені.
    Упитися, геть сп'яніти від її самотності,
    Потонути в розквітлому болю її догорання,
    Допоки в жилах лісів ще пульсує кривавиця барв.


    Допоки зими не вистудили наших вуст
    Колючою памороззю порожніх освідчень,
    Мчати крізь пам'ять, нестися крізь пам'ять
    З тобою, попутнику мій вересневий,
    Під цокіт горіхів, дощу тупотання, сердите іржання вітрів.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Василь Кузан - [ 2017.09.06 18:49 ]
    Стан писання поезії схожий на вільне падіння.
    ***
    Стан писання поезії схожий на вільне падіння.
    Це ніби тебе викинули з літака
    На висоті польоту фантазії.

    Ти знаєш, що у тебе за спиною парашут,
    Знаєш, що ти міг би вистрибнути і самий,
    Що той інстинктивний страх був уже майже подоланий,
    Що тільки підсвідомість тримала тебе прив’язаним до сумнівів…

    Знаєш,
    Що через кілька секунд треба смикнути за кільце,
    Але де
    Воно?

    А неймовірна краса землі наближається на шаленій швидкості.
    Потік повітря збиває дихання,
    Тисне на груди,
    Видушує сльози,
    Паралізує.

    Панічні рухи рук призводять до того,
    Що твоє тіло втрачає рівновагу
    І починає стихійно і безпорадно крутитися,
    Захоплене у полон потоками тепла і тяжіння.

    Раптом твою долоню обпікає металічне кільце,
    Але ти не смикаєш за нього,
    Бо раптом парашут не відкриється.

    Саме у цей момент
    Народжується вірш.

    06.09.17 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  48. Лариса Пугачук - [ 2017.08.26 01:10 ]
    Yes
    бретельки сповзають з пліч
    слідом злітає тонка засторога
    боса шкіра у передчутті ласки
    пульсує углиб
    хиблять губи дитинно
    площа тіла мала
    іще шукаються точки дотику
    єдиною плоть стає
    глиною

    26.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  49. Анна Віталія Палій - [ 2017.07.26 10:08 ]
    , , ,
    Моє життя, як на Великдень цвинтар –
    Хоругви, натовп, священик відправляє.
    Пасха, радісний сум. Сонячно.
    Моя душа – як Великодній дзвін, – будить,
    Будить, будить.
    Мій дух – як Слово Бога, – сущий.
    Мій світ – як кулька в руках дитини.
    18. 04. 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  50. Анна Віталія Палій - [ 2017.07.26 09:43 ]
    , , ,

    Сестро моя, жаринко серця,
    Любов’ю засвіченого,
    Самовіддана ти – безконечно.
    Життя твоє усміхнене зникоме.
    Джерело світла твого – з тобою.
    Так є. Так буде.
    15.05.16р.

    , , ,
    От же й біло
    під чашечкою конвалії!
    А пахощі
    загусли чистотою.
    06.05.16р.

    , , ,
    Дерево дихає листям,
    задихається вітром
    радісно,
    як у купелі.
    У життя
    біжить.
    Cонячно.
    27.06.2016р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.47) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   17