ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вірлан Роксолана (1971) / Вірші

 Думки ізвідтам ( в орбітах честі)
Кимарить око тиші. В"ється нерв
супроти ста армад осатанілих.
Гримучі стежі - зміями обвили...
націлений у морок - пружний ґвер.

Уп"ялось літо кігтем бур"яну
в сумеркне тло знесонценого неба...
Живий...допір не затягли молебну -
і слава небу! Он перегорнув

шерхотний час іще одного дня,
що присмак чаду в горлі позоставив.
Ще чути твердь між м"якоті мурави...
а десь не спить сполохана жона...

Недотику така голодна мить-
видовжує урослу в тіло душу.
І хоч-не-хоч: ідеш у вОйни гущу -
світання ради! - a жона не спить

i сонцями витеплює ріку,
бреде, вдягнувши ночі чорні берци,
замріями до твого ллється серця -
крізь паволоку мороку й заскук.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-07-05 09:28:17
Переглядів сторінки твору 6745
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.10.15 19:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2014-07-05 10:39:48 ]
недотику голодна мить...

трагічний текст тривожний...

як і ми тепер...

о Роксоланко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2014-07-06 08:48:48 ]
Домі, так багато хочеться сказати, що....просто вмовкаю і слухаю тривогу, або ще ось пишу вихоплене з дійсності...дякую, Тобі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-07-05 10:51:24 ]
молитвами причалює до серця...
ох, Роксоланочко... Молитись, молитись, молитись... Все у владі Господа...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2014-07-06 08:46:46 ]
саме так, Галю. Сей вірш - дещо експерементальний, бо пишу від особи чоловіка - такі от авторські перевтілення собі дозволила.Хочеться відчути ситуацію різнобічно... Дякую велике, за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-07-05 11:12:20 ]
Сильно написано! І майстерно.
Думаючі зрозуміють...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2014-07-06 08:44:47 ]
СпасиБі, Іванко. Дякую, що читаєте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2014-07-05 17:03:55 ]
Як завжди, актуально, образно і незвично. Особливо сподобались останні дві строфи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2014-07-06 08:44:14 ]
Гарно дякую, Оленочко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2014-07-05 17:33:15 ]
Гарно пишеш, сестричко! Але якщо вдягнути берци, буде повний капець не тільки сепаратистам("вдягнувши ночі чорні берци").


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2014-07-06 08:43:35 ]
:) трохи вийшовши з формату обсудження тексту - скажу: берцівський стиль взуття - мій улюблений- дуже міцно себе відчуваю ув тій обувці, а певно тому і нагородила берцами персонажа твору. Дякую, братіку. А капець сепарам - це точно буде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-07-05 17:43:44 ]
Уп"ялось літо кігтем бур"яну, ой як сильно ж!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2014-07-06 08:39:54 ]
а знаєш , ТАнь, - у мене спочатку видіння образу - картинка з"явилася, а вже потім у слово вклалося. Такі невиполені борозна, зарослі грядки навиділися - такі корчі довгопальці і до неба- до неба закарлюками війни...поки виписала той образ - певно кілька зарисовок зробила. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-07-06 12:22:21 ]
почуття- картиники- рядки, я закриваю очі, дивлюсь - і вони йдуть у рядки)) у мене так само, хоч не художник, а Ти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-07-05 17:54:56 ]
Вірш причалює до серця, Роксоланочко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2014-07-06 08:36:56 ]
спасибі за ВАш сердечний причал, Інно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-07-06 02:14:02 ]
Безстрашно і сильно, нескорена Роксолано!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2014-07-06 15:05:04 ]
Дорогий, Ярославе - спасибі велике за відгук, за провідчуття тексту душею.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-07-06 09:35:00 ]
Чудова образна картина з мовними родзинками! І справді бере за серце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2014-07-06 15:05:36 ]
Дякую, Богданко, - хотіла щоби вірш брав за серце - як удалося - та файно. Лише ж брання оте - важке і жальне... та ще й і "на нашу вулицю сонце зійде" :) Дяка за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2014-07-10 22:59:38 ]
"Уп'ялось літо кігтем бур'яну..." - цей вислів одразу вражає своєю свіжістю і точністю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2014-07-27 04:12:06 ]
Спасибі, Вікторе, - з життя взяте...