Леся Романчук
поезія “Найкращий друг”
збірка “Жінка з гітарою”

"Як обсіла самота,
а у серці сум і бяка,
заведи собі кота,
заведи собі собаку.

Можна мавпу, їжака,
чи корову на балконі,
чи у банці хом'яка,
а найкращі друзі — коні.

Вірний друг на чотирьох,
він до серця якнайближче,
нас любитиме обох
й не питатиме за віщо.

Волохатого тепла
так багато в темній хаті.
Не спитає: де була?
Не проситиме оплати.

А якщо собака не
вартуватиме уваги —
заведи собі мене,
і побачиш перевагу.

Що утнемо ми разом —
перевершить всі надії,
тільки буду я котом,
бо собакою не вмію."

Пародія

Зле і добре промине,
Час зажури і екстазу,
Заведи собі мене –
Заміню я всіх відразу!

Звісно, справа не проста –
Друзів так багато файних!
Їм я більше від кота,
Та не кінь – не треба стайні!

Не свиня – навіщо льох?
І не пес – не звик брехати.
Вмію теж на чотирьох,
Та не часто – в день зарплати.

І не пам’ятаю зла
(Друг – не просто біомаса),
Не спитаю, де була,
Або звідки ця прикраса?

Друг дурниці не верзе –
Що сказати треба знати.
Звісно, я не шимпанзе,
Але теплий, волохатий…

Головне – не віртуал,
Поряд, ось – відчуй наснагу!
Шість в однім – універсал!
І побачиш перевагу…

18.12. 2013