Шансон - це все таки не отой високий, що часто виглядає таким снобістським, стиль. Здебільшого, "просто" щемка лірична композиція, де багато кохання, взаємних переживань, почуттів, емоцій... Але "просто" - це таки дуже не просто...

Стверджують, що напрямок шансону розвинувся з балади, віреле і рондо. Першим значним композитором шансону був Гільом де Машо (XIV століття). Наступне покоління композиторів вийшло, в основному, з Бургундії (Гійом Дюфаї і Жиль Беншуа). Їх шансони були прості за стилем і також розкладалися на три голоси. У середині XV століття утворилася «паризька школа» шансону (Клод де Сермізі і Клеман Жаннекен). З XVII століття в рамках «паризької школи» став розвиватися шансон, написаний для одного голосу.
Жанр шансону взяли на озброєння співаки ранніх французьких кабаре в кінці XIX століття. З кабаре дана модифікація шансону перейшла у французьку естрадну музику XX століття (найвідомішими шансоньє були Містінгетт, Моріс Шевальє, Едіт Піаф та ін.) За межами Франції до числа шансоньє прийнято зараховувати майже всіх естрадних виконавців франкомовних пісень. Завдяки такому розширювальному тлумаченню терміну в цю категорію потрапляють Ів Монтан, Ж. Брассенс, Ш. Азнавур, М. Матьє, Джо Дассен, П. Каас.

Словом, у 50-х роках минулого століття оформилися два головні напрямки оригінальної франкомовної пісні, існуючі до цього часу.

Перший із них - жанр класичного шансону, де першорядне значення надається поетичній компоненті пісні, і автор як правило сам є виконавцем. Цей жанр зв'язується в першу чергу з іменами Моріса Шевальє, Шарля Трене і Едіт Піаф, яка продовжувала традицію реалістичної пісні. Всесвітньо відомі представники цього напрямку Шарль Азнавур і Сальваторе Адамо. Саме представники цього поетично-музичного напряму в повній мірі відповідають терміну шансоньє (chansonnier). Представники так званого «нового шансону» (nouvelle chanson), або «нової сцени» (nouvelle scène française) це молоде покоління французьких естрадних артистів. У своїй творчості вони не відмовляються від використання новітніх засобів сучасної легкої музики, включаючи елементи року, латиноамериканські та різноманітні інші етнічні ритми, електронну музику і т.д., але як і раніше дуже вимогливо ставляться до текстів своїх пісень. Початок «нового шансону» пов'язують з ім'ям Домініка А і відносять до останнього десятиріччя ХХ століття. Серед шансоньє, що прийшли на сцену в XXI столітті, Бенжамен Буальє, його сестра Коралі Клемен, Керен Анн, Олівія Руїз і багато інших.

Інший напрямок французької пісні другої половини XX століття - естрадна пісня, яку виконують chanteur (співаки). Представники цього напряму теж нерідко є виконавцями пісень власного твору (поетами і / або композиторами), але в силу полегшеного поетичного змісту вони не є шансоньє в повному розумінні цього слова. Всесвітньо відомими виконавцями французьких естрадних пісень є Ів Монтан, Анрі Сальвадор, Мірей Матьє, Енріко Масіас, Джо Дассен, Деліла, Патрісія Каас, Лара Фабіан, Мілен Фармер.

Кордон між шансоном і естрадною піснею досить умовний, і далеко не всякого франкомовного співака можна однозначно віднести до того чи іншого напрямку. За межами франкомовних країн часто всіх виконавців, що співають французькою мовою, називають шансоньє.

Аналоги французьких шансоньє

Аналоги класичного французького шансону зустрічаються у пісенній культурі багатьох країн. У СРСР ближче всього до цього жанру знаходилася авторська пісня, багато пісень виконували Олександр Вертинський, Марк Бернес, Леонід Утьосов, Клавдія Шульженко. У сучасній Росії - Володимир Висоцький, щонайменше у своїх французьких концертах, окремі цикли пісні О.Розенбаума, Олена Камбурова, Олена Ваєнга; в Іспанії Хоан Мануель Серрат; в Італії Фабріціо де Андре, Паоло Конте.
В Україні - Олександр Смик, Наталія Криничанка, Олег Король ...

Дата початку: 2010-05-07 14:23:30
Постійнодіючий

Загальне голосування Всього голосів: 0 | Проголосувати

Голоси редакторів і переможців конкурсів "ПМ" Всього голосів: 0 | Проголосувати

Усі  А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я